< Попередня  Змiст  Наступна >

12.5. Україна і Європейський Союз


Як усякий глобальний процес, розширення Євросоюзу матиме для України низку позитивних і негативних наслідків. До позитиву в середньо- і довготерміновій перспективі належить перед-усім те, що об’єднаний ринок 25 європейських країн з населенням 450 млн осіб може стати найбільшим у світі споживачем українських товарів. Для ЄС зростає роль України у зовнішньоекономічній сфері. Відкриваються можливості розвитк у деяких конкретних напрямів — легальна міграція і

(наприклад, Захід — Схід в Німеччині чи Північ — Південь в Італії) рівні. Не випадково, другою за значенням витратною статтею бюджету ЄС є регіональна політика, частка якої становить близько 34 %.

пересування людей; інтеграція в транспортну, енергетичну і телекомунікаційну мережу і європейський дослідницький простір; нові інструменти захисту і сприяння інвестиціям; підтримання інтеграції в глобальний ринок. Є перспективним ринок товароперевезень: товарообіг Схід — Захід, за прогнозами до 2010 р., становитиме 158 млрд дол., значна частина яких може поступити в Україну. Важливу роль могла б відіграти укладена уго да з ЄС про використання українського потенціалу у галузі авіаційних перевезень. Додаткові стимули одержить прикордонне співробітництво з країнами ЦСЄ, що сприятиме збільшенню обсягів прикордонної торгівлі і реалізації спільних проектів. Україна може посилити свої конкурентні переваги в секторах, що є чутливими до конкуренції за ціновими параметрами, оскільки в нових країнах ЄС зростатиме варті сть виробництва через запровадження загальних соціальних норм і стандартів. Крім того, зросте зацікавленість ЄС в посиленні безпеки кордонів України по всьому периметру і зростання її ролі як чинника регіональної стабільності, особливо в контексті розв’язання придністровського конфлікту.

До негативних наслідків для України, зокрема в короткотерміновій перспективі, можуть бути віднесені такі: ? скорочення експорту в країни Балтії на 15—20 % (на 20— 90 мл н дол.) і подорожчання експортних та імпортних товарів через припинення вільної торгівлі з Естонією, Латвією і Литвою; ? погіршення конкурентних позицій з експорту деяких товарів середньої технологічності через поширення на нових членів ЄС європейських угод з лібералізації торгівлі, а також митних преференцій, які надаютьс я країнам, що розвиваються. До таких товарів належать електрообладнання, електроенергетичні машини та обладнання, одяг і аксесуари, меблі і особливо чорні метали; ? запровадження в нових країнах ЄС нетарифних обмежень, технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного контролю, що для української сільськогосподарської продукції може спричинити повне закриття цих ринків. Для металургів, якщо не буде дося гнуто угоди з ЄС про збільшення квоти, це означає втрату до 250 млн дол.; ? втрата традиційних ринків збуту в нових країнах унаслідок поширення на них антидемпінгових заходів ЄС, що стосуються України. За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, на початок 2005 р. діють антидемпінгові

Загалом від розширення ЄС Україна (на думку ряду фахівців) більше програє, ніж виграє. За незалежними оцінками, після 1 травня 2004 р. український експорт у країни ЄС-25 може скоротитися до 1 млрд дол. Для деяких українських підприємств європейський ринок може взагалі закритися.

У довготерміновій перспективі варто враховувати фактори, які нададуть позитивного впливу ли ше після завершення періоду адаптації. Це насамперед — загальне зниження середньозваженого митного тарифу в нових країнах ЄС. Крім того, уніфікація митних та інших торговельних процедур, яка приведе до скорочення українського експорту на початковому етапі, згодом чинитиме позитивний вплив на розвиток торгівлі. Експортерам з України при поставках в ЄС не потрібно буде двічі прохо дити, як раніше, різні процедури на двох кордонах. При цьому наявність загального 1400-кілометрового кордону з Євросоюзом відкриває широкі можливості для розвитку торговельно-транзитної інфраструктури України, виробництва, орієнтованого на експорт в ЄС, і прикордонної торгівлі.

санкції по восьми групах товарів хімічної і металургійної продукції; ? деякі транспортні проблеми і зменшення обсягів пасажирських перевезень унаслідок введення візового режиму з новими членами ЄС, особливо в прикордонних областях України; ? підвищення вимог до технічного стану транспортних засобів, котрі в’їжджають на територію нових країн ЄС, вилучення окремих українських перевізників з їх ринк у; ? введення складніших технологічних схем пропуску через державний кордон людей, транспортних засобів і вантажів; ? зменшення обсягів експортних і транзитних вантажів через неконкурентоспроможність товарів країн СНД, які є сусідами України; ? зменшення обсягів торгівлі товарами військового призначення і надання послуг з їх ремонту й модернізації; ? ускладнення умов дл я контактів між представниками ділових кіл, що може призвести до деякого згортання торговоекономічних зв’язків і туризму; ? обмеження доступу робочої сили на ринки праці нових країн ЄС, виникнення проблем з працевлаштуванням громадян і депортація нелегально працюючих у цих країнах, що призведе до зменшення обсягів валютних надходжень, особливо у західні регіони Укр аїни.

Як вважають фахівці, подолати негативні наслідки розширення Євросоюзу можливо лише спільними діями України і ЄС. Це може бути: ? збільшення розмірів квот на поставки української сталеливарної продукції до рівня не нижче середньорічних обсягів поставок цієї продукції в країни ЄС-10 за останні три роки; ? встановлення тимчасового режиму на імпорт у нові країни ЄС у країнської продукції, яка зазнає дії антидемпінгових заходів, на період, необхідний для перегляду цих заходів; ? поширення на Україну «соціальних» преференцій у рамках Генеральної системи преференцій ЄС; ? допомога Україні у створенні системи моніторингу якості продукції згідно з європейськими нормами; ? допомога в удосконаленні системи стандартизації і підтвердження відповідності України діючим в ЄС стандартам, норма м і правилам. Створення нормативно-правової бази визначення результатів робіт з оцінки відповідності українських органів сертифікації; ? цільова підтримка, зокрема із структурних фондів ЄС і Європейського інвестиційного банку, інвестиційних проектів країн ЄС-15 в Україні у пріоритетних для сторін сферах (енергетика, транспорт, екологія); ? залучення України до реалізації гал узевих програм ЄС у сфері енергетики, екології, науки, освіти; ? розвиток трансприкордонного співробітництва з розширеним ЄС на основі єдиного фінансового інструменту, побудованого за принципами діючих для країн ЄС-15 програм; ? визначення повного ринкового статусу економіки України в контексті антидемпінгового законодавства ЄС; ? поширення на нові країни ЄС елементів лібералізації візово го режиму для громадян України з урахуванням досвіду Польщі і Угорщини. Визначення умов і часових меж для введення в перспективі безвізового режиму між Україною і державами ЄС.

Країни ЄС на початку ХХІ ст. виступають одним із найважливіших і вагоміших геополітичних центрів майбутнього багатополюсного світу. 25 країн — членів Євросоюзу відіграють все рельєфнішу роль у світовій по літиці. За прогнозами фахівців, роль ЄС у міжнародних відносинах невпинно зростатиме й надалі, що зумовлено багатьма чинниками. Чи не найважливішим серед них є майбутнє розширення Євросоюзу.

Наявна доктрина розширення Європейського Союзу дає змогу будь-який європейській демократії претендувати на членство в ньому. Відмова у проханні про приєднання може спиратися на два інституційно закріплені постулати: невідповідність країнипретендента всім критеріям вступу; неготовність або й небажання Спільноти прийняти до своїх лав нового члена.

З огляду на потреби поглинання 10 нових дер жав-членів, а в близькій і середньотерміновій перспективі — всього Балканського регіону, Євросоюз нині справді обмежений у своїх можливостях рухатися далі на Схід. У цьому контексті видається вельми вірогідним, що до кінця 2013 р. — терміну дії нової рамкової програми фінансування Союзу на 2007—2013 рр. — до ЄС приєднаються лише запрограмовані країни-кандидати з Південно-Східної Євр опи: Болгарія, Румунія, Хорватія та, ймовірно, Македонія (і за подання нової заявки — Норвегія). Нинішня жорстка дискусія щодо обсягів і розподілу євробюджету на цей період автоматично переносить принаймні на 2014 рік перспективу офіційного набуття членства для таких держав, як Туреччина та Україна.

Здобутки Помаранчевої революції та чіткий курс нового українського керівництва на європеїзацію України відк ривають перед нашою державою реальні європейські перспективи. Звичайно, на цьому шляху необхідно розв’язати цілий комплекс проблем. Серед внутрішніх найактуальнішими є системна і глибока модернізація економіки (найперше — здобуття Україною статусу держави з ринковою економікою та вступ до Світової Організації Торгівлі), приведення соціальних стандартів до середньоєвропейського рівня, адаптація національного законодавства до за конодавства Євросоюзу, поглиблення і радикалізація демократичних засад українського суспільства та багато інших.

До внутрішніх проблем додаються й зовнішні неоднозначні для України чинники — «вантаж» торішнього розширення ЄС, конституційна та бюджетна криза в європейському співтоваристві, запуск переговорного процесу з Туреччиною, ревна щодо української євроінтеграції позиція Росії, котра прагне втримати Київ у сфері свого вп ливу, зокрема використовуючи механізми ЄЕП.

Ураховуючи дані чинники, найоптимальнішим сценарієм інтеграції нашої держави до ЄС бачимо такий:

1. Стати «найкращим сусідом»(2005—2007 рр.). Нове українське керівництво розпочинає нарешті масштабну програму

європеїзації та соціально-економічної модернізації країни. При цьому уряд зосереджується на конкретних короткотермінових цілях і заходах, передбачених у Плані дій «Україна

—ЄС». Набуття Україною членства в СОТ і реальні успіхи в реалізації Плану дій, відзначені у звіті Єврокомісії за 2006 р., дозволили б нашій державі розпочати переговори про створення зони вільної торгівлі з ЄС. Пара лельно Україна приводить своє законодавство у відповідність до пріоритетних сфер нормативно-правового доробку ЄС. У результаті наша держава постає як один із «найкращих сусідів» ЄС.

2. Стати країною-кандидатом на членство в ЄС (2007

—2010 рр.). Отримавши підтвердження своїх перших успіхів від Єврокомісії й заручившись попередньою підтримкою «східноєвропейського лобі» в меж ах розширеного Союзу, уряд України подає офіційну заявку на членство в ЄС. З огляду на досягнуті результати і продовження курсу глибоких реформ, Євросоюз визначає за Україною статус країни-кандидата й ухвалює рішення про початок переговорів про вступ.

3. Стати державою-членом (2010—2015 (2019) рр.). На завершальному етапі зближення Україна та ЄС переходять до повної лібе ралізації взаємної торгівлі й ведуть переговори про вступ. Водночас стає реальною зона вільної торгівлі та безвізовий режим між ЄС і Росією, що дозволяє уникнути негативних наслідків від української інтеграції до ЄС для економічних, торговельних і людських зв’язків між Україною та її північним сусідом. У результаті цілеспрямованих зусиль української сторони і п аралельного реформування спільної сільськогосподарської політики з боку Євросоюзу обидві сторони завершують переговори про вступ. Залежно від того, скільки часу триватимуть ці переговори і ратифікація договору про приєднання, Україна зможе набути офіційного членства у період 2015—2019 рр. роки) / В. А. Манжола, М. М. Білоусов, Л. Ф. Гайдуков та ін. —


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
13.2. Відносини України з Росією та країнами СНД
13.3. Україна у східноєвропейському регіоні
13.4. Відносини України із США та європейським союзом
13.5. Співробітництво України з міжнародними організаціями (НАТО, ООН, РЄ)
12.3. Геополітичне позиціонування Європейського Союзу на початку ХХІ ст.
12.2. Сучасний етап європейської інтеграції
ПОГЛИБЛЕННЯ І РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ. КРАЇНИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
11.2. Проблема міжнародної безпеки за умов глобальних викликів постбіполярних часів
ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ПОСТБІПОЛЯНОРНОСТІ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki