Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ — АУДИТУ В УКРАЇНІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ — АУДИТУ В УКРАЇНІ


У статті розглядаються теоретичні засади формування системи незалежного фінансового контролю-аудиту на макро- та мікрорівнях. Автором деталізовано технологічну та видову структури аудиту, а також сформульовано основні функціональні завдання аудиту в світі його подальшого розвитку відповідно основним тенденціям національної економіки.

Ключові слова: аудит, завдання аудиту, аудиторські послуги, стандарти аудиту, структура аудиту.

Постановка проблеми. Прийняття Закону України «Про власність» від 3 серпня 1990 р. № 142-XII [1], стало початком переходу України до ринкових відносин. Такий перебіг подій потребував принципово нових підходів до формування системи фінансово-господарського контролю. Виникла об’єктивна необхід-

ність становлення та подальшого розвитку незалежного фінансово-економічного контролю — аудиту. Розвиток аудиту в нашій країні здійснюється складним неоднозначним шляхом. Неоднозначно оцінюється роль аудита в соціально економічному житті країни. І з цього приводу є полярні оцінки. Деякі вчені, наприклад професор Ф. Ф. Бутинець, вважають що аудит в Україні «має форму слабко розвинутого контролю.» [2, c. 28]. Деякі автори, наприклад професор О. А. Петрик [3, c. 8], В. Я. Савченко [4, c. 3], відводять значне місце аудиту в економічних процесах господарської діяльності. Професор В. О. Шевчук вважає аудит: «складником громадського суспільства, способом протидії існуючому тискові органів державної влади та місцевого самоврядування на структури громадського суспільства» [5 с. 122, 123]. Професор І. І. Пилипенко вважає що:» В Україні в основному сформовано національну систему аудиту» [6, с. 3]. Ми підтримуємо цю точку зору [7, с. 19—21]. Разом з цим, в економічній літературі практично не розглядалися питання розробки теоретичних засад формування національної системи незалежного фінансового контролю — аудиту. В економічній літературі аудит розглядається в основному як елемент в системі управління економічними суб’єктами [8, с. 41].

Мета дослідження. Основні результати, які презентує ця стаття, полягають у наступному: визначити основні цільові, теоретичні установки, які дають нам можливість сформувати засади системи незалежного фінансового контролю — аудиту.

Основна частина. Як відомо, система це: безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, і утворюють визначену цілісність, єдність [9, с. 463]. При визначені, формуванні системи будь-якого явища, в тому числі такого, як системи незалежного фінансового контролю — аудиту треба побудувати і визначити низку якостей майбутньої системи, які відповідали б основним системним принципам: цілісності, структурності, взаємозалежності системи і середовища, ієрархічності, множинності опису кожної системи й ін. [9, с. 464]. При цьому ми повинні розуміти і пам’ятати, що система ніде не є самоціллю, вона виступає засобом рішення яких то задач [10, с. 492].

Визначимо задачі аудита. Мета і завдання аудита в основному визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» [11]. Відповідно до статті 4 цього Закону: «Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їхзвітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам». Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2004 року [12], які прийняті в Україні в якості Національних стандартів аудиту, [13] визначають, що: «Аудиторська перевірка фінансових звітів має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності» [12, с. 138]. Відповідно до Міжнародного стандарту аудиту 800 «Аудиторський висновок при виконані завдань з аудиту спеціального призначення» встановлює положення і надає рекомендації у зв’язку з виконанням аудиторських завдань спеціального призначення, зокрема: «фінансові звіти, складені до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку; конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті (в подальшому висновки щодо компонентів фінансових звітів); виконання контрактних угод; узагальнені фінансові звіти» [12, с. 575]. Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, ми робимо висновки що: «Основні завдання аудиту — збирання та обробка достовірної інформації про господарську — фінансову діяльність суб’єкта господарювання та формування на цій основі аудиторських висновків» [7, с. 22].

Аналізуючи завдання аудита в функціональному аспекті [7, с. 23—24], ми можемо визначити, що в цілому аудит виконує наступні функції: на макрорівні сприяє підвищенню ефективності системи суспільного контролю взагалі і незалежного контролю зокрема; захищає і представляє інтереси членів громадського суспільства; сприяє вдосконаленню та покращує керованість ринкових відносин; забезпечує розвиток і демократизацію суспільства; сприяє інтеграції України у світове співтовариство.

На мікрорівні: зумовлює стратегію на ефективність в управлінні підприємницької діяльності; є засобом зворотного впливу на підприємницьких структур на державну та муніципальну сферу; протидіє існуючому тискові на підприємницькі структури з боку державних та громадських установ і організацій; є складником управління підприємницькою діяльності, орієнтованого на досягнення:

• по перше, фінансово-економічної самодостатності підприємства;

• по друге, отримання максимальної вигоди (прибутку);

• по третє, безперервної діяльності підприємства в майбутньому.

Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Україні ґрунтуються на Законі України « Про аудиторську діяльність» [11]. Організаційну структуру аудиторської діяльності в Україні подано на рис. 1 [7, с. 20].

Рис. 1. Структуру аудиторської діяльності в Україні

Рис. 1. Структуру аудиторської діяльності в Україні

Центральною ланкою аудиторської діяльності в Україні є сертифіковані аудитори, які на основі ліцензії від свого імені чи від імені аудиторської фірми здійснюють аудиторську діяльність. Організаційне та методичне керівництво аудиторською діяльністю в Україні здійснює Аудиторська палата України (АПУ). АПУ діє відповідно до Статуту, має регіональні відділення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» [11], аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Виконання цих складових аудиторської діяльності пов’язано з різними

технологічними процесами за технологією їх виконання. Основою для розподілу аудиторських послуг і аудиторських перевірок є концепція аудита, яка наведена Р. Адамсом на схемі 1.1 [14, с. 25], ця концепція стала основою Міжнародного стандарту аудиту 120 «Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту» [12, с. 178—184]. Головна різниця між аудитом і аудиторськими послугами полягає в різній економічній природі цих видів аудиторської діяльності. Р. Адамс [14] визначає, що економічну природу послуг аудиторської діяльності визначають складові :

1. Природа упевненості, яку висловлює аудитор.

2. Порівняльний рівень впевненості, з яким аудитор підтверджує твердження менеджерів.

3. Необхідність найму кваліфікованого аудитора. Р. Адамс не описує суті складових, які визначають різницю в економічній природі аудиту і аудиторських послуг. На наш погляд друга і третя складові зрозумілі, і не викликають ніяких заперечень.

Перша — «Природа упевненості, яку висловлює аудитор» на наш погляд головна складова, яка визначає різницю в економічній суті, в змісті та характері всіх напрямків аудиторської діяльності, не розроблена в теоретичному плані і не визначена в практичному. В своїх дослідженнях [15] ми теоретично обґрунтували і довели до практичної реалізації визначення «Природа упевненості, яку висловлює аудитор». Суть цього визначення полягає в тому, що при формуванні уяви про об’єкта, який слід дослідити, у аудитора може виникнути як позитивна, так і негативна впевненість. Позитивна впевненість виникає у тому випадку, коли уява аудитора про об’єкт, що досліджується, поєднується з реальним станом цього об’єкта. І тільки в цьому випадку мова може іти про аудит. Негативна впевненість виникає у тому випадку, коли у аудитора відсутня уява про об’єкт, що досліджується, і в цьому випадку мова може тільки про супутні аудиту послуги. Природа упевненості, яку висловлює аудитор є головним показником, який визначається за об’єктивним критерієм — присутня чи відсутня у аудитора уява про реальний стан об’єкта, який він досліджує. Це також стратегічний показник, який визначає зміст і характер аудиторської праці, технології проведення аудиту, які суттєво відрізняються від звичайної ревізії тим, що аудит завжди починається з дослідження об’єкту. І тільки в тому випадку, коли аудитор вивчив об’єкт настільки, що його уява про об’єкт почала відповідати суті об’єкта, аудитор може стверджувати про формування позитивної впевненості про стан об’єкту, і аудитор може переходити до вивчення предмету аудиту. Це означає, що ауди-тор досліджував об’єкт і може представити судження про вірність і об’єктивність звітних даних, (впевненість у тому, що системи об’єкта помилок не дають). В цілому, ці дослідження дають можливість визначити технологічну структуру аудиторської діяльності, схему якої представимо на рис. 2.

Рис.2. Технологічна структура аудиторської діяльності.

Рис.2. Технологічна структура аудиторської діяльності.

Аналізуючи аудит в аспекті різних сфер, в яких здійснюється діяльність різних видів, ми представляємо його структуру як органічну взаємо обумовлену єдність трьох складових [16 с.58 — 66]: самостійної галузі економічної науки, підприємницької діяльності, самостійної професії.

Рис 3. Видова структура аудиту

Рис 3. Видова структура аудиту

Видова структура аудиту це така структура, яка забезпечує існування аудита як такого, як в системі вищого рівня,так і в підсистемах нижчих рівнів. Видова структура аудиту — це концептуальна, стратегічна структура, яка визначає розвиток явищ на значний термін часу. Сьогодні серед економістів, які займаються аудитом, немає сумнівів що аудит — це відокремлена підприємницька діяльність і самостійна професія. Найбільші складності викликає ідентифікація аудита як науки. Пропонуємо власну розробку наукових основ аудиту[17, с. 49—61].

Аудит виник в результаті реалізації потреби суспільства в послугах особливого змісту і характеру, в специфічній діяльності професі-оналів, і послідовно пройшов шлях від стадії донаукового мислення, до теоретичного рівня стадії наукового мислення, основною задачею якого є: пояснення відкритих фактів, розкриття сутності, внутрішньої закономірності аудиту, передбачення нових явищ в аудиті.

Основною рушійною силою розвитку знання про аудит є протиріччя між кожною даною ступеню пізнання, неминуче обмеженою рівнем здобутих знань з одного боку і тим що потрібно практиці, яка знаходиться в постійному розвитку і потребує подальшого руху пізнання вперед, з іншого. Наукове мислення в аудиті є об’єктивним, і безперервним процесом. У системі науки про аудит формуються атрибутивні показники і знання як засіб діяльності. До числа атрибутивних показників системи науки про аудит відносяться: суб’єкт, об’єкт, метод, предмет, і суть аудиту. [18, c. 375

—384].

Суб’єктом аудиту є носій діяльності певного роду (проведення аудиту) — сертифікований аудитор; об’єктами аудита є:

• об’єкти аудиту першого рівня — юридичні й фізичні особи також особи, що мають невизначений юридичний статус;

• об’єкти аудиту другого рівня — взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні, технологічні процеси та інші сторони функціонування юридичних й фізичних осіб,

• об’єкти аудиту третього рівня — окремі: форми бухгалтерської звітності, поточні облікові регістри, первинні документи, дані аналітичного та синтетичного обліку, первинні і вторинні документи.

Метод аудита — це прийоми, способи, правила, які дають можливість: сформувати позитивне судження аудитора, яке містить в собі його позитивну уяву про стан і правильність дій об’єктів, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки, дослідити об’єкти аудиту.

Предметом аудита є уявна конструкція у вигляді позитивного судження аудитора про стан і дії об’єктів, які знаходяться в сфері аудиторської оцінки [18, с. 384].

Науковообґрунтоване формування предмета і метода аудиту відкриває для нас можливість визначити його сутність. Аудит це процес аудиторського впливу (перевірки) на об’єкти аудиту, який має на меті надання можливості аудиторові висловити думку, що передає отриману ним позитивну впевненість, яка висловлюється в аудиторському висновку як обґрунтована впевненість.

У системі науки про аудит також виробляються знання, які є основою діяльності, основним засобом аудитора. Необхідний рівень аудита забезпечують: а) теоретичне знання; б) емпіричне знання; в) парадигмальне знання; г) інструментальне знання і навички за технологією дослідницької роботи; д) інструментальне знання і навички прикладного характеру, (які включають як тех-нології застосування наукових результатів, так і знання, що базуються на досвіді) і складають основу мистецтва аудиту.

Висновки. Розробка наукових основ аудиту не самоціль, а можливість у тому числі визначити і сформувати теоретичні засади системи незалежного фінансового контролю — аудиту, якості якої відповідають основним системним принципам: цілісності, структурності, взаємозалежності системи і середовища, ієрархічності, множинності опису кожної системи.

В цілому наука про аудит визначає напрямки його подальшого розвитку, дає можливість розробити і вирішити основні питання і проблеми діяльності з позицій наукового підходу, що є гарантією ефективного подальшого розвитку аудиту, його адекватності основним напрямкам розвитку економіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про власність» від 07.02.1991.

— № 697-ХІІ

2. Франц Бутинець. Ще раз про бухгалтерський облік як науку. // «Бухгалтерський облік і аудит». — 2005. — № 10.

— С. 20—29.

3. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація. — К.: КНЕУ, 2003. — 260 с.

4. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002.

— 322 с.

5. Шевчук В. О. Концептуальні засади розвитку аудиту в умовах трансформації економіки // Науково-практична конференція з аудиту. Житомир: ЖІТІ, 2000. — С. 118

—123.

6. Аудит: Застосування міжнародних стандартів в аудиторській практиці України. Навч. посіб. — ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2005.

— 172 с

7. Давидов Г. М. Аудит: Підручник. — К.: Знання, 2004. — 511 с. (Вища освіта ХХІ століття).

8. Терехов А. А. Аудит. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 512 с.

9. Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах) Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 3-е. — М.: Советская Энциклопедия, 1976. — Т. 23.

— М.: Сафлор-Соан, 1976. — 640 с.

10. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. — М.: Мысль, 1974. — 568 с.

11. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993. — № 3125- ХІІ.

12. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: видання 2004 року. — К.: ТОВ «ІАМЦАУ «Статус», 2004. — 1028 с.

13. Рішення Аудиторської палати України «Про порядок застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів» від 18.04.2003.

— № 122.

14. Адамс Р. Основы аудита: Пер. англ. / Под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. — 398 с.

15. Давидов Г. М. Формування предмета і метода економічних наук // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 6.

— Кіровоград: КНТУ, 2004. — С. 375—387.

16. Давидов Г. М. Концепція розвитку аудиторської діяльності в Україні // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: Економічні науки. Частина І — Вип.4. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — С. 58

—66.

17. Кужельний М. В., Давидов Г. М. Система науки про аудит // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, Вип. 8. — Кіровоград: КНТУ, 2005.

— С. 49—61.

18. Давидов Г. М. Формування предмета і метода економічних наук // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 6. — Кіровоград: КНТУ, 2004. — С. 375—387. Стаття надійшла до редакції 30.01.2006 р. УДК 657.1 С. М. Деньга, канд. екон. наук, доцент, докторант Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ОВЕРДРАФТУ
ГУДВИЛЛ КАК ОСОБЫЙ ВИД НЕМАТЕРИАЛЬНЫХ АКТИВОВ
ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗПОДІЛУ НЕПРЯМИХ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА ІНКУБАТОРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
МЕТОД ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО БУХГАЛТЕРА — АНАЛІТИКА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)