талу). Лише коли населення використовуватиме ресурси, зважаючи на швидкість їх природного відтворення, і створюватиме відходів менше, ніж може бути утилізовано природним шляхом, з’являються перспективи досягнення певного балансу розвитку, «коеволюції» людини та біосфери.
Теорія економіки суспільного сектору пропонує з цією метою використовувати такі три важелі економічного характеру: пряме регулювання державою обсягу забруднень, встановлення відшкодувань (штрафів) за понаднормове забруднення та введення квот (лімітів), які можна перепродати. Розглянемо докладніше їх вплив на поведінку економічних суб’єктів. (1) Безпосереднє регулювання обсягів шкідливих викидів передбачає запровадження системи уніфікованих екологічних стандартів, які заборонено порушувати. У разі їх недотримання контролюючі органи мають право вживати каральних заходів аж до припинення підприємницької діяльності. Діючи таким чином, уряд фіксує обсяги виробництва на певному рівні, нижчому за оптимальний. Рис. 9.1 у частині (а) ілюструє наслідки політики прямого регулювання для галузі з досконалою конкуренцією, а також для окремої фірми в цій галузі в частині (б).
Для галузі, яка перебувала в точці рівноваги на перетині кривих попиту D і ринкової пропозиції S m , введення з метою боротьби проти забруднення фіксованих обсягів виробництва на рівні Q r , нижчому за рівноважний Q m , означає скорочення пропозиції і переміщення її кривої до положення S r . Відповідно, ціни на продукцію зростатимуть з Р m до Р r . Відзначимо, що внаслідок обмеження обсягів виробництва відбудеться скорочення добробуту споживачів у поточному періоді.
Якщо у виробничому секторі працює n фірм, то для окремого типового підприємства фіксація загальногалузевих обсягів виробництва Q тягне за собою скорочення його частки в випуску сектора до q r , що дорівнює співвідношенню Q r та n. В умовах досконалої конкуренції середні витрати окремої фірми АС перебували на рівні її граничних витрат МС і, збігаючись із ціною блага на ринку P m , означали для неї нульову прибутковість виробництва. А-протидія забрудненню довкілля за рахунок прямого державного регулювання, що вилилась у зростання ціни блага внаслідок скорочення його пропозиції, може створювати ситуацію, як на рис. 9.1.б, коли середні витрати виробництва фірми С
1 будуть нижчими, ніж ціни P r на регульованому ринку. Тоді частина надлишку споживача потрапить до підприємців у формі додаткового прибутку ?. Парадоксальний висновок про те, що пряме регулю-
1 P m MC AC P r P m (а) наслідки для галузі(б) ситуація для окремої фірми
Q r Q m q r =Q r /nq m =Q m /n q Q Q r Q m q r =Q r /nq m =Q m /n q Q
Рис. 9.1. Вплив прямого державного регулювання обсягів забруднень на добробут фірм, що завдають шкоди довкіллю своїм виробництвом (2) Встановлення грошових штрафів за понаднормове завдання шкоди навколишньому середовищу чинитиме на поведінку виробників забруднення ефект, аналогічний дії додаткового адвалорного податку. Запроваджені відшкодування до державного бюджету за кожну одиницю виробленої продукції включатимуться їх продуцентами в ціну для кінцевих споживачів. Хоча в галузі відбудеться зростання цін і вихід частини фірм з бізнесу, тим не менше, новий оптимум, що утвориться, буде досягнутим на рівні відповідності цін середнім і граничним витратам. Це означає, що навіть після запровадження адвалорних штрафів між підприємствами зберігатиметься конкуренція, а прибутковість шкідливої виробничої діяльності прямуватиме до нуля. Надлишок споживача перерозподілятиметься на користь держави, яка повинна використати його на покращення екологічної ситуації, що, зрештою, поліпшуватиме добробут усіх членів суспільства.
У розвинутих країнах (Німеччині, Великій Британії, США) механізм стягнення штрафів побудований так, щоб стимулювати
вання виробництва фірм, які створюють забруднення, вигідне самим фірмам, теорія економіки суспільного сектору пояснює тим, що обмеження дії ринкових механізмів призведе до утворення штучних вхідних бар’єрів у галузь, знизить рівень конкуренції в ній і дозволить небагатьом підприємствам отримувати додаткові прибутки монопольного характеру. P D S m S r ? P, C P r C
Витрати, С MAC MAC t ee f
Обсяг забруднень, e
Рис. 9.2. Вплив оподаткування на забруднення фірмою довкілля
Порівнюючи можливості застосування штрафних стягнень та прямого регулювання у боротьбі за очищення довкілля, теорія економіки суспільного сектору віддає перевагу першим в умовах невизначеності або слабкої прогнозованості наслідків державного втручання. Хоча продуценти забруднення в таких умовах як група з особливими інтересами, здатна до самоорганізації та об-
підприємства-забруднювачі до інвестування в інноваційні технології, які зменшували б шкоду, що її завдає довкіллю їх шкідливе виробництво. Якщо продукування товарів фірмою розглянути в розрізі лише тих витрат, які пов’язані зі зменшенням рівня забруднення, то в граничній формі виразу такі витрати, позначені як МАС, демонстрували б спадну залежність від обсягів забруднення (рис. 9.2). Коли податок (штраф) на викиди, введений в адвалорному вигляді на рівні t, повністю вилучається з обороту фірми до державного бюджету, підприємство обиратиме певний обсяг забруднення е f . Якщо фірма отримуватиме пільгу на величину встановленого податку за умов реінвестування заощаджених коштів в очисні технології, вона зможе досягнути нижчого рівня кривої граничних екологічних витрат МАС?. Тоді за такого ж рівня штрафів за забруднення довкілля t підприємство завдаватиме шкоду довкіллю на нижчому рівні е?.
Тим не менше, метод торгівлі квотами також має і низку недоліків. По-перше, забруднення біосфери виявляється неприв’язаним до певних часових меж. Це може негативно впливати на сезонні цикли життєдіяльності деяких рослин або тварин. Подруге, ціна за забруднення, встановлена ринком під час довільних торгів, може виявитися нееквівалентною обсягу шкоди, завданої довкіллю певним покупцем квоти. По-третє, серйозні складнощі можуть утворитися у зв’язку з початковим розподілом квот до моменту торгівлі. Виникає питання, як визначити пропорцію, в якій наділяти ліцензією на забруднення фірми, що їх створюють? Світова практика виробила два методи, кожен з яких має вади. Один з них
— «успадкування» квот у пропорції, яка була зафіксована між учасниками на момент першого розподілу. Очевидно, що він не враховує зміни обсягів викидів самих учасників у динаміці, а також є несправедливим по відношенню до новостворених підприємств-забруднювачів. Інший метод
— вихідний розпродаж ліцензій на обсяги забруднень з аукціону
— веде до відчутного завищення їх вартості на вторинному ринку, де здійснюватиметься їх перепродаж. Хоча такий підхід здатний наповнити державну скарбницю додатковими надходженнями (рис. 9.3).
Успішна боротьба з описаними проблемами методів протидії забрудненню біосфери планети та подолання їх обмежень є занадто широким завданням, вирішувати яке неможливо лише за допомогою економічного інструментарію. Врахування інтересів майбутніх поколінь вимагає відмови від концепції егоїстичного споживання, яка панує сьогодні в світі, та переходу до нової етики добровільного самообмеження й екологічного альтруїзму.
стоювання своїх інтересів, будуть схильними до нав’язування варіанта якщо не цілковитої відмови від відшкодувань суспільству втрат за забруднення навколишнього середовища, то принаймні їх обмеження за рахунок прямого державного регулювання. (3) Квоти (ліцензії) на забруднення, якими можна торгувати, виступають формою економічної боротьби за очищення довкілля, де поєднуються елементи методу прямого регулювання (1) та ринкового принципу (2). Її ідея в тому, щоб, встановивши загальну дозволену межу сукупних викидів, розподілити квоти на них між зацікавленими учасниками та дозволити їм торгувати цими квотами між собою. Така форма вважається найдемократичнішою; вона популярна в розвинутих країнах, оскільки дозволяє створити ринок квот на забруднення, який найефективніше і найпрозоріше перерозподілятиме ліцензовані обсяги між підприємствами та стимулюватиме їх до запровадження очисних технологій.
1,3
1,60 о б с я гр е а л ь н и хв и д а т к і в(
1 ) в і д с о т о кв и т р а тд е р ж б ю д частка відрахувань на галузь у витратах державного бюджету (права шкала) зміна реальних обсягів фінансування галузі порівняно з 2002 р. (ліва шкала)
1,40 р . =ж е т у
1,2
1,40 ж е т у
6р .=
9
1,20
9
1
1,1
1,00
1
0,80
0,60
0,9
0,40
0,8
0,20
0,7
0,00
20022003200420052006200720082009
Рис. 9.3. Фінансування природоохоронної діяльності в Україні
Ключові положення
1. Матеріальний розвиток людської цивілізації, вступивши в суперечність із розвитком біосфери планети, породжує широке коло екологічних проблем. Ринок через ціновий механізм не розв’язує проблем забруднення довкілля та забезпечення міжчасової екологічної справедливості між поколіннями. Зазначені неспроможності породжують необхідність активного втручання державного сектору в економічні процеси та переорієнтації країн на концепцію «збалансованого розвитку» економіки.
2. Найпоширенішими способами інтерналізації екстерналій за допомогою суспільного сектору є безпосереднє регулювання екологічно шкідливої діяльності, запровадження системи грошових штрафів і квотування обсягів забруднення. Перший спосіб, забезпечуючи гарантовані точкові результати, може вести до зростання цін на деякі блага та послаблення конкуренції в регульо-
Лише такий ощадливий підхід спроможний забезпечити збереження людської цивілізації в часі.
— дає можливість поєднати переваги першого та другого способів.
Терміни та поняття
Граничні екологічні витрати
Екологічні стандарти
Збалансований розвиток
Завдання для самоперевірки
1. Розкрийте сутність концепції «збалансованого розвитку». У чому її сильні та слабкі сторони?
2. Чому збалансований розвиток країни має виступати завданням для її суспільного сектору?
3. Поясніть проблеми використання традиційних економічних методик оцінювання вартості по відношенню до природного капіталу? Яким чином їх можна вдосконалити?
4. Порівняйте умови та результати застосування таких варіантів політики екологічного захисту, як пряме обмеження обсягів виробництва та встановлення системи штрафів. Які кожен з них має переваги та недоліки?
5. Чи можна погодитися з думкою, що квоти на забруднення, якими можна торгувати, є ефективним засобом захисту довкілля? Відповідь аргументуйте.
Завдання для індивідуальної роботи
