Для здійснення господарської діяльності мале підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому на правах власно-сті чи володіння. Усе майно, що належить малому підприємству й відображене в його балансі, становить його активи.
Активи малого підприємства є джерелом відомостей про роз-міщення капіталу підприємства та позичкових коштів у товарно-матеріальні цінності, будь-яке майно — у залишки грошових кош-тів. Таким чином, кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття активу балансу (рис. 3.1).
.jpg)
Під час вивчення складу та структури активу балансу слід зважити на характер участі окремих видів активів у виробничо-господарському процесі.
Активи малого підприємства розподіляються на ті, що пере-бувають у внутрішньому обороті суб’єктів малого підприємницт-ва, та ті, які відведені на будь-які потреби. Такий розподіл акти-вів малого підприємництва наведено на рис. 3.2.
Аналіз динаміки складу й структури активів дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи змен-шення загальної вартості активів малого підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності малого підприємства.
У процесі вивчення усієї теми студент повинен знати, що в гос-подарській діяльності малих підприємств у загальній структурі активів переважають оборотні активи.
Оборотні активи малого підприємництва в процесі виробничої діяльності здійснюють постійний рух (рис. 3.3).
Як видно з рис. 3.3, що мале підприємство за грошові кошти купує сировину, матеріали й спрямовує їх на виробництво, у процесі якого виготовляється готова продукція, яка відвантажу-ється покупцям або реалізується за готівку (частково знаходиться в запасах готової продукції). Якщо готова продукція відвантажу-ється покупцю, то на певний період виникає дебіторська заборго-ваність, яка потім шляхом інкасації перетворюється на грошові кошти. Останні знову спрямовуються на відтворення виробничо-го процесу.
Важливим елементом оборотних активів є дебіторська забор-гованість, яка є вимогами до фізичних та юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, робіт чи послуг. Збільшення дебітор-ської заборгованості означає вилучення частини грошових кош-тів з обігу, що, своєю чергою, вимагає додаткового фінансу-вання.
Схематично класифікацію дебіторської заборгованості малого підприємства подано на рис. 3.4.
На завершальному етапі вивчення теми студент повинен уміти визначити поточні фінансові потреби (ПФП) малого підприємст-ва. Їх визначають за формулою:
ПФП=ЗМ+ДЗ−КЗ,
де ПФП — поточні фінансові потреби;
ЗМ — запаси матеріальних цінностей;
ДЗ — дебіторська заборгованість;
КЗ — кредиторська заборгованість.
Для суб’єктів малого підприємництва обмежені джерела фі-нансування оборотних активів.
Для малих підприємств одним з прийнятних варіантів фінан-сування оборотних активів є факторингові операції, які здійсню-ють комерційні банки. Такі операції дають змогу фінансувати де-біторську заборгованість малого підприємства. Витрати на послу-ги комерційних банків можуть бути різними: по-перше, сплата авансами відсотків; по-друге, застосування овердрафту (банк доз-воляє витрачати кошти понад тієї суми, яка є на поточному рахун-ку малого підприємства за рахунок банківських кредитів, з від’єм-ного залишку на рахунку малого підприємства банк стягує відсот-ки, як і за звичайні кредити); по-третє, сплата комісійних винаго-род з доходу після продажу продукції.
Другий варіант фінансування оборотних активів — дисконту-вання рахунків-фактур малого підприємства, тобто рахунки-фак-тури продаються комерційному банку з обумовленою знижкою. Різниця дисконтування від факторингових операцій полягає в тому, що комерційний банк не отримує відсотки за послуги, а на суму дисконту (доходу) зменшує вартість продукції, що зазначе-на в платіжних документах, які приймає банк для сплати за мале підприємство.
Для фінансування оборотних активів може використовуватися товарний кредит, який надається постачальником. Згода надати такий кредит залежить від фінансової стійкості малого підприєм-ства. Можливий також продаж матеріальних цінностей на ви-плат, але з виплатою за це певних відсотків, які мають перевищу-вати рівень інфляції. Термін такого кредиту залежить від бага-тьох чинників, зокрема, виду малого підприємства, його фінансо-вого стану, партнерських відносин, авторитету керівника, ринку збуту продукції та ін.
Важливим елементом оборотних активів малого підприємства є грошові кошти.
Управління грошовими коштами малого підприємства має здійснюватися на певних засадах. Назвемо їх.
1. Підтримка мінімального залишку грошових коштів для без-перебійного здійснення поточних розрахунків.
2. Створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва.
3. Формування резерву грошових коштів для компенсації не-передбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово-гос-подарської діяльності.
4. Своєчасна трансформація вільних грошових коштів у висо-коліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поновлення залишку грошових коштів.
Мінімальний розмір залишку грошових коштів визначається, виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що складаються на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.
Управління грошовими коштами передбачає кілька етапів. На першому етапі аналізується ступінь участі грошових коштів в оборотних активах малого підприємства в динаміці. Для цього розраховують деякі показники:
1) коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах:
Ку = Сз/ОАз ,
де Ку — коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних акти-вах;
Сз — середній залишок грошових коштів у періоді, що аналі-зується;
ОАз —середня сума оборотних активів за цей період.
Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах у динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу малого підприємства, а навпаки — негативно;
2) середній період обороту грошових коштів:
По = Сз/Вд
де По — середній період обороту грошових коштів;
Сз — середній залишок грошових коштів у періоді, що аналі-зується:
Вд — одноденна виручка від реалізації продукції за цей період. Якщо в періоді, що аналізується, зменшується тривалість обороту грошових коштів порівняно з минулим періодом, то це свід-чить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитив-ним у роботі підприємства;
3) кількість оборотів грошових коштів:
Ко = ОР/Сз
де К — кількість оборотів грошових коштів у періоді, що аналі-зується;
ОР — обсяг реалізації продукції за цей період.
Збільшення кількості оборотів грошових коштів у зазначено-му періоді порівняно з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.
Результати проведеного аналізу використовуються для визна-чення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:
Сзо=СВп/Ог
де Сзо — сума оптимального залишку грошових коштів для здійс-нення поточної діяльності;
СВп — сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів);
Ог — кількість оборотів грошових коштів у минулому періоді.
Виходячи з наведеної формули, є два шляхи зменшення мінімального залишку грошових коштів:
— за рахунок оптимізації грошового обороту в плановому періоді;
— шляхом прискорення оборотності оборотних активів. Оптимізувати грошовий оборот малого підприємства можна шляхом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. Основними заходами зі зменшення грошового обороту є: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгація кредитів і перенесення терміну окремих платежів за домовленістю з постачальниками та ін.
Прискорення обігу грошових коштів може бути забезпечене за рахунок: зменшення тривалості операційного та фінансового цик-лів; своєчасної інкасації; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення питомої ваги тих форм розрахунків з постачаль-никами, які потребують тимчасового резервування грошових кош-тів на банківських рахунках, тобто застосування акредитивної форми розрахунків і розрахунків чеками.
Завдання підвищення ефективності використання грошових коштів може бути розв’язане шляхом інвестування у високолік-відні фінансові інструменти або зберігання тимчасово вільних грошовх коштів у комерційному банку у формі депозитних рахун-ків. Підвищується ефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витрат з їх утримання й зворот-ної конвертації короткострокових фінансових вкладень у готові засоби платежу.
Таким чином, у разі впевненості в майбутніх грошових пото-ках, на поточних рахунках можна тримати менший залишок гро-шових коштів.
І, навпаки, якщо існує значна невизначеність розміру майбут-ніх грошових потоків, мале підприємство змушене тримати вели-кий залишок грошових коштів, щоб бути впевненим у своєчас-ному виконанні поточних фінансових зобов’язань.
Отже, прискорення оборотності грошових коштів дає можли-вість отримати додаткову суму прибутку.
Основними шляхами прискорення надходження грошових коштів на поточний рахунок малого підприємства є:
1) прискорення процесу виставляння рахунків покупцям і за-мовникам;
2) концентрація грошових коштів на одному поточному ра-хунку;
3) своєчасне депонування розрахункових чеків, отриманих від покупців і замовників;
4) раціональне використання тимчасово вільних грошових кош-тів, які знаходяться на поточному рахунку малого підприємства. Якщо підприємству бракує грошових коштів і в цей період йому необхідні кошти для поточної діяльності, то слід відстрочити платежі, застосовуючи вексельну форму розрахунків чи розрахун-кових чеків.
За сучасних умов ведення підприємницької діяльності та роз-рахунків виникає дебіторська заборгованість, яка є відстрочкою платежу покупцем.
Наявність дебіторської заборгованості свідчить, що певною часткою оборотних активів малого підприємства користуються покупці. Це може призвести до дефіциту грошових коштів, що загрожуватиме нормальній роботі малого підприємства.
