УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ У СИСТЕМІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРИЗИ: МАКРОТА МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ

АНОТАЦІЯ. Запропоновано нові підходи в розробці пропозицій менеджменту та представникам власника щодо оптимального вибору джерел додаткового фінансування підприємств із корпоративними правами держави (КПД). Використано методи: групування, аналізу, синтезу, порівняння, систематизації, ранжування, узагальнення. Обґрунтовано актуальність застосування нових антикризових концепцій менеджменту та інноваційних фінансових технологій на підприємствах із КПД. Доведено потенційну можливість держави бути ефективним власником підприємств із контрольним пакетом КПД. Отримані наукові результати можуть бути використані менеджментом підприємств і представниками

ФДМУ. Подальші дослідження передбачають розробку багатофакторних дискримінантних функцій у розрізі сформованих груп підприємств.

Оптимальний вибір джерел фінансування підприємств із КПД забезпечує своєчасне фінансування проектів і суспільний контроль над стратегічно важливими для економіки країни підприємствами.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фінансова діагностика, криза, система попередження кризи, джерела фінансування підприємств, корпоративні права держави, приватизація

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. За умов зростання конкуренції на міжнаціональних і фінансових ринках, а також політичної нестабільності та економічної кризи в країні актуалізується вивчення механізму попередження кризи на макро- та на макрорівнях. Результати проведених автором у [1; 2] досліджень свідчать про брак ефективного антикризового управління національними корпоративними фінансами: значною залишається кількість порушених справ про банкрутство, а також частка збиткових підприємств

— 42,2 % за перше півріччя 2013 року [3].

Недостатньо ефективне антикризове управління фінансами та перебіг процедур банкрутства (розпорядження майном, санації або ліквідації) слід констатувати також на підприємствах України з часткою корпоративних прав держави (далі — КПД), яких у Ре© О. А. Островська, 2014єстрі КПД станом на початок 2013 р. обліковувалося 629, 2014 року

— 571 [4; 5]. При цьому станом на 1.01.2013 р. порушені провадження у справі про банкрутство відносно 110 господарсь

ких товариств із державною часткою > 25 %, з яких 51 (46 %) переведені в режим санації, а 41 (37 %) перебувають на стадії ліквідації [2; 6].

Отже, викладене, а також проведені у [2] дослідження свідчать про нестійкий фінансовий стан і відсутність ефективного менеджменту на підприємствах, у статутному капіталі яких є державна частка, що слугує вагомим аргументом для впровадження на них нових фінансових технологій і методів управління. На особливу увагу заслуговують інструменти фінансової діагностики в системі антикризового (превентивного) контролінгу з метою визначення джерел фінансування запланованих на підприємствах заходів. Додаткове фінансування діяльності господарюючих суб’єктів із державною часткою майна, за нестачі власних і позикових коштів, є можливим або за рахунок коштів від приватизації майна, або за рахунок часткового субсидіювання проектів власником за збереження або збільшення частки КПД. Визначення оптимальних джерел фінансування на підприємствах із КПД є складовою системи попередження кризи на макрорівні, оскільки, з одного боку, фінансування проектів власниками таких підприємств є обтяжливим для державного або місцевих бюджетів, з іншого, надає можливість збереження форми власності, а, отже, певного суспільного контролю над стратегічно важливими для національної економіки підприємств. Якість діагностики джерел фінансування таких підприємств є складовою системи попередження кризи також на самих підприємствах (на мікрорівні), оскільки своєчасне фінансування інвестиційних проектів є передумовою забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами фінансування суб’єктів підприємництва займалося багато вітчизняних науковців у галузі корпоративних фінансів. На увагу заслуговують праці, зокрема, авторів: М. М. Бердар, О. Г. Білої, І. О. Бланка, А. В. Корнилюк, С. В. Онишко, О. О. Терещенко, А. М. Поддєрьогіна, Р. А. Слав’юк. Дослідженню інструментів діагностики в системі попередження кризи присвячено праці: Н. Д. Бабяк, С. В. Івахненкова, Л. О. Лігоненко, С. В. Приймак, М. С. Пушкаря, О. О. Терещенко, ін. Вагомий внесок у дослідження те-ких товариств із державною часткою > 25 %, з яких 51 (46 %) переведені в режим санації, а 41 (37 %) перебувають на стадії ліквідації [2; 6].

Отже, викладене, а також проведені у [2] дослідження свідчать про нестійкий фінансовий стан і відсутність ефективного менеджменту на підприємствах, у статутному капіталі яких є державна частка, що слугує вагомим аргументом для впровадження на них нових фінансових технологій і методів управління. На особливу увагу заслуговують інструменти фінансової діагностики в системі антикризового (превентивного) контролінгу з метою визначення джерел фінансування запланованих на підприємствах заходів. Додаткове фінансування діяльності господарюючих суб’єктів із державною часткою майна, за нестачі власних і позикових коштів, є можливим або за рахунок коштів від приватизації майна, або за рахунок часткового субсидіювання проектів власником за збереження або збільшення частки КПД. Визначення оптимальних джерел фінансування на підприємствах із КПД є складовою системи попередження кризи на макрорівні, оскільки, з одного боку, фінансування проектів власниками таких підприємств є обтяжливим для державного або місцевих бюджетів, з іншого, надає можливість збереження форми власності, а, отже, певного суспільного контролю над стратегічно важливими для національної економіки підприємств. Якість діагностики джерел фінансування таких підприємств є складовою системи попередження кризи також на самих підприємствах (на мікрорівні), оскільки своєчасне фінансування інвестиційних проектів є передумовою забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами фінансування суб’єктів підприємництва займалося багато вітчизняних науковців у галузі корпоративних фінансів. На увагу заслуговують праці, зокрема, авторів: М. М. Бердар, О. Г. Білої, І. О. Бланка, А. В. Корнилюк, С. В. Онишко, О. О. Терещенко, А. М. Поддєрьогіна, Р. А. Слав’юк. Дослідженню інструментів діагностики в системі попередження кризи присвячено праці: Н. Д. Бабяк, С. В. Івахненкова, Л. О. Лігоненко, С. В. Приймак, М. С. Пушкаря, О. О. Терещенко, ін. Вагомий внесок у дослідження те-оретичних засад управління фінансами державних підприємств зробили вчені: М. Д. Білик, О. Д. Василик, О. О. Молдован, В. М. Опарін, Д. В. Полозенко, Т. М. Рева, О. Р. Романенко, В. М. Федосов, С. І. Юрій та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Натомість питанням удосконалення діагностики оптимального фінансування підприємств із КПД у системі попередження кризи на макро- та на мікрорівні в фахових вітчизняних виданнях приділено недостатньо уваги.

Формулювання мети і завдання дослідження. Тому на часі є розробка нових підходів до фінансової діагностики в системі антикризового контролінгу з метою підготовки пропозицій управлінському персоналу та представникам власника в особі ФДМУ щодо вибору джерел фінансування підприємств із КПД. Альтернативний вибір фінансування (за рахунок коштів від приватизації майна із зменшенням або повним продажем КПД у статутному капіталі, або за рахунок часткового субсидіювання проектів власником за збереження або збільшення державної частки КПД) відіграє вагому роль у системі попередження кризи як на макроекономічному, так і на рівні окремого підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. З метою фінансової діагностики в системі антикризового контролінгу джерел фінансування підприємств із державною часткою, автором досліджено вибірку зі 120 підприємств із Реєстру КПД станом на 1.07.2013 [7], об’єднаних у 6 груп (у кожній по 20 підприємств), сформованих залежно від частки державної власності (КПД) в статутному капіталі. По вказаній вибірці у розрізі груп підприємств розраховано основні, за визначенням автора, показники (перед)кризового стану за 2011

—2012 р.р. До таких показників автором віднесено коефіцієнти: У. Бівера (далі — К Бівера), рентабельності капіталу власників, поточної ліквідності, оборотності дебіторської й кредиторської заборгованості, співвідношення власного та позикового капіталу (далі

— ВК/ПК).

Техніка проведеного автором прикладного дослідження складалася із: розрахунку показників по підприємствах вибірки у розрізі кожної з 6 груп; порівняння отриманих результатів із нормативними та/або із середньогалузевими / або із середніми в групі значеннями; занесення кількості підприємств, показники по яких відповідають нормативним та/або середньогалузевим значенням,в аналітичні таблиці; ранжування груп підприємств залежно від кількості «успішних» і «неуспішних» підприємств у кожній групі

— спочатку у розрізі кожного показника, у підсумку

— за сукупністю відібраних показників.

Коефіцієнт системи показників У. Бівера широко використовується у вітчизняній аналітичній практиці. В Україні згідно з офіційною методикою [8] з метою «виявлення ознак неплатоспроможності ... і дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; ... вжиття заходів щодо запобігання банкрутству ... відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації» слід розраховувати цей коефіці

єнт як відношення чистого грошового потоку (прибуток + амортизаційні відрахування) до суми зобов’язань. Показник відображає спроможність підприємства розраховуватися по боргах за рахунок результатів господарської діяльності. Згідно міжнародної практики значення К Бівера: <= 0,17 ідентифікує підприємство з високим ризиком банкрутства; в межах від 0,17 до 0,4

— із середнім рівнем втрати платоспроможності; > 0,4

— як достатньо платоспроможне. У табл. 1 систематизовано результати розрахунку коефіцієнта Бівера по підприємствах вибірки.

Таблиця 1 ної практики значення К Бівера: <= 0,17 ідентифікує підприємство з високим ризиком банкрутства; в межах від 0,17 до 0,4

— із середнім рівнем втрати платоспроможності; > 0,4

— як достатньо платоспроможне. У табл. 1 систематизовано результати розрахунку коефіцієнта Бівера по підприємствах вибірки.

Таблиця 1 середнім рівнем втрати платоспроможності; > 0,4

— як достатньо платоспроможне. У табл. 1 систематизовано результати розрахунку коефіцієнта Бівера по підприємствах вибірки.

Таблиця 1 єнт як відношення чистого грошового потоку (прибуток + амортизаційні відрахування) до суми зобов’язань. Показник відображає спроможність підприємства розраховуватися по боргах за рахунок результатів господарської діяльності. Згідно міжнародної практики значення К Бівера: <= 0,17 ідентифікує підприємство з високим ризиком банкрутства; в межах від 0,17 до 0,4

— із середнім рівнем втрати платоспроможності; > 0,4

— як достатньо платоспроможне. У табл. 1 систематизовано результати розрахунку коефіцієнта Бівера по підприємствах вибірки.

Таблиця 1

ГРУПУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ З КПД ЗА ЗНАЧЕННЯМ К БІВЕРА

У т.ч. > 0,4352533

У т.ч. > 0,4352533

Сере

Середнє по групі(–0,229)(–0,924)+0,075+0,775 (!)(–0,878)+0,066

Середнє по групі(–0,229)(–0,924)+0,075+0,775 (!)(–0,878)+0,066

РейтингДані табл. 1 свідчать про неплатоспроможність більшості підприємств вибірки: у жодній із груп кількість платоспроможних

підприємств (з К Бівера > 0,17) не перевищує кількість неплатоспроможних. Проте спостерігаємо позитивну динаміку зростання потенційно платоспроможних підприємств (виключаючи 75–100 %) при збільшенні частки КПД у статутному капіталі. «Лідирують» протягом досліджуваного періоду підприємства з КПД 50– 75 % і 100 % державного капіталу.

Далі здійснимо групування і ранжування підприємств вибірки за значенням коефіцієнта рентабельності капіталу власників. Поділяючи думку М. Д. Білик [9] стосовно важливості вивчення по державних підприємствах показника рентабельності власного капіталу, вважаємо за доцільне для підприємств із КПД дещо уточнити алгоритм його розрахунку. Оскільки метою дослідження є отримання інформації про ефективність використання капіталу саме власників (серед яких повністю або частково є держава), у знаменнику беремо виключно інвестований ними капітал. До такого слід віднести: зареєстрований (пайовий), у дооцінках, додатковий, за вирахуванням неоплаченого і вилученого. Отже, загальновідомий показник ROE визначається як відношення чистого фінансового результату до інвестованого власниками капіталу підприємства. Саме так пропонується обчислювати коефіцієнт рентабельності власного капіталу в офіційних методиках фінансової діагностики [10; 11] та в методиці О. О. Терещенка в [12, с. 270].

Порівняємо отримані значення показника з нормативом > 0, і додатково — з середньогалузевими ROE по економіці України: 0,046 у 2011 р. і 0,021 у 2012 р. (розраховано автором за даними [3]). Отримані результати розрахунків занесемо до табл. 2.

Порівняємо отримані значення показника з нормативом > 0, і додатково — з середньогалузевими ROE по економіці України: 0,046 у 2011 р. і 0,021 у 2012 р. (розраховано автором за даними [3]). Отримані результати розрахунків занесемо до табл. 2. підприємств (з К Бівера > 0,17) не перевищує кількість неплатоспроможних. Проте спостерігаємо позитивну динаміку зростання потенційно платоспроможних підприємств (виключаючи 75–100 %) при збільшенні частки КПД у статутному капіталі. «Лідирують» протягом досліджуваного періоду підприємства з КПД 50– 75 % і 100 % державного капіталу.

Далі здійснимо групування і ранжування підприємств вибірки за значенням коефіцієнта рентабельності капіталу власників. Поділяючи думку М. Д. Білик [9] стосовно важливості вивчення по державних підприємствах показника рентабельності власного капіталу, вважаємо за доцільне для підприємств із КПД дещо уточнити алгоритм його розрахунку. Оскільки метою дослідження є отримання інформації про ефективність використання капіталу саме власників (серед яких повністю або частково є держава), у знаменнику беремо виключно інвестований ними капітал. До такого слід віднести: зареєстрований (пайовий), у дооцінках, додатковий, за вирахуванням неоплаченого і вилученого. Отже, загальновідомий показник ROE визначається як відношення чистого фінансового результату до інвестованого власниками капіталу підприємства. Саме так пропонується обчислювати коефіцієнт рентабельності власного капіталу в офіційних методиках фінансової діагностики [10; 11] та в методиці О. О. Терещенка в [12, с. 270].

Порівняємо отримані значення показника з нормативом > 0, і додатково — з середньогалузевими ROE по економіці України: 0,046 у 2011 р. і 0,021 у 2012 р. (розраховано автором за даними [3]). Отримані результати розрахунків занесемо до табл. 2.

Таблиця 2

ГРУПУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ З КПД ЗА ЗНАЧЕННЯМ ROE

> 0551010610 > 0551010610

В

Середнє по групі0,0210,0305(–0,0595)(–0,0004)0,009(–0,006)

Закінчення табл. 2

2012

Дані табл. 2 свідчать про збитковість більшості підприємств вибірки. При цьому в групах підприємств з КПД у статутному капіталі 50–75 % і 100 % у 2012 році спостерігаємо перевищення кількості прибуткових суб’єктів підприємництва над збитковими. Результати ранжування підприємств по ROE і К Бівера за обидва досліджуваних періоди свідчать про потенційну можливість держави бути ефективним власником на підприємствах з контрольним пакетом акцій (далі — КПА).

Систематизуємо в табл. 3 результати розрахунку по підприємствах вибірки коефіцієнта поточної ліквідності. Ранжування проведемо залежно від відповідності отриманих значень нормативу

(> 1), встановленому офіційною методикою з фінансової діагностиці підприємств, що підлягають приватизації [13].

Таблиця 3 (> 1), встановленому офіційною методикою з фінансової діагностиці підприємств, що підлягають приватизації [13].

Таблиця 3

ГРУПУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ З ДКП

ЗА КОЕФІЦІЄНТОМ ПОТОЧНОЇ ЛІКВІДНОСТІ

На «перше місце» по ранжуванню показника поточної ліквідності (відношення оборотних активів до поточних зобов’язань) виходять підприємства із 100 % державних інвестицій. При цьо

му всі групи підприємств із КПА > 50 % демонструють достатню платоспроможність, маючи рейтинги від 1 до 3.

Для аналізу оборотності кредиторської та дебіторської заборгованості (табл. 4) візьмемо умовно нормативне значення 4, виходячи з міркувань необхідності погашення «нормальної» заборгованості в середньому хоча б один раз на три місяці (4 рази на рік). За тривалішої затримки платежів кредитори згідно Закону України [14] мають право звернутися до Господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відносно боржника.

Таблиця 4 му всі групи підприємств із КПА > 50 % демонструють достатню платоспроможність, маючи рейтинги від 1 до 3.

Для аналізу оборотності кредиторської та дебіторської заборгованості (табл. 4) візьмемо умовно нормативне значення 4, виходячи з міркувань необхідності погашення «нормальної» заборгованості в середньому хоча б один раз на три місяці (4 рази на рік). За тривалішої затримки платежів кредитори згідно Закону України [14] мають право звернутися до Господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відносно боржника.

Таблиця 4

ГРУПУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ З КПД ЗА КОЕФІЦІЄНТАМИ

ОБОРОТНОСТІ КРЕДИТОРСЬКОЇ Й ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

2012 — за коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості

2012 — за коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості

На першому місці за рейтингом у табл. 4

— підприємства з КПД 50–75 %, друге місце в обох досліджуваних періодах належить 100 % державним підприємствам.

Дещо відрізняється ранжування підприємств вибірки за розрахунком показника ВК / ЗК (табл. 5): на перше місце по перевищенню власного капіталу над позиковим виходять підприємства з 10–25 % КПД. Проте підприємства зі 50–75 % і 100 % державних інвестицій залишаються в рейтингу від 1 до 3.