Значення тракторного парку в господарській діяльності аграрних підприємств важко переоцінити, адже за допомогою тракторів виконуються майже всі мобільні сільськогосподарські роботи, пов’язані з вирощуванням сільськогосподарських культур (оранка, посів, догляд за посівами, значною мірою збирання). Крім того, тракторний парк широко використовується на транспортних роботах і для обслуговування тваринництва.
До початку 2013 р. підприємства тракторного і сільськогосподарського машинобудування України значно модернізували існуючу та освоїли нову номенклатуру сільськогосподарських машин і обладнання для рослинництва, тваринництва і галузей переробної промисловості. У результаті істотно зріс рівень забезпеченості технологічних процесів в АПК вітчизняною технікою, що становить майже 80 % проти 27 % у 1992 р. Освоєно, зокрема, виробництво нових тракторів, зростає їх потужність.
У 2010 р. середня потужність тракторних двигунів становила 83 кВт проти 63,2 кВт у 1991 р. Створено також нове покоління ґрунтообробної техніки, яка не поступається зарубіжним аналогам: п’ятикорпусних універсальних плугів, обертових чотирикорпусних, начіпних і напівначіпних восьмикорпусних, ґрунтообробних комбінованих агрегатів. Освоєно також виробництво нових зернових сівалок.
Проте станом на 2011 р. сільськогосподарське машинобудування спроможне було виробляти лише до 5 тис. тракторів на рік за їх технологічної потреби (за даними Міністерства аграрної політики і продовольства) 400 тис. од. та щоріч-розвитку вітчизняного тракторного машинобудування стає вкрай актуальною. Адже забезпеченість тракторним парком становила 88,3 %, але в основному він є зношеним і вимагає прискореного відновлення. Проте у 2010 р. тракторний парк сільськогосподарських товаровиробників поповнили лише на 4945 од., у тому числі за рахунок вітчизняних тракторів на 2843 од. та імпортних — на 2102 од.
Окремими знаряддями і машинами машинно-тракторний парк забезпечений задовільно, наприклад, культиваторами — на 98,3 % від технологічної потреби, сівалками зерновими — на 92,5 %, машинами і агрегатами для очищення зерна
— на 97,2 %. Тимчасом забезпеченість окремими машинами, знаряддями залишаються вкрай низькою: боронами дисковими — на 51,1 % від технологічної потреби, машинами для внесення твердих мінеральних добрив — на 39,7 %, машин для хімічного захисту рослин — на 31,3 %. Недостатня забезпеченість сільськогосподарського виробництва необхідними машинами і знаряддями знижує його ефективність, не дає змоги раціонально використовувати тракторний парк.
Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машинно-тракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ.
За використання першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані цими групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому — обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.
Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою тнзк н т
О
П
Д
КККК???? ?, де П т
— потреба в певній групі тракторів; О н — обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календарному піковому періоді; Д — кількість днів у календарному піковому періоді; К к — коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами; К з — коефіцієнт змінності; К н — коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; К т — коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного (робочого) періоду. Якщо останній триває, наприклад, до 15 днів, тоді К т дорівнює 0,95 — 0,98, а до 30 днів 0,9 — 0,95. новлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторнорільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно-еталонний гектар.
Фізичні трактори переводяться в умовно-еталонні показники за коефіцієнтами, що визначені виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю беруть трактори класу 3 т з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення і 0,2 і т. д.
11,6 : 7 = 1,65, Т-100М відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ-52Л — 4,1 і 0,58, Т-16 — 1,4 11,6 : 7 = 1,65, Т-100М відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ-52Л — 4,1 і 0,58, Т-16 — 1,4
Умовно-еталонні гектари визначають множенням кількості виконаних нормозмін трактора відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують для кожної марки тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовно-еталонний на тривалість зміни в годинах.
Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т-100М, то його змінний еталонний виробіток становитиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормо-змін, його річний виробіток становитиме 2017 умовно-еталонних гектарів. При цьому кількість нормо-змін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується погодинна робота, кількість нормо-змін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.
Ступінь раціональності (ефективності) використання тракторного парку підприємства визначається за такими групами показників.
1. Показники інтенсивності використання тракторного парку.
1.1. Коефіцієнт використання тракторного парку — визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві.
1.2. Відпрацювання одним трактором машино-днів — розраховується діленням всього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів.
1.3. Відпрацювання одним трактором машино-змін — визначається діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів.
1.4. Відпрацювання одним трактором нормо-змін — визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормо-зміни.
1.5. Коефіцієнт змінності — розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.
2. Показники продуктивності використання тракторного парку.
2.1. Річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором
— визначається діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів. льного обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін.
2.3. Денний виробіток одним трактором — обчислюється аналогічно попередньому показнику, лише в знаменнику беруться відпрацьовані машино-дні.
2.4. Коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробітку
— розраховується діленням виконаних нормо-змін на відпрацьовані машино-зміни.
3. Показники економічності використання тракторного парку.
3.1. Собівартість одного умовно-еталонного гектара — визначається діленням усіх витрат на експлуатацію тракторів, сільськогосподарських машин і знарядь на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах, виконаних тракторним парком.
3.2. Витрати палива на один умовно-еталонний гектар і на 1 га фізичної площі.
Для визначення економічної ефективності використання всього машиннотракторного парку, включаючи не лише силові (трактори), а й робочі машини, розраховують показник виходу валової продукції рослинництва на 1 грн вартості цих машин. З підвищенням цього показника створюються необхідні економічні передумови для швидшої окупності витрат на придбання техніки та її заміни на більш продуктивну.
Показники інтенсивності характеризують напруженість використання тракторного парку протягом року і є вихідними в формуванні показників його продуктивності, а тому розглядаються як істотні фактори зниження витрат на одиницю тракторних робіт. Чим більше відпрацьовано кожним трактором машиноднів і виконано нормо-змін, чим вищий коефіцієнт змінності, тим більшим буде за інших однакових умов його річний виробіток в умовних еталонних гектарах, і навпаки.
Залежність продуктивності тракторів за показником річного виробітку від інтенсивності їх використання можна подати у вигляді виразу мзздв
ВМР???К , де Р в — річний виробіток тракторів; М д — кількість відпрацьованих одним трактором машино-днів; К з — коефіцієнт змінності; В мз — виробіток умовноеталонних гектарів за одну машино-зміну.
За допомогою цієї формули можна визначити вплив кожного множника (фактора) на зміну річного виробітку у звітному році порівняно з базовим і завдяки цьому розкрити причини підвищення (зниження) продуктивності тракторного парку. Існує багато напрямів поліпшення використання тракторного парку. Одні з них не залежать від аграрних підприємств, оскільки пов’язані з конструктивними параметрами силових і робочих машин. Йдеться про необхідність створення нових і вдосконалення існуючих моделей і модифікацій тракторів зі строком служби дизельних двигунів і трансмісій до 5 — 6 тис. мотогодин без капітального ремонту, які мали б вищу питому енергомісткість, кращу маневреність, вартості пального, — менше витрачали б палива на одиницю виконуваних робіт.
Серед напрямів поліпшення використання тракторного парку, які залежать від аграрних підприємств, важливе місце займають установлення його раціональної структури, забезпечення тракторів необхідним шлейфом робочих машин і знарядь, раціональне комплектування тракторних агрегатів, підвищення кваліфікації механізаторів і вдосконалення їх матеріального стимулювання за кращі результати роботи, поліпшення технічного обслуговування і проведення своєчасних та якісних ремонтів, удосконалення організації виробничих процесів.
На кожному підприємстві необхідно підвищувати змінну продуктивність тракторних агрегатів за рахунок таких факторів, як повне використання конструктивної ширини захвату агрегату, раціональне маневрування середньозмінною швидкістю його руху і повне використання робочого часу зміни. Відомо, наприклад, що за недовикористання конструктивної ширини агрегату на 1 % (робота без ходопокажчика) його продуктивність знижується на 2,5 %. Середньозмінна швидкість руху агрегату часто буває низькою через неправильне регулювання робочих органів машин, невміння трактористів маневрувати швидкостями. Дослідами наукових організацій встановлено, що перейти зі швидкості, скажімо, 4 км на швидкість 6 км доцільно лише за довжини шляху не менше 24 — 35 м.
Для зниження собівартості умовного еталонного гектара, а отже, і сільськогосподарської продукції, важливо не лише підвищувати продуктивність тракторних агрегатів, а й економно витрачати паливно-мастильні матеріали, які через багаторазове подорожчання стали однією з основних статей витрат у структурі всіх витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку. Надзвичайно серйозною проблемою, яка вимагає регулювання на макрорівні, є недопущення (згладжування) різкого сезонного коливання цін на паливно-мастильні матеріали. І насамкінець зазначимо, що для забезпечення ефективного використання машинно-тракторного парку потрібно, щоб техніка мала гарантоване сервісне забезпечення на весь термін її експлуатації. З цією метою виробники техніки мають створити мережу сервісних пунктів, укомплектованих кваліфікованими кадрами ремонтників.
