11.3. Тракторний парк і ефективність його використання

Значення тракторного парку в господарській діяльності аграрних підприємств важко переоцінити, адже за допомогою тракторів виконуються майже всі мобільні сільськогосподарські роботи, пов’язані з вирощуванням сільськогосподарських культур (оранка, посів, догляд за посівами, значною мірою збирання). Крім того, тракторний парк широко використовується на транспортних роботах і для обслуговування тваринництва.

В  останні роки (до початку 2002 р.) підприємства тракторного і   сільськогосподарського машинобудування України модернізували існуючу та освоїли нову номенклатуру сільськогосподарсь

ких машин і обладнання для рослинництва, тваринництва і галузей переробної промисловості. В результаті рівень забезпеченості технологічних процесів в АПК вітчизняною технікою зріс до 78 % проти 27 % у 1992 р. Освоєно, зокрема, виробництво нових тракторів з потужністю двигунів 25,35, 50, 60,80 та 170 кінських сил, а також нового покоління ґрунтообробної техніки, яка не поступається зарубіжним аналогам: п’ятикорпусних універсальних плугів ПУН — 5—40, обертових чотирикорпусних ПО440, начіпних і напівначіпних восьмикорпусних, ґрунтообробних комбінованих агрегатів. Освоєно також виробництво нових зернових сівалок СЗ5,4, «Містраль — 600» та ін.

Нові вітчизняні трактори, як наприклад, ХТЗ170, за технікоекономічними показниками використання також не поступаються зарубіжним аналогам і користуються попитом не лише в Україні, але й за її межами. Високі технікоексплуатаційні характеристики мають також трактори ХТЗ17021, ХТЗ16231, ХТЗ16132, ПМЗ6 та ін. Вітчизняні гусеничні трактори стали випускатися з гумоармованими гусеницями, які значно зменшують тиск на ґрунт, а отже, набагато менше руйнують структуру ґрунту. Значно вищою стала економічність роботи двигунів вітчизняних тракторів, яка нерідко досягає рівня економічності закордонних тракторів — 150 г палива на 1 к.с. потужності за годину роботи.

У 2000 р. у сільському господарстві України працювало 319 тис. фізичних тракторів проти 503 тис. у 1990 р. В найближчі роки потрібно істотно збільшити тракторний парк аграрних підприємств.

Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машиннотракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ. При використанні першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсальнопросапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані даними групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому — обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.

Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою:

де Пт — потреба в певній групі тракторів; Он — обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календарному піковому періоді; Д — кількість днів у календарному піковому періоді; Кк — коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами; Кз — коефіцієнт змінності; Кн — коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; Кт — коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного (робочого) періоду. Якщо, останній триває , наприклад, до 15 днів, то Кт дорівнює 0,95—0,98, а до 30 днів — 0,9— 0,95.

Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторнорільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовноеталонний трактор і умовноеталонний гектар. Фізичні трактори переводяться в умовноеталонні за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю беруть трактори класу 3 т (ДТ75, Т74, Т75) з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення 11,6 : 7 = 1,65, Т100М — відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ52Л — 4,1 і 0,58, Т16 — 1,4 і 0,2 і т. д.

Умовноеталонні гектари визначають множенням кількості виконаних нормозмін трактором відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують по кожній марці тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовноеталонний на тривалість зміни в годинах. Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т100, то його змінний еталонний виробіток дорівнюватиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормозмін, його річний виробіток становитиме 2017 умовноеталонних гектарів. При цьому кількість нормозмін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується почасова робота, кількість нормозмін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.

Ступінь раціональності (ефективності) використання тракторного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.

1.   Показники інтенсивності використання тракторного парку:

• коефіцієнт використання тракторного парку, визначається діленням трактороднів у роботі на трактородні перебування в господарстві;

• відпрацювання одним трактором машиноднів,  розраховується діленням усього обсягу відпрацьованих тракторним парком машиноднів на середньорічну кількість тракторів;

• відпрацювання одним трактором машинозмін, обчислюється діленням усього обсягу відпрацьованих машинозмін на середньорічну кількість тракторів;

• відпрацювання одним трактором нормозмін, визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормозміни;

• коефіцієнт змінності, розраховується як відношення відпрацьованих машинозмін до відпрацьованих машиноднів.

2.    Показники продуктивності використання тракторного парку:

• річний виробіток умовноеталонних гектарів одним трактором, визначається діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовноеталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів;