Posibniki.com.ua Маркетинг Зв’язки з громадскістю ТЕМА 11. ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ТЕМА 11. ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


1. Зв’язки з громадськістю в органах державної влади і місцевого самоврядування як атрибут демократичного суспільства.

2. Завдання і структура служб зі зв’язків із громадськістю при органах державної влади.

3. Методи комунікації між органами влади і населенням.

Після вивчення матеріалу теми студент знатиме: функції PR в органах державної влади (забезпечення легітимності політичної влади і підтримки державних рішень, організація опитувань громадської думки, інформування громадськості про сутність і наслідки державних рішень, консультативно-роз’яснювальна робота представників влади, арбітраж у вирішенні суспільних суперечностей, підвищення політичної культури населення і проведення освітніх заходів); особливості діяльності служб зі зв’язків із громадськістю при органах державної влади; основні форми і методи комунікації між органами влади та населенням.

Після опанування теми студент вмітиме: аналізувати роботу служб зі зв’язків із громадськістю при органах української влади, визначати їхні слабкі сторони і виробляти рекомендації стосовно вдосконалення взаємозв’язку органів влади та інститутів громадянського суспільства.

Терміни і поняття до теми: зв’язки з громадськістю в органах державної влади, імідж органу державної влади, прес-центр, речник.

1. Зв’язки з громадськістю в органах державної влади і місцевого самоврядування як атрибут демократичного суспільства

Комунікація між представниками влади і громадянами — це важливий атрибут розвиненої демократичної держави. Налагоджений взаємозв’язок у цій сфері суспільного життя дозволяє зняти соціальну напруженість, вирішувати соціальні конфлікти мирним шляхом, ефективніше реалізувати державні рішення. Тому зв’язки з громадськістю в органах державної влади в європейських державах відомі ще із середини ХІХ ст. Батьківщиною PR вважаються США, а за останні шістдесят років ця діяльність знайшла визнання і в багатьох країнах світу. У нашій державі лише від початку 90-х років ХХ ст. усвідомили значення PR в органах влади.

Мета PR для органу державної влади — встановлення двостороннього спілкування для виявлення спільних інтересів і досягнення взаєморозуміння між громадянами і державною владою, що засноване на природі, знанні та повній інформованості.

Функції PR стосовно уряду не мають політичного спрямування. Перед паблік рилейшнз у цьому разі стоять такі завдання: по-перше, регулярне надання інформації про роботу, плани та успіхи уряду; по-друге, інформаційно-виховна функція, спрямована на просвітницьку діяльність у питаннях законодавства, права і різних аспектів повсякденної роботи уряду; потретє, інформування міністрів і керівників комітетів про реакцію суспільства на ту політику, яку вони провадять.

Теорія в галузі PR у різних країнах одна й та сама, а практичне їх застосування не однакове, тому що вони переважно залежать від економічних факторів, ділових традицій, мови, культури і релігії.

Зростання ролі телебачення, радіо, поява Інтернету потребує створення окремої служби поширення інформації про дії уряду в електронних засобах масової інформації (програми на зразок «Уряд. Час дій») та в Інтернеті.

Служба реклами займається створенням кінофільмів (відеофільмів), підготовкою плакатів, афіш, рекламних брошур та інших матеріалів, працює в контакті з місцевою владою, різними міністерствами і відомствами.

Діяльність служб паблік рилейшнз у центральних і місцевих органах влади повинна сприяти розвитку демократії, поширенню інформованості людей про діяльність цих структур. Головна мета полягає в тому, щоб розвинути громадянську самосвідомість і виховати у людей активний інтерес до проблем, пов’язаних із центральною або місцевою владою. Із розвитком процесів децентралізації особливої ваги набувають зв’язки з органами місцевого самоврядування. Люди виявляють зацікавленість до місцевих проблем, коли ці проблеми зачіпають їхні інтереси. Фахівці вважають, що місцевий орган влади — це колективна відповідальність, яка потребує ділового партнерства та співпраці громадськості та обраних

(призначених) відповідальних осіб, а паблік рилейшнз — це найефективніший засіб досягнення такої співпраці.

Завдання паблік рилейшнз для місцевого самоуправління (наприклад, міської чи районної рад) полягає в такому, щоб:

— постійно інформувати громадськість про політику ради та її повсякденну діяльність;

— надавати громадськості можливість висловити свою думку про нові важливі проекти, плани до прийняття остаточних рішень;

— інформувати громадськість про роботу системи місцевого самоврядування.

Найбільш важливим аспектом паблік рилейшнз завжди має бути особистий контакт працівників місцевої адміністрації з громадськістю. Місцева влада має докласти максимальних зусиль для встановлення довірчих стосунків між нею і відвідувачами.

Місцева преса — це найбільш ефективний засіб зв’язку і спілкування між місцевою владою та громадянами. Тому владі необхідно зробити все можливе, щоб установити і підтримувати добрі стосунки з редакторами та репортерами місцевих газет. Вплив місцевої преси на локальні події іноді буває значно більшим за вплив центральної.

Усі новини про роботу місцевої влади преса отримує, як правило, із звітів про проведення сесій і засідань комітетів. Коли преса публікує матеріали скандального характеру, співробітник служби паблік рилейшнз має забезпечити пресі максимальні можливості для власного розслідування. Якщо факти буде доведено, саме служба паблік рилейшнз від імені влади повідомляє про винуватців, покарання для них і про заходи, яких ужито для виправлення становища.

Крім преси рекомендується використовувати для зв’язків із громадськістю такі заходи, як організація виставок, проведення сезонних ярмарків, невеликих зібрань і лекцій, де можна поспілкуватися з людьми й отримати їх підтримку на наступних виборах.

Не треба забувати, що місцеві новини найчастіше стають стрижнем центральних новин на радіо і телебаченні. Тому робота з центральними засобами масової інформації для поліпшення іміджу місцевої влади, надання їй більшої значущості може стати визначальною.

Діяльність галузевих асоціацій не є діяльністю владних структур, але частина питань дуже схожі (візьмімо, наприклад, порядок призначення президента асоціації). Отже, майже 75 % роботи галузевих асоціацій припадає на сферу паблік рилейшнз, а саме на:

• захист інтересів членів асоціації або галузі в офіційних та напівофіційних органах і на переговорах з урядовими закладами;

• проведення статистичного та інших видів аналізу та надання інформації пресі, членам асоціації та іншим заінтересованим особам;

• організацію колективних переглядів, виставок, а також проведення конференцій і зустрічей;

• надання інформації про експортні можливості, консультування з питань діяльності на зарубіжних ринках;

• видання журналів, бюлетенів, доповідей як для окремих членів асоціації, так і для споживачів поза межами галузі;

• організацію зйомок кіно- і відеофільмів та пошук інших форм рекламування для збільшення кількості членів асоціації, пропагування підприємств та їхньої продукції поза межами галузі.

Уже звичною стала практика призначення на посаду президента добре відомої людини, яка б виступала перед аудиторією з роз’ясненням цілей і завдань асоціації. Це пояснюється такими причинами: ? асоціація може виступати від імені всієї галузі, роблячи це безсторонньо, зважено та обережно; ? політика окремих підприємств часто має егоїстичну спрямованість, тому засоби масової комунікації схильні більше прислухатися до думки галузевих асоціацій; ? великі за розміром галузеві асоціації мають у своєму розпорядженні значні фінансові ресурси і необхідні можливості для організації реклами, проведення виставок та інших колективних заходів у інтересах асоціації в цілому. документа, проаналізувати умови, у яких він створювався; ? вивчаючи надійність, можна порівняти зміст документів, що виходять з одного джерела, при цьому вивчаючи зміни, що відбулися протягом певного часу в різних ситуаціях, можна відокремити постійні категорії від перемінних; ? в оцінці достовірності документів може допомогти аналіз виявлених помилок, що можна класифікувати на випадкові і систематичні, а останні — на свідомі і несвідомі.

Однією з головних функцій паблік рилейшнз органів державного управління мають бути зусилля, спрямовані на подолання перешкод, які заважають нормальним, дружнім стосункам між чиновником і громадянином. Усі персональні контакти, шляхом листування або по телефону, повинні здійснюватися настільки просто й увічливо, наскільки можливо. Для нових органів державної влади, які необізнані з методами паблік рилейшнз, мають бути влаштовані відповідні заняття.

Отже, до функцій PR у системі державного управління належать участь громадян у демократизації державного управління, сприяння у становленні громадянського суспільства.

Складовими формування іміджу органів державного управління повинні бути різні форми зв’язку із громадянами, суспільними об’єднаннями, політичними партіями й суспільством у цілому.

Процес розбудови іміджу органів державного управління має органічно поєднуватися з реалізацією заходів щодо структурної перебудови державного управління, яке охоплює державний апарат і його зв’язки з громадянами, суспільними організаціями, політичними партіями, підприємницькими структурами, народним господарством. Усе це в кінцевому рахунку виводить на рішення створення позитивного іміджу органів державного управління, на базі визначених у Конституції України принципів єдності державної влади.

Наступним магістральним напрямом у технології побудови міцного позитивного іміджу є здійснення комплексу заходів з його правового забезпечення, з акцентом на вирішення статусно-організаційних проблем, пов’язаних із визначенням правового статусу спеціальної служби (управління), аналогічного тому, який обслуговує центральні органи виконавчої влади.

Основною метою діяльності паблік рилейшнз органів державного управління є створення зовнішнього й внутрішнього соціально-політико-психологічного середовища, сприятливого для успіху організації, забезпечення необхідної поведінки цього середовища по відношенню до установи.

Серед функцій зв’язків із громадськістю в органах державної влади важливе місце посідає створення та підтримання позитивного іміджу органа державної влади. Значну увагу дослідники приділяють президенту країни як уособленню нації та представнику держави на міжнародній арені. Крім перелічених у попередніх розділах складових іміджу для інституту президентства важливу роль відіграє стиль прийняття політичних рішень.

Фахівці виділяють три стилі прийняття політичних рішень, проаналізувавши представницький образ американських президентів.

1. Конкурентний стиль прийняття політичних рішень — передбачає свідоме збудження президентом конкуренції і конфліктів між співробітниками для послаблення їх позицій і контролю над ними. Такий стиль був характерний для Теодора Рузвельта.

2. Формалістичний стиль прийняття політичних рішень — полягає в тому, що формально всі мають право участі в обговоренні, але після вислуховування президент одноосібно приймає рішення, завдяки чому створюється спокійна робоча обстановка. Цим стилем користувались Ейзенхауер, Д. Ніксон, Р. Рейган.

3. Колегіальний стиль прийняття політичних рішень — це активна участь радників у прийнятті політичних рішень. Такий стиль був притаманний Дж. Кеннеді.

Дж. Д. Барбер у книзі «Президентський характер» на основі історичних і біографічних матеріалів розглядав психологічну структуру особистості американських президентів.

Виходило, що особистість президента складається з трьох основних елементів: стиль (звичний спосіб виконання політичних ролей), погляд на світ (первинні політично релевантні вірування, концепція соціальної причинності, людської природи й основного морального конфлікту — призма, через яку президент бачить світ), характер (життєва орієнтація).

Однак на особистість президента впливають як мінімум два аспекти політичної ситуації: владні відносини (система влади) і так званий клімат очікувань (основні потреби і вимоги громадян, звернені до президента). Дж. Д. Барбер виділяв три типи очікувань: по-перше, люди мають потребу у впевненості, що все буде добре, і «президент про всіх подбає»; по-друге, людям потрібно відчуття прогресу і динаміки; по-третє, їм необхідна президентська легітимність.

Дж. Барбер сформулював теорію президентського характеру, що може бути підсумована у такий спосіб. Кожний лідер має унікальний характер, власний набір якостей і характеристик, які можуть бути зведені до двох основних вимірів.

Перший вимір, або шкала, — «активний — пасивний» — допомагає зрозуміти, яким чином і в якому рівні лідер залучений до своєї роботи. Яка тривалість його робочого дня? Чи відволікається він від проведення відпустки, щоб виконати свої службові обов’язки? Чи зайнятий він

пошуками нових поповнення своєї енергії? Чи прагне до самостійного виконання тих завдань, які в іншому випадку могли б бути покладені на плечі підлеглого йому персоналу?

Другий вимір — «позитивний — негативний» — допомагає зрозуміти не тільки рівень і відмітні характеристики, але й внутрішнє ставлення, джерела працездатності лідера. Позитивна орієнтація означає, що лідер одержує задоволення від своєї праці.

Найбільш сприятливою для президентства Дж. Барбер вважав комбінацію «активний — позитивний», найбільш несприятливою — «пасивний — негативний».

Для активно-позитивного президента характерні такі якості, як здатність переконувати й своїй правоті навколишніх, уміння вчитися й виносити уроки із того, що відбувається навколо, реалізм і здатність передбачення, гнучкість і комунікабельність. Його мета — досягнення результату, відображаючи відносно високу самооцінку та успіх у відносинах із навколишньою дійсністю. Цей тип демонструє орієнтацію на продуктивність як цінність і здатність адаптувати свій стиль під «граючу музику». Він бачить себе в розвитку для досягнення певних цілей — тягнеться до свого іміджу. Він — раціоналіст, тому часто недооцінює ірраціональне в політиці;

Активний — негативний тип характеризується розбіжностями між інтенсивними спробами і відносно низькою емоційною винагородою за них. Створюється враження, що людина біжить від тривожності і намагається замінити її роботою. Він здається амбіційним і таким, що прагне влади. Він агресивний стосовно навколишньої дійсності, і йому важко придушувати власні агресивні почуття. «Я-Імідж» такого президента невизначений і непослідовний. Ціль — одержання й утримання влади.

Пасивний — позитивний тип — слухняний, спрямований зсередини характер, все життя зайнятий пошуком любові як нагороди за угодовство, не принципову поступку і кооперацію. Існують суперечності між низькою самооцінкою і гаданий (уявлюваний) оптимізм. Такий тип допомагає пом’якшити гостроту політики, але крихкість його надій і залежність від підтримки оточення нерідко ведуть його до розчарування в політиці. Ціль — одержання любові від людей, що його оточують.

Пасивний — негативний тип — не відрізняється ані працездатністю, ані задоволенням від своєї роботи. Почуття обов’язку компенсує низьку самооцінку і веде його в політику. Такий тип може добре бути адаптований до різних неполітичних ролей, але в нього немає ані гнучкості характеру, ані досвіду для ефективного політичного лідерства. Йому властива тенденція до споглядання, втечі від конфліктів і невизначеностей. Ціль — підкреслення своєї доблесті і самовідданості.

Важливість іміджу для державної політики можемо проілюструвати прикладом з української практики. Після першого обрання на посаду президента України Л. Кучми його оточення доклало чимало зусиль, щоб змінити імідж «директора заводу» на образ «справжнього Президента» — його вдягнули відповідно до посади, відредагували його українську мову.

Радник із питань ЗМІ одного з кандидатів у президенти на виборах 1999 року в Україні порадив Л. Кучмі відмовитись від читання тексту і застосувати для запису всіх телевізійних звернень суфлер (спеціалізована техніка, яка дозволяє створити ефект прямого спілкування із глядачем тоді, як насправді, персона в телевізорі просто читає той чи інший текст).

Тут знову слід наголосити на особистісних якостях і акторських здібностях кожного кандидата в президенти. Відомо, що навіть не кожному телевізійному журналістові вдається адаптуватися до читання з суфлера так, щоб глядач цього не помітив, і така процедура вимагає справжніх акторських талантів. Л. Кучмі як кандидату в президенти це вдалося після першої спроби, і досить вдало, що свідчить про таку рису, як спроможність швидко пристосовуватись до обставин, про неабиякі обдарування, які часом стають у нагоді політику.

Отже, зв’язки із громадськістю в органах державної влади призначені для створення і підтримки стійких позитивних комунікацій із населенням. Така взаємодія стрімко розвивається у більшості країн світу та в Україні зокрема.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3. Методи комунікації між органами влади і населенням
ТЕМА 12. ЛОБІЮВАННЯ, ЙОГО СУТНІСТЬ, ПРАВОВІ ОСНОВИ ТА ФУНКЦІЇ
2. Функції та методи лобіювання
3. Правова регламентація лобістської діяльності
4. Лобіювання на міжнародному рівні
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)