13. Мето дичні підходи до оцінки регуляторних заходів держави щодо підтримки цін на сільськогосподарську продукцію. Ключові поняття і терміни: конкурентоспроможність підприємства; конкурентоспроможність продукції; адаптивність підприємства; якість продукції; якість харчового продукту; показник якості; управління якістю продукції; стандартизація; стандарт; кодекс усталеної практики; технічні умови; сертифікація; технічний регламент із підтвердження відповідності; сертифікат відповідності.
Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ: сутність понять «конкурентоспроможність підприємства», «конкурентоспроможність продукції», «якість продукції», «адаптивність підприємства», а також показники-індикатори, зростання яких сприяє або ж негативно вливає на конкурентоспроможність; основні узагальнюючі і конкретні технологічні показники якості, методи її визначення та особливості і характер впливу на економіку підприємств — аграрних і переробних; методичні підходи до визначення втрат (додаткового ефекту) під зниження (підвищення) якості продукції рослинництва, тваринництва та від переробки підприємствами сировини нижчих (вищих) категорій якості; метод формування раціонального рівня витрат на поліпшення якості продукції, їх класифікацію і пріоритетність, значення забезпечення підприємством функціональної якості продукції; основні чинники підвищення якості продукції і конкурентоспроможності підприємств та основи управління якістю: вітчизняний та зарубіжний довід; сутність і значення стандартизації та сертифікації продукції, характеристику основних нормативних документів стандартизації, сучасний стан і необхідність гармонізації вітчизняних стандартів зі стандартами ISO 9000; сутність сертифікату відповідності і важливість його одержання підприємствами для зміцнення свого становища на ринку — внутрішньому і світовому, а також УМІТИ: ? визначати залікову масу сільськогосподарської продукції та коефіцієнт заліковості, виокремлювати чинники, що впливають на його рівень, розраховувати коефіцієнт ґатунковості та його плив на грошові надходження і прибуток підприємства; ? визначати величину втрат грошового доходу і прибутку підприємства від реалізації окремих видів рослинницької і тваринницької продукції нижчими категоріями якості; ? розраховувати, скільки переробне підприємство спроможне отримати додаткового грошового доходу і прибутку від переробки рослинницької продукції вищої якості (цукрового буряку, соняшнику та ін.); ? обґрунтовувати, за якою ціною буде економічно вигідно продавати продукцію вищої категорії якості з урахуванням витрат, що понесені на виробництво такої продукції; ? виокремлювати і систематизувати для умов конкретного підприємства основні чинники підвищення якості продукції і забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
18.1. Поняття конкурентоспроможності підприємств і продукції
Поняття «конкурентоспроможність» є похідним від поняття «конкуренція», яке трактується як суперництво виробників за споживача.
Конкуренція є органічною рисою ринкової економіки і передбачає наявність на ринку значної кількості незалежних продавців і покупців, можливість цих суб’єктів ринку вільно входити і залишати його. На конкурентному ринку успішно можуть функціонувати лише конкурентоспроможні підприємства.
Актуальність конкурентоспроможності вітчизняних підприємств агропромислового комплексу особливо посилюється у зв’язку із членством України в СОТ і глобалізацією ринків, що супроводжується швидким проникненням іноземних товарів на вітчизняні ринки і відповідно істотним посиленням конкуренції. В цих умовах пріоритетним і надзвичайно важливим постає завдання підвищення їх конкурентоспроможності і забезпечення економічного благополуччя в довгостроковому періоді.
Принагідно зазначимо, що конкурентоспроможність — це багатогранне поняття і може розглядатися на різних рівнях: окремих товарів, окремого товаровиробника, галузі і країни в цілому. В економічній літературі ще не склалося єдиної думки щодо трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства», хоча за ключовими позиціями особливих розбіжностей не існує. Є підстави трактувати конкурентоспроможність підприємства як його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію в достатній кількості, забезпечувати її збут, підтримувати стійкі позиції на ринку, функціонувати прибутково і витримувати конкуренцію з однопрофільними суб’єктами господарювання.
Конкурентоспроможне підприємство є привабливим для інвесторів, має добрий імідж серед споживачів, інших партнерів мікросередовища, раціонально розпоряджається власними і позичковими засобами, ефективно використовує ресурси.
У сучасних економічних працях зарубіжних учених і в окремих вітчизняних особлива увага приділяється дослідженню джерел конкурентоспроможності підприємств, запоруки їх успішного функціонування в довгостроковому періоді. реваг, тобто йдеться про здатність компанії формувати і забезпечувати відтворення та захищати унікальні ресурсні джерела стійких конкурентних переваг у ключових сферах бізнесу. Такі переваги створюються на основі більш ефективного, ніж у конкурентів використання існуючих ресурсів, задіяння новітніх продуктивніших ресурсів та їх комбінацій, інтеграції знань, досвіду і навичок персоналу в систему організаційних здатностей і компетенцій.
Разом з тим, за теорією конкурентних переваг М. Портера і, зокрема, розробленої ним моделі детермінант конкурентної переваги («конкурентний ромб») наголошується, що хоча на конкуренцію націй і окремих фірм істотний вплив справляють факторні умови — праця, капітал, дороги, аеропорти, транспортна і комунікаційна інфраструктура, а також природні умови, все ж це ще не означає, що буде забезпечена конкурентоспроможність, оскільки в умовах глобалізації ресурси стають доступнішими для конкурентів.
Тому особливого значення набуває, по-перше, ефективність використання виробничих потужностей; по-друге, умови внутрішнього попиту в країні: чим вимогливіший споживач до якості товарів і їх цінності, тим вищою буде продуктивність праці у виробників, зростатиме їх спроможність виходити на зовнішній ринок; по-третє, організація та стратегія фірм, під цим М. Портер розуміє правила, заохочення і норми, які визначають тип та інтенсивність місцевої конкурентної боротьби. На його думку, здорова конкуренція між компаніями на місцевих ринках є необхідною умовою зростання продуктивності і здатності конкурувати не лише в межах національного ринку, а й на зовнішньому; почетверте, рівень і якість суміжних та обслуговуючих галузей, розвиток яких М. Портер пов’язував із формуванням кластерів. (Детальніше про це йтиметься у темі 20.)
З поняттям конкурентоспроможності підприємств тісно пов’язане поняття адаптивності підприємств, що характеризує їх здатність своєчасно пристосовуватися, через корекцію відповідних сфер і напрямів своєї діяльності, до змін, що відбуваються. Адаптивність підприємства залежить від його адаптивних можливостей, які відображають швидкість і ступінь повноти реагування на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах, спроможність своєчасно перебудувати організаційну структуру і структуру управління для збереження або зміцнення свого потенціалу, забезпечення стійкого і ефективного функціонування та розвитку.
Чим вищі адаптивні можливості підприємства, тим спроможніше воно у заданий проміжок часу перебудувати свою діяльність, вносити зміни в роботу структурних підрозділів, уникати або пом’якшувати негативний вплив загроз, що виникають незалежно від підприємства, і водночас сповна використовувати ті позитивні можливості, що відкриваються перед підприємством завдяки сприятливим змінам у зовнішньому середовищі.
Адаптивність підприємства тісно пов’язана з його розвитком. Але це — різні поняття. В процесі адаптації розвиток може не лише пришвидшуватися, але й уповільнюватися, причому адаптивні зміни — це реакція на якусь дію і часто вимірюється кількісними характеристиками, тоді як розвиток — це якісні зміни. Вони надто важливі для підприємства, тому проблема розвитку буде розглядатися в окремій темі.
Для аналізу й оцінки конкурентоспроможності підприємства слід розрізняти і використовувати показники-індикатори, зростання яких сприяє зміцненню її, та показники-індикатори, збільшення яких негативно впливає на неї.
До індикаторів-посилювачів конкурентоспроможності підприємств можна віднести такі, як розмір і темпи зростання обсягу продажу і окремо чистого прибутку, частка виробництва і продажу інноваційної продукції, частка нематеріальних активів в необоротних активах; продуктивність і рентабельність авансованого і власного капіталу та їх динаміка; коефіцієнт обороту оборотного капіталу; коефіцієнт оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості; величина власного оборотного капіталу і його частка в загальному обсязі оборотного капіталу; показники ліквідності; коефіцієнт придатності основного капіталу; рівень і динаміка зростання коефіцієнта сукупного відтворення основного капіталу.
Серед показників-індикаторів негативного впливу на конкурентоспроможність підприємств за їх зростання можна виокремити такі: коефіцієнт заборгованості; матеріаломісткість продукції; енергоємність виробництва; коефіцієнт плинності кадрів; коефіцієнт зносу основних засобів; коефіцієнт співвідношення кредиторської заборгованості з дебіторською; витрати на усунення дефектів продукції.
Для характеристики конкурентоспроможності підприємства, що є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, може бути використаний індекс відносної експортної конкурентоспроможності, який можна визначити за аналогією з індексом РХА (Relative Export Advantage Index) відношенням частки підприємства в експорті країни певного товару до його частки в експорті країни усіх інших товарів, що експортує і підприємство.
Якщо значення цього індексу більше одиниці, то підприємство має певні конкурентні переваги щодо експорту такого товару, а якщо менше одиниці, то це є свідченням порівняно менших таких його конкурентних переваг.
З наведеного раніше визначення конкурентоспроможності підприємства стає очевидним, що її рівень безпосередньо залежить від конкурентоспроможності продукції, яку воно виробляє.
Конкурентоспроможність продукції — це сукупність її властивостей і характеристик, що забезпечують задоволення потреб споживачів на вищому або однаковому рівнях з аналогічною продукцією конкурентів за прийнятної для них (споживачів) ціни. атацію (використання) товару. Товар придбавається тоді, коли корисний ефект перевищує зазначені витрати.
Споживач, купуючи товар, орієнтується на його корисний ефект — якість + сервіс, який він зіставляє з витратами — ціною придбання + витрати на експлу
Споживач, купуючи товар, орієнтується на його корисний ефект — якість + сервіс, який він зіставляє з витратами — ціною придбання + витрати на експлу
