Прийнято говорити, що соціальна чи економічна система або біологічний організм чи жива істота перебуває у стані безпеки, коли ніщо не загрожує нормальному функціонуванню і розвитку цієї системи чи організму. У навчальній дисципліні «Соціально-економічна безпека» об’єктом нашої уваги будуть економічна система та соціально-економічні процеси, що відбуваються в країні. Ми говоритимемо про економічну безпеку як про категорію, яка відображає наявні умови, позитивні та негативні чинники, що впливають на економічний розвиток, на функціонування національної економіки в цілому та її окремих сфер і галузей зокрема. Тому в першій темі ми маємо ознайомитися із основними поняттями, категоріями, залежностями, що утворюють зміст національної, економічної, соціальної безпеки. Вихідним пунктом розмови є знайомство із сутністю національної безпеки держави.
Витоки, зміст, основні категорії національної безпеки. Словосполучення «національна безпека» сьогодні використовується у трьох взаємопов’язаних значеннях. Ним позначають:
— певну теоретичну політологічну концепцію;
— один із важливих напрямів сучасної державної політики;
— певний особливий стан держави і суспільства.
Теорія національної безпеки була сформульована протягом 1940-х — 1960-х років американськими вченими-політологами, представниками школи реалізму. На їх думку, поняття «національна безпека» є політологічною категорією, що позначає шляхи забезпечення національних інтересів держави у міжнародних відносинах. Звідси — дві ключові ознаки національної безпеки. Вона, по-перше, обов’язково передбачає міжнародну сферу своєї реалізації та, по-друге, тісно пов’язана із національними інтересами держави. У свою чергу, на заваді реалізації інтересів стоять різноманітні загрози. Тому, коли ми говоримо про безпеку держави чи іншого суб’єкта, ми завжди маємо на увазі їх інтереси, і навпаки, реалізація інтересів суб’єкта означає забезпечення або підвищення рівня його безпеки, мінімізацію загроз. Отже, стосовно національної безпеки поняття «національних інтересів» і «загроз» є ключовими. Їх зміст розкрито на рис. 1.1.
Проблема національних інтересів є цікавою та багатогранною, їй присвячено чимало досліджень. Це пов’язано із тим, що це явище має багато особливостей і рис:
— національні інтереси є елементом ідеології та політики націоналізму, вони пов’язані зі збереженням спільноти людей як нації і з питанням існування національної держави;
— інтереси не є застиглими у часі та просторі. Вони є різними для різних суспільств і в різні історичні періоди, а крім того, в одному суспільстві в даний час різні суб’єкти розуміють національні інтереси по-різному;
— національні інтереси часто відображають найгостріші, пріоритетні проблеми і завдання даного суспільства. Визначення якогось завдання як національного інтересу може означати, що воно є нерозв’язаним;
— національні інтереси не є об’єктивним явищем, їм за самою природою властивий суб’єктивізм, адже, по-перше, вони визначаються людьми (як правило, політиками та посадовцями) і, по-друге, узгодженої методики визначення національних інтересів держави наразі не існує;
— національні інтереси повинні мати довгостроковий характер і бути критерієм оцінки результатів проведеної державної політики;
— при визначенні національних інтересів найчастіше мається на увазі їх зв’язок із відносною «силою» держави у міжнародних відносинах, із міжнародною сферою реалізації в цілому;
— факт наявності у слова «нація» сильного емоційного забарвлення інколи використовується у політичній риториці для штучного посилення переконливості аргументів. Наприклад, фраза «метою України є становлення громадянського суспільства» може викликати більше заперечень, аніж більш емоційна «національним інтересом України є становлення громадянського суспільства». Тому категорія національних інтересів інколи не позбавлена певного цинізму.
Ключові категорії національної безпеки
•Національні інтереси – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує суверенітет і прогресивний розвиток держави.
•Це інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему.
•Національні інтереси відображають фундаментальні цінності і прагнення народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення.
•Національний інтерес – це інтерес даної держави, що його, як правило, визначає уряд. Національний інтерес – це те, що називають національним інтересом політики.
Національні інтереси
•Загроза – це соціальне, природне чи техногенне явище із прогнозованими, але не контрольованими небажаними наслідками.
•В інтегрованому вигляді загроза – це (1)породжені природними, технічними, антропогенними, соціальними, економічними, внутрішніми чи зовнішніми чинниками (2)явища, процеси, умови, дії, ситуації або їх сукупність, що здатні (3)нанести або заподіяти шкоду, створити небезпеку, порушити, ускладнити або унеможливити реалізацію (4) національних, державних, соціальних, економічних та інших інтересів.
Загроза обмежується діями, які підкріплюють її, але не переростають у діяльність, безпосередньо спрямовану на здійснення загрози.
Загрози
Рис. 1.1. Зміст та особливості національних інтересів і загроз.
Деякі національні інтереси називають фундаментальними. Це означає, що вони актуальні для всіх держав і в будь-який період часу. До фундаментальних національних інтересів дослідники відносять такі:
— національна безпека (отже, у наукових роботах виникло логічне коло: національна безпека — це захист національних інтересів, а основним національним інтересом є безпека);
— виживання і самозбереження нації, її державний суверенітет;
— територіальна цілісність держави;
— підвищення добробуту громадян;
— незмінність форми політичного устрою держави (означає, що іноземні суб’єкти не повинні наполягати на зміні системи влади в країні).
Цікаво, що вчені не відносять «захист прав і свобод людини і громадянина» до фундаментальних інтересів держави.
Після національних інтересів, другим ключовим поняттям у дослідженнях безпеки є «загрози». У різних джерелах ця категорія розглядається в кількох контекстах:
1. Категорія «загрози» може характеризуватися як така. Цю категорію можна розуміти як сукупність несприятливих чинників певного процесу чи явища або, більш конкретно, як соціальні, природні чи техногенні явища, які викликають прогнозовані, але не контрольовані небажані наслідки.
2. «Загрози» є діалектичним віддзеркаленням «національних інтересів». За змістом вони є діями, несприятливими чинниками або явищами, що ускладнюють або внеможливлюють реалізацію національних інтересів. Відповідно, метою політики у галузі безпеки є як реалізація інтересів, так і мінімізація загроз, що заважають цьому (рис. 1.2). При цьому йдеться саме про мінімізацію, а не про усунення загроз, адже загрози є об’єктивним явищем, що постійно присутнє в суспільстві, і повністю їх позбутися неможливо.
Політика безпеки ІнтересиЗагрози р е а л і з а ц і я о с н о в н а м е т а т а з м і с т м і н і м і з а ц і я п е р е п о н и р е а л і з а ц і ї зміна умов реалізації діалектичне породження
Рис. 1.2. Трикутник безпеки
3. «Загрози» є провісником «небезпек». Будь-який несприятливий чинник за ступенем його фактичного впливу на процес можна класифікувати як загрозу чи небезпеку. Якщо негативний вплив є потенційним, таким, що може виникнути, але в поточний момент ще не здійснюється, то йдеться про «загрозу». Загроза переростає у «небезпеку», коли стає реальною і починає відбиватися на фактичному перебігу подій. Іншими словами, під небезпекою розуміють діяльність, спрямовану на реалізацію загроз, а також явища, здатні негативно впливати на якісні та кількісні параметри розвитку суспільства.
4. Деякі автори наводять розгорнутий ряд несприятливих чинників, що різняться за ступенем впливу на суспільні процеси: «виклики» — «загрози» — «небезпеки» — «ризики». Проблема використання цього ряду понять полягає в тому, що різні автори абсолютно порізному тлумачать співвідношення та взаємозв’язок між цими поняттями. Один із варіантів розкриття змісту цього категоріального ряду наведено на рис. 1.3. «Виклики», «загрози» і «небезпеки» є несприятливими чинниками із різним ступенем «ризику» або ймовірності впливу на стан безпеки. Ключовим елементом політики національної безпеки держави є застосування технологій перетворення небезпек у загрози, а загроз — у виклики. Рух у протилежному напрямі, переростання викликів у загрози й небезпеки є чіткою ознакою наявності збоїв у системі безпеки країни.
Сьогодні зміст національної безпеки розуміють значно ширше, ніж раніше. До елементів національної безпеки включають багато складових — військову, соціальну, політичну, культурну, демографічну, інформаційну, правову безпеку. Центральне місце серед підсистем національної безпеки посідає економічна безпека держави.
Характеристика концепції економічної безпеки. Науковці традиційно досліджували питання розвитку економіки у ракурсі виявлення й аналізу факторів, що сприяють досягненню сталих темпів економічного зростання, соціально-економічному прогресу, задоволенню зростаючих потреб людей. Достатньо тривалий час ігнорувалася протилежна частина таких чинників, а саме, несприятливі обставини, що заважають економічному розвиткові. Концепція економічної безпеки була сформульована кілька десятиліть тому як спроба систематизації та вивчення впливу таких негативних чинників.
Виклик – протидія реалізації інтересів певного суб’єкта. Виклики не мають чіткого механізму розв’язання, проте ще не вимагають негайного втручання.
Загроза–явище, що здатне реально створити умови або стати причиною повної або часткової неможливості реалізації національних інтересів.
Небезпека–ситуація, постійно присутня в навколишньому середовищі, що за певних умов може призвести до реалізації небажаної події.
Рис. 1.3. Види несприятливих факторів безпеки
В економічній науці посилюється увага до безпеки як до категорії, що формує системний погляд на сучасне життя людини, суспільства, держави й міжнародної спільноти. Економічна безпека як наукова категорія відображає сукупність відносин і пов’язаних з ними заходів, що забезпечують реалізацію інтересів суб’єктів економічних відносин, а також відбиває рівень ефективності функціонування всіх структурних елементів економічної системи.
Економічну безпеку як прикладну дисципліну можна розглядати як особливу модель вивчення суспільно-економічних явищ, процесів, інститутів за певною визначеною схемою, як специфічний інструмент, що застосовується для аналізу стану економічної системи.
Економічна безпека як складова національної безпеки користується тим же основним категоріальним апаратом — забезпечення реалізації інтересів, мінімізація загроз та небезпек. Водночас економічна безпека має й власні виміри, не властиві концепції національної безпеки. Це проявляється передусім у наявності великої кількості різних поглядів на сутність самої категорії «економічна безпека».
Визначення даного поняття, що наводяться в літературі, відображають одну чи кілька з чотирьох властивостей економіки:
1. реалізація інтересів шляхом захисту від загроз. Даний аспект економічної безпеки є найближчим до суті національної безпеки;
2. стан стійкості економіки щодо впливу несприятливих чинників;
3. забезпечення економічної незалежності (економічного суверенітету) держави;
4. наявність умов для розвитку економіки (рис. 1.4).
Поняття „економічна безпека”(ЕБ) відображає чотири основні характеристики економіки
Ці три складові є умовами досягнення четвертого, ключового параметра економіки
Рис. 1.4. Зміст економічної безпеки
При характеристиці суб’єктів та об’єктів економічної безпеки варто пам’ятати про кілька обставин. По-перше, суб’єктом забезпечення безпеки є той, хто здійснює діяльність із підвищення рівня безпеки економіки. В концепції національної безпеки вважається, що єдиним суб’єктом забезпечення безпеки є держава в особі органів влади. Натомість модель «людська безпека» (яка розглядатиметься у третій темі дисципліни) вважає, що діяльністю із посилення безпеки мають займатися як державні органи, так і підприємства, окремі громадяни та їх об’єднання, міжнародні організації, а отже, коло суб’єктів забезпечення безпеки є ширшим. По-друге, під об’єктами економічної безпеки розуміють суб’єктів економічної системи, яким властивий певний рівень захисту від загроз. Тому слід бути уважним, аби не плутати «суб’єктів» та «об’єктів» безпеки. Перелік об’єктів економічної безпеки подано на рис. 1.5. По-третє, розгляд об’єктів безпеки дає можливість умовно розмежувати поняття економічної та соціальної безпеки. Змістом соціальної безпеки є реалізація інтересів окремих осіб і суспільних груп, а економічна безпека характеризує ступінь захисту (реалізації) інтересів інших суб’єктів економіки.
Соціально-економічна безпека
Рис. 1.5. Об’єкти соціально-економічної безпеки та структура курсу
Економічна складова національної безпеки спрямована на створення умов для успішної реалізації економічних інтересів усіх економічних суб’єктів. Основні економічні інтереси держави, аналогічно до її фундаментальних політичних інтересів, мають значну сталість і є однаковими для більшості країн світу. До пріоритетних національних економічних інтересів прийнято відносити економічну самодостатність країни, задоволення базових соціально-економічних потреб громадян, гідний рівень життя населення, розширене відтворення людського потенціалу, створення і реалізацію конкурентних переваг країни на світовому ринку.
Методика оцінки рівня економічної безпеки. Важливою складовою економічної безпеки є інструментарій якісного та кількісного аналізу стану економіки, її стійкості, рівня захищеності від загроз. З якісного погляду рівень безпеки економіки оцінюється як відповідність її стану численним критеріям, основні з яких наведено на рис. 1.6. Рівень безпеки економіки є адекватним, якщо їй властиві:
— значний ресурсний потенціал;
— ефективність використання людських і матеріальних ресурсів виробництва;
— достатній рівень конкурентоспроможності;
— соціальна стабільність й відсутність конфліктів.
Кількісний аналіз ґрунтується на розрахунку певних показників, які відображають рівень безпеки економіки в цілому або її окремих галузей, секторів чи суб’єктів. В такому аналізі використовується певна термінологія.
Показниками економічної безпеки є найбільш значущі параметри, що дають уявлення про стан економіки, наприклад, рівень ВВП або темп інфляції. Тобто на рівні національної економіки показниками безпеки можуть бути стандартні макроекономічні індикатори. Особливість полягає в тому, що індикатори стають показниками економічної безпеки лише тоді, коли вони зіставляються із пороговими та граничними значеннями. Отже, маємо низку інших понять.
Рис. 1.6. Критерії досягнення стану економічної безпеки
Оптимальні значення показників безпеки — це інтервал величин, у межах яких створюються найсприятливіші умови для відтворюваних процесів в економіці. Порогові значення показників безпеки — це кількісна межа, перевищення якої показником свідчить про появу економічних загроз. Граничні значення показників безпеки — це кількісна межа, перевищення якої показником свідчить про виникнення небезпеки економічному розвиткові. Існують показники економічної безпеки, для яких розрізняють порогове та граничне значення, й показники, для яких розглядають тільки порогове значення.
Наприклад, пороговим значенням показника «рівень безробіття» є 10 %, а граничним — 15 %. Це означає, що, якщо безробіття становить 6 %, то воно перебуває в межах норми, якщо 12 % — то така ситуація є небажаною, а 20 %-ий рівень безробіття свідчить про наявність небезпек і серйозне порушення умов функціонування економіки.
Таблиця 1.1
ДЕЯКІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ БЕЗПЕКИ
| Показник, одиниця виміру |
Порогові параметри |
Закінчення табл. 1.1
| Показник, одиниця виміру |
Порогові параметри |
Сьогодні використовується доволі багато показників безпеки, які стосуються як економіки в цілому, так і її окремих суб’єктів, галузей, сфер. У табл. 1.1 наведено деякі поширені макропоказники економічної безпеки. Їх більш широкий набір викладений, зокрема, у Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України. У цьому документі також ознайомтеся із алгоритмом обчислення інтегральних показників безпеки.
Рекомендації щодо опрацювання літератури. Вашими основними навчальними матеріалами при опануванні дисципліни є конспект лекцій і підручники. Додаткова література є різноманітною як за складністю, так і за охопленням матеріалу.
При вивченні теоретичних аспектів майже всіх тем курсу вам стануть у нагоді монографії В. Мунтіяна та Б. Губського (вони були опубліковані порівняно давно, але в них присутній теоретичний матеріал, що так швидко не застаріває). Обидва дослідження мають назву «Економічна безпека України». Можете користуватися підручниками із назвами «Економічна безпека» або «Національна безпека» різних авторів (зокрема, у 2009 р. вийшов з друку посібник за ред. З. І. Варналія). Зверніть увагу на монографію «Система економічної безпеки України», де викладено результати нещодавніх досліджень проблем соціально-економічної безпеки.
Приділіть увагу вивченню матеріалів у двох журналах — «Стратегічна панорама» (http://www.niisp.gov.ua/catalogue/5) та «Стратегічні пріоритети» (http://www.niss.gov.ua/book/ StrPryor/strpr.htm). У цих журналах постійно публікуються статті з різних проблем національної та економічної безпеки. Вони стануть важливим джерелом при виконанні дослідницьких завдань, підготовці рефератів та доповідей.
Обов’язково ознайомтеся з кількома документами. В першу чергу — із Законом України «Про основи національної безпеки України» (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?
nreg=964-15), який є базовим документом у сфері національної безпеки нашої держави. Порівняйте його положення із тезами документа «Концепція (основи державної політики) наці-nreg=964-15), який є базовим документом у сфері національної безпеки нашої держави. Порівняйте його положення із тезами документа «Концепція (основи державної політики) наці-
ональної безпеки України» (див., наприклад, систему «Ліга:Закон»), що діяв до набрання чинності вказаним законом. Ще одним документом, із яким ви працюватимете протягом вивчення дисципліни, є «Методика розрахунку рівня економічної безпеки України» (www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=97980&cat_id=38738).
Статті та книги із запропонованого списку літератури поглиблять ваше розуміння основних питань першої теми. Особливості теорії і практики національної безпеки дослідіть за посібником В. Ліпкана, статтями С. Кортунова та В. Пироженка. Питання національних інтересів є складним і багатозначним. Стосовно нього дивіться публікації А. Беттлера, В. Горбуліна та А. Качинського, С. Ковальчука, Ф. Медвідя, А. Поручника. Деякі тонкі і водночас цікаві складові концепції економічної безпеки розкрито у роботах С. Афонцева, Я. Жаліла, С. Мочерного, Є. Ніколаєва. Однією з перших публікацій про методику оцінки рівня економічної безпеки за допомогою порогових показників була стаття С. Глазьєва. Викладені у ній погляди критикує А. Ілларіонов. Нарешті, О. Баженова пропонує оцінку рівня економічної безпеки України станом на 2007 рік. Матеріал, зрозуміло, не відображає сьогоднішнього стану нашої економіки, але він цікавий з погляду оцінки того, якого пікового рівня економічного розвитку вдалося досягти нашій країні до початку кризи 2008—2009 рр.
План семінарського заняття
1. Концепція національної безпеки: причини появи концепції, її витоки; зміст явища «національна безпека», його альтернативні тлумачення.
2. Національні інтереси: сутність національних інтересів; особливості та характерні риси національних інтересів; фундаментальні національні інтереси; основні національні інтереси України; загрози як діалектична протилежність до національних інтересів.
3. Економічна безпека: основні характеристики змісту економічної безпеки; зміст категоріального ряду «виклик» — «загроза» — «небезпека» — «ризик»; об’єкти та суб’єкти реалізації економічної безпеки; національні економічні інтереси.
4. Методика оцінки стану економічної безпеки країни: якісні ознаки досягнення країною достатнього рівня економічної безпеки; кількісні оцінки рівня економічної безпеки.
Творчі питання для обговорення
1. Чому «захист прав і свобод людини і громадянина» не вважається фундаментальним національним інтересом держави?
2. Чи збігаються національні інтереси нашої держави, визначені в законі «Про основи національної безпеки України», із сформульованими дослідниками фундаментальними національними інтересами? Як пояснити розбіжності?
3. Обґрунтуйте, яке місце в системі національної безпеки посідає економічна складова.
4. Навіщо розглядати розвиток економіки у розрізі її безпеки?
5. Що сьогодні сприяє економічній незалежності України?
Теми рефератів і доповідей
Виникнення, розвиток, сучасний зміст політики національної безпеки
Методологічні засади аналізу соціально-економічної безпеки
Соціально-економічна безпека: зміст і характерні риси
Місце економічної безпеки в системі національної безпеки держави
Методологія оцінки рівня економічної безпеки країни
Національні економічні інтереси, особливості їх визначення та реалізації
Термінологічний словник
Виклик — здатність проблеми з плином часу перетворюватися із нейтральної стосовно національної чи економічної безпеки на загрозу.
Економічна безпека — стан стійкості економічної системи, за якого забезпечуються умови для сталого економічного розвитку у напрямі, який визначається інтересами економічних суб’єктів і здійснюється під впливом наявних загроз і сприятливих факторів.
Економічна незалежність (суверенітет, самодостатність) — здатність країни забезпечувати процес соціально-економічного відтворення на основі максимальної мобілізації внутрішніх джерел і ресурсів у поєднанні із ефективним залученням і використанням потенціалу зовнішньоекономічних зв’язків. В іншому сенсі — синонім автаркії.
Загроза — можливість нанесення шкоди національним чи економічним інтересам, що зумовлює наявність протидії їх реалізації. Інтерес — реальна причина, рушійний фактор соціальних дій, котрий формує мотиви та стимули соціальних субєктів і спрямовується на зміну об’єктів соціального середовища. Структурно інтерес складається із трьох елементів: 1) необхідність задоволення потреби, що передбачає її наявність; 2) можливість задоволення потреби, отже, наявність способів і умов її задоволення; 3) усвідомлення першого та другого елементів соціальним суб’єктом.
Національна безпека — єдність внутрішніх і зовнішніх умов існування держави, що гарантують їй територіальну цілісність і виключають насильницьку зміну конституційного ладу. У законі «Про основи національної безпеки України» це поняття тлумачиться як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам.
Національна держава — споконвічно форма держави, яка слугує забезпеченню суверенітету нації; тип держави, де держава є формою самовизначення тієї чи тієї нації на певній суверенній території. Всі сучасні держави вважаються національними державами. Водночас сьогодні вони розуміються як держави, чиї громадяни мають деякий ступінь національної єдності та інтеграції, але є культурно неоднорідними, себто можуть належати до різних націй. Виникнення національних держав почалося з середини XVII ст. і тривало до завершення Другої світової війни, коли відбувся остаточний розпад міжнародної системи імперій та залежних територій.
Національний інтерес — згідно з поглядами реалістів, інтерес, виражений у термінах сили (влади), об’єктивно зумовлений мотив діяльності політичної влади, спрямований на задоволення потреб власної держави (суспільства) через нарощення силового переважання (влади, могутності) на світовій арені.
Нація — людська спільнота, що живе на спільній території, має спільні міфи, історію, культуру, мову, етнічне походження, єдину економіку, єдині права й обов’язки для всіх членів спільноти. Точний зміст даного поняття, втім, досі викликає гострі суперечки.
Небезпека — можливість виникнення обставин, за яких держава, економіка чи окремі суб’єкти не зможуть нормально функціонувати та розвиватися.
Політичний реалізм — сукупність традиційних теорій міжнародних відносин, які наголошують на анархічній структурі міжнародної системи, оскільки у світі не існує наддержавної влади. Відносини між державами визначаються силою, тому міждержавні відносини мають конкурентний і конфліктний характер. Центральна роль у міжнародних відносинах належить державі та військовій силі.
Ризик — кількісне відображення (оцінка) ступеня небезпеки чи існуючих загроз суспільному розвиткові.
Суверенітет — невід’ємний юридичний атрибут держави, що передбачає її самостійність у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах, тобто неприпустимість втручання у внутрішню та зовнішню політику держави з боку інших держав. Тобто суверенітет означає, що на території держави всі правила та норми встановлюються тільки самою цією державою.
Рекомендована література до теми
1. Афонцев С. Национальная экономическая безопасность: на пути к теоретическому консенсусу / С. Афонцев // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 10.
— С. 30—39.
2. Баженова О. Економічна безпека України: сучасний етап / О. Баженова // Банківська справа. — 2008. — № 1. — С. 52—61.
3. Бэттлер А. Национальные интересы, национальная и международная безопасность / А. Бэттлер // Политические исследования. — 2002. — № 4. — С. 146—158.
4. Глазьев С. Основа обеспечения экономической безопасности страны — альтернативный реформационный курс / С. Глазьев // Российский экономический журнал. — 1997. — № 1. — С. 3—19.
5. Горбулін В., Качинський А. Пріоритетність національних інтересів у світлі стратегії національної безпеки України / В. Горбулін, А. Качинський // Стратегічна панорама. — 2005.
— № 3. — С. 11—18.
6. Губський Б. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення / Б. Губський. — К., 2001. — 122 с.
7. Економічна безпека : навч. посіб. / [З. С. Варналій, П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул та ін.]; за ред. З. С. Варналія. — К.: Знання, 2009. — 647 с.
8. Жаліло Я. До формування категоріального апарату науки про економічну безпеку / Я. Жаліло // Стратегічна панорама. — 2004. — № 3. — С. 97—104.
9. Закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV «Про основи національної безпеки України».
— http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15.
10. Илларионов А. Критерии экономической безопасности / А. Илларионов // Вопросы экономики. — 1998. — № 10. — С. 35—58. — http://www.libertarium.ru/86483.
11. Ковальчук С. С. Національні економічні інтереси: Монографія / С. С. Ковальчук. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. — 317 с.
12. Кортунов С. В. Диалектика национальной и международной безопасности: некоторые методологические проблемы / С. В. Кортунов // Политические исследования. — 2009. — № 1. — С. 7—28.
13. Ліпкан В. Національна безпека і національні інтереси України / В. Ліпкан — К.: КНТ, 2006. — 68 с.
14. Медвідь Ф. Політико-правові засади концепції національних інтересів України / Ф. Медвідь // Політичний менеджмент. — 2007. — № 6.
— С. 66—73. –http://www.politik.org. ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=79&c=1903.
15. Мочерний С. Національний та економічний суверенітет країни / С.Мочерний // Економіка України. — 2005. — № 10.
— С. 4—13. — http://www.me.gov.ua/file/link/71736/file/ 3st_10_05U.pdf.
16. Мунтіян В. І. Економічна безпека України: Монографія / В. І. Мунтіян — К.: КВІЦ, 1999. — 462 с.
17. Наказ Міністерства економіки України від 02.03.2007 р. № 60 «Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України». — http://www.me.gov.ua/control/uk/ publish/article?art_id=97980&cat_id=38738.
18. Ніколаєв Є. Проблеми застосування категоріального апарату науки про соціальноекономічну безпеку / Є. Ніколаєв // Політичний менеджмент. — 2008. — № 4. — С. 23—32.
19. Пироженко В. Методологія операціоналізації основних понять національної безпеки: гуманітарна складова / В. Пироженко // Політичний менеджмент. — 2006. — № 3. — http:// www.politik.org.ua/vid/magcontent.Php3?m=1&n=58&c=1235.
20. Поручник А. М. Національний інтерес України: економічна самодостатність у глобальному вимірі: Монографія / А. М. Поручник. — К.: КНЕУ, 2008. — 352 с.
21. Система економічної безпеки держави / [О. С. Власюк, А. І. Сухоруков, І. В. Недін та ін.] ; під заг. ред. А. І. Сухорукова / Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. — К.: ВД «Стилос», 2009. — 685 с.
