Прагнення населення брати участь в економічній діяльності через оплачувану працю характеризує такий показник, як рівень економічної активності. Економічна активність населення на макрорівні визначається такими чинниками як попит на робочу силу, рівень оп лати праці; економічна активність молоді залежить від тривалості періоду навчання; активність людей похилого віку — від системи пенсійного забезпечення.
Збереження достатнього та стабільного рівня економічної активності населення та забезпечення умов для її реалізації є одним із найважливіших умов економічного процвітання та зміцнення національної безпеки.
Як недостатній, так і н адвисокий рівень економічної активності має негативний вплив на ступінь соціальної безпеки суспільства. Надто високого рівня економічна активність може досягти за умов низького рівня оплати праці, коли зайнятість стандартної тривалості не забезпечує прожиткового мінімуму.
Висока економічна активність осіб пенсійного віку, як правило, пояснюється недостатнім рівнем пенсійного забезпечення. Надмірна економ ічна активність може спричинити високий рівень
22 безробіття, що в свою чергу провокуватиме соціальну напругу у суспільстві.
Надто низький рівень економічної активності жінок свідчить про несприятливе становище жінок у суспільстві, зокрема, про відсутність умов для реалізації економічної активності, що вимушує частину жінок відмовитись від пошуку роботи і перебувати у складі економічно неактивного населення.
Сучасний стан економічної активності насе лення України сформувався як під впливом попереднього розвитку вітчизняної економіки загалом, так і дією новітніх тенденцій розвитку суспільноекономічних відносин зокрема.
За часи адміністративно-командної системи економічна активність населення досягла достатньо високого рівня майже в усіх статево-вікових групах населення. Причиною цього був екстенсивний тип розвитку, який ви магав залучення у виробництво великої кількості робочих рук, а також існуюча ідеологічна настанова на повну зайнятість.
Сучасний стан економіки України, глибокі кризові явища, що вразили всі сфери суспільного життя значного погіршили добробут багатьох верств населення, загострили проблеми безробіття і продуктивної зайнятості.
За таких умов потенційна економічна активність населення залишаєт ься на достатньо високому рівні. У 1999 р. рівень економічної активності населення України становив 62,3% (для чоловіків — 67,9 %, для жінок — 57,2 %).
Зайнятість як форма реалізації економічної активності зазнає останніми роками значних змін. Хоча рівень зайнятості залишається на високому рівні (у 1999 р. економічною діяльністю було зайнято 88% економічно активного населення), значних змін зазнала стр уктура зайнятості:
• скорочується зайнятість у легальній сфері економічної діяльності;
• відбуваються структурні зміни у легальній сфері в бік скорочення державного сектору і поширення недержавного;
• отримують значного поширення неформальні види зайнятості.
Порівняно новим соціальним явищем, що виникло з початком переходу до ринкових відносин, стало безробіття. Значне зростання рівня безро біття і особливо в його застійній та тривалій формі є реальною загрозою для соціальної та національної безпеки, оскільки, по-перше, стимулює створення надмірної соціальної напруги, яка при досягненні критичного рівня може загрожувати соціальним вибухом, а по-друге, тривале безробіття погіршує
24 якість робочої сили — втрачається кваліфікація та професійні навички працівників.
Професійно-кваліфікаційний рівень трудових ресурсів є однією з головних компонент, що характеризує їх якість, і проявляється через сформовані знання, вміння та навички, які були отримані за період загального та спеціального навчання, досвіду роботи, необхідного для трудової діяльності.
