Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка підприємства: теорія і практикаВасильков В. Г., доцент кафедри економіки підприємств, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна Vladimir Vasilkov, Associate Professor, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman,


< Попередня  Змiст  Наступна >

Васильков В. Г., доцент кафедри економіки підприємств, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна Vladimir Vasilkov, Associate Professor, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman,


Протягом останніх десятиліть стало очевиднішим, що технології, являючись найважливішим фактором виробництва, слугують для підприємства-виробника інструментом досягнення найвищих конкурентних переваг, що визначає його стратегічне майбутнє.

Від технології у значній мірі залежать якість продукції, рівень витрат, обсяг виробництва й надалі її ціна. Зарубіжний досвід свідчить, що впровадження нових прогресивних технологій підвищує якість і конкурентоспроможність продукції, забезпечує компанії міцну конкурентну позицію на ринку, збільшує норму прибутковості до 25—40 % і вище, впливає на «рейтинг» компанії в галузі, престиж її торговельної марки тощо [3].

Пріоритетні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) і нові технології в ряді випадків створюють новаторові монопольне положення на ринку. Власник пріоритетної технології одержує широкі можливості розширення ринку й досягнення лідерства на ньому. Саме технології створюють передумови для здійснення складної диверсифікації виробництва й експансії на нові ринки і регіони.

Якісне перетворенні технологій як економічних об’єктів являє собою технологічний розвиток, якій набуває надзвичайного значення у забезпеченні економічного розвитку [2].

Технологічний розвиток, заснований на принципах граничної корисності факторів росту та інноваційної спрямованості підприємства, є ефективним сполученням технологій, економічної доцільності, соціальної цінності й енергії підприємництва. Кожна ланка в ланцюзі технологічного розвитку має свій зміст, закономірності та взаємозв’язки. Тому технологічний розвиток розглядається як система фінансових, інвестиційних, організаційних, техніко-технологічних, комерційних заходів.

Технологічний розвиток може здійснюватися у еволюційному (модернізація базових технологій) і революційному (радикальний, стрибкоподібний) напрямках.

При еволюційному розвитку вдосконалення, модернізація технології пов’язані з нарощуванням маси техніки в технологічному процесі на основі збільшення технологічної озброєності робітників і, відповідно, заміщення живої праці виробничими системами (машинами, механізмами). Але із часом відбувається різке падіння ефективності: зростає капіталомісткість, знижується фондовіддача, зменшується продуктивність праці, зростає собівартість продукції й т. д., що об’єктивно обумовлено обмеженнями потенціалу покоління техніки та технології, тобто застарілим технологічним укладом.

Революційний технологічний розвиток, зароджуючись у надрах базових технологій, характеризується радикальністю технологічних інновацій, які у процесі розвитку забезпечуються продуктовими, технічними, організаційно-управлінськими, соціальними, інформаційними й іншими нововведеннями, що доповнюють, замінюють, «виштовхують» застарілі неефективні рішення. Такий процес формує структуроутворюючі ядра технологічних структур.

Процес зміни технологій відбувається спочатку в основному в простих технологічних системах або елементарних технологічних процесах. При цьому необхідно розглядати всю мережу технологічних зв’язків, інтенсивність плину процесів у часі, характеристику економічного й технологічного середовища, у якому здійснюються зміни. Технологічний розвиток революційного типу носить імовірнісний характер, оскільки саме виникнення ідеї нововведення — стохастичний процес.

У новій концепції технологічного розвитку створена теорія поколінь техніки й технології, що розвиваються у рамках традиційної і в рамках нової технологічної парадигми.

Технології змінюються завдяки вдосконаленню усієї технологічної системи на основі принципово нових технологічних рі-

При технологічному прориві серцевину виробничого процесу становить технологічне нововведення, яке змінює організаційні структури, ініціює появу нового покоління техніки для його реалізації. Відповідно до цього принципу техніка має працювати не стільки в інтенсивному режимі, скільки в принципово новому. При технологічних проривах кваліфікація робітників набуває основного значення, тоді як у межах колишніх технологічних структур за умов впровадження нової техніки підвищення кваліфікації працівника не грає першорядної ролі.

Найважливішою складовою розвитку будь-якого підприємства є технологічний реінжиніринг, що здійснюється «знизу у «вверх» і завдання якого полягають у визначенні типу технологічного розвитку, розробці критеріїв прогресивності технологій, прогнозуванні і виборі пріоритетних напрямків розвитку найбільш ефективних технологічних і виробничих процесів, розробці нових НДДКР і технологій, патентів, ноу-хау, впровадженні нових технологій, перепроектуванні і модернізації діючих технологій [4].

Перед керівництвом, менеджерами підприємства завжди стоять завдання подальшого тиражування технологій, комерціалізації новинок та управління технологічним розвитком. Спрямованість технологічного розвитку, його тенденції здійснюють вагомий вплив на економічні показники діяльності підприємства і його стратегічне майбутнє.

Література

1. Андибур А. П. Методичний підхід до визначення пріоритетів технологічних інновацій на підприємствах // Проблеми науки. — 2005.

— № 7. — С. 19—24.

2. Федулова Л. Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України // Економіст. — № 1, січень 2009. — С. 32

—35.

3. Реинжениринг поизводства: учебное пособие / Л. Н. Оголева, Е. В. Чернецова, В. М. Радиковский; под. ред.. д-ра екон. наук, проф. Л. Н. Оголевой. — М.: КНОРУС, 2005. — 304 с.

шень, які раніше не застосовувалися. Деякі фахівці називають таку зміну технологічним проривом або радикальним нововведенням. Така зміна технологій базується на якісно новому підході не тільки до техніки й технології, але й до організації виробництва, до підбору і підготовці професійних кадрів. Разом з тим при зміні технологій принцип технічних і економічних зв’язків залишається незмінним [1, 3].

4. Edler J., мMeyer-Krahmer F., Reger G. Changes in the strategic management of technology: Results of a global benchmarking study // R & D management. — Oxford, 2002. — Vol. 32, N 2. — P. 149—164. УДК 65:005.5 Email: olia.galushko@gmail.com


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Гаприндашвілі Б. В., аспірант кафедри банківської справи ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», м. Київ, Україна Haprindashvili Boris, graduate student department of banking The Kyiv National
УПРАВЛІННЯ ТЕХНІКОТЕХНОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ MANAGEMENT OF TECHNICAL-TECHNOLOGICAL DEVELOPMENT OF ENTERPRISES
Голіонко Наталія Григорівна, асистент кафедри стратегії підприємств ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна Golionko Nataliya, assistant of enterprise strategy department
Гребешков Олексій Миколайович к.е.н., доцент кафедри стратегії підприємств, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна Grebeshkov Oleksiy PhD, associate professor at Enterprise Strategy Department of
Гребешкова Олена Миколаївна, к.е.н., доцент,
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki