25Найбільш характерними й показовими для організації безпеки банківського бізнесу є внутрішньополітичні, економічні, соціальні та правові умови.
Характеризуючи внутрішньополітичні умови організації безпеки бізнесу в Україні слід зазначити, що основною їх особливістю за час існування України як незалежної держави є боротьба за владу. Історія пострадянської України багата прикладами такої боротьби та її результатів, яка, на жаль, не сприяла як ефективному становле нню та розвитку вітчизняного бізнесу, так і якісній організації його безпеки. Перманентна боротьба за владу формувала різного роду антагонізми у протистоянні окремих політичних організацій, за якими стояв той чи той економічний інтерес. Використовуючи різні важелі, вони реалізовували свої прагнення, у тому числі і за ра хунок істотного економічного, владного, правового, соціального впливу на економічну складову своїх політичних супротивників. Час від часу в бізнесі можна спостерігати масштабні скандали з переслідуванням певних осіб, кризи діяльності та розорення економічних суб’єктів, у тому числі і досить потужних, обмеження діяльності певних суб’єктів господарювання та їхніх угруповань через їх дискреди тацію або штучне створення невигідних умов для здійснення ними підприємницької діяльності. Вирішення політичних конфліктів нерідко здійснюється через усунення політичних конкурентів від їх бізнесу як головного фактору їхньої політичної стійкості.
У зв’язку з такою ситуацією у бізнесі виникають особливого роду загрози, які по своїй небезпечності перевершують будь-які інші тому, що здійс нюють свій вплив комплексно, масштабно, активно і тотально. Такі загрози торкаються, як правило, малого і середнього бізнесу, а оскільки банки у переважній своїй більшості якраз і є представниками зазначених рівнів бізнесу, остільки вказані загрози можуть бути притаманні і їхніх діяльності. А пам’ятаючи про комплексний характер загроз і їх масштабність, про тистояти таким загрозам, захищатися від них досить складно. У такому разі підприємницька діяльність, у тому числі і на ринку банківських послуг, має підпорядковуватися не тільки законам ринкової економіки, а і серйозно враховувати
26розстановку й інтереси політичних сил у країні. Якраз урахування таких особливостей і побудова відповідних механізмів поведінки стосовно них і є однією з особливостей організації безпеки вітчизняного бізнесу, в тому числі і банківського.
Крім зазначеного, не можна не звернути увагу на ще одну вітчизняну особливість, а саме корупцію. За висловлюванням одного із за хідних дослідників корупції в країнах СНД, Україна з Росією належать до найкорумпованіших країн світу. Можливість такого стану корупції в Україні обґрунтовує вітчизняний дослідник А. Нездоля мотивуючи це, з одного боку, посиленням соціально-економічної кризи в країні і необхідністю вижити в ній, утриматись, як кажуть, «на плаву», а з іншого ? прагненням де ржавного чиновництва стрімко розбагатіти за умов законодавчої плутанини і відсутності суворого правового контролю з боку влади. За таких умов, на думку дослідника, корупція в Україні плодиться майже в геометричній прогресії [127]. Звичайно, що такий стан з корупцією не може не позначитись і на вітчизняному бізнесі, який для забезпечення своєї живучості мусить ура ховувати не тільки особливості внутрішньополітичної ситуації в країні, а й поведінку владного чиновництва. Більше того, вітчизняні й іноземні дослідники вказують, що корупція в країнах перехідного періоду може набувати системного характеру, коли вона не може бути ні ліквідована, ні обминута. За таких умов інтереси виживання бізнесу обумовлюють необхідність зважати на об’єктивну об ставинами ведення бізнесу, що й можна спостерігати в Україні.
Водночас корупція трансформувалась і в сам бізнес, тобто уразила його внутрішньо. Бізнес-чиновництво (керівники підприємств, провідні менеджери) перейняли практику поведінки своїх державних колег і часто-густо перетворили свої посади та функції в такі, що дають можливість додаткового заробітку. Відомі в практиці ві дкати, пільгові угоди (у тому числі і кредити), так зване кумівство та інші аналогічні дії якраз і вказують на наявність корупції безпосередньо в самих бізнесструктурах. За даними МВС України, у 2008 р. у банках було викрито 50 фактів хабарництва з боку банківських службовців за видачу кредитів [116].
Найважливішою ж і болючою проблемою в Україні є відс утність суспільно-державної ідеології, спрямованої на формування відповідного менталітету громадян, який би
27забезпечував об’єктивне розуміння ними необхідності політичних, економічних, соціальних перетворень та адекватну їх поведінку в умовах переходу країни до ринкової економіки.
Насправді ж менталітет громадян частково відстає від тих перетворень, які здійснює країна, а частково деформує їх розуміння, особливо стосовно ролі й участі громадян у таких перетвореннях. Як наслідки загрози бізнесу можу ть виникати від неприйняття його частиною громадян взагалі як форми суспільно-економічних відносин. Інша ж частина громадян вважає будь-яку свою діяльність, у тому числі протиправну та аморальну, як бізнес, всіляко відстоюючи своє місце в суспільстві. Ще хтось паразитує на ситуації або свідомо чи несвідомо використовує її у своїх інтересах. Тобто вн утрішньополітична ситуація в країні є досить складною для організації безпеки бізнесу і обумовлює необхідність суттєвого її врахування у захисті його інтересів.
Що ж стосується економічних умов, то тут мають місце кілька особливостей, які впливають на організацію безпеки бізнесу.
Незважаючи на ейфорійні заяви Україна за своїми економічними можливостями залишається бідною. Попри зн ачну економічну спадщину Радянського Союзу, яка дісталась Україні, остання не змогла ефективно її зберегти та використати. За даними, наведеними згаданим вище дослідником А. Нездолею в одній із цого праць, Україна тільки за перші п’ять років своєї самостійності втратила більше ніж на 400 млрд дол. своїх активів, що вдвічі перевищує шкоду, заподіяну за рок и Другої світової війни. Основними причинами тут були неефективна державна економічна політика, безгосподарність, масові крадіжки, незнання та невміння керувати виробництвом в умовах ринку, а також відсутність досвіду роботи з іноземними партнерами. Ці та інші причини призвели до падіння виробництва за сім років незалежності України більше ніж утричі [127]. Звичайно, що наслідк и такого катастрофічного економічного стресу не можна було швидко подолати в умовах становлення ринкової економіки та нестабільної політичної ситуації. Сучасна ж фінансова криза ще більше загострила і без того непросту економічну ситуацію.
Однією з умов забезпечення безпеки діяльності банків є достатність капіталу. Як відомо, основний капітал банки формують за рахунок зал учення коштів населення і суб’єктів господарювання. Разом з тим обсяг залучення коштів залежить від рівня достатку населення і прибутковості господарств. Однак,
28за офіційними даними, частка збиткових підприємств в Україні досить висока: 2007 р. ? 28,9 %, 2008 р. ? 33,9 %, станом на 01.03.2010 р. — 52,5% [135]. А якщо врахувати суб’єктів, що ведуть хоч і не збиткову діяльність, але в той же час не мають істотного прибутку або приховують свої фінансові результати чи здійснюють бартерні операції, то частка суб’єктів господарювання, які не мо жуть суттєво впливати на формування капіталу банків може бути ще більшою 50 %. Тобто фінансові результати діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання такі, що не можуть забезпечити достатній для стійкої діяльності всіх банків фінансовий ресурс. За таких умов діяльність вітчизняних банків практично завжди перебуває під загрозою втрати ними своєї ліквідності. Щон айменші коливання ситуації в економіці чи на фінансових ринках будуть відбиватися на діяльності банків, створюючи для них додаткові ризики та напруженість відносин із клієнтами. Істотно збільшити свій ресурс банки могли б за рахунок коштів населення. За даними Національного банку України, доходи населення у 2008 р. становили 856,6 млрд грн, з яких
371,1 млрд грн ? заро бітна плата. Водночас у структурі витрат населення приріст фінансових активів становив 52,1 млрд грн, які потенційно могли опинитися в банках як депозити населення [139]. Разом з тим, як зазначає Асоціація українських банків, сьогодні «на рахунках» у населення перебуває від 40 до 60 млрд дол. США і не надходять вони до банків з однієї причи ни ? недовіри до вітчизняної банківської системи [134]. За таких умов одним із завдань банківської безпеки має бути забезпечення інформаційного впливу на населення країни як потенційного інвестора банків з метою активізації його до взаємовідносин з банками, насамперед через банківські вклади, а іншим — захист коштів населення у процесі банківської діяльності.
Поряд з ци м важливе місце в ієрархії економічних особливостей займає тіньова економіка, яка, за деякими даними, становить від 30 до 60 % ВВП України. Обсяги готівки поза банками дорівнювали у 2008 р. 186,7 млрд грн [139]. Основними сферами, де тіньова економіка має найбільше поширення є сільське господарство, будівництво, деревообробна промисловість, сфера діяльності з нерухомістю, торгівля автомобілями, легка промисловість, нафтопер еробна, рибна та хімічна промисловість, оптова торгівля. Для майже 25 млн громадян тіньова економіка є основним джерелом доходів, а
29зайнято саме в тіньовій економіці [135]. Тобто тіньова економіка є досить потужною сферою незаконної, неофіційної та кримінальної діяльності, в якій задіяна значна кількість населення країни і яка вже сформувала певне ставлення до неї.
Така ситуація має два негативні аспекти для банків. Насамперед вона небезпечна тим, що банки втягуються в незаконну діяльність, передусім, через участь у лега лізації тіньових коштів. У другому ж аспекті її існування значно обмежує можливості законного формування банками фінансового ресурсу. Крім того, уражена діяльністю в тіньовому секторі свідомість громадян формує і відповідну їх поведінку, яка недалека від кримінальної і яка може бути перенесена на відносини з банками. Небезпечність ситуації полягає ще і в тому, що тіньо ва економіка створює підґрунтя для корупції й організованої злочинності і саме через кримінальний вплив може створювати загрози для банківської діялності.
Сучасна українська тіньова економіка набула професійних рис, стала більш досконалою, виверткою, отримала серйозні впливові зв’язки, а по деяких галузях сформувався її міжнародний характер. Протистояти її наступу ба нкам досить складно і небезпечно, тому їх безпека має знайти механізми забезпечення вимушеного, але безпечного співіснування.
Специфікою вітчизняних економічних умов є дисбаланс між малим, середнім та великим бізнесом. Більш-менш ефективно може розвиватися лише великий бізнес, створюючи потужні бізнес-угруповання, які об’єднують різних за напрямами та сферами діяльності суб’єктів, форму ючи напівзамкнуті цикли підприємництва і обмежуючи економічний простір для малого та середнього бізнесу. Специфікою поведінки на ринку цих угруповань є агресивність, яка формує такі відносини, як суперництво та протиборство. У результаті для інших суб’єктів бізнесу створюється атмосфера виживання, обмеженої діяльності та постійної загрози недобросовісної конкуренції. Банки, організовуючи свою без пеку, повинні враховувати такий фактор і вживати відповідних заходів у боротьбі за життєвий простір.
На відміну від західних ринків банківських послуг характерною особливістю вітчизняного ринку є платіжна криза практично всіх як реальних, так і потенційних клієнтів банку. Криза характерна для всього часу існування незалежної України, в окремі періоди посилюючись чи, навпаки, с падаючи. Особливість української платіжної кризи є те, що вона не обов’язково збігається із загальноекономічною чи галузевою
30кризою. Платіжна криза української економіки здебільшого обумовлюється особливою поведінкою вітчизняних суб’єктів господарювання та населення. В основі такої поведінки — свідоме порушення взятих на себе зобов’язань, пов’язане зі штучним затягуванням повернення боргів або ж створення умов до взагалі їх неповернення. У країні утворився певний прошарок підприємців, які здійснюють свою діяльність за ра хунок несвоєчасного повернення коштів, поставки товарів, виконання робіт і т. п. Така ситуація утворює підвищений ризик взаємовідносин суб’єктів підприємництва, найбільшою мірою торкаючись саме банківської діяльності.
Окремо слід звернути увагу на особливості діяльності банків як економічних суб’єктів країни. Зазначені особливості обумовлюють певні риси поведінки банків на ринку та їх взаємо відносин з клієнтами і звичайно мають вплив на банківську безпеку, і не тільки в позитивному аспекті.
Розглядаючи особливості банківської діяльності в Україні необхідно зазначити, що вони обумовлені як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками. До перших можна віднести значну концентрацію банківського капіталу в невеликої кількості банків:
8 % банків (І група) мають бли зько 65% зобов’язань (54% регулятивного капіталу) та 62% активів (63% кредитного портфеля). Як показує досвід, втрата платоспроможності і ліквідності хоч би одним з таких банків не тільки викликає негативні наслідки у фінансовій системі, а й значною мірою відбивається на соціальній та економічній ситуації в країні, роботі суб’єктів, які були клієнтами зазначеного банк у.
Звертає на себе увагу і те, що інституційна структура банківської системи України залишається недостатньо розвинутою. Про це свідчить значна кількість малих банків (приблизно 65%) для яких характерні досить ризикова і недостатньо ефективна діяльність, низький рівень капіталізації.
Останнім часом набули небезпечної тенденції дії подібних банків і у кредитній діяльності, коли банки видають довгостроко ві кредити під заставу короткострокових (до одного року) вкладів. Більше того, як правило, діяльність таких банків зосереджується на обслуговуванні незначної кількості ресурсних клієнтів і залученні до співпраці з банками великої кількості населення, приваблюючи та заохочуючи його ефективною рекламою. Стійкість таких банків до різних інфляційних коливань та непередбачених ситуацій, пов’язаних з фіна нсовими загрозами (неповернення чи несвоєчасне повернення кредитів,
31невиконання клієнтами зобов’язань за банківськими гарантіями та ін.) досить низька і може різко понижуватись у таких умовах, аж до втрати (тимчасової, а то й повної) їх ліквідності.
Прикладом цього є ситуація на ринку банківських послуг наприкінці 2008 початку 2009 р., коли близько 80% банків, яким
Національний банк України призначено тимчасові адміністрації, були саме малі банки.
Водночас необхідно за значити, що зростання розриву між строковими депозитами банків та їх регуляторним капіталом, з одного боку, і кредитним портфелем, з другого досить тривожним симптомом для всієї банківської системи України. Так, за даними Асоціації українських банків, відношення довгострокових кредитів до довгострокових депозитів і регуляторного капіталу в 2004 р. становило 1,1, у 2005 р. ? 1,4, у 2006 ? 1,6, у 2007 ? 1,
7 [134]. Зазначена тенденція зберігається й досі.
Слід вказати і на значні територіальні диспропорції в розміщенні банків. Більше половини діючих банків розміщені в столичному регіоні, у деяких регіонах взагалі немає діючих банків ? юридичні особи. Водночас у банківській системі недостатньо інтенсивно відбуваються процеси консолідації банків через створе ння банківських об’єднань, що могло б підвищити стійкість банків до всіляких криз і їх відповідальність перед своїми клієнтами.
Велике значення у формуванні загроз ліквідності банків має рівень їх капіталізації, який в окремих з них неадекватний ризикам діяльності банків і недостатній для забезпечення стабільного функціонування і розвитку банківської системи в цілому. Про це мо жуть свідчити такі тенденції: а) незбалансоване зростання капіталу, активів і зобов’язань банків. У деяких банках граничний рівень нормативу адекватності регулятивного капіталу не перевищує 10%. Значна кількість банків ще до настання кризи мали рейтингову оцінку капіталу за системою CAMELS ? «3», «4», «5», тобто мали проблеми щодо достатності та якості капіталу. До того ж частина ба нків має недостатню якість капіталу, що знижує захисну його функцію. Серед причин недостатньої капіталізації банків можна назвати слабку ресурсну базу суб’єктів господарювання в країні взагалі, що змушує банки йти на підвищений ризик при вкладанні своїх коштів. Як наслідок такого ризику випливає друга причина ? недостатній рівень отримуваного при бутку. До інших причин можна віднести недостатню привабливість та обмежену кількість
32банківських операцій, а також недостатню довіру до банків, особливо з боку населення країни.
Чинником, що впливає на формування загроз діяльності банків, є існування порівняно значного ризику ліквідності активів банків. У деяких банках частка високоліквідних активів не перевищує 10%. Насамперед така ситуація створюється через недостатню ефективність управління активами і пасивами банків.
До зазначених ви ще чинників слід також віднести високу концентрацію кредитних операцій банків (понад 60% від усіх операцій) і, як наслідок, зменшення ступеня диверсифікації вкладання банківських коштів, що, у свою чергу, призводить до підвищення ризику їх витрачання. Крім того, за даними аналітичних звітів Національного банку України в банківській системі існує високий ризик галузевої концентрації банківських кредитів, наявніст ь і зростання негативно класифікованих (сумнівні та безнадійні до повернення) кредитів, особливо для банків третьої групи. За останніми даними банківських експертів, проблема зростання обсягів проблемних кредитів значно загострюється, обсяг таких кредитів станом на 1 серпня 2009 р. по банківській системі дорівнював майже 20% [139]. Такі обсяги перебувають уже поза критичною межею, яка становив 10 % від обсягів кредитного портфеля.
Як показує досвід, втрата банками своєї ліквідності та платоспроможності пов’язана передусім з негативною кредитною діяльністю банків. Це підтверджується і вивченням матеріалів з постанов Правління Національного банку України про відкликання банківської ліцензії і запровадження процедури ліквідації банків. Як на одну з найважливіших причин, що зумовлює ліквідацію ба нків, у зазначених постановах вказується на ризикову кредитну політику банків, яка призвела до втрати значної частини ресурсів банків і, як наслідок, до настання їх неплатоспроможності. Результати вивчення матеріалів ліквідації банків свідчать про те, що негативна кредитна діяльність є головною причиною втрати банками своїх активів і доходів і такою, що домінує у фор муванні їх неплатоспроможності. Надмірне захоплення кредитними вкладаннями призвели до того, що тільки за споживчим та іпотечним кредитуванням фізичних осіб вимоги банків станом на 1 січня 2008 р. досягли 22,6% ВВП. Причому таке фінансування банками населення не формувало умов для адекватного розвитку вітчизняного виробництва як бази для отримання громадянами доходів. Кошти в основному було витра
33Крім суттєвої загрози банкам, яку спричиняють кредитні ризики, спостерігається також і тенденція до зростання валютних ризиків. Особливо така ситуація характерна для банків, в яких велику частку займають операції з нерезидентами, спостерігається випереджувальна динаміка активних і пасивних операцій в іноземній валюті порівняно з операціями в національній валюті або зростання частки активів у іноземні й валюті в загальній сумі активів певного банку. До цього слід додати небажану для певного кола банків тенденцію зростання валютних ризиків при здійсненні кредитно-депозитних операцій. Нерідко кредити в іноземній валюті перевищують валютні депозити. Ситуація ускладнюється і тим, що банки захоплюються валютним кредитуванням своїх клієнтів не враховуючи, що останні не завжди мают ь доходи в іноземній валюті. Наприклад, на початок 2008 р. кредити домашнім господарствам в іноземній валюті становили 63,6% від загальної суми кредитів таким суб’єктам. До яких наслідків це призвело, нам уже відомо.
Вітчизняний банківський сектор має ще одну особливу характеристику ? істотну присутність іноземного капіталу на ринку банківських послуг. На даний час із 199 банків 52 (26%) мають іноземний капітал, у 17 (9%) з яких цей капітал становить 100% статутного фонду. Частка ж іноземного капіталу в сукупному статутному фонді банків України дорівнює 36,9%. Водночас необхідно зазначити, що присутність іноземного капіталу на ринку банківських послуг України створює йому як певні переваги, так і потенційні загрози. Так, за досвідом діяльності трансна ціональних банків у європейських країнах існує ризик проникнення «ефектів зараження» на фінансовий ринок України при виникненні певних негараздів у зазначених банках чи країнах їх походження. Крім того, у разі настання критичних ситуацій з дочірніми структурами таких банків в інших країнах є приклади відмежування материнських банків від проблем своїх дочірніх структур. Таке в ідмежування може мати різні причини, але результати для нас завжди будуть негативними.
Особливої уваги заслуговує проблема недотримання нормативів банківської діяльності. За даними Національного банку України, найчастіше порушуються нормативи Н7 (максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента), Н9 (максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інвестору), норматив Н13-2 (норматив загальної короткої відкритої валю тної позиції), що призводить до нестійкої
34діяльності банків і, як наслідок, втрати ними платоспроможності та ліквідності.
Важливим моментом у функціонуванні банківської системи України є й те, що в сукупних активах банків на суму 932,8 млрд грн їх власний капітал становить лише 112,2 млрд грн (12%) [139]. Така ситуація формує підвищений ризик рейдерських атак на банки, у рейдерів завжди існує спокуса отримати вел ичезні активи за мізерну ціну.
Разом з об’єктивними чинниками, що можуть формувати загрози діяльності і ліквідності банків, суттєве значення для створення таких загроз мають і причини суб’єктивного характеру. Серед них першу сходинку займає стійкий стан криміналізації, який існує в банківській діяльності. Так, за даними МВС України у 2008 р. у кредитно-фінансовій сфер і скоєно 6930 злочинів, з яких 3,2 тис. у сфері банківської діяльності (за участі працівників, клієнтів і партнерів банків, тобто майже по 16 злочинів у кожному з банків [121]. Слід зазначити, що подібна динаміка злочинів, скоєних у банківській сфері, зберігається з 2001 р. Найчастіше в банках трапляються злочини, пов’язані з порушенням правил службо вої діяльності (перевищення повноважень, зловживання службовими обов’язками) посадових осіб банків чи осіб, що мають істотну участь у банках, недбалість посадових осіб банків, крадіжки банківських коштів самостійно чи у змові з клієнтами банків або іншими особами.
Сьогодні окремі банки втягуються у кримінальний процес легалізації (відмивання) грошей, отриманих незаконним способом, для чо го вступають у змову з фіктивними фірмами, за допомогою яких через кореспондентські рахунки банків незаконно перераховуються за межі держави мільйони гривень.
Особливо уражені злочинами такі банківські операції, як кредитні, валютні, операції з готівкою та пластиковими платіжними засобами.
Крім безпосередньо незаконних фінансових операцій у банках важливе місце займають злочинні посягання на їх матеріальні цінності, і нформаційні ресурси. Нерідко вилучення з банків грошей є наслідком злочинів, пов’язаних з несанкціонованим проникненням до банківської інформаційної комп’ютерної системи (банківської платіжної системи).
Друге місце серед суб’єктивних чинників займає професійна діяльність керівництва та персоналу банків. Прагнучи до мінімізації ризиків банківської діяльності і не маючи для цього
35суттєвих важелів, банки спрямовують свої зусилля до власних клієнтів, максимально експлуатуючи їхні можливості. Підвищені проценти, різного роду комісії, додаткові умови, що обмежують права клієнтів, усе це інструменти, якими банки прагнуть забезпечити свій захист від негараздів економічної, політичної чи будь-якої іншої ситуації. Банківські технології, як правило, не містять суттєвих елементів захисту, а пов едінка працівників банків не спрямовується до упередження загроз. Традиційно банки починають вживати заходів захисту вже в ситуаціях, коли загрози є незворотними або ж почали свій негативний вплив на банк. Персонал банків, недостатньо підготовлений з погляду виконання заходів безпеки, часто неспроможний протистояти злочинним посяганням на власність банків, є безпечним у процесі ба нківського виробництва.
До суб’єктивних факторів, які створюють загрози діяльності банків, що можуть призвести до втрати ними власної платоспроможності та ліквідності, слід віднести і не завжди ефективне управління активами та пасивами банків, а також діяльністю банків взагалі. Керівництво банків недостатньо використовує всі можливі важелі управлінського характеру для створення ситуації, яка б сприяла зниженню ри зику проведення банківських операцій. У деяких випадках відсутня управлінська наполегливість при виконанні прийнятих рішень, особливо в питаннях оперативного реагування та загрози, що виникають навколо банків. Нерідкими є дії керівництва і власників банків, якими порушуються встановлені банківські нормативи, особливо ті, що впливають на ліквідність банків. Усе це певною мірою відб ивається на діяльності банків, сприяє створенню умов для виникнення різних негативних ситуацій.
Слід також звернути увагу на недосконалість, а подекуди й повну відсутність реальних і якісних методик оцінювання ризиків, що супроводжують банківську діяльність. Нерідко існуючі методики мають загальний характер і не висвітлюють певної загрози для тієї чи тієї банківської операції.
Усе це разом пр изводить до того, що вітчизняні банки здійснюють свою діяльність під впливом надзвичайно високих ризиків.
Важливою особливістю соціальних умов, які суттєво впливають на організацію безпеки бізнесу, у тому числі і банківського, є значна криміналізація підприємницької діяльності та суспільства взагалі. У країні щороку реєструється
36Гостроти ситуації додала остання фінансова криза, особливо це відбилося на банках. Порівняно з 2008 р. кількість злочинів у банківській сфері в 2009 р. зросла на 22%. Останнім часом злочини в банках урізноманітнились і зачіпають практично всі сфери банківської діяльності. Відомі випадки злочинів в особливо великих розмірах під час проведення касових операцій (один із банків у 2009 р. видав клієнту 1400 тис. фальшивих гривень), розрахункових операцій за участі фіктивних і так званих буферних підприємств (тільки в одному випадку через п’ять вітчизняних банків було незаконно конвертовано та перераховано за кордон понад 1 млрд грн), кредитних операцій, операцій з пластиковими платіжними засобами та цінними паперами, а також інших банківських опера цій. В умовах кризи збільшилася кількість злочинів із фінансовими інструментами, насамперед акціями та векселями. Тільки у другому півріччі 2008 р. загальний обсяг операцій з підробленими векселями склав 3,5 млрд грн [80].
Значно зросла кількість нападів на банківські установи з метою заволодіння готівкою. Якщо за 2008 р. таких нападів було скоєно 103, то тільки за перше півріччя 2009 р. кількість подібних на падів уже становила 109 [136].
Однією з особливостей сучасної злочинності є її організований характер і формування злочинних угруповань, у тому числі й у фінансових установах. Фахівці зазначають, що в результаті кризи, загрози втрати або втрата роботи багатьма громадянами, невідповідності заробітної плати існуючому прожитковому мінімуму, можливості практично легально здійснювати в економіці злочи нну діяльність у злочинних угруповань з’явилася потужна фінансова і матеріальна база, зв’язки у владних колах, підвищився професійний рівень економічних злочинів, усе частіше їх скоєння здійснюється на високій науковій основі. Тобто злочинність у сьогоднішніх умовах дістала досить якісну основу, що робить її більше небезпечною, зухвалою та агресивною. Хронічні життєві негараз ди, хитке фінансово-матеріальне становище, відсутність стійких перспектив значною мірою позначаються на моралі як суспільства в цілому, так і окремих громадян, формуючи у такий спосіб соціальну базу для злочинності. Тобто організація безпеки бізнесу вже тривалий час здійснюється в умовах не тільки значної його криміналізації, а й за наявності передумов для її існування. Тому одним із голов них завдань вітчизняного бізнесу є забезпечення його живучості саме в таких умовах.
37Ще однією особливістю соціальних умов є значне розшарування населення в доходах. Досить велика частина громадян має достаток, що межує з бідністю, і прагне забезпечити своє виживання будь-якими способами, у тому числі і такими, що є не зовсім законними. У цієї частини громадян формується і відповідна поведінка, вони є основним джерелом дрібн их правопорушень і злочинів. Такі громадяни можуть вдаватися до шахрайських дій з коштами, матеріальними цінностями, іноді до крадіжок, нападів, завжди виправдовуючи свої дії крайньою необхідністю.
Варто звернути увагу й на досить незначний середній клас в Україні, настільки незначний, що на відміну від іноземних країн він не може суттєво впливати на розвиток економічних процесів, у то му числі і бізнесу. Банківський сектор, формуючи свої фінансові ресурси, не може заявити, що окремі його банки — це якраз банки середнього класу й акцентувати роботу саме з його представниками. Мало того, що клас мізерний за кількістю, він ще незначний і за рівнем достатку, до того ж останній у даног о класу не є постійним і гарантованим.
Слід також звернути увагу і на те, що в Україні існують прошарки населення хоч і незначні за обсягом, але такі, на які необхідно зважати в усіх аспектах соціального життя.
Насамперед ідеться про молодих людей у віці до 30 років, які ніколи і ніде не працювали, живу ть за рахунок своїх рідних, випадкового підробітку, дрібного злодійства та жебрацтва. Тривалий термін такого життя сформував у цієї категорії людей менталітет утриманця, нероби, пасивну поведінку, байдужість та агресивність у взаємовідносинах.
Крім вказаного прошарку з’явився ще один ? дрібний торговець. Уся країна покрита ринками, величезні маси людей чимось торгують, що денно прагнуть отримати «свіжу» копійку. Разом з тим, щоб реалізувати свій не завжди якісний і такий, що мало користується попитом товар, дрібні торговці вдаються до обману, підробок, порушення моральних, а то й правових норм. З поведінки таких людей поступово зникають такі якості, як об’єктивна доброзичливість, взаємоповага і взаємодопомога, усе більше з’являються у їхньому характері користь, обман, недовіра і т. п.
Як про певний прошарок можна говорити і про нелегальних мігрантів в Україні. Люди, які не мають практично ніякого правового статусу, живучи в країні напівлегально, вони, проте, не хочуть залишати Україну. Перебування їх у країні часто
38обумовлено неприйнятну поведінку, екзотичні хвороби, національні угруповання з особливими взаємовідносинами. Як правило, такі особи не збагачують країну ні своїми інтелектуальними здобутками, ні матеріальним надбанням.
Звичайно, що така ситуація не може бути сприятливою для розвитку вітчизняного бізнесу, якісної та ефективної конкуренції та економічного прогресу, її наявність ? це додаткові загрози для підприємницької діяльнос ті, відволікання значного трудового ресурсу у сферу діяльності, яка не забезпечує формування ВВП країни.
Слід мати на увазі ще одну особливість соціальних умов, характерних саме для України. Щорічно населення країни зменшується на 300—500 тис. осіб, що означає зникнення одного цілого великого міста обласного масштабу [135]. За даними ООН, за такої динаміки скорочення населення Україна в 2
050 р. буде мати не більше 26 млн осіб, вік кожного третього з яких перевищуватиме 60 років. Тобто вітчизняний бізнес може чекати кадровий голод, до підприємств і організацій можуть прийти некваліфіковані працівники (а то і фізично нездорові), трудовий ресурс країни можуть становити вихідці з інших країн. Проблему депопуляції населення суттєво доповнює пробле ма здоров’я сучасних українців. Сьогодні ця проблема надзвичайно турбує 76% громадян, вона перебуває на першому місці в рейтингу сучасних соціальних проблем. Тобто бізнес уже в найближчому майбутньому може отримати не зовсім здорових (якщо не сказати хворих) працівників, які будуть нездатні ефективно вирішувати завдання розвитку конкурентоспроможного бізнесу.
До цієї проблеми впритул на близилась інша ? проблема компетенції сучасних фахівців. Комерціалізація освіти сформувала ситуацію, за якої основним її досягненням є кількість дипломованих спеціалістів. Водночас якість їх фахової підготовки, здатність практично виконувати завдання підприємницької діяльності в конкретних умовах безпосередньо на підприємстві, у банку, як правило, не висока. За інформацією одного із керівників банків, із 100 атестованих його банко м для прийняття на роботу випускників вузів ? тільки два показують відмінні знання, ще 36 осіб ? знання на рівні задовільно і добре, а 68 випускників за своїм рівнем підготовки не можуть претендувати на роботу в банках взагалі. Зазначена проблема сьогодні є досить актуальною не тільки для банків, а й практично для всіх галузей. Пі дприємці змушені вживати додаткових заходів щодо підготовки та адаптації молодих фахівців до умов
39вітчизняного виробництва і підприємницької діяльності. Надзвичайність даної проблеми трансформується для бізнесу в одну із кадрових загроз, яку підприємці мусять ураховувати при організації безпеки своєї діяльності.
Характеризуючи соціальні умови, не можна оминути увагою трансформацію особистості самого українця, яка відбулась у ньому за роки незалежності. За відсутності раціональної ідеологічної складової в державній політиці, суттєвого зн иження виховної роботи в сім’ї, школі, вузі, колективі наші громадяни особливо у віці до 30 років значною мірою знизили моральні якості. Такі показники моралі, як доброта, людяність, чутливість, терпимість, порядність, відповідальність, патріотизм не завжди є основою поведінки та взаємовідносин сучасних українців. Це, звичайно, позначається не тільки на їхніх взаємовідносинах між собою, а й стає керівним ч инником у ставленні до роботи, колективу, громадської діяльності. Тобто порушились моральна безпека як окремого громадянина, так і суспільства в цілому. За таких умов у частини людей формувалися певні переконання в правильності їх аморальної поведінки за сучасних умов, їх життєдіяльність поступово перетворюються у боротьбу за виживання з ус іма атрибутами саме боротьби. Якраз на основі боротьби і будуються їх взаємовідносини та поведінка в сім’ї, колективі, суспільстві.
Ці та інші характеристики й особливості соціальних умов формують у країні постійну соціальну напруженість, яка в будьякий момент може спалахнути локальними або масштабними конфліктами, створюючи суттєві загрози та перешкоди розвитку вітчизня ному бізнесу.
Правові умови організації безпеки бізнесу характеризуються насамперед відсутністю будь-яких спеціальних законодавчих актів з питань безпеки підприємницької діяльності. За майже двадцятирічну історію своєї незалежності українські законодавці не змогли прийняти жодного з актів, які регулювали б відносини у сфері безпеки бізнесу. Виникла певна колізія, коли існуюча в країні діяльність має попит, знайшла свого спож ивача, об’єднала сотні тисяч громадян у різних підприємствах та організаціях, але досі не отримала правового регулювання. В Україні це перший випадок, коли існуюча легальна діяльність протягом такого тривалого періоду залишається неврегульованою.
Відсутність законодавчого регулювання змушує суб’єктів, так чи інакше задіяних у забезпеченні безпеки бізнесу, посилатись на
40правові норми, які повною мірою торкаються їх діяльності або окремих її сторін. Такі норми містить цивільне, інформаційне, кримінальне, господарське, конкурентне, трудове право та інші види права. Окрім того, суб’єкти, що надають послуги безпеки бізнесу та здійснюють свою діяльність безпосередньо у структурах бізнесу, посилаються на чинні підзаконні акти різних міністерств і відомств, місцевих органів влади та форму ють власну нормативно-правову базу. Ураховуючи, що будь-яка діяльність регулюється чотирма нормами права (Конституція України, законодавчі акти, підзаконні акти, що приймаються центральними та місцевими органами виконавчої влади, нормативно-правові документи суб’єктів господарювання), а також що державних правових актів з цих питань майже немає, суб’єкти п ідприємництва регулюють взаємовідносини у сфері безпеки їхньої діяльності в основному власними нормативноправовими документами. Водночас виходячи з того, що не всі фахівці з безпеки бізнесу є компетентними у нормотворчій роботі, такі документи не завжди є якісними і не можуть ефективно впливати на організацію безпеки бізнесу.
Разом з тим, велика кількість пра вових норм, які міститься у різних правових актах і які можна використати для регулювання взаємовідносин у сфері безпеки бізнесу, переважній більшості фахівців мало відома, оскільки стосується різних галузей права і потребує спеціальних правових знань. Така ситуація дає можливість державним органам і чиновникам обмежувати діяльність суб’єктів безпеки бізнесу, у тому чи слі і враховуючи тимчасове незнання певних спеціальних галузевих норм права фахівцями безпеки.
Відсутність спеціальних законодавчих норм з організації безпеки бізнесу не створює умов для формування статусу працівника системи безпеки, його прав, функцій, форм та способів діяльності. Дії таких працівників практично завжди можуть бути оголошені поза законом, з усіма наслідками, що вин икають від цього. Більше того, відсутність зазначеного законодавства не формує відповідальності за порушення встановленого суб’єктом господарювання режиму безпеки, а з цим і відповідної поведінки працівників, клієнтів, керівників, власників. Через це зусилля фахівців безпеки по створенню відповідного режиму безпеки на підприємстві, у банку не завжди досягають очікуваної ефективності.
Слід звернути увагу ще на одну особливість сьогоднішніх право вих умов у сфері забезпечення безпеки бізнесу. В умовах неповного та неконкретного законодавчого поля діяльність в
41окремих сферах економіки практично повністю регулюється підзаконними актами, що робить таку діяльність залежною від певного органу. Наприклад, така ситуація склалася на ринку охоронних послуг, де абсолютну монополію має МВС, від якого і залежать перспективи діяльності приватних підприємств, що надають аналогічні послуги. Тобто, здійснюючи діяльність у сфері безпеки бізнесу, її суб’єкти за вжди перебувають під загрозою потрапляння в немилість певному державному органу, тому мусять знаходити різні форми та способи адаптації до такої ситуації.
