У такий спосіб розраховується дохідність усіх пайових фінансових інструментів. Фундаментальний аналіз — це аналіз чинників, які впливають на вартість цінного паперу. Він призначений дати відповідь на запитання, який папір треба купувати або продавати, а технічний аналіз — коли це потрібно робити.
Засновником фундаментального аналізу можна вважати Бенджаміна Грехема, який у книзі «Принципи і техніка аналізу цінних паперів» (Security analysis. Principles and technique) уперше провів п аралель між внутрішньою вартістю та ринковою ціною акції.
Фундаментальний аналіз — метод прогнозування майбутніх змін цін аналізованих акцій на підставі економічних, політичних та інших суттєвих чинників і показників, які ймовірніше за все чинитимуть вплив на попит і пропозицію цих цінних паперів.
Можна виокремити положення, які є підґрунтям фундаментального аналізу:
1) на розвинутому ринку цінних паперів ціна акції надзвичайно чутлива до фундаментальних чинників, пов’язаних з компанією;
2) поточні коливання цін — це певне природне тло, на яке можна не зважати з то чки зору загального стану справ;
3) ринкові котирування цін акції є пасивним відображенням справжньої вартості акції, яка лежить в їх основі, і це відображення так чи інакше співвідноситься з активами, що стоять за кожною акцією.
Таким чином, особливістю фундаментального аналізу є розгляд суті процесів, що відбуваються на фондовому ринку, вивчення причин, які викликають зміни економічної ситуації, виявлення при цьому складних взаємозв’язків між різними явищами, що відбуваються на досліджуваному ринку та його секторах, на суміжних ринках. Фундаментальний аналіз фондового ринку вивчає причини, що рухають цим ринком.
Головним завданням цього аналізу є визначення справжньої (внутрішньої, справедливої) вартості конкретного емітента або його акцій. Тут доводиться виходити з історичних та поточних значень показників підприємства (прибуток, виручка, обсяги виробництва тощо) на тлі макроекономічної ситуації на ринку, що постійно змінюється. Найважливішим завданням аналітика є прогнозування майбутнього стану аналізованого емітента та ринку його акцій. У повному обсязі фундаментальний аналіз включає чотири основні рівня, але за необхідності можна виключити певні етапи аналізу (наприклад, регіональний аналіз).
Аналіз «зверху — вниз» починається з середовища, в якому відбувається вся діяльність суб’єктів ринку.
1. Аналіз макроекономічної ситуації. На цьому етапі вивчаються попит і пропозиція та низка макроекономічних чинників.
Ціни на ринку залежать передусім від обсягу запропонованих на продаж цінних паперів та від обсягу капіталів, які в поточний момент інвестуються в акції, тобто відношення попиту і пропозиції визначає кон’юнктуру фондового ринку. І така кон’юнктура у різні періоди може суттєво відрізнятися.
У період високої кон’юнктури помічається приріст грошової маси, яка направляється на фондовий ринок, що спричиняє підвищення курсів для врівноважування ціни і часто —поступове зниження дохідності. У період низької кон’юнктури відбувається підвищення обсягу цінних паперів, запропонованих до продажу, невідповідність цього обсягу платоспроможному попиту і в цій ситуації спостерігається відплив капіталів із відповідних секторів фондового ринку. Держателі цінних паперів можуть їх реалізувати тільки за згодою на пониження цін.
Основним джерелом капіталу є ВВП. За більш високого ВВП можна розраховувати на більший обсяг інвестицій на фондовому ринку. Однак кошти можуть і не надійти на фондовий ринок, якщо вони підуть на альтернативні вкладення, використовуються на споживання, на інвестиції в інших країнах.
Збільшення зайнятості, зростання до певного рівня заробітної плати, зниження податків сприяє припливу капіталів на ринок, але високий рівень інфляції, підвищений ризик можуть звести нанівець ці можливості появи додаткових капіталів на ринку. Під час проведення фундаментального аналізу слід ураховувати такі макроекономічні чинники:
• нормативно-правові засади інвестиційної діяльності;
• стан та перспективи зростання економіки країни;
• поточні темпи інфляції та очікування їх змін;
• середня ставка відсотків за вкладами в банках, очікування змін за даними ставками;
• кон’юнктура світових товарних ринків, ринків дорогоцінних металів, нерухомості та інших;
• методи державного регулювання економіки;
• процеси споживання і нагромадження та інші показники. Аналіз макроекономічної ситуації на першому рівні фундаментального аналізу необхідно проводити у динаміці, з урахуванням наявних або очікуваних тенденцій. На підставі такого аналізу вибудовуються прогнози змін різних показників, аналізується вплив їх змін на ринкові ціни, на кон’юнктуру світових ринків.
Про багато макроекономічних показників доцільно судити одночасно з аналізом різних зведених індексів (промислового виробництва, галузевих, фондових, довіри споживачів тощо), показників, які є найважливішими характеристиками розвитку економіки країни.
У процесі фундаментального аналізу робляться спроби встановити механізми впливу найважливіших політичних (вибори, очікувана зміна уряду, можливий прихід до влади антиринкових сил тощо) і соціальних (очікувані страйки, зростання безробіття, затримки з виплатою зарплати тощо) подій. Важливим моментом є також відслідковування політики і заяв керівників уряду та органів регулювання. У багатьох країнах, наприклад, перед виборами та в очікуванні їх результатів інвестиційна діяльність скорочується.
Для можливості довгострокових інвестицій на першому етапі аналізу з урахуванням подальшого переходу до другого етапу необхідно проводити макроекономічний аналіз ефективності діяльності різних галузей. Разом із тим слід ураховувати, що існує певний зв’язок між різними ринками, наприклад, між валютним ринком і ринком цінних паперів, відстежується їхній вплив один на одного. Тому висновки, зроблені на макрорівні, потребують певного коригування залежно від ситуації на різних секторах ринку.
Загальноекономічна ситуація відображує стан у більшості сфер господарювання, однак кожна з цих сфер або галузей підпорядковується не тільки загальним, а й одиничним, внутрішнім закономірностям.
2. Галузевий аналіз. Він уможливлює класифікацію галузі за
діловою активністю, стадіями розвитку та привабливістю для інвестицій. Галузі відповідно до специфіки вироблюваної продукції мають свій життєвий цикл. Тому під час проведення фундаментального аналізу постійно намагаються виявити галузь, яка перебуває в стадії піднесення, і в рамках установлених інвестиційних пріоритетів можна сподіватися на кращі порівняно з іншими галузями можливості розміщення коштів. Однак недостатньо визначити, що в момент аналізу галузь перебуває в стадії піднесен-ня, треба визначити, як довго може тривати така ситуація, чи немає ознак наближення спаду.
Відомо, наприклад, що у разі зниження цін на ринку найсильніше падає курс тих акцій, які належать до групи галузей, що мають циклічний розвиток або слабку основу, продукція яких залежить від ситуації і кон’юнктури на ринках. А галузі, які мають монопольне становище на ринку, або галузі, що виробляють необхідні для споживачів продукцію та послуги, можуть зберегти своє становище і навіть відкрити новий сектор виробництва і продажів.
Галузевий аналіз включає вивчення ділового циклу в економіці та окремих галузях, зміни різних галузевих показників та індикаторів.
Під час галузевого аналізу обов’язково треба класифікувати галузі залежно від особливостей їх функціонування і розвитку в конкретних економічних умовах. У такому разі вважається за необхідне вирізняти галузі стабільні, циклічні та зростаючі.
Стабільні галузі відрізняються відносно меншою дохідністю порівняно з іншими галузями. До цієї групи галузей належать насамперед галузі, пов’язані з виробництвом предметів поточного споживання та життєво важливих послуг. Стабільні галузі займаються виробництвом продукції й послуг, які менше залежать від циклічності в економіці та змін попиту.
Циклічні галузі надзвичайно залежать від згадуваних циклічних чинників та від фази, на якій перебуває рівень ділової активності. Ці компанії здійснюють свою діяльність у таких галузях, як машинобудування, металургія, будівництво, товари довгострокового користування тощо.
Зростаючі компанії пов’язані передусім з виробництвом і розробленням перспективних виробів і технологій, вони відрізняються високими темпами розвитку порівняно з динамікою ВВП. Ці компанії зазвичай не орієнтовані на виплату дивідендів, більшу частину прибутків вони вкладають у розвиток виробництва,
однак їхні акції часто відзначаються вищими темпами зростання курсової вартості, що й приносить основний дохід інвесторам. У результаті інвестиції у зростаючі компанії пов’язані з підвищеним рівнем ризику і можливістю отримання високого приросту вкладеного капіталу. В усьому світі інвестори та інвестиційні керуючі особливо уважно відстежують появу компаній цих галузей, ретельно аналізують з метою вкладення коштів на початкових етапах їхнього розвитку. Особливо ефективно таку інвестиційну діяльність здійснюють венчурні фірми. Галузевий аналіз включає в себе аналіз надходжень замовлень і обсягів виробництва відповідної галузі і пов’язане з цим зростання прибутків. У рамках галузевого аналізу робиться спроба проаналізувати вплив динаміки валютного курсу, ставки відсотка, рівня заробітної плати тощо на окремі галузі. Так, спад кон’юнктури на зовнішньому ринку відбивається на галузях з традиційно високою часткою експорту сильніше, ніж на галузях, які орієнтуються на внутрішній ринок.
Галузевий аналіз має виконуватися з урахуванням стратегічних цілей інвесторів — можливі строки інвестування, тактика і можливі інструменти інвестування, правові засади інвестиційної діяльності для різних суб’єктів ринку (наприклад, для резидентів та нерезидентів). Важливим моментом є врахування ролі окремих галузей в економіці України, перспективна підтримка їх розвитку, ймовірність отримання різних пільг, умови оподаткування.
Галузевий аналіз виконується експертним шляхом, його висновки мають довгостроковий характер.
3. Регіональний аналіз. Він також проводиться експертним шляхом.
Для оцінювання інвестиційної привабливості регіонів спеціалістами запропоновано такі основні інтегральні показники:
1) рівень розвитку промислового виробництва (природноресурсний потенціал);
2) рівень розвитку інвестиційної інфраструктури (будівництво, транспорт, зв’язок), наявність спеціальних і вільних економічних зон;
3) демографічні чинники, характерні для різних регіонів (чисельність населення, рівень кваліфікації, рівень безробіття, середня вартість робочої сили);
4) рівень екологічних, криміногенних та інших видів ризику.
4. Аналіз інвестиційної привабливості конкретних емітентів. Завершальним етапом фундаментального аналізу є вироблення конкретної інвестиційної стратегії та вибір напрямів інвестицій, вибір тих підприємств, в акції яких доцільно вносити
інвестиції з урахуванням очікуваного ризику та дохідності. При цьому є різні підходи до методів такого аналізу. Передусім, це аналіз конкретного підприємства, в тому числі стан і перспективи розвитку менеджменту на даному підприємстві, організаційні та комерційні умови роботи, а також аналіз фінансового стану компанії.
Важливою частиною цього етапу є аналіз ринку конкретних цінних паперів та пошук тих компаній, ціни на акції яких зростатимуть або, інакше кажучи, які недооцінені. Існує теорія, згідно з якою всі цінні папери мають певну внутрішню або справедливу вартість, до якої з перебігом часу має наблизитися їхня поточна ринкова вартість. Першорядною метою фундаментального аналізу є визначення тих цінних паперів, чия поточна оцінка на ринку завищена або занижена порівняно з внутрішньою вартістю.
Недооціненими акціями вважаються ті акції, ринкова ціна яких значно нижча за їхню внутрішню вартість, яка визначається різними методами розрахунку. При цьому виробляються певні критерії оцінювання корпорацій з урахуванням прогнозу майбутніх прибутків за даних економічних умов.
Найбільшу складність являють собою проблеми з невизначеністю частини інформації, наприклад дані про ймовірні (ті, що плануються) обсяги продажів. Тому іноді аналітики розглядають стратегічний потенціал компанії.
Одним із найважливіших аспектів оцінки компанії є аналіз ефективності управління фірмою, оскільки стратегія команди менеджерів компанії часто і у першу чергу визначає успіх або провал будь-якої компанії. Тут потрібно розглядати склад керівництва компанії, практику управління компанією, її імідж, відкритість, склад власників великих пакетів акцій, наявність пакета акцій у власності держави тощо.
Важливим елементом аналізу компанії в умовах України є позитивні та негативні чинники, пов’язані з господарським становищем приватизованих підприємств (особливості акціонування, частка держави в акціонерному капіталі, зосередження акцій у руках окремих груп власників тощо).
Слід порівняти дохідність акцій даної компанії з дохідністю інших акцій на ринку, обов’язково проаналізувати фінансову звітність компанії в динаміці, тобто зміни основних показників, якщо можна — за останні три роки. Обов’язково розглядаються питання конкуренції на ринку продукції, що випускається, обсяги продажів, попит і пропозицію на дану продукцію, перспективи їх зміни з урахуванням очікуваних тенденцій зміни цін на ринку.
Основні фінансові показники компанії, які необхідно розглядати під час аналізу привабливості емітентів, можна поділити на такі групи: а) показники платоспроможності (ліквідності), які дають уявлення про спроможність підприємства здійснювати поточні розрахунки та сплачувати короткострокові зобов’язання. До них відносять коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний ко ефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття; б) показники фінансової стійкості, які показують рівень залучення позичкового капіталу і спроможності підприємства обслуговувати цей борг. До них відносять коефіцієнт автономії, питому вагу позичкових коштів, питому вагу дебіторської заборгованості у вартості майна, питому вагу власних і довгострокових позичкових коштів; в) показники ділової активності, які свідчать про те, наск ільки ефективно використовують кошти підприємства. До них відносять коефіцієнти оборотності запасів, оборотності власних коштів, загальний коефіцієнт оборотності. г) показники рентабельності, які дозволяють робити висновок про прибутковість підприємства. До них відносять коефіцієнти рентабельності майна, рентабельності власних коштів, рентабельності виробничих фондів, рентабельності довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, ре нтабельності власних і довгострокових позичкових коштів, коефіцієнт продажів.
В основу аналізу фінансових показників підприємства на даний час покладені фінансові звіти, баланси, при цьому слід ураховувати, що відбувся перехід на нову систему (стандарти) бухгалтерської звітності.
Важливим моментом є можливість підприємства робити інвестиції за рахунок власних коштів — нерозподіленого прибутку та відрахувань на амортизацію. Також необхідно враховувати ймовірність і можливість нової емісії цінних паперів з метою залучення коштів.
Крім цього, не можна не враховувати і деякі інші важливі чинники. Серед них розміщення підприємства на цінних та зручних територіях (наприклад, в умовах Києва деякі підприємства цінуються насамперед через їх вигідне розташування неподалік центру міста), наявність реальної перспективи реконструкції та розширення для випуску високоефективної та прибуткової продукції, регіональне розташування підприємства, зацікавленість великих і надійних іноземних та вітчизняних інвесторів. Для об
ліку багатьох характерних показників можливе запровадження системи рейтингу з різних показників, які визначаються експертним шляхом (наприклад, рівень технології, екологічна безпека виробництва, проблеми зайнятості та наявності кваліфікованого персоналу, можливість експорту, наявність необхідної сировинної бази, близькість до ринків збуту тощо).
Проведений ретельний аналіз кожного підприємства, його акцій, менеджменту та перспективності вироблюваної продук-ції дає змогу оцінити привабливість цих підприємств для інвесторів.
Логіку фундаментального аналізу в частині інвестиційної привабливості ринку та підприємства можна показати за допомогою табл. 2.2.
Таблиця 2.2
ЛОГІКА ФУНДАМЕНТАЛЬНОГО АНАЛІЗУ
| Предмет аналізу |
Зміст та основні цілі |
| Інвестиційна привабливість ринку, підприємства (галузі) |
• Аналіз ринку (галузі) для оцінювання зовнішніх чинників, які формують ринкову (галузеву) прибутковість, безпеку й ліквідність інвестицій • Оцінювання місця підприємства на ринку (в галузі) |
| Господарська діяльність підприємства |
Кількісний та якісний аналіз ресурсів, що використовуються підприємством, процесів трансформації ресурсів (технології та організації), кінцевих результатів діяльності підприємства як внутрішніх чинників, що впливають на прибутковість і ліквідність активів підприємства, безпеки інвестування в підприємство |
| Прогноз діяльності підприємства |
Прогноз майбутньої кон’юнктури ринку, оцінка майбутнього місця підприємства на ринку (в галузі) з метою визначення майбутньої прибутковості, безпеки й ліквідності інвестицій у підприємство |
Проведений фундаментальний аналіз у сукупності з вивченням стану справ в економіці в цілому і галузі зокрема може дати інвестору значні результати, вказавши на доцільність купити або продати цінний папір. Однак для того, щоб аналітик справді відчув плоди своєї праці, необхідно виконати дві умови. По-перше, він повинен одержати результати ан алізу раніше за інших інвесторів. По-друге, інші вкладники повинні дійти аналогічних висновків.
Одним із підходів до прийняття рішень на ринку цінних паперів є технічний аналіз, який виник ще у ХІХ ст. У той період інвесторам практично була недоступна інформація про результати розвитку галузей промисловості, звіти про фі нансовий стан емітента. Тому об’єктом вивчення, на основі якого можна було робити прогнози, був стан справ на самому ринку. Технічний аналіз — це аналіз, який полягає у вивченні історії зміни цін на ринку, розрахунку різних показників та прогнозування на базі цих даних майбутнього напряму руху цін на акції або інші активи, що аналізуються.
У його основі лежить теоретичне припущення, що всі зовнішні сили, які впливають на ринок, у підсумку пр оявляються у двох показниках — обсягах торгівлі та рівні цін фінансових активів. Тому аналітик, який займається технічним аналізом, не бере до уваги вплив зовнішніх сил на ринок, а вивчає динаміку його показників. Друга теоретична передумова полягає в тому, що колишній стан ринку періодично повторюється. У зв’язку з цим завдан ня інвестора полягає у тому, щоб на основі вивчення колишньої динаміки ринку визначити, якою вона буде у наступний момент. Кон’юнктура ринку залежить від взаємодії попиту та пропозиції, і технічний аналіз призначений визначити моменти їх невідповідності, щоб дати відповідь на запитання, коли слід купити або продати цінний папір.
Основні методи технічного аналізу стосується лише того ліквідного та висококонкурентного фондового ринку, на якому ціни на акції встановлюються в результаті стихійної «координації» попиту та пропозиції. Це ринок, на якому завжди можна продати чи купити відповідний актив. На цьому ринку має бути відсутнім суб’єкт, спроможний одноосібно впливати на зміни цін та на конкуренцію.
У зв’язку з тим, що технічний аналіз ґрунтується на побудові різних спеціальних графіків зміни цін та низки розрахункових показників (осциляторів) у часі від котирування до котирування, його також називають графічним аналізом.
Умовно поділимо методи технічного аналізу на дві групи. Перша група прийомів технічного аналізу полягає у побудові графіків зміни цін і обсягів торгівлі на акції і виокремлення на цих графіках певних етапів руху цін — трендів, побудові ліній підтримки і опору, що дає змогу отримувати прогнози. Одночасно
аналізуються деякі умовні фігури, які утворені даними трендами і дозволяють робити передбачення про ймовірні напрями їх змін. Друга група цього аналізу полягає у розрахунку та побудові графіків низки спеціальних показників (наприклад тих, які називають осциляторами).
Слід мати на увазі, що спеціалісти з технічного аналізу вже створили свою теорію, яка ґрунтується на певній філософії, на певних правилах та аксіомах, та справедливості заради слід визнати емпіричний характер усіх основних формул та методів. Вважається, що технічний аналіз не є суворою дисципліною. Кожний торговець та аналітик керуються своїм досвідом, використовують найбільш зручні для нього прийоми та методи. Тому існує так багато прийомів технічного аналізу, весь час з’являються нові методи й прийоми, нові вдосконалені комп’ютерні програми. В результаті у технічному аналізі, як і в фундаментальному, дуже висока роль інтуїції, досвіду та таланту аналітика.
Одним із найбільш цікавих варіантів використання технічного аналізу є його застосування для дослідження тенденцій зміни фондового індексу. Результати такого аналізу показують тенденції розвитку ринку в цілому, але для такого аналізу необхідна достовірна інформація про ціни акцій, що змінюються, та необхідний визнаний на ринку фондовий індекс, що адекватно віддзеркалює стан ринку.
Технічний аналіз може застосовуватися до будь-яких часових періодів і можна отримати як короткостроковий, так і довгостроковий прогнози. Методику технічного аналізу можна застосовувати до аналізу цін на будь-яких ринках, головне мати необхідні вихідні дані.
Графічні картини фондового ринку відрізняються великою різноманітністю форм. До основних видів графіків можна віднести:
• гістограму (стовпчикову діаграму);
• лінійний графік ціни закриття;
• точкову діаграму;
• «японський свічник».
Спільним для всіх графіків є те, що цінові зміни відображаються по вертикалі, а часові — по горизонталі. Обсяги торгів указують у нижній частині графіка вертикальними рисками під відповідними ціновими показниками.
Стандартні ситуації, які характеризують взаємозв’язок цін та обсягів торгів, наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
ВИДИ РИНКУ ЗАЛЕЖНО ВІД ЦІН І ОБСЯГІВ ТОРГІВ
| Ціна |
Обсяг торгів |
Ринок |
| підвищується |
зростає |
«бичачий» |
| підвищується |
знижується |
«ведмежий» |
| знижується |
зростає |
«ведмежий» |
| знижується |
знижується |
«бичачий» |
Сутність гістограми (стовпчикової діаграми) та її різновиди ілюструють рис. 2.3 і 2.4.
Рис. 2.3. Різновиди гістограм
Рис. 2.4. Узагальнена гістограма
На цих рисунках вертикальна риска з’єднує максимальну та мінімальну ціни, а горизонтальні риски — це ціна відкриття (торгової сесії) та ціна останньої угоди на торгах. Різниця між двома гістограмами полягає в тому, що друга містить інформацію про ціну відкриття. Однак такі графіки не дуже поширені, оскільки ціна закриття є здебільшого цін ою відкриття наступних торгів.
Лінійний графік ціни закриття (рис. 2.5) оперує двома видами інформації — ціною останньої угоди та обсягами торгів. Деякі аналітики вважають, що хоча ціна закриття не завжди певно відтворює події, котрі відбувалися на ринку, але цей графік є придатним для ринків, що розвиваються, вартість цінних паперів на яких (у меж ах торгової сесії) змінюється мінімально.
Ціна
Дати торгів
Рис. 2.5. Лінійний графік ціни закриття
Точкова діаграма («хрестики-нулики») будується на основі матриці, в якій знаком «?» відображаються позитивні зміни у ціні, а знаком «о» — негативні (рис. 2.6). Відмінна риса такого графіка — відсутність параметра часу.
Ціна акції
600 ?? ??о? ??о?о? ?о?оо? ?о?о? ?о?о о? о
500
400
300
Дні
Рис. 2.6. Напрям руху цін акції
Аналітик задає для себе шаг зміни ціни, який він реєструє, наприклад 20 грн. Це означає: якщо ціна акції змінилась менше ніж на 20 грн, то інвестор не приймає його значення у розрахунок, і воно не відображується на діаграмі. Якщо відхилення ціни більше ніж на 20 грн, то він відмічає його на рисунку. Якщо ціна зросла біл подальшого зростання цін (більше ніж на 20 грн) у даній колонці ставлять вище новий знак «?». Якщо ціна потім падає більше ніж на 20 грн, то це позначають знаком «о», відступивши праворуч і розпочавши нову колонку. Для побудови діаграми зручно округлювати ціни акції до значення шага ціни. Якщо ціна акції дуже змінилась і налічує кілька інтервалів шагу, то їх також зручно позначити відповідними знаками « ?» або «о», щоб на рисунку не було пустих проміжків.
Точкові діаграми можна будувати на підставі максимальних та мінімальних цін, цін закриття та відкриття. Вони мають щонайменше дві основні переваги порівняно з гістограмами. По-перше, вони більш гнучкі, оскільки можна змінювати масштаб клітинок, критерії зміни руху тренду, що, у свою чергу, змінює графік. Подруге, їх можна використову вати для аналізу подій і змін конкретного дня — ідентифікувати підтримку або опір.
Такі поняття, як лінія підтримки та лінія опору, проілюстровано на рис. 2.7. Лінія опору — це лінія, вище за яку ціна акції не повинна піднятися. Як показано на рисунку, ціна акції декілька разів підніма лась до рівня опору і опускалася вниз. У технічному аналізі вважається, що якщо ціна акції перетинає лінію опору, то це є сигналом для її купівлі. У такому разі очікується подальше зростання курсової вартості папера, оскільки вона перетнула через певний психологічний бар’єр інвесторів.
Логічно існування лінії опору можна обґр унтувати так. Припустимо, що за попередній період часу ціна акції піднімалась до певного рівня (лінії опору), але знову опускалась униз. Інвестори спостерігали і запам’ятали таку цінову динаміку. Тому коли ціна знову почне наближатися до даного рівня, то особи, які купили акції за більш низькою ціною, стануть їх продавати, оскільки, на їхню думк у, велика ймовірність того, що ціна акції у подальшому опуститься, як відбувалося раніше.
У свою чергу, інвестори, які бажають придбати акції, не будуть поспішати з купівлею, тому що вони на основі попередніх спостережень припускають, що через певний час їхня ціна опуститься. Тому в такій ситуації має бу ти більше продавців і менше покупців, що і визначає лінію опору. Якщо на ринку з’явиться дуже сприятлива інформація щодо перспектив компанії, яка випустила акції, це порушить логіку подій, і попит перевищить пропозицію. Інвестори «поженуться» за акціями, і лінію опору буде переборено. Лінія опору
Лінія підтримки
Час
Ціна акції
Рис. 2.7. Лінія підтримки та опору
Лінія підтримки — це лінія, нижче за яку ціна акції не повинна опуститися. Якщо курсова вартість папера падає нижче даного рівня, вважається, що вона буде падати і у подальшому, оскільки переборено психологічний бар’єр розуміння ситуації інвесторами. Це сигнал до продажу акцій.
Логічно лінію підтримки можна обґрунтувати так. Припустимо, що за мин улий період часу ціна акції опускалася декілька разів до певного рівня (лінії підтримки) і знову піднімалась. Інвестори спостерігали і запам’ятали таку цінову динаміку. Тому коли ціна знову опускається до цього рівня, інвестори, які бажали придбати акції, починають їх купувати, оскільки, на їхню думку, велика ймовірність того, що цін а папера не опуститься нижче.
У свою чергу, інвестори, які придбали акції раніше за більш високою ціною в надії продати їх ще дорожче, утримаються від продажів, оскільки на основі попередніх спостережень припускають, що з часом ціна акції зросте. Тому в такій ситуації на ринку буде більше пок упців, ніж продавців, що й утримає ціну акції від подальшого падіння. «Японський свічник» складається з чотирьох показників, таких самих, що й гістограма. Різниця полягає в іншому способі зображення показників (рис. 2.8).
ціна відкриття ціна закриття максимальна ціна мінімальна ціна ціна закриття ціна відкриття
Рис. 2.8. Елементи «японського свічника»
Тонкі вертикальні риски показують максимальні й мінімальні значення цін. Основна частина свічника — це показник різниці між ціною відкриття та закриття. Коли ціна закриття вища за ціну відкриття, то свічка має білий колір, якщо ж навпаки — темний (рис. 2.9).
