Відомо, що економічний простір — це динамічна система, яка перебуває в процесі безперервного розвитку та характеризується зміною зв’язків між певними елементами господарства, якісними змінами системи регіонально-просторової організації господарства, виникненням нових зв’язків, поглибленням взаємодії між елементами господарства, створенням і розвитком глобальних міждержавних транспортних і телекомунікаційних систем тощо.
З розширенням Європейського Союзу зростають і транспортні потоки, у зв’язку з цим виникає необхідність входження майбутніх країн — членів Євросоюзу до трансєвропейської мережі за умови створення якісної інфраструктури й членства всіх країн ЄС (зокрема й майбутніх) у провідних міжнародних організаціях, а саме: у Міжнародній організації цивільної авіації, Міжнародній морській організації, Рейнській навігаційній комісії, Дунайській комісії та Євроконтролю. Важливим положенням розвитку напрямів Транс’європейської транспортної мережі (TEN) є її розширення на схід та об’єднання з транс’європейською мережею Західної Європи на період до 2015 року.
У 1994 році міністри транспорту 23 країн Європи на ІІ Панєвропейській конференції на о. Крит ухвалили «Спільні головні напрями створення Транс’європейської транспортної мережі». Згодом, після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1997 року № 821 про затвердження Концепції створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні [11, 12], почалася розбудова мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК) України.
У 1998 році — Уряд України затвердив Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів [13].
Критський МТК. Згідно з ухваленими на ІІ Панєвропейській конференції на о. Крит «Спільними головними напрямами створення транс’європейської транспортної мережі» територією України проходять чотири з десяти Критських міжнародних транспортних коридорів № 3, 5, 7, 9:
МТК № 3: Берлін/Дрезден — Катовіце — Львів — Київ;
МТК № 5: Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Будапешт — Чоп — Львів; відгалуження: Братислава — Жиліна — Ужгород (5а); Рієка — Загреб — Будапешт (5b); Плоче — Сараєво — Осієк — Будапешт (5с);
МТК № 7: Річка Дунай;
МТК № 9: Гельсінкі — Санкт-Петербург — Москва/Псков — Вітебськ — Київ — Любашівка — Кишинів — Бухарест — Димитрівград — Александруполіс; відгалуження: Одеса — Любашівка (9а); Калінінград/Клайпеда — Каунас — Вільнюс — Мінськ — Київ (9в).
Згідно з економічними критеріями функціонування регіонально-просторового розвитку господарства, інфраструктура загальноєвропейського транспорту має відповідати потребам Європейського розвитку сьогодні і в майбутньому. Розбудову транспортної мережі заплановано здійснити до 2015 року. Обсяг інвестицій у розвиток 10 Критських МТК, зокрема тієї їх частини, що проходить територією країн Євросоюзу, сягає 50—70 млрд євро (фінансує Європейський Союз).
У Чорноморському басейні функціонує ОЧЕС (Організація чорноморської економічної співпраці). Її завданням, окрім іншого, є розвиток економічних зв’язків і транспортної інфраструктури регіону. Пропозиції щодо діяльності ОЧЕС, яка потребує координації, були озвучені на другій Міжнародній чорноморській транспортній конференції в Києві в березні 2002 року.
У дослідженні економічних просторів використовуються показники виробничих, економічних, інфраструктурних та інших зв’язків, які впливають на інтеграцію регіональнопросторових економічних систем. В Україні розбудова мережі МТК є однією з передумов інтеграції в Європейський Союз, кордони якого вже наблизилися до України. Назвемо найважливіші складові в системі МТК України.
1. Автомобільні транспортні коридори:
Критський № 3: Краківець — Львів — Рівне — Житомир — Київ.
Критський № 5: Косин — Чоп — Стрий — Львів; відгалуження: Сторожниця — Ужгород
— Мукачеве.
Критський № 9: Нові Яриловичі — Чернігів — Копті — Київ — Любашівка — Платонове; відгалуження: Любашівка — Одеса, Копті — Бачівськ.
ЧЕС (Чорноморське економічне співробітництво): Рені — Ізмаїл — Одеса — Миколаїв
— Херсон — Мелітополь — Бердянськ — Маріуполь — Новоазовськ; Європа — Азія: Краківець — Львів — Рівне — Житомир — Київ — Полтава — Харків — Дебальцеве — Ізварине (Луганська область);
Балтійське море — Чорне море: Ягодин — Ковель — Луцьк — Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Умань — порти Чорного моря; Євро-Азійський: Одеса — Миколаїв — Херсон — Джанкой — Керч.
Ефективність створення автомобільних МТК у регіонально-просторовому розвитку господарства для України має велике значення, яке полягає в:
— залученні Україною транзитних потоків на свою територію, що є запорукою участі її в міжнародному поділі праці та посилення ролі в просторовому розвитку господарства;
— забезпеченні стабільності в регіоні;
— будівництві нових автошляхів і реконструкції існуючої транспортної мережі;
— формуванні мережі сервісної інфраструктури (АЗС, готелів, кемпінгів, закладів харчування);
— створенні нових виробництв і робочих місць;
— збільшенні доходу транспорту та надходжень до бюджетів усіх рівнів.
2. Залізничні транспортні коридори:
Критський № 3: Мостиська — Львів — Красне — Тернопіль — Хмельницький — Жмеринка — Козятин — Київ.
Критський № 5: Чоп — Стрий — Львів.
Критський № 9: Кучурган (Одеська область) — Роздільна — Жмеринка — Козятин — Київ — Ніжин — Чернігів — Горностаївка; відгалуження: Роздільна — Одеса — Ізмаїл — Рені, Ніжин — Зернове (Чернігівська область).
ЧЕС: Рені — Ізмаїл — Одеса — Колосівка (Одеська область) — Помічна — Знам’янка _ Дніпропетровськ — Ясинувата — Квашине, Харків — Синельникове — Джанкой — Сімферополь, Колосівка (Одеська область) — Миколаїв — Херсон — Чаплине — Бердянськ, Донецьк — Маріуполь; Європа — Азія: Мостиська — Львів — Здолбунів — Козятин — Фастів — Знам’янка — Дніпропетровськ — Красна Могила.
Балтійське море — Чорне море: Одеса — Жмеринка — Козятин — Шепетівка — Здолбунів — Ковель — Ягодин (Волинська область); Європейсько-Азійський: Херсон — Миколаїв — Одеса.
Роль залізничних транспортних коридорів у регіонально-просторовому розвитку господарства України визначається:
— зростанням прибутків від транзитних перевезень на 25—30 %, що збільшить надходження до державного бюджету;
— створенням транспортної мережі з повним комплексом інфраструктури відповідно до міжнародних стандартів;
— реконструкцією та модернізацією існуючої мережі залізниць;
— забезпеченням безперебійного функціонування залізничних МТК шляхом будівництва тунелю на ділянці Безкиди — Скотарське;
— організацією швидкісного руху вантажопотоків зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;
— скороченням простоїв на станціях на 40 %;
— налагодженням швидкісних контейнерних перевезень на лінії Одеса–Москва, Чорноморські порти — Казахстан, Миколаїв — Москва, Маріуполь–Київ, Київ — Гамбург.
3. Водний транспортний коридор:
Критський № 7: Усть-Дунайський — Ізмаїл — Рені.
Дослідження економічного простору водного транспортного коридору, удосконалення регіонально-просторового розвитку господарства визначається низкою чинників, найважливішими з яких є:
— бюджетна ефективність проектів (збільшення доходу транспорту та надходження до бюджету держави);
— формування активної транспортної політики України;
— приєднання України до міжнародних багатогалузевих угод (ТАСІS-програма ЄС технічної допомоги незалежним державам СНД);
— будівництво морського нафтоперевантажувального комплексу в порту Південний;
— комп’ютеризація паромних операцій;
— розвиток рекреаційного комплексу, зокрема туризму.
У систему МТК входить також Євро-Азійський нафтотранспортний коридор (ЄАНТК).
Створення транспортних коридорів і входження їх до міжнародної транспортної системи (МТС) є пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України.
Таким чином, розбудова мережі МТК є однією з умов інтеграції України в Європейський Союз, яка є складовою глобального економічного простору й майбутньою перспективою для України [11]. Критські МТК з’єднують Україну із Західною Європою:
МТК № 3 — з Польщею та Німеччиною з подальшим виходом на країни Бенілюксу, Францію, Великобританію;
МТК № 5 — прямуючи на південь Європи через Угорщину, Словенію, Хорватію, з’єднує Україну з Італією, Францією, Іспанією та Португалією;
МТК № 7 — забезпечує транспортне сполучення Дунаєм з 11 країнами півдня Європи, а МТК № 9 віссю «Північ
— Південь» — з Фінляндією, Балтією, Білоруссю, Росією, Молдовою, Румунією, Болгарією та Грецією.
Кожен з МТК об’єднує інтереси соціально-економічного розвитку багатьох країн Європи. Україна як складова цього економічного простору має економічні інтереси, які полягають у тому, що в сполученні з російськими залізницями Транссибірської магістралі, Критські МТК сягають країн Далекосхідного регіону — Китаю, Монголії, Кореї, Японії, а через Трансазіатську магістраль — країн Середньої Азії, Ірану, Пакистану. Тому створення мережі МТК є найважливішою просторовою формою транзитних зв’язків України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 року за № 346 було затверджено Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні [19]. Головною метою Програми є забезпечення єдиної державної технічної, технологічної, економічної, нормативно-правової та соціальної політики, адекватної основним принципам міжнародної транспортної політики. Це має сприяти інтеграції транспортної системи України в світовий економічний простір, відповідно збільшенню обсягів перевезень, валютних надходжень, упровадженню прогресивних технологій у транспорті, підвищенню конкурентоспроможності українських перевізників, а головне — вирішенню головних проблем українського транспорту як економічних, так і енергетичних та екологічних.
Особливості сучасного стану розвитку основних видів транспорту в Україні. Транспортний комплекс України представлений всіма сучасним видами транспорту.
Автомобільний транспорт. Мережа автомобільних шляхів загального користування в Україні має довжину 172 тис. км, з них з твердим покриттям — 169,5 тис. км. Загалом мережа автомобільних шляхів у країні сформована, але недостатньо якісним є дорожнє покриття, відносно низька пропускна здатність (мало автомагістралей з двома, трьома смугами руху). Майже всі автомобільні магістралі пролягають через населені пункти, що є порушенням вимог до якості МТК. Унаслідок цього обмежено швидкість руху, лімітовано вагу автомобіля (38 т).
Головною проблемою вітчизняних автошляхів, що істотно відрізняє їх від західноєвропейських, є нерозвинутість дорожньої інфраструктури (недостатньо пунктів автомобільного сервісу, стоянок, які охороняються, кафе, готелів, кемпінгів, пунктів зв’язку). Чимало комерційних автозаправних станцій з’являються безсистемно.
Нині в країні стрімко зростає автомобільний парк, особливо легкових автомобілів, що вимагає реконструкції автошляхів. Розроблено техніко-економічні характеристики МТК на основі даних паспортів автомобільних шляхів за категоріями: І категорія (М — магістральні) і ІІ категорія (Р — республіканські). Пропускна здатність цих шляхів становить для І катего-
рії — 14 тис. і більше автомобілів на добу (наприклад, Київ — Бориспіль, Київ — Житомир), для другої категорії — 4—6 тис. автомобілів на добу.
За інтенсивністю руху пасажирських автотранспортних засобів (від 7 до 15 тис. автотранспортних засобів (АТЗ) на добу) виокремлюють кілька коридорів: № 3, Європа — Азія, ЧЕС — ці напрямки належать до першої категорії розбудови інфраструктури об’єктів автодорожнього сервісу за експортом транспортних послуг у сфері міжнародних зв’язків.
До другої категорії розбудови інфраструктури за інтенсивністю руху та пасажиропотоками середніх розмірів (від 4 до 7 тис. АТЗ на добу) належать транспортні коридори: № 5, Балтійське море — Чорне море.
Напрями центральної частини України: Стрий — Івано-Франківськ — Чернівці; Чернівці
— Хмельницький — Нововолинськ — Ковель — Полтава — Кіровоград — Любашівка характеризуються інтенсивністю руху та пасажиропотоками менших розмірів (від 2 до 4 тис. одиниць АТЗ на добу).
Решта напрямків має незначну інтенсивність руху й пасажиропотоків.
Вантажоперевезення автомобільним транспортом у міжнародному сполученні здійснюється такими транспортними коридорами: № 3, Європа — Азія; № 9; № 5; Балтійське море — Чорне море; ЧЕС.
Таким чином, для перевезення вантажів у міжнародному сполученні використовують ті самі транспортні коридори, що й для перевезення пасажирів.
Україна здійснює зовнішньоекономічні перевезення автомобільним транспортом до багатьох країн світу. Найбільшим є товарообмін з Білоруссю, Болгарією, Угорщиною, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Словаччиною, Словенією. За даними СМАП (Служба міжнародних автомобільних перевезень) за 1992—2010 рр. загальні обсяги перевезень вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні зросли в чотири рази, зокрема транзитом — майже втричі.
Таблиця 1
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОМОБІЛЬНИХ МТК
| МТК |
Довжина, км |
Пропускна здатність, тис. од. АТЗ на добу |
Фактична інтенсивність руху, тис. од. АТЗ на добу |
Комплекси автомобільного сервісу (КАС) |
| діючі |
заплановані |
| № 3 |
551 |
14 |
9,3—16,2 |
3 |
— |
| № 5 |
309 |
14 |
9,3—16,2 |
2 |
1 |
| Європа — Азія |
1665 |
6—14 |
4,4—12,7 |
2 |
2 |
| № 9 |
703 |
14 |
6,7—14,5 |
2 |
1 |
| Балтійське море — Чорне море |
975 |
14 |
7,1—12,5 |
2 |
— |
| ЧЕС |
1077 |
3—7 |
3,8—6,7 |
2 |
5 |
Залізничний транспорт. Залізнична мережа в Україні найпотужніша в Європі. За обсягами вантажоперевезень перше місце належить Донецькій залізниці. Загальна довжина залізниць України сягає 22,6 тис. км. Електрифіковано 8,7 тис. км залізниць. Пропускна здатність залізничної мережі втричі більша за загальні обсяги руху потягів. У системі МТК допустима швидкість руху потягів — 80 км/год. Більш як 77 % магістралей ТК електрифіковано, понад 92 % головних ліній — двоколійні шляхи [8].
Транспортний коридор № 3
— Київ — Львів — Мостиська. Довжина 690 км. Поєднує Київ із західними кордонами, а через Ніжин і Хутір Михайловський — з напрямом на Москву. Має високу напруженість. Особлива інтенсивність пасажирського руху на ділянці Київ — Фастів. Обслуговує цю ділянку 110 пар потягів на добу, а разом з вантажними потягами — 141 пара потягів на добу. Реконструкції та розширенню підлягає ділянка ТК № 3
— Львів — Мостиська, яка є найбільш обмеженою, на ній введено напівавтоматичне блокування.
Транспортний коридор № 5
— Львів — Чоп. Він найкоротший — 296 км, простягнувся від кордону Словаччини та Угорщини до Львова, де сполучається з ТК № 3 та «Європа — Азія». Повністю електрифікований, переважає пасажирський рух. На цій ділянці одноколійний Бескидський тунель, тому інтенсивність руху на ній обмежена.
Транспортний коридор № 9
— Ізмаїл — Хутір Михайлівський/ Горностаївка. Має довжину 871 км, є відгалуження Роздільна — Одеса (64 км), Ніжин — Конотоп — Зернове (227 км), електрифікований, за винятком ділянки Ізмаїл — Одеса.
Транспортний коридор Балтійське море — Чорне море: Одеса — Ягодин. Має дожину 917 км. Найбільш розвинута ділянка Одеса — Жмеринка — Козятин. Одноколійна ділянка Ківерці — Ковель — Ягодин. Найнижча пропускна здатність на ділянці Здолбунів — Рівне
— Ківерці — Ковель — Ягодин, на якій відсутнє автоматичне блокування.
Транспортний коридор Європа — Азія — найдовший (1394 км). Відповідає центральному широтному ходу Донбас — Кривбас — Карпати. Він має високу пропускна здатність. Майже 50 % цього коридору є складовою коридору № 3 (Фастів — Козятин — Здолбунів — Львів
— Мостиська). Переважно електрифікований, за винятком ділянки Красна Могила — Дебальцеве. Одноколійна ділянка Вуглегірськ — Кринична — 37 км.
Транспортний коридор Євро-Азійський паромною переправою через Чорне море. Поєднує Україну з країнами Закавказзя та паромною переправою через Каспійське море — з країнами Середньої Азії. Поєднаний з ТК № 9 Гельсінкі — Київ — Алесандруполіс і Балтійське
— Чорне моря. На території України цим коридором пролягає залізнична ділянка Одеса — Іллічівськ — 48 км, яка має високу пропускну здатність та електрифікована.
Транспортний коридор ЧЕС (Чорноморське економічне співробітництво) сполучає порти Чорного моря (у межах України) з центральними регіонами України й має вихід на Росію через прикордонний пункт Квашене. Має високу пропускну здатність. Технічно оснащений. Неелектрифікованою, обмежувальною є ділянка Ізмаїл — Одеса.
Загалом за більшістю показників українські залізниці відповідають установленими світовим стандартам. Проблемою залишається швидкість руху (за вимогами міжнародного союзу залізниць вона має бути не меншою як 100 км/год для вантажних і 120 км/год для пасажирських потягів). Не відповідає європейським стандартам швидкості сучасний стан пасажирських перевезень за якістю та комфортом. Значна кількість часу витрачається на прикордонних і сортувальних станціях.
| ЧЕС ( Чор н омор ська еко но мічна співпрац я ) |
Річний вантажообіг, млн т. км |
23 5, 3 |
44 1, 8 |
1 170 5,2 |
5 062 ,9 |
4 920 ,4 |
7 4 2 , 2 |
|
|
|
|
|
| к м |
46 |
40 |
3 7 3 |
1 0 6 |
3 8 8 |
28 7 |
|
|
|
|
|
| Ділянки |
Квашин е — Іл овай ськ |
Іл овай ськ —Ясинувата |
Я син у вата — П ’ ятих атки |
П ’ ятих атки —Зна м ’ янк а |
Зна м ’ янк а — Одеса |
Із м а їл — Одеса |
|
|
|
|
|
| Європа — Азія |
Річний вантажообіг, млн т. км |
7 6 5 , 7 |
1 329 7,3 |
1 226 1 |
38 7 4 , 3 |
1 418 3,5 |
4 392 ,4 |
44 7, 5 |
49 0, 1 |
1 678 ,4 |
2 5 1 , 7 |
2 2 2 , 8 |
| к м |
12 2 |
4 4 9 |
4 0 4 |
93 |
2 1 7 |
1 4 4 |
51 |
78 |
1 0 7 |
16 3 |
14 1 |
| Ділянки |
Красна Мо гила — Де баль це ве |
Де баль це ве —П ’ ятих атки |
П ’ ятих атки — Фа сті в |
Фас т і в — Козятин |
Козятин — Зд о л бу ні в |
Зд о л бу ні в — К р асн е |
Красне — Льві в |
Льві в — Мости с ька |
Козятин — Жм ер инка |
Жм ер инка — Пі д в ол о чись к |
Пі дв ол о чись к — Красне |
| Балтійське море — Чо р не море |
Річний вантажообіг, млн т. км |
3 715 ,6 |
1 678 ,4 |
40 1, 2 |
88 ,4 |
|
|
|
|
|
|
|
| К м |
3 7 8 |
1 0 7 |
65 |
66 |
|
|
|
|
|
|
|
| Ділянки |
Одеса — Жм еренка |
Жм ер инка —Козятин |
Рівн е — Ківер ці |
Ковел ь — Ягодин |
|
|
|
|
|
|
|
| № 9 |
Річний вантажообіг, млн т. км |
7 4 2 , 2 |
3 715 ,6 |
1 678 ,4 |
38 7 4 , 3 |
16 3 2 , 9 |
3 682 ,7 |
6 113 ,6 |
7 4 , 5 |
|
|
|
| к м |
28 7 |
3 7 8 |
1 0 7 |
93 |
57 |
1 3 3 |
2 1 0 |
15 5 |
|
|
|
| Ділянки |
Із м а їл — Одеса |
Одеса — Жм ер инка |
Жм е р ин к а — Ко з я тин |
Козятин— Фа сті в |
Фас т і в — Київ |
Київ — Ніжин |
Ніжин — Ху тір Ми хай л і в сь кий |
Ніжин — Г о рн ос таї в ка |
|
|
|
117
Дунайський МТК № 7. Дунай протікає територією Німеччини, Австрії, Словаччини (верхній Дунай, довжина 624 км), Угорщини, Хорватії, Сербії (середній Дунай, довжина 860 км), Болгарії, Румунії, України (Нижній Дунай, довжина 931 км) і є найбільшою річкою Центральної та Південно-Східної Європи.
Судноплавство на Дунаї можливе нижче м. Ульма (2588 км), проте ділянка до р. Кельхайм (2415 км) придатна лише для проходження суден вантажопідйомністю не більш як 300 тонн. Перевезення вантажів великотоннажними суднами можливе від Кельхама й нижче. За сукупністю умов для судноплавства Дунай поділяється на три основні частини, які мають дев’ять напівчастинних ділянок. Назвемо їх. І. Верхній Дунай — Кельхайм — Пасау; Пасау — Лінц; Лінц — Відень; Відень — Генью. Загальна довжина — 624 км. ІІ. Середній Дунай — Генью — Будапешт; Будапешт — Вєке; Вєке — Турну — Северин. Загальна довжина — 860 км. III. Нижній Дунай — Турну — Северин — Браїла; Браїла — Суліна. Загальна довжина — 931 км.
Навігаційні умови в межах кожної з цих ділянок відносно однакові, проте, відповідно до Європейської системи класифікації, для окремих ділянок Дунаю встановлено відповідні класи, які враховують умови судноплавства, географічні особливості річки, габаритні розміри фарватеру тощо.
Це доставка товарів з країни Пд-Сх. Азії на європейський континент через Панамський канал. Статус Панєвропейського транспортного коридору № 7 річка Дунай отримала у 1994 році. Відповідно до рішення Гельсінської конференції міністрів транспорту в 1997 році цей МТК визначено як Дунайський внутрішній водний шлях, що включає канал Дунай–Чорне море (Румунія) і порти на Дунаї. Через нечіткість визначення МТК № 7 були відсутні підстави для віднесення Кілійського гирла України до цього транспортного коридору. Тому в 1999 році уряд України звернувся до Дунайської комісії щодо уточнення маршруту МТК і включення до нього України, а 27 лютого 2002 року в Брюсселі Європейською комісією був підписаний меморандум про взаєморозуміння щодо створення Дунайського МТК № 7.
Нині, як відомо, Україна втратила можливість суцільного судноплавства Дунаєм через замулення каналу Прорва, що сполучає Дунай з Чорним морем і через руйнування мостів у районі міста Нові Сад під час бомбардувань Югославії. Україна поступово втрачає свої позиції на Дунаї. Торговельні порти (Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ), судноремонтні заводи (Кілія, Вилкове) залишилися незавантаженими. За останні десять років частка перевезень суднами України зовнішньоторговельних вантажів Дунаєм скоротилася з 30 до 20 %, а завантаження переробних потужностей порту Рені зменшилось у 8 разів.
Україна втрачає транзитні можливості у зв’язках Європа — країни СНД, країни Азії. Створювану нішу заповнюють іноземні компанії, насамперед румунські (90 % вантажів з Чорного моря прямують каналами в румунські порти).
Обсяг транзиту іншими річковими шляхами незначний. Фактично чотири річкові порти займаються переробкою транзиту: Запорізький, Миколаївський, Дніпропетровський і Херсонський.
Статистику щодо роботи морських портів України мають надавати Держкомстат і департамент морського та річного транспорту, але в 2000 році Держкомстат скасував статистичну форму «Експорт, імпорт та транзит через морські та річкові порти України», унаслідок чого з 2000 року офіційні дані про роботу портів і транзит відсутні [14].
Морські торговельні порти України розташовані в трьох географічних регіонах: Придунайському — Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ; Чорноморському — Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Південний, Миколаїв, Жовтневе (Миколаївська область), Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія; Азовському — Керч, Бердянськ, Маріуполь.
Найбільша концентрація вантажних потоків припадає на порти Одеського вузла (61,3 % усього обсягу).
У відправці експортних вантажів переважають Азія та Океанія (53 %), куди продають чорні метали та мінеральні добрива. Це передусім Туреччина, Китай, Республіка Корея, Тайвань, Сирія та Ізраїль. Частка Європи в експорті вантажів стабільна й становить третину. Найважливішими партнерами України є Італія та Болгарія. До країн Африки та Америки відправляють приблизно 12 % вантажів.
У структурі імпорту переважають алюмінієва сировина для Миколаївського глиноземного комбінату, вантажі у контейнерах, у яких перевозять машини та обладнання, товари народного споживання, медикаменти тощо. Великою є група продовольчих товарів і цукру.
Половина імпортних вантажів надходить у морські порти України з Європи — Болгарії, Греції, Італії, Росії.
Нафтотранспортний коридор. Україна створила Євро-Азійський нафтотранспортний коридор (ЄАНТК), об’єкти якого включають морський нафтоперевалочний комплекс «Південний» у районі Одеси та нафтопровід «Південний — Західна Україна» (Одеса — Броди). Кінцевим пунктом є діюча головна насосна перекачувальна станція Броди нафтопроводу Броди — Ужгород, який входить до системи магістральних нафтопроводів «Дружба». «Золотий стик» нафтопроводу зварено 19 серпня 2001 року, першу чергу нафтотерміналу «Південний» підготовлено до експлуатації 19 грудня 2001 року.
Загальна довжина нафтопроводу Одеса — Броди становить 673,7 км, потужність першої черги — 9 млн т на рік (у перспективі — 40 млн т), 10 резервуарів загальною ємкістю 200 тис. куб. м і глибина причалу 16,5 м дає можливість приймати танкери до 100 тис. т.
Порівняно з альтернативними маршрутами постачання каспійської нафти на європейський ринок ЄАНТК має свої переваги: це готовність до експлуатації, постачання нафти на нафтопереробні заводи Центральної та Східної Європи без великих капіталовкладень у розвиток нафтотранспортної системи, у перспективі — можливість транспортування нафти ЄАНТК до глибоководного порту Омішаль (Хорватія).
Головною проблемою ЄАНТК є його незавантаженість. Лише завдяки створенню економічно привабливих умов можливе її вирішення.
У структурі транзиту частка трубопровідного транспорту близько 70 %, зокрема газопровідного — 45 %. Однак, через зменшення обсягів перекачування газу та зростання транзитних перевезень на традиційних видах транспорту, частка транзиту газу останніми роками зменшується.
Через територію України природний газ транспортується в 18 європейських країн. Крім країн західної Європи, природний газ транзитом перекачується до Туреччини, Молдови (газопровід Ананьїв — Ізмаїл) і на південь Росії.
Транспортування нафти здійснюється нафтопроводами «Дружба» з Росії через Білорусь до Чехії, Угорщини й Придніпровськими магістральними нафтопроводами на південь Росії та до основних НПЗ України — Лисичанського, Кременчуцького, Херсонського, Одеського, а також до порту Одеса. Крім російської нафти, стали постачати й казахську нафту трубопроводами до терміналу в Одесі та залізницею до Феодосійського нафтотерміналу. За останні роки транзит нафти територією України скоротився вдвічі через уведення в дію російського обхідного нафтопроводу Суходольна — Родіонівська, унаслідок чого українська ділянка нафтопроводу Великоплоске — Лисичанськ — Луганськ припинила роботу.
Аміак виробляють з газу в м. Тольятті, який аміакопроводом переправляється в Горлівку, де він збагачується на підприємстві «Стирол» і далі транспортується до Одеського транспортного заводу, розташованого в межах порту Південний. Це підприємство виробляє та перевантажує аміак і карбамід. З порту Південний аміак експортується до США та країн Європи як сировина для хімічних мінеральних добрив.
Наказом Державної митної служби України запроваджено «Порядок митного контролю та митного оформлення аміаку, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом». Без оформлення цього документа переміщення аміаку через кордон не дозволяється.
Авіаційний транспорт. Україна має розгалужену мережу аеропортів. У системі Міністерства інфраструктури класифіковано 37 аеропортів, з яких: I класу — у Борисполі, Сімферополі, Одесі, Харкові, Донецьку; II класу — у Жулянах, Дніпропетровську, Львові, Луганську, Запоріжжі; III класу — в Івано-Франківську, Вінниці, Миколаєві, Полтаві, Рівному, Сумах, Херсоні, Черкасах, Кіровограді, Чернівцях, Заводському (м. Сімферополь); IV і V класів — 16 аеропортів.
Нині в Україні відкрито 16 аеропортів для міжнародних польотів (Бориспіль, Львів, Одеса, Сімферополь, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ (Жуляни), Кривий Ріг, Луганськ, Миколаїв, Рівне, Ужгород, Чернівці, Житомир. З інших аеропортів здійснюються перевезення до країн СНД і класифікуються вони як міждержавні. Існуюча пропускна здатність аеропортів України забезпечує перевезення до 80 млн пасажирів та 182,5 тис. т вантажів на рік.
В Україні зареєстровано 86 авіакомпаній, які зазнають гострої конкуренції. П’ять найбільших авіакомпаній здійснють 65 % перевезень пасажирів. При цьому відбувається перерозподіл ринку перевезень між державним і недержавним секторами. Зростає недержавний сек-тор. Так, авіакомпанія «Аеросвіт» розширилася за останні роки на 86 %, «Міжнародні Авіалінії України» — на 34 %, тоді як державна авіакомпанія «Авіалінії України» зменшила обсяги перевезень майже вдвічі.
Сьогодні перевезення виконуються 18 українськими авіакомпаніями за 118 маршрутами до 37 країн світу, 31 іноземною компанією — за 54 маршрутами до 30 країн світу. Усього укладено 68 міжурядових угод про повітряні сполучення. Структура відправлень пасажирів з аеропортів України в різні регіони світу така: Європа — 36 %, Азія — 49 %, Африка — 5 %, Америка — 10 %.
Через зношений парк вітчизняних літаків низка повітряних ліній українського ринку перевезень контролюється зарубіжними авіакомпаніями («Австрійські авіалінії» — 81 % перевезень, «Люфтганза» (Німеччина) — 73 %, «Ейр-Франс» — 58 %, КLМ (Нідерланди) — 72 % загального обсягу пасажирів повітряних лініях [15]. Авіакомпанія «Узбецькі авіалінії» отримала право на експлуатацію повітряної лінії Київ — Нью-Йорк. Компанія «Авіалінії України» має квоту на продаж лише 30 квитків на цьому рейсі. Республіка Узбекистан інвестувала 1 млрд дол. США на розвиток авіаційного транспорту: придбання літаків типу Боїнг-757, Боїнг-767, Боїнг-737, А-310 та модернізацію аеропортів.
Україна втратила північноамериканський ринок повітряних сполучень, не освоєно ринок Південної Америки, недостатня присутність України на ринку повітряних сполучень азіатського регіону. Самостійно придбати нові літаки не здатна жодна вітчизняна компанія. Із середини 2002 року Міністерство інфраструктури України здійснює заходи з відродження внутрішніх республіканських авіаційних перевезень. Передбачається зниження вдвічі тарифів на внутрішніх повітряних лініях, зниження для вітчизняних авіакомпаній аеронавігаційних зборів на умовах лізингу придбання літаків АН-140.
