Posibniki.com.ua Макроекономіка Регіонально-просторовий розвиток України УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ


< Попередня  Змiст  Наступна >

УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ


9.1. Міжрегіональний і транскордонний простір.

9.2. Сутність транскордонної співпраці, її основні форми та функції.

9.3. Організаційно-правове та фінансове забезпечення розвитку транскордонної співпраці.

9.4. Єврорегіони як особливий вид економічного простору.

9.5. Участь України в міжнародних регіональних організаціях як форма регіональнопросторового розвитку.

Вивчивши матеріал цієї теми, студент знатиме: ? різницю між транскордонною, міжрегіональною та міжтериторіальною співпрацею; ? транскордонні регіони України; ? сутність транскордонної співпраці, її основні форми та функції; ? єврорегіони в Україні, а також умітиме:

• визначати вплив організаційно-правового та фінансового забезпечення на розвиток транскордонної співпраці;

• аналізувати особливості створення та функціонування єврорегіонів;

• оцінювати ефективність діяльності єврорегіонів.

9.1 Міжрегіональний і транскордонний простір

У сучасній Європі активно розвивається міжнародна співпраця регіонів. Основними її видами є міжрегіональна та транскордонна. У Протоколі № 2 до Європейської рамкової конвенції про транскордонну співпрацю між територіальними общинами або владами, який стосується міжтериторіальної співпраці [2] було сформовано понятійний апарат для цієї сфери діяльності.

Термін «транскордонна співпраця» був введений одним з перших у 106 Мадридський Конвенції загальних принципів транскордонної співпраці: «Транскордонна співпраця визначається як будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або владами, що знаходяться під юрисдикцією двох або кількох договірних сторін, а також укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей» [1].

Міжрегіональна співпраця визначається в Статуті Асамблеї європейських регіонів як будь-які зв’язки, установлені між регіонами, що належать до різних держав.

Міжтериторіальна співпраця, згідно з протоколом № 2 до Рамкової Конвенції (1998), означає будь-яку взаємоузгоджену діяльність, спрямовану на започаткування відносин між територіальними общинами та владами двох або більше договірних сторін, крім відносин транскордонної співпраці між сусідніми органами влади, зокрема укладання між територіальними общинами та органами влади інших держав угод про співпрацю [2].

Міжтериторіальна співпраця визначає право територіального органу влади будь-якого рівня співпрацювати з відповідними територіальними органами влади інших держав [8].

Міжрегіональна співпраця визначає правові рамки територій, що стоять на другому місці після центрального рівня. В Україні це області, АР Крим, м. Київ, Севастополь; у Німеччині

— землі; у сусідній Польщі — воєводства.

Транскордонна співпраця характеризує співпрацю суміжних територій сусідніх держав, визначальним при цьому є наявність кордону між територіями, що співпрацюють [3].

Поняття «міжтериторіальне» та «міжрегіональне» можна розглядати як ідентичні, а також поняття «міжрегіональне» може бути складовою поняття «міжтериторіальне».

Доцільно також визначитися з поняттям «прикордонне» та «транскордонне» співпраця, прикордонні та транскордонні регіони.

Прикордонний регіонце територія, що охоплює одну або кілька адміністративнотериторіальних одиниць однієї держави, що прилягає до державного кордону. Прикордонна зона охоплює території районів, міст, селищних рад, що прилягають до державного кордону і в яких запроваджено відповідний режим.

Основна відмінність прикордонного та транскордонного регіонів полягає в тому, що прикордонний регіон це адміністративно-територіальна одиниця однієї держави, а транскордонний — охоплює адміністративно-територіальні одиниці двох сусідніх держав.

В Україні з 25 регіонів обласного рангу 19 є прикордонними, а їх площа становить 77 % усієї площі держави.

У наш час взаємні відносини прикордонних територій відбуваються в різних сферах і не тільки на суходолі, а й в атмосфері, гідросфері тощо. Тому поняття «транскордонне»trans» в перекладі пере- — переносити, переміщувати) більше відповідає тим процесам, що відбуваються на прикордонних територіях.

Транскордонна співпраця можна розглядати як сучасну або перспективну співпрацю двох чи кількох регіональних систем, що належать сусіднім державам, у різних сферах діяльності (політично-правовій, соціально-економічній, природоохоронній та інформаційній) у межах визначеного транскордонного простору, що пов’язана з рухом товарів і капіталу через державний кордон.

Транскордонний простір

— це частина географічного простору, що охоплює дві або більше регіональні системи, що розташовані по різні боки державного кордону двох або кількох країн. Транскордонний простір може розглядатися на двох територіальних рівнях — прикордонних областей та адміністративних районів.

Прикордонні території України входять до трьох транскордонних регіонів:

• за участю регіонів нових держав — членів ЄС;

• за участю регіонів країн СНД;

• морський транскордонний регіон.

Найбільшим є українсько-російський транскордонний регіон. До його складу входять десять областей: Донецька, Луганська, Харківська, Сумська, Чернігівська області України та Брянська, Курська, Бєлгородська, Воронезька, Ростовська області Росії. Площа цього регіону майже 385 тис. км 2 , населення — 23 млн. осіб.

Українсько-білоруський транскордонний регіон включає сім областей. Це — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська та Чернігівська області України та Брестська й Гомельська області Білорусії. Площа регіону становить 195 тис. км 2 , населення — 9,5 млн осіб.

Українсько-румунський транскордонний регіон охоплює чотири області України: Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Одеську та п’ять повітів Румунії, а саме: СатуМаре, Марамуреш, Сугава, Ботошань і Тулга. Площа регіону становить 100872 км 2 , населення — 8,3 млн осіб.

Українсько-угорський регіон включає Закарпатську область України та дві області Угорщини. Площа регіону становить 26 тис. км 2 .

Закарпатська область утворює з Кошіцьким і Прешівським краями Словаччини українсько-словацький транскордонний регіон.

Закарпатська, Волинська, Львівська області України разом з Люблінським, Підкарпатським воєводствами Польщі утворюють українсько-польський транскордонний регіон.

Регіони України беруть участь також у формуванні інших транскордонних єврорегіонів, які утворилися на європейському просторі.

Транскордонна співпраця в Європі почала активно розвиватись у 50-х роках ХХ ст., після Другої світової війни. Саме тоді нагальною стала потреба в ліквідації кордонних бар’єрів і розвитку транскордонної співпраці. У країнах Південної Європи — Греції, Іспанії, Португалії — транскордонна співпраця активізувалася лише з 80-х років після вступу їх до ЄС. А в країнах Центральної та Східної Європи цей процес став інтенсивно розвиватися після 1989 року. На тлі розпаду СРСР, Югославії, Чехословаччини нові суверенні держави тимчасово призупинили транскордонну співпрацю на старих кордонах, але на нових прикордонних територіях відбувалися два паралельних процеси — делімітація кордону з посиленням його бар’єрної функції та разом з цим — розвиток транскордонної співпраці [8].

Нині в Європі відбуваються такі відмінні, але водночас пов’язані між собою процеси:

— розширення ЄС;

— прозорість кордонів усередині держав — членів ЄС;

— перенесення національних кордонів на зовнішній кордон ЄС;

— установлення політичних, економічних, культурних контактів з країнами, що межують з державами ЄС.

Специфіка транскордонної співпраці, регіональні особливості вимагають особливої уваги з боку урядів країн та європейських структур. Підтримка діяльності міжрегіональних

об’єднань Європейським Союзом і Радою Європи демонструє приклади взаєморозуміння й солідарності в реалізації політики європейської інтеграції.

Слід зазначити, що бурхливий розвиток транскордонної співпраці, особливо на західних кордонах України, значно випередив становлення нових теоретичних засад дослідження цих проблем вітчизняними вченими. Сьогодні ними займаються провідні українські установи: Київський Інститут Світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) та його Ужгородський відділ, Львівський інститут регіональних досліджень (ЛІРД) НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД), Київський центр «Інститут Схід — Захід» (ІСЗ).

Зарубіжні та українські вчені займаються теоретичною розробкою основних форм і видів транскордонної співпраці та науковими засадами створення транскордонних структур.

В українській науці лише зараз формуються підходи до узагальнення досвіду міжрегіональних, транскордонних відносин і визначення їх ролі та місця в міжнародних відносинах.

Науковим дослідженням проблематики транскордонної співпраці присвячені праці І. Артьомова, П. Біленького, В. Бондаренко, Ю. Білоконя, В. Куйбіди, Н. Мікули, Ю Пахомова, І. Студенникова, М. Фащевського, І. Фоміна та ін. Нині у вітчизняній науці здійснюються лише перші спроби системних досліджень транскордонної співпраці.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
9.3. Організаційно-правове та фінансове забезпечення розвитку транскордонної співпраці
9.4. Єврорегіони як особливий вид економічного простору
9.5. Участь України в міжнародних регіональних організаціях як форма регіонально-просторового розвитку
8.4. Шляхи підвищення інфраструктурного забезпечення розвитку України
8.3. Участь України в Євро-Азійській системі міжнародних транспортних коридорів
8.2. Місце України на міжнародному ринку транспортних послуг
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Термінологічний словник
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)