Систематичний ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта ? (бета). Коефіцієнт систематичного ризику і-го активу m де ? im — коефіцієнт кореляції між доходами і-го активу та доходами ринкового портфеля; ? і — стандартне відхилення доходів і-го активу; ? m — стандартне відхилення доходів ринкового портфеля.
Для портфеля, що складається з n-ї кількості компонентів: ? — це міра чутливості активу до змін на ринку загалом. Цей показник, як правило, визначають шляхом аналізу історичних даних. ? більше одиниці означає, що за додавання активу ризикованість буде більшою; ? менше одиниці вказує на нижчий, ніж у середньому, ризик. Коефіцієнт ? ринкового портфеля дорівнює одиниці.
Оскільки цінні папери будуть придбані тільки в тому випадку, якщо це поліпшує характеристики ринкового портфеля з точки зору ризику й очікуваної дохідності, то відповідною мірою ризику цінного папера є ризик додавання до ринкового портфеля, а не його ризик сам по собі. У зв’язку з цим учасники ринку відстежують історичну волатильність активу та його кореляцію з ринковим портфелем.
Систематичним ризиком у межах одного ринку можна управляти за допомогою стратегії використання довгих і коротких позицій в межах одного портфеля, створювати так званий нейтральний до ринку портфель. Залежно від ринку портфель, що складається приблизно із 30
—40 цінних паперів на розвинених ринках, якими є ринки Великої Британії чи США, буде досить диверсифікованим, його ризик обмежується тільки систематичним ризиком. На ринках, що розвиваються, для цього потрібно включити до портфеля більшу кількість цінних паперів за рахунок вищої волатильності активів.Дохідність активів залежить від суми, сплаченої за актив сьогодні. Сплачена ціна має бути такою, щоби співвідношення між ризиком та дохідністю ринкового портфеля поліпшувалися, коли актив додали до нього. САРМ дозволяє визначити теоретичний необхідний очікуваний дохід (наприклад, ставку дисконту) для активу на ринку з урахуванням можливості отримання інвесторами безризикової ставки і ризику ринку в цілому.
САРМ є моделлю ціноутворення окремого цінного папера або портфеля. Для конкретного цінного папера ми використовуємо співвідношення між очікуваною дохідністю та систематичним ризиком ?, щоб показати, як ринок має оцінювати конкретний цінний папір відповідно до його класу ризику.
