Нормативне значення Н6 має бути не менше 20 %.
Аналіз активів комерційного банку дає можливість зробити два висновки:
1) інвестиції в цінні папери мають більшу ліквідність порівняно з банківськими позичками;
2) короткострокові інвестиції більш ліквідні, ніж довгострокові, оскільки несуть менший курсовий ризик.
Це потрібн о враховувати під час формування банківських активів, які повинні поділятися на чотири групи: первинні (касові) резерви, вторинні резерви, банківські позички й інвестиції, які забезпечують одержання високого доходу. Для підтримки необхідної ліквідності банк повинен тримати в себе касові і вторинні резерви. Вторинні резерви крім забезпечення ліквідності, дають можливість одержувати невисокий відсотковий дохід.
Після за доволення попиту на банківські позички кошти, що залишилися, можуть спрямовуватися на відкритий ринок інвестицій (у довгострокових цінних паперів можливості реалізації менше, ніж у вторинних резервів, тому вони приносять більший дохід). Зазвичай інструментами відкритого ринку є державні та муніципальні цінні папери.
Оптимальне розміщення ліквідних активів створює проблему вибору між дохідністю й ліквідн істю. Зі збільшенням частки касових і вторинних резервів в активах банку підвищується ліквідність його портфеля. Однак високоліквідні активи приносять низький дохід, тому загальна стратегія діяльності банку повинна бути спрямована на володіння мінімальною сумою касових і вторинних резервів, які забезпечують його надійність.
У таблиці 11.10 наведено приклад категорій і типів активів, їх приз начення та якості для банків США.
Таблиця 11.10
СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ
| Категорія і тип активів |
Призначення |
Ліквідність |
Дохідність |
| Касові резерви • Касова готівка • Депозити у ФРС • Депозити в інших банках |
Абсолютно доступні кошти |
Найбільш а |
Відсутня |
| Вторинні резерви • Казначейські векселі • Продані кошти ФРС • Короткострокові папери • Федеральних агентств |
Кошти, що легко реалізуються |
Висока |
Низька |
| Банківські позички • Позички діловим підприємствам • Споживчі позички • Іпотечні позички • Сільськогосподарські позички |
Одержання доходу |
Найнижча |
Найвища |
| Інвестиції у цінні папери • Цінні папери Казначейства • Цінні папери федеральних агентств • Муніципальні облігації |
Одержання доходу у разі неможливості видачі надійних позичок і зниження оподаткування доходів |
Середня |
Середня |
Визначаючи переваги тих чи інших фінансових інструментів під час формування портфеля цінних паперів, банк обов’язково має враховувати рівень їх ризику. Як було зазначено вище, базові нормативи регулювання операцій з цінними паперами і включення їх у портфелі банками є різними в різних країнах, однак усі вони жорстко прив’язуються до власного кап італу банку і вимог до розміру капіталу, що ґрунтується на оцінці ризику, прийнятій
Базельським комітетом з банківського регулювання та нагляду.
У вимогах до капіталу для всіх типів активів визначаються показники кредитного ризику, від якого залежить значення коефіцієнта ваги активу. Розмір капіталу банку для «підтримки» певного активу визначаються як добуток балансової вартост і даного активу і відповідного коефіцієнта (ваги) кредитного ризику.
Для визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності банки повинні постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов’язань (здійснювати їх класифікацію, визначити сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очі куваних (можливих) збитків за зобов’язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними; з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними
для отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.
Вітчизняні банки відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні повинні розраховувати норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платос проможності (Н2), який відображає спроможність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Зі збільшенням значення показника адекватності регулятивного капіталу збільшується частка ризику, що її приймають власники банку, і навпаки, зі зниженням значення цього показника збільшується частка ризику, що її прий мають на себе кредитори/вкладники банку. У таблиці 11.11 наведено розподіл активів комерційного банку на групи ризику відповідно до зазначеної інструкції.
Таблиця 11.11
РОЗПОДІЛ АКТИВІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ГРУПИ РИЗИКУ
Українське законодавство дає змогу вітчизняним комерційним банкам здійснювати прямі й портфельні інвестиції.
Щодо прямого інвестування (за рахунок власних коштів і від власного імені), то банки мають право здійснювати його лише на підставі письмового дозволу НБУ. Інвестиції здійснюються без письмового дозволу лише в розмірі, що не перевищує 5% регулятивного капіталу банку, а також якщо юриди чна особареципієнт веде діяльність виключно з надання фінансових послуг. У разі перевищення 5% ліміту над компаніям нефінансового сектора комерційним банкам необхідний спеціальний дозвіл НБУ. Такий дозвіл ускладнює доступ банків, особливо невеликих, на ринок корпоративних цінних паперів як стратегічних інвесторів, створюючи нерівні умови для банків з різним розміром регулятивного капіталу.
З метою об меження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні було встановлено такі нормативи інвестування:
• норматив інвестування в цінні папери окремо по кожній установі (Н11);
• норматив загальної суми інвестування (Н12).
До розрахунків нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком: а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;
б) з метою створення фінансової холдингової групи за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк; в) у результаті андеррайтингу за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше одного року; г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.
Норматив інвестування в цінні папери окремо по кожній установі (Н11) вста новлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Він визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку. До коштів, що інвестуються, включаються: акції та інші цінні папер и з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, що випущені установою; вкладення в асоційовані та дочірні установи.
Під час обчислення Н11 у знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками, і вкладе нь у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал. Нормативне значення Н11 не повинно перевищувати 15 %.
Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу ба нку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв, часток) будь-якої юридичної особи.
Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку. До коштів, що інвестуються, включаються: акції та інші цінні папери з н ефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені банками та фінансовими установами й іншими емітентами; вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
Під час обчислення Н12 у знаменнику до суми регулятивного капіталу банку додаються суми вкладень у цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, що випущені бан ками, і вкладень у статутні фонди установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал. Нормативне значення нормативу не повинно перевищувати 60 %.
Портфель цінних паперів банку — сукупність придбаних (одержаних) банком цінних паперів, право на володіння, користування та розпорядження якими належить банку та які згруповані за їх типами і призначенням.
Питання стосовно віднесення цінного папера до портфеля банку регламентується трьома нормативними документами НБУ: Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, Ін струкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні та Положенням про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, відповідно до яких вкладення банку в цінні папери класифікуються таким чином: торговельний портфель цінних паперів; портфель цінних паперів на продаж; портфель цінних паперів, що утримуються до погашення; інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.
Банки зобов’язані р озробити та затвердити рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківське положення про методику оцінювання справедливої вартості цінних паперів (з урахуванням подібних фінансових інструментів), порядок їх класифікації, розрахунок суми очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери та визнання зменшення корисності цінних паперів з урахуванням фінансового стану емітента (для векселів — визначеної банком особи з числ а зобов’язаних за векселем осіб, яка затверджується уповноваженим органом банку).
Справедлива вартість цінного паперу визначається одним із таких значень на активному ринку цього цінного папера або подібного фінансового інструменту за останні п’ять робочих днів місяця: середньозваженим котируванням цінного папера на організаційно оформленому біржовому ринку; най меншим з котирувань цінного папера на кількох біржах; середньозваженим котируванням цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.
Банки зобов’язані визнавати зменшення корисності та відповідно формувати резерв у розмірі, що перевищує балансову вартість придбаних цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Активи у вигляді цінних паперів, за якими банк визнає зме ншення корисності, вважаються нестандартними.
Зменшення корисності цінних паперів банки визнають в разі втрати економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування.
Зменшення останнього є результатом погіршення фінансового
стану емітента цінних паперів та/або зміною ринкової ставки дохідності.
Оцінка фінансового стану емітентів та їх класифікація здійснюються відповідно до вимог Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів. Банки повинні створювати резерви під цінні папери, що обліковуються в портфелях банку п’ятнадцять і більше робочих днів, у су мі перевищення їх балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, що коригується на чинник ризику емітента (табл. 11.12).
Таблиця 11.
12
ВІДСОТОК КОРИГУВАННЯ СУМИ ОЧІКУВАНОГО ВІДШКОДУВАННЯ
| Клас емітента |
Характеристика емітента |
Відсоток коригування |
| Клас А |
• Не менше п’яти років з часу державної реєстрації • Не менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва • Наявність лише позитивних аудиторських висновків за останні три роки діяльності • Відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями та користу вання кредитами • Прибуткова діяльність протягом останніх трьох років • Розмір власного капіталу перевищує розмір статутного та резервного фондів |
0 |
Продовження табл. 11.12
| Клас емітента |
Характеристика емітента |
Відсоток коригування |
| Клас Б |
• Не менше трьох років з часу державної реєстрації • Не менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва • Наявність лише позитивних аудиторських висновків за попередній рік діяльності • Відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями • Прибуткова діяльність за поп ередній господарський рік, але рівень прибутку порівняно з минулими роками зменшується • Розмір власного капіталу перевищує розмір статутного фонду |
5 |
| Клас В |
• Менше трьох років з часу державної реєстрації • Менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва • Наявність лише позитивних аудиторських висновків за останній рік діяльності • Наявність фактів періодичного затримання сплати відсотків за борговими зобов’язаннями або оголошених дивідендів • Розмір власного капіталу позитивний, але менший, ніж розмір статутного фонду |
20 |
| Клас Г |
• Менше одного року з часу державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва • Наявність частково негативного (або негативного) аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку • Наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів • Наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями • Збиткова дія льність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року • Нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються • Чітка тенденція до від’ємного розміру власного капіталу на звітні дати |
50 |
Закінчення табл. 11.12
| Клас |
Характеристика емітента |
Відсоток |
| емітента |
|
коригування |
| Клас Д |
• Менше одного року з часу державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, змін у складі керівництва • Наявність негативного аудиторського висновку або відсутність аудиторського висновку • Наявність фактів непогашення або несвоєчасного погашення боргових цінних паперів • Наявність фактів несплати або несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями • Збиткова діяльність протягом останніх трьох років, негативні фінансові результати протягом поточного року • Емітента визнано банкрутом або проти нього порушено справу про банкрутство чи кримінальну справу • Стабільно від’ємний розмір власного капіталу |
100 |
Цінні папери, що віднесені до торговельного портфеля і обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.
Цінні папери (у тому числі пайові), що віднесені до портфеля на продаж і обліковуються за справедливою вартістю, також не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.
Цінні папери, що ві днесені до портфеля на продаж і обліковуються за собівартістю (пайові цінні папери) або амортизованою собівартістю (боргові цінні папери), підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.
Резерв формується в сумі перевищення собівартості або амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ринкової ставки дохідності та реальних строків од ержання грошових платежів за такими цінними паперами. Реальні строки одержання грошових платежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента, сума очікуваного відшкодування також коригується на чинник ризику емітента.
Боргові цінні папери, що утримуються в портфелі банку до погашення, обліковуються за амортизованою собівартістю і підлягають перегляду на зменшення корисності та від повідно резервуванню. Резерв формується в сумі перевищення амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ставки дохідності
цих цінних паперів та реальних строків одержання грошових платежів за ними. Ці строки можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента, тому сума очікуваного відшкодування також коригується на фактор ризику емітента.
Пайові цінні папери, що є в портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, обліковуються за методом участі в ка піталі. Інвестиції в дочірні компанії не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню, а інвестиції в асоційовані компанії підлягають перегляду на зменшення корисності один раз на рік за результатами оцінювання річної фінансової звітності емітента та не підлягають резервуванню.
Асоційована компанія (підприємство)
— це компанія, в якій інвестор має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Значний вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20% або більшою часткою капіталу компанії. Значний вплив також має місце, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 20%, але при цьому виконуються такі умови:
• має представників у раді директорів або аналогічному керівному органі компанії;
• бере участь у визначенні стратегії та операцій компанії;
• здійснюється значний обсяг операцій між інвестором (банком) і компанією;
• здійснюється обмін керівним персоналом між інвестором (банком) та компанією;
• надає компанії суттєву технічну або комерційну інформацію.
Дочірня компанія — компанія, що контролюється іншою компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє 50% або більшою часткою капіталу. Контроль також має місце, якщо материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 50%, але при цьому має: частк у управлінських голосів у компанії, що перевищує
50% завдяки угодам з іншими інвесторами; право керувати фінансовою та виробничою політикою підприємства згідно із статутом або угодою; право призначати або звільняти більшість членів ради директорів або аналогічного керівного органу компанії;
право визначального голосу в раді директорів або аналогічному керівному органі компанії. Cума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери, що віднесені до портфеля на продаж, обчислюється для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом за формулою 11.3, а для всіх інших цінних паперів — за формулою 11.4.
Для пайових цінних паперів з нефіксованим до ходом береться до розрахунку менша із сум — оцінна сума доходу інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента. ); )1(
Д (OB
7
1 min rK d f t t ? + = ? = , (11.3) де ОВ — сума очікуваного відшкодування; Д — оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік); d — ставка KIBOR (Kyiv Interbank Offer Rate — середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується незалежним аналітичним агентством, має різні значення для кількох строків і доводиться до відома банків НБУ як норма альтернативної дохідності інвестицій для розрахунку суми оч ікуваного відшкодування. Розмір ставки KIBOR доводиться до відома банківської системи Генеральним департаментом банківського нагляду щомісяця не пізніше 20-го числа); t — кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік); K — капітал емітента; r — пропорційна частка участі в капіталі емітента.
До розрахунку береться середньозважена ставка KIBOR за відповідний період. Крім того, потрібно враховувати наст упне: а) величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому прибутку після оподаткування емітента за останні п’ять років (або за меншу кількість років, якщо з часу заснування емітента минуло менше ніж п’ять років або банк не має інформації про отриманий емітентом дохід у відповідному році), що пропорційна частці участі банк у в статутному капіталі емітента; б) сума капіталу емітента розраховується таким чином: для підприємств (небанківських установ) — відповідно до форми №4 «Звіт про власний капітал» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
31.03.99 №87 (зі змінами); для банків — згідно з розрахунком нормативу регулятивного капіталу (Н1), що визначений Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в
Україні, затвердженою постановою Правління НБУ від 28.08.01 №368 (зі змінами); в) якщо немає інформації про емітента, то сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.
Для всіх інших цінн их паперів береться до розрахунку оцінна сума доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати такого доходу на відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на відповідну за строком ставку KIBOR. n n t t dd)1( HB )1(
Д OB
1 + + + = ? = , (11.4) де ОВ — сума очікуваного відшкодування; Д — оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік); d — ставка KIBOR; НВ — номінальна вартість цінного папера; t — кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік); n — кількість періодів (місяць, квартал, рік), що залишилися до погашення цінного папера.
Крім того, слід ураховувати: а) якщо пе ріод виникнення грошового потоку перевищує 90 днів, то до розрахунку береться ставка KIBOR, що відповідає строку 90 днів; б) наявність неамортизованої частини дисконту або премії за цінними паперами, що придбані з дисконтом або премією, під час визначення суми очікуваного відшкодування до уваги не береться; в) до величини оцінного доходу безстрокових цінних па перів з нефіксованим доходом включається нарахований за минулі 12 календарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента), незалежно від того, був цей дохід одержаний чи ні. Однак не включається дохід, одержаний протягом останніх 12 місяців, який належить до попередніх звітних періодів; г) оскільки проміжні виплати доходу від дисконтних цінних паперів не допускаються, то для останніх має використовуватися лише друга частина формули 11.4
— дисконт номіналу; д) банк має право самостійно обирати чинник дисконту для цінних паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті.
Рекомендується чинником дисконту вважати середньозважену ставку міжбанківського ринку валютних кредитів, постійним учасником якого є банк; е) у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу банк має самостійно визначити реальну можливість одержання такого доходу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до ві дповідного періоду дисконтування; є) у разі прийняття Господарським судом рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також за борговими цінними паперами, за якими платежі прострочені більше ніж 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.
Сума очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами визначається як величина до ходу, дисконтована за кожний період сплати такого доходу на ставку дохідності відповідного боргового цінного папера, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на ставку дохідності відповідного боргового цінного папера: , )1( HB )1(
Д OB
1 n n t t dd+ + + = ? = (11.5) де ОВ — сума очікуваного відшкодування; Д — оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік); d — ставка дохідності за відповідним борговим цінним папером; НВ — номінальна вартість цінного папера; t — кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік); n — кількість періодів (місяць, квартал, рік), що залишилися до погашення цінного паперу.
Крім то го, слід ураховувати: а) оскільки проміжні виплати доходу за дисконтними цінними паперами не допускаються, то для них має використовуватися лише друга частина формули — дисконт номіналу; б) у разі неодержання банком доходу за цінним папером за будь-який з період визначити реальну можливість одержання такого доходу в майбутньому та віднести відповідний гро шовий потік до відповідного періоду дисконтування; в) у разі прийняття Господарським судом рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також за борговими цінними
паперами, за якими платежі прострочені більше ніж 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.
Будь-який банківський портфель цінних паперів потребує постійного перегляду в зв’язку з високим динамізмом ринку цінних паперів. В Україні така необхідність зумовлена тим, що банк повинен здійснювати оперативні заходи, зокрема приймати рішення про продаж окремих цінних паперів. Пр ийняття рішення про продаж приймається не частіше, але й не рідше одного разу на квартал, а основним критерієм такого рішення є очікуване значення норми поточної дохідності цінних паперів. Рішення про продаж приймається у тому випадку, якщо значення поточної дохідності не відповідає вимозі:
НПД > ДП + ПР + ПЛ, (11.6) де: НПД — норма поточної дохідності; ДП — середня ставка депозитного процента (з урахуванням інфляції); ПР — рівень премії за ризик, пов’язаний з кредитним рейтингом емітента; ПЛ
— рівень премії за ліквідність з урахуванням терміну погашення конкретних цінних паперів.
Контроль стану інвестиційного портфеля повинен здійснюватися принаймні щодня в зв’язку з оперативним аналізом зміни ку рсів, дохідності й ліквідності цінних паперів. Він має здійснюватися у розрізі обсягу портфеля, його структури, частки в активах банку, маржі між прибутком від інвестицій і відсотками за депозитами, частки у прибутку банку, галузевого і регіонального розміру портфеля, частки окремих цінних паперів. Крім того необхідно здійснювати оцінку портфеля з урахуванням усіх ін вестиційних цілей. Ефективний портфель цінних паперів з оптимальною структурою можна сформувати тільки в разі комплексності цих оцінок.
