Види валютних операцій: з негайною поставкою та строкові

Валютні операції поділяють на операції з негайною поставкою та строкові.

1. Валютнi операції з негайною поставкою (спот). При здійсненні валютної угоди з негайною поставкою, що має назву «касова» (готівкова), або спот, іноземна валюта постачається банками-кореспондентами не пізніше, ніж протягом двох наступних банківських днів від дня укладання угоди; термін її постачання практично збігається з моментом виконання угоди.Курс готівкових угод публікується в котирувальних бюлетенях. За допомогою таких операцій банки забезпечують вимоги своїх клієнтів в іноземній валюті для міжнародних розрахунків, створюють можливості для швидкої міграції капіталів, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

2. Строкові угоди з іноземною валютою. Строкові валютні угоди (форвардні, ф’ючерсні, опціонні, свопи) — це валютні угоди, за якими сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладання, за курсом, зафіксованим на момент її укладання (більше, як за два робочі дні після її укладання).

Слід звернути увагу, що в останні десятиліття спостерігається значне кількісне зростання строкових угод. Визначити приблизний форвардний курс можна за формулою де Rf t

Rf t = Rs [1 + (i A – i B ) · t / 360], Rf t = Rs [1 + (i A – i B ) · t / 360],

— теоретичний курс форвард; Rs — курс спот; i A — річна відсоткова ставка за операціями у валюті А; i B — річна відсоткова ставка за операціями у валюті В; t — термін форвардного курсу, днів.

Валютний арбітраж

Особливим видом валютних угод є валютний арбітраж. Основна мета проведення валютного арбітражу полягає в отриманні прибутку й уникненні можливих валютних збитків шляхом використання сприятливої кон’юнктури валютних ринків. Це використання різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках. Основний принцип — купити валюту дешевше та продати дорожче.

Валютний арбітраж, на відміну від інших видів валютних операцій, сприяє короткостроковому вирівнюванню валютних курсів на різних валютних ринках.

Таким чином, аналіз паритетних умов забезпечує систематичну модель міжнародних грошових відносин. У цій моделі взаємодіють чотири ключові змінні: курс спот, курс «форвард», відсоткові ставки та рівень інфляції .

Ефект Фішера (див. також тему «Відсоткові ставки фінансового ринку»). Зміни відсоткових ставок справляють вплив на вартість валюти, це один із чинників визначення її вартості. Інфляція знижує купівельну спроможність валюти. Очікувані ставки інфляції допомагають визначати рівні відсоткових ставок. Інвестори, вкладаючи кошти в фінансові активи, розраховують на отримання прибутку від свого інвестування. Інфляція знижує очікуваний прибуток за активом (наприклад, облігації чи банківський депозит) нижче ставки відсотка за цим активом. Під впливом інфляції ставки відсотка підвищуються, щоб забезпечити інвесторові позитивну віддачу активів. У країнах з високим рівнем інфляції інвестори швидко реагують на її зміну і збільшують ціну фінансових активів до рівня, що забезпечує необхідний або бажаний прибуток.

1

Энг М. В., Лис Ф. А., Мауэр Л. Дж. Мировые финансы / пер. с англ. — М. : ООО ДеКА, 1998.

— 768 с.

Якщо рівень інфляції у США становить приблизно 5 %, а інвестори хочуть отримати прибуток принаймні 4 %, який дорівнює середній рентабельності, притаманній цьому інвесторові, вони запропонують змінити ціну фінансових активів до рівня, за якого номінальна ставка відсотка приблизно дорівнюватиме 9 % (5 + 4). Зміна відсоткових ставок залежить від зміни рівня інфляції. Взаємодія в кожній країні номінальних ставок відсотка і темпів інфляції забезпечує певний баланс чи рівновагу в міжнародному масштабі. Цей баланс існує через пропозицію інвесторів про те, яким буде співвідношення між номінальною і реальною прибутковістю за фінансовими активами, вираженими в різних валютах. Відмінності ставок відсотка між країнами відображають зміни рівнів темпів інфляції між цими країнами.

Ефект Фішера описує взаємозв’язок між інфляцією та відсотковими ставками. Міжнародний ефект Фішера означає рівновагу між наявними та майбутніми курсами спот (обмінними курсами) і різницями відсоткових ставок у двох країнах. Інвестори, які мають іноземні цінні папери, намагаються одержувати за ними вищі відсоткові ставки, якщо очікується, що валюта країни, в якій були випущені ці папери, впаде в ціні порівняно з валютою країни-інвестора.