Кредитний ризик
Кредитний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання виконати умови будьякої фінансової угоди з банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.
Кредитний ризик є в усіх видах діяльності банку, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає щоразу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи концептуальних угод незалежно від того, де відображається операція — на балансі чи поза балансом.
Оцінюючи кредитний ризик, доцільно розрізняти індивідуальний та портфельний кредитні ризики.
Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент банку — позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов’язаннями.
Портфельний кредитний ризик проявляється в зменшенні вартості активів банку (іншій, ніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик (кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо). Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.
Міжнародному кредитуванню крім кредитного ризику притаманний ризик країни, який виникає через особливості економіки, соціального та політичного ладу країнипозичальника. Проте цей ризик повинен завжди враховуватися у кредитній та інвестиційній діяльності — немає значення, у якому секторі — державному чи приватному.
Одним із компонентів ризику країни є трансферний ризик, який виникає тоді, коли заборгованість позичальника не номінована в національній валюті. Незважаючи на фінансовий стан позичальника, валюта заборгованості може просто виявитися недоступною для нього.
Компоненти системи управління ризиками щодо кредитного ризику
Система управління кредитним ризиком банку складається з регламентних документів — політик, положень, процедур, методик тощо, які затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного управління, з урахуванням розміру та складності операцій банку.
- перелік кредитів у розрізі класифікації за ризиком;
- аналіз проблемних кредитів;
- оцінку напряму ризику в кредитному портфелі;
― інформацію про проблемні кредити за кредитними інспекторами, філіями, галузями, видами забезпечення тощо;
― аналіз змін рівня резервів банку на основі рівня і тенденцій змін проблемних активів та загальної суми кредитів;
― аналіз концентрації кредитів за клієнтами, пов’язаними з ними особами, галузями економіки і регіонами;
е) функцію незалежних перевірок кредитної діяльності, призначенням яких є аналіз якості як окремих кредитів, так і кредитного портфеля(ів) у цілому. Результати цього аналізу мають подаватися правлінню і спостережній раді на регулярній основі.
Крім того, для ефективнішого управління кредитним ризиком необхідно:
- створити, запровадити в експлуатацію та постійно актуалізовувати систему внутрішніх кредитних рейтингів;
- на основі реальних спостережень щокварталу обчислювати матрицю ймовірностей міграції кредитних рейтингів та оцінювати на основі такої матриці величину необхідних резервів під кредитні збитки у наступних періодах;
- проводити бектестування міграції внутрішніх кредитних рейтингів на реальних даних за максимально можливий період часу.
Банки також повинні враховувати найкращий світовий досвід щодо управління кредитним ризиком, який, зокрема, викладено в положенні Базельського комітету з банківського нагляду «Принципи управління кредитним ризиком» (№ 75, вересень 2000 р.).
