Ми уже переконалися, що з економічної точки зору авансованим капіталом є всі нематеріальні, матеріальні і грошові ресурси, що використовуються підприємством для забезпечення всіх видів діяльності. Але щоб мати уявлення про величину авансованого капіталу, його слід оцінювати за повною економічною вартістю цих ресурсів. Остання має здійснюватися так, щоб можна було реально судити про розмір авансованого капіталу, одержувати необхідну інформацію про ліквідність підприємства і його платоспроможність, тобто віддзеркалювати фактичний фінансовий стан підприємства і містити вихідні дані для його аналізу. Така інформація має велике значення для побудови ефективних економічних відносин із партнерами — банками, постачальниками, споживачами, з потенційними інвесторами.
В активах балансу вартісна оцінка основних засобів як головного структурного елементу необоротних активів здійснюється за первісною (переоціненою) вартістю і залишковою вартістю, і саме за останньою вони включаються до під-новних засобів, інших необоротних активів, що дає змогу знівелювати вплив інфляції, а за необхідності — і дефляційних процесів. Разом це забезпечує об’єктивність вартісної оцінки необоротних активів, і насамперед — основних засобів і нематеріальних ресурсів.
Важливою складовою необоротних активів аграрних підприємств є довгострокові біологічні активи, до яких відносять основне стадо великої рогатої худоби, свиней та овець (тобто продуктивні тварини, які систематично продукують сільськогосподарську продукцію і/або додаткові біологічні активи — приплід), робочу худобу, а також виноградники (чубуки — додатковий біологічний актив), сади (саджанці — додатковий біологічний актив), дерева в лісі.
Вартісна оцінка біологічних активів за їх придбання здійснюється за первісною вартістю, яка визначається таким самим способом, як і первісна вартість основних засобів або запасів. У разі безоплатного одержання біологічних активів їх оцінюють за справедливою вартістю з урахуванням витрат, пов’язаних із доведенням цих активів до стану, придатного для використання відповідно до поставленої мети.
Біологічні активи, одержані як внесок до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою учасниками справедливою вартістю. Додаткові біологічні активи оцінюються за виробничою собівартістю або справедливою вартістю на момент їх первісного визнання, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Таке визнання відображається в тому звітному періоді, в якому вони відокремлені від біологічного активу.
Біологічні активи відображаються в балансі підприємств (проміжному і річному) за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Якщо на дату балансу справедливу вартість довгострокових біологічних активів визначити неможливо, вони відображаються за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності. Амортизація на біологічні активи нараховується відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Вартістю, що амортизується, таких біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на їх ліквідаційну вартість.
Як відомо, підприємство самостійно вибирає метод нарахування амортизації і встановлює строк корисного використання біологічного активу в межах бухгалтерського обліку. Із відображенням в активах аграрних підприємств землі виникає проблема її вартісної оцінки з метою такого відображення. Адже дані про грошову оцінку землі, що здійснена за єдиною офіційною методикою, хоч і є важливими, але вони не завжди можуть бути використані для відображення в балансі, оскільки така оцінка може істотно відхилятися від реальної, що формується на ринку землі.
Отже, в умовах, коли такий ринок розвинутий в балансі земельні ресурси можуть відображатися за реальними ринковими цінами. В іншому разі можна скористатися досвідом вартісної оцінки землі для цілей відображення в балансі, що використовується в інших країнах. стабільним розміром щорічних доходів у майбутньому періоді, до складу яких відносять і землю, застосовують специфічний метод оцінки — капіталізацію доходів. Згідно з цим методом грошова оцінка землі Г
З визначається так:
П
100
Г п ч з ??, де П ч — чистий прибуток з 1 га земельної площі, який залишається підприємству після покриття всіх витрат; В п — відсоткова ставка за довгостроковий кредит, коефіцієнт.
В
Оскільки нерідко важко передбачити масу чистого прибутку з одиниці земельної площі, а також відсоткову ставку, то часто цей вид оцінки використовують в поєднанні з методом порівняльної оцінки ринкових продаж.
Методологія вартісної оцінки оборотних активів вітчизняних підприємств, у тому числі переробних і аграрних, істотно наближена до норм міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Так, згідно з П(С)БО 9 оцінка запасів на дату складання балансу здійснюється за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Первісна вартість запасів формується за різною методологією залежно від способу їх набуття підприємством. Так, до первісної вартості куплених запасів включають вартість їх придбання (за умовами договору з постачальником) за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельні витрати, а також витрати, пов’язані з доведенням придбаних запасів до стану, придатного до використання за цільовим призначенням.
Аграрні підприємства багато видів запасів виробляють власними силами (корми, насіння, тварини на відгодівлі і молодняк тварин тощо). Первісною вартістю таких запасів є їх собівартість. Якщо запаси вносяться до статутного капіталу підприємства, то їх первісною вартістю визнається справедлива вартість, погоджена засновниками (учасниками) такого підприємства. За справедливою вартістю оцінюються і запаси, безплатно передані суб’єкту господарювання.
Підприємства можуть придбавати необхідні їм види запасів в результаті обміну на подібні або неподібні запаси. Якщо обмін відбувся на подібні запаси, то первісною вартістю придбаних запасів буде балансова вартість переданих запасів, але за умови, що вона не перевищує їх справедливої вартості. В іншому разі первісною вартістю одержаних в обмін запасів буде їх справедлива вартість. У разі обміну на неподібні запаси, то первісною вартістю таких запасів визнається їх справедлива вартість.
Метод чистої вартості реалізації застосовується тоді, коли на дату балансу ціна запасів знизилася (або вони зіпсувалися, застаріли чи з якихось інших причин втратили первісно очікувану економічну вигоду).
1
До запасів, за П(С)БО 9, відносять предмети праці, призначені для виробничого споживання (сировина, добрива, паливо, корма, насіння тощо), незавершене виробництво, готову продукцію, товари, придбані для наступного продажу, малоцінні та швидкозношувані предмети, молодняк тварин і тварини на відгодівлі. де К зj
Ч вр = К зj · Ц
Оj – В
Оj ,
Ч вр = К зj · Ц
Оj – В
Оj ,
— обсяг j-го виду запасу; Ц
Оj — очікувана ціна реалізації за одиницю j-го запасу; В
Оj — очікувані витрати на завершення виробництва і збут j-го виду запасу.
Сума перевищення первісної вартості запасів над їх чистою вартістю реалізації, а також вартість повністю зіпсованих запасів або втрачених за інших причин (крім випадків, коли встановлені винні особи) відноситься на витрати звітного року.
Для аграрних підприємств існують певні складнощі щодо практичного застосування викладеної методики вартісної оцінки запасів на дату балансу. Це зумовлене тим, що за окремими видами запасів, наприклад, по кормах (силосу, сінажу, зеленій масі тощо), підстилці, посадковому матеріалі, часто відсутня інформація про ціни на них.
З іншого боку, застосування методу оцінки за первісною вартістю запасів породжує проблему незіставності. Адже первісною вартістю запасів власного виробництва є, як нам уже відомо, їх виробнича собівартість. Оскільки її рівень в різних підприємствах, як правило, не однаковий, то виникає невідповідність між вартістю і натуральною величиною цих запасів, а отже, втрачається реальне уявлення про їх істинну цінність.
Згадане застереження стосується готової продукції власного виробництва та незавершеного виробництва. Скажімо, виробничо-спожиті предмети праці власного виробництва, наприклад, залишений мед у вуликах тощо, відображаються у незавершеному виробництві за собівартістю їх виробництва, що також породжує незіставність, а головне — недостатню об’єктивність оцінки величини авансованого і власного капіталу підприємств . Істотні позитивні зміни відбулися у вартісній оцінці поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари і послуги. Якщо раніше до введення нових бухгалтерських стандартів вона оцінювалася за її фактичною величиною, то тепер згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» до підсумку балансу ця заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю.
Визначається чиста реалізаційна вартість як різниця між сумою поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і резервом сумнівних боргів. Величина останнього розраховується або методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, коли величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів, або методом застосування коефіцієнтів сумнівності, які можуть визначатися кількома способами. Один з них — класифікація (розбивка на групи) дебіторської заборгованості, за строками її непогашення з наступним встановленням коефіцієнтів сумнівності для кожної групи такої заборгованості.
1
Якщо, наприклад, два аграрні підприємства мають однакову номенклатуру й обсяги запасів власного виробництва, але одне з них виробило продукцію завдяки кращому господарюванню, з нижчою собівартістю, ніж інше підприємство, то авансований капітал такого підприємства, за однакових інших умов, буде меншим, хоча об’єктивно за цим параметром вказані два підприємства не повинні відрізнятися. заборгованості. Їх розрахунок здійснюється за такою формулою: ?? м
К:ДЗ:ФСдзс ? ? ijii
К, де i — коефіцієнт сумнівності для і-ї групи дебіторської заборгованості за строком погашення; — фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість і-ї групи дебіторської заборгованості; — дебіторська заборгованість і-ї групи на кінець j-го місяця, обраного для спостереження періоду; К
Кс i
ФСдз ij
ДЗ м — кількість місяців у періоді.
Тепер резерв сумнівних боргів можна визначити з виразу i n i i
КсуПЗРсб
1 ?? ? ? , де ПЗ і — поточна дебіторська заборгованість і-ї групи; — коефіцієнт сумнівності і-ї групи дебіторської заборгованості. i
Ксу
Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю, крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі. Останні відображаються за вартістю, визначену методом участі в капіталі з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування.
Практична реалізація викладених методологічних і методичних підходів до оцінки окремих елементів авансованого капіталу дає змогу значно підвищити аналітичність балансу і сприяє об’єктивній оцінці майнового та фінансовоекономічного стану підприємств.
