6.1. Поняття освітньо-вікових періодів
Поняття освітньо-вікових періодів відображає зв’язок вікових особливостей людини із системою інституційної освіти. Щоб розкрити сутність освітньо-вікових періодів, необхідно спочатку коротко спинитися на віковій періодизації.
Вікова періодизація, на думку Л.С.Виготського, має базуватися на сутності самого процесу розвитку. Проблема людського розвитку не співвідносна за своєю складністю із будь-якою біологічною проблемою. Розвиток людини зумовлений взаємодією багатьох чинників: спадковістю, власним психічним життям, сім’єю, суспільством, діяльністю людини тощо.
Розплутати цей складний клубок біологічних, психічних і соціальних ниток, осягнути справжній внесок природи, генетики, соціальних зв’язків, внутрішніх законів психічного в розвиток особистості можливо за умови вивчення і аналізу сутності та динаміки розвитку людини на різних етапах її життєвого шляху.
Аце дасть змогу навчитися впливати на неї й управляти її формуванням.
Життєвий шлях людини поділяють на певні вікові періоди. Вік — це конкретна, відносно обмежена в часі сходинка розвитку людини, що характеризується сукупністю специфічних фізичних, психічних та соціальних ознак. Кожен вік характеризується особливостями, що притаманні лише цьому періоду життя.
Наприклад, коли порівняти дитину 1 року та дитину 6 років, можна побачити відмінності у фізичному (ріст, вага, молочні чи постійні зуби тощо), психічному (мовлення, увага, сприймання, пам’ять, мислення, уява, мотиви тощо) і соціальному (поведінка, стосунки з дорослими та однолітками) плані.
Варто звернути увагу, що єдиного критерія періодизації не існує, все залежить від психологічної школи, до якої належить психолог, котрий пропонує певну періодизацію. Так, у радянській психології та педагогіці таким принципом вважався принцип розвитку в діяльності (Л.С.Виготський, П.П.Блонський, О.М.Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та інші). Зарубіжні психологи до таких критеріїв відносили психосексуальний розвиток (З.Фройд), епігенитичний принцип (Е. Еріксон), розвиток самості (К. Юнг) тощо.
У конкретний період вікового розвитку виникають якісні особливості (новоутворення) віку, що є опорою подальшого розвитку. Новоутворення — властивості особистості, ті психічні та соціальні зміни, які вперше виникають на певній стадії розвитку і котрі переважно визначають як ставлення людини до навколишнього світу, людей, самої себе так і весь перебіг розвитку в даний період.
Хоча кожен вчений робить акцент на тих чи інших новоутвореннях, але насправді є багато спільного в тих особливостях, що їх вирізняють автори різних періодизацій. Питання радше в тому, що вони вважають найважливішим у той чи інший період. Хтось наголошує на розвитку мотиваційної сфери, хтось — якостей особистості, хтось — пізнавальної сфери, хтось на розвитку самосвідомості, рефлексії тощо. Звісно, аналізуючи новоутворення кожного освітньо вікового періоду, будемо робити акцент на тих з них, які необхідно враховувати у навчанні.
Розвиток особистості не обмежений певним проміжком часу. Він відбувається впродовж усього життєвого шляху людини. При цьому кожен етап, поряд із загальними закономірностями розвитку, характеризується також особливим і специфічним лише для нього. З цієї точки зору період зрілості особистості не може розглядатися як деякий кінцевий пункт, до якого спрямовано розвиток та яким він завершується.
Чим більш зрілою психологічно та соціально є особистість, тим більше зростають її можливості у подальшому розвитку. Період особистісної зрілості відкриває якісно нові можливості в розвитку людини.
Узагальнюючи, можна виокремити такі вікові періоди:
- Новонародженість (від народження до 2—3 місяців)
- Немовля (від 2-х місяців до 1 року)
- Раннє дитинство (від 1 року до 3 років)
- Дошкільний вік (від 3-х до 6—7 років)
- Молодший шкільний вік (від 6—7 до 11 років)
- Підлітковий вік (від 11 до 15 років)
- Юність (від 15 до 21 років)
- Рання дорослість (від 21 до 40 років)
- Середня дорослість (від 40 до 55/60 років)
- Пізня дорослість (від 55/60 до кінця життя)
На початку нашого розділу було вказано, що вивчення і аналіз сутності та динаміки розвитку людини на різних етапах її життєвого шляху необхідні, щоб навчитися впливати й управляти формуванням і розвитком особистості. Поєднання вікових особливостей з освітньою системою нашої країни зумовлює виокремлення таких освітньо-вікових періодів:
- Дошкільний вік (від 3-х до 6—7 років)
- Молодший шкільний вік (від 6—7 до 11 років)
- Середній шкільний вік (від 11 до 15 років)
- Старший шкільний вік (від 15 до 18 років)
- Студентський вік (від 18 до 23 років)
- Дорослі (від 23 років до кінця життя)
Спинимося на визначенні особливостей кожного періоду, що буде містити загальну характеристику віку, особливості розвитку особистості та розвиток пізнавальної сфери.
