Posibniki.com.ua Економіка Трансформаційна економіка 2. ТЕОРІЇ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

2. ТЕОРІЇ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ


Теоретичні концепції перехідної економіки ґрунтуються на неокласичній концепції загальної конкурентної рівноваги, яку було започатковано Л. Вальрасом, В. Парето та іншими представниками неокласичного напряму економічної науки. Ідеалізована модель такої системи використовується як порівняльний еталон для аналізу проблем функціонування реальної економічної системи.

Висхідними принципами аналізу гіпотетичної моделі загальної рівноваги є «методологічний індивідуалізм», що базується на припущенні про раціональність поведінки індивідів (homo oeconomicus), та принцип оптимізації економічної діяльності суб’єктів господарювання. Залежні змінні моделі загальної рівноваги детермінуються виключно індивідуалістичними перевагами суспільства з урахуванням його можливостей. В принципі існує нескінченна кількість можливих варіантів розміщення ресурсів і доходів, одн ак, у результаті функціонування системи взаємозв’язаних ринків завжди формується лише одне оптимальне співвідношення. Досягнення загальної рівноваги за своєю економічною сутністю є системою рівноважних станів кожного із економічних агентів на всіх ринках товарів і ресурсів за даного вектора цін.

Основними питаннями для даної моделі є умови існування стану загальної рівноваги, оди ничність чи множинність рівноважних станів, а також його стабільність.

Згідно з фундаментальними припущеннями неокласиків, економічна система вільної конкуренції (в її статичному розумінні) завжди перебуває у стані рівноваги. Виходячи із зазначеного, перехідний стан економічної системи трактується як перехід від одного рівноважного стану до іншого, де основна увага приділяється сумісності значень змінних між собою, їх сумісності із зага льним рішенням та стабільності рівноважних значень змінних. А тому цілком природно, що основна увага приділяється можливості розв’язку системи рівнянь загальної рівноваги, можливим варіантам відходу системи від стану загальної рівноваги та стійкості рівноважного стану.

Економічна система може бути виведена зі стану загальної рівноваги через дію безлічі детер мінант, більшість зводиться до таких причин:

1) цінові очікування суб’єктів господарювання (в разі їх невідповідності економічна система ймовірно вийде зі стану рівноваги);

2) невідповідність планів у господарській поведінці індивідів;

3) невідповідність оцінки поточної ситуації;

4) невизначеність із основними параметрами економічної системи вносить відповідний ризик у систему прийняття рішень суб’єктів господарювання (тим самим пор ушуватиметься рівновага між інтересами покупців і продавців (попитом і пропозицією).

Стабільність рівноважного стану (реагування попиту і пропозиції на цінові зміни) визначає самодетермінованість повернення до стану загальної рівноваги. Етап переходу від нерівноважного стану до загальної рівноваги проходить шляхом дії ефекту маятникового нащупування рівноважних цін.

Основними обмеженнями неокласичної теорії загальної рівноваги є статичність аналізу та надмірна абстрагованість від реально існуючих детермінант (аналіз сфери обмі ну, концепція економічної людини тощо).

У подальшому теорія загальної рівноваги зумовила формування нормативної економічної теорії добробуту. Основні результати цих досліджень узагальнено у дві фундаментальні теореми. Перша теорема стверджує, що за певних умов конкурентні ринки призводять до розподілу ресурсів з певною особливістю: не існує такого перерозподілу ресурсів, а отже, неможливі такі зміни у виробництві та споживан ні, щоб підвищення добробуту одного суб’єкта господарювання відбулося не за рахунок іншого. Таке розміщення ресурсів дістало назву парето-ефективного (або парето-оптимального) на честь відомого італійського економіста-соціолога Вільфредо Парето (1848—1923)

1 .

Друга теорема полягає у тому, що кожна точка на кривій утилітарних можливостей може досягатися конкурентною економікою за умови здійснення правильного розподілу ресурсів, який має відповідати таким умовам:

1) гранична норма заміщення в споживанні (marginal rate of substitution in consumption) 2 між двома благами має бути однаковою для всіх споживачів;

2) гранична норма технічного заміщення (marginal rate of technical substitution) має бути однаковою в усіх виробничих процесах;

1

Отже Парето-ефективність — це те, що зазвичай розуміють під економічною ефективністю.

2

У теорії споживчого попиту під граничною нормою заміщення розуміють таку кількість одного товару, яка необхідна споживачеві для того, щоб компенсувати відмову від певної кількості іншого товару. Інакше кажучи, заміщення у споживанні одного товару іншим не повинно змінити загальний рівень добробуту споживача. Термін було вперше введено Дж. Р. Хіксом у його праці «Вартість і капітал».

3

Гранична норма технічного заміщення виробничого ресурсу (фактора виробництва) являє собою кількість одного фактора, необхідного для заміщення іншого, для збереження незмінним загального рівня виробництва. Розраховується як відношення граничної продуктивності першого і другого факторів, або як кут нахилу ізокванти.

3) гранична норма трансформації (marginal rate of transformation) будь-яких двох благ має дорівнювати граничній нормі заміщення у споживанні цих благ.

Таким чином, якщо в рамках неокласики основна увага приділялась умовам досягнення рівноважних станів, то сучасні дослідження у сфері перехідного стану економічної системи концентрують аналітичну увагу на критеріях оптимальності перехідних процесів.

Як видно із наведеної методології аналізу, одним із визначальних мо ментів абстрагування неокласичної теорії є трактування часу. Оптимальна чи рівноважна ситуація — це стан системи на даний час. Тому будь-які зміни, динаміка в неокласичній теорії зазвичай описуються за допомогою послідовності «зупинених миттєвостей» (порівняльна статика). Час у неокласичній теорії має дискретний характер, і все, що відбувається між рівноважними моментами, залишається поза її увагою. На віть формальна теорія економічного зростання містить передусім опис умов рівноважного зростання, за якого співвідношення економічних параметрів не змінюється. Зосереджуючи увагу на стрибку від одного типу рівноваги (плановий соціалізм) до іншого (конкурентний ринок), абстрактна неокласика не може запропонувати методів змістовного аналізу траєкторії руху між відправною і кінцевою точками. А са ме на цій траєкторії перебувають перехідні економіки. Тому неокласична теорія слабко пристосована до опису змін у реальному часі, таких, зокрема, як трансформація економічних систем, коли важливу роль відіграє не тільки майбутній кінцевий стан системи, а й той шлях, яким вона до нього прийде.

Таким чином, сутність перехідного стану економічної системи, згідно з формальною неокласичною теорією, як у було засновано на моделі загальної рівноваги, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого, що переважає за критерієм Парето-оптимальності. Сам процес руху від однієї рівноваги до іншої не є об’єктом аналізу, і кінцевий стан не залежить від того, яким шляхом воно бу ло досягнуто (path independence — незалежність шляху), отже і обґрунтування порядку здійснення різних стадій реформи неможливе 2 .

1

Гранична норма трансформації — числове значення нахилу кривої виробничих можливостей. Гранична норма трансформації першого блага в друге представляє собою величину спаду виробництва першого блага задля збільшення виробництва другого.

2

Процес економічних змін у реальному часі з самого початку стояв у центрі уваги австрійської школи та похідної від неї Шумпетеровської теорії економічного розвитку.

Методи проведення приватизації та інституціональної реформи також залишаються поза увагою неокласики, оскільки передбачається відсутність трансакційних затрат

1 . Згідно з даною точки зору, досить забрати штучні перешкоди, що стримують ринкову економіку, і перехідний процес відбудеться автоматично. Головним кроком для усунення цих перешкод неокласики вважають лібералізацію цін. Адже, по-перше, вона забере «грошовий навіс», що утворився в економіці дефіциту й неврівноважених цін. По-друге, створюється можливість установити відносні ціни, що відб ивають реальний ступінь рідкості певних благ в економіці і тому задають виробникам та споживачам правильні орієнтири. Це має привести в підсумку до мікроекономічної ре-структуризації і встановлення структури виробництва, що відповідає потребам членів суспільства.

Звичайно, у ході реструктуризації неминуче виникнуть і обділені: це і впливові групи «пошуку ренти», і працівники, зайняті вир обництвом продукції, що не користується попитом. Але опір перших треба зняти силою держави (адже неокласики не виступають за слабку державну владу), а незадоволеність інших треба якомога зменшити. Половинчаті й повільні реформи підвищують витрати перехідного процесу. До того ж передбачається, що політичний опір ринковим реформам також легше зняти за швидкоплинного ходу трансформації. Інакше кажу чи, висувається повне теоретичне обґрунтування «шокового сценарію». Його автори обґрунтовують ідею «побудови капіталізму» ударними методами (навіть англійську назву шокового сценарію big bang можна перекласти, як «великий удар»).

Проти формального неокласичного підходу до проблеми трансформації можна було б висунути настільки ж формальне й абстрактне заперечення, засноване на теоремі про «другого кращого» (second best). Відповідно до цієї теореми, якщо хоча б на одному ринку оптимальний рівноважний стан не досягнутий (наприклад, через недосконалу конкуренцію чи даний ринок

Натомість, велика увага приділяється формулюванню загальних принципів реформування, які визначаються на основі ґрунтовного аналізу початкового стану економічної системи та фундаментальної концепції бажаного економіко-політичного устрою країни.

1

Згідно з теоремою Коуза, оптимальний розподіл прав власності виникне сам собою в результаті «домовленості» сторін.

просто не існує, що найвищою мірою ймовірно для перехідної економіки), то просування до оптимуму на всіх інших ринках зовсім не обов’язково буде оптимальним, по Парето, для всієї економіки.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4. ЕТАПИ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНОГО ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ЦИКЛУ
ВИСНОВКИ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ КАПІТАЛІЗМУ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)