Posibniki.com.ua Макроекономіка Бюджетні пріоритети України у контексті суспільного вибору 3.1. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА БЮДЖЕТНИХ МЕХАНІЗМІВ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ. Частина 3.


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.1. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА БЮДЖЕТНИХ МЕХАНІЗМІВ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ. Частина 3.


З рис. 3.4 бачимо, що в більшості країн компромісної європейської моделі частка видатків на фінансування соціальної сферимає тенденцію до зростання, крім Ісландії та Естонії, де одночасно уряди намагаються знизити податкове навантаження на економіку. Варто зазначити, що в Греції, Іспанії та Португалії частка видатків бюджету у ВВП на фінансування соціальної сфери в окремі роки досягає значень аналогічного показника у Швеції, однак це не означає, що якісно реалізація соціальної функції у зазначених державах відповідає шведському рівню. Така ситуація обумовлена тим, що уряди Греції, Іспанії та Португалії змушені знижувати видатки бюджету на фінансування соціальної сфери і одночасно мають проблему падіння сукупного попиту, а це ще більше стримує відновлення динаміки ВВП після кризи та його дальше зростання. Як наслідок, темпи зростання видатків на фінансування соціальної сфери суттєво перевищують темпи зростання ВВП.

Відносно стабільні тенденції щодо частки витрат на фінансування соціальної сфери у ВВП демонструють Словаччина, Польща та Ірландія, де значення досліджуваного показника після кризи 2008 р. не перевищує 15 %. Зауважимо при цьому, що в зазначених країнах частка податків у ВВП суттєво не змінюється, що є свідченням досягнення рівноваги між співвідношенням перерозподілу ВВП на користь держави та фінансування реалізації соціальної функції. Наявні диспропорції між рівнем централізації ВВП, його тенденціями, а також тенденціями фінансування реалізації соціальної функції держави свідчать про відсутність оптимуму в забезпеченні реалізації соціальної та економічної функції держави.

На рис. 3.5 і 3.6 зображено динаміку частки видатків на фінансування соціальної сфери у ВВП в країнах, параметри економік яких відповідають західноєвропейській моделі розвитку. Ми виокремили країни постсоціалістичного простору (рис. 3.5) та країни з давніми капіталістичними традиціями (рис. 3.6).

Рис. 3.5. Частка видатків на фінансування соціальної сфери у ВВП у Словенії, Угорщині та Чеській Республіці у 2004–2013 рр., %

Як видно з рис. 3.5, динаміка частки видатків бюджету на фінансування соціальної сфери у ВВП у розглядуваних країнах характеризується відносною стабільністю. У Чеській Республіці досліджуваний показник поступово зростає з 12 % до 14 %, у Словенії — з 16 % до майже 18 %, в Угорщині зростання було обумовлене кризою, протягом останніх років даний показник поступово повертається на докризовий рівень (до 14 %). Для досліджуваних країн характерною є значна частка централізації ВВП (35–40 %) та помірні темпи зростання економіки, що дає можли-Рис. 3.5. Частка видатків на фінансування соціальної сфери у ВВП у Словенії, Угорщині та Чеській Республіці у 2004–2013 рр., %

Джерело: http://www.oecd-ilibrary.org та Eurostat

Рис. 3.6. Частка видатків на фінансування соціальної сфери у ВВП у країнах західноєвропейської моделі розвитку у 2004–2013 рр., %

Рис. 3.6. Частка видатків на фінансування соціальної сфери у ВВП у країнах західноєвропейської моделі розвитку у 2004–2013 рр., %

Джерело: http://www.oecd-ilibrary.org та Eurostatвість підтримувати фінансування реалізації соціальної функції держави на стабільному рівні, однак при цьому значення досліджуваного показника є дещо нижчим порівняно з іншими країнами західноєвропейської моделі розвитку. Також розглядувані країни й далі шукають засоби оптимізації видатків бюджету на фінансування соціальної сфери [підвищення пенсійного віку (до 73 років в Чеській Республіці, збільшення пенсійного віку для поліцейських та військових у Словаччині з 15 до 25 років), зменшення частки державних пенсій (до 70 % в Угорщині), стимулювання недержавного пенсійного страхування, недержавного медичного страхування (Чеська Республіка) тощо].

З рис. 3.6 видно, що Австрія, де рівень централізації ВВП становить у середньому 42 %, має найвищий показник частки видатків бюджету у ВВП на фінансування реалізації соціальної функції держави. Франція та Італія мають вищий рівень централізації ВВП (у середньому 43-44 %), однак частка видатків на фінансування соціальної сфери в цих країнах нижча. У даній групі країн найнижчий рівень централізації ВВП спостерігається в Нідерландах, Великобританії та Люксембурзі, відповідно, у цих країнах частка видатків бюджету на фінансування реалізації соціальної функції держави найменша. Одержані результати свідчать, що у країнах західноєвропейської моделі розвитку досягнуто паритет між рівнем централізації ВВП та рівнем фінансування соціальної функції держави, який практично не порушується навіть у період кризи. Це свідчить про високу ефективність фіскальної політики у державах західноєвропейської моделі розвитку, досягнення відносного оптимуму в забезпеченні реалізації економічної та соціальної функції держави і означає, що саме такий тип політики може бути орієнтиром для України. Однак не варто сподіватися, що подібний результат буде досягнутий найближчим часом. Країни Західної Європи мають тривалі традиції у формуванні бюджету, тому динаміка і структура видатків характеризується відносною стабільністю.

Як видно з табл. 3.2, за рівнем централізації ВВП Україну можна віднести до країн західноєвропейської моделі розвитку, однак крім цього критерію необхідно проаналізувати тенденції щодо фінансування реалізації соціальної функції держави в Україні (рис. 3.7).

Як видно з графіків, зображених на рис. 3.7, на забезпечення реалізації соціальної функції держави спрямовується більше від половини бюджету держави, і ця тенденція переважно посилюється. Частка видатків бюджету у ВВП на фінансування соціальної сфери протягом останніх п’яти років коливається на рівні 20 % . Номінально це досить високе значення, оскільки показники такого рівня мають Австрія та Фінляндія, однак це не означає, що якість реалізації соціальної функції держави в Україні така сама, як у названих країнах. У Фінляндії та Австрії високе значення досліджуваного показника обумовлене високим рівнем економічного розвитку, якому відповідають значні обсяги ВВП та податкових надходжень до бюджету, котрі дають змогу забезпечити високі стандарти реалізації соціальної функції держави в цих країнах. В Україні ж високе значення досліджуваного показника досягається не завдяки зростанню ВВП, а в результаті збі-льшення обсягів видатків бюджету на фінансування соціальної сфери, при цьому темпи зростання обсягів фінансування не відповідають темпам зростання ВВП (аналогічна ситуація склалась у Греції). У зв’язку з цим Україна не може бути віднесена до країн західноєвропейської моделі розвитку, а потрапляє до категорії країн компромісної європейської моделі.

У збереженні компромісної моделі за умови забезпечення вищих темпів зростання ВВП порівняно з темпами зростання видатків на фінансування реалізації соціальної функції держави немає нічого поганого. Однак за збереження ситуації, що склалася, диспропорції між забезпеченням реалізації економічної та соціальної функцій в Україні будуть поглиблюватися, що не сприятиме розв’язанню наявних проблем, а навпаки, буде причиною їх загострення. Ми в жодному разі не вважаємо, що для виправлення ситуації, що склалася в Україні, доцільно провадити політику скорочення видатків на реалізацію соціальної функції держави. Навпаки, зважаючи на низький рівень соціальних стандартів, політику поліпшення якості реалізації соціальної функції держави необхідно продовжувати, однак при цьому конче треба забезпечити високі темпи зростання економіки.

Отже, підсумовуючи, зазначимо, що протягом досліджуваного періоду в більшості країн Європи підвищується значення соціальної функції держави, що виявляється у збільшенні частки її фінансування у ВВП. Ця тенденція домінує у визначенні бюджетних пріоритетів цих країн. Суттєвою відмінністю скандинавської та західноєвропейської моделей від компромісної є те, що в них ці пріоритети виявляються не тільки у зростанні видатків, але й у врахуванні зв’язку між динамікою видатків бюджету та власними доходами бюджету, що стримує зростання державного боргу. У країнах, які намагаються подолати наслідки економічної кризи, на сьогоднішній день ще не знайдено оптимального співвідношення між бюджетними механізмами реалізації соціальної та економічної функції, що відбивається в дальшому погіршенні економічної ситуації в цих країнах. В Україні також спостерігається збільшення частки фінансування соціальної функції у ВВП, що поглиблює диспропорції між механізмами реалізації економічної, управлінської та соціальної функції.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
КРИТЕРІАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ
3.3. КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ
3.3. КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ. Частина 2
3.3. КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ. Частина 3
3.4. ПОЛІТИКА ДЕФІЦИТНОГО ФІНАНСУВАННЯ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ ПРІОРИТЕТІВ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)