Розвиток економіки націлений на якомога краще задоволення існуючих потреб людини, суспільства і держави. Високий рівень економічної безпеки країни означає, що її економіка має більшість необхідних для такого розвитку ресурсів і можливостей. Одна із основних проблем полягає у визначенні основного напряму, в якому спрямовуватиметься використання цих ресурсів. Кожне суспільство може йти шляхом пріоритетного задоволення або потреб держави в цілому, або інтересів кожного окремого індивіда. Ці дві альтернативи визначають дві різні логіки політики держави загалом та політики національної безпеки зокрема. Альтернатива між пріоритетністю інтересів або держави, або індивіда призводить до різного бачення позиції людини в системі національної та економічної безпеки держави. Дана тема має на меті розкриття змісту й особливостей цієї суперечності.
Вивчення місця особи в системі економічної та соціальної безпеки держави передбачає знайомство зі змістом концепцій національної та людської безпеки. Особливості моделі національної безпеки розкриваються у першій темі курсу. Концепція так званої «людської безпеки» була запропонована і розвинена як сучасна альтернатива до жорсткішої моделі державної політики, яка обґрунтовується теорією національної безпеки. Логіка моделі людської безпеки досліджується у даній темі.
Людський капітал і нова економічна роль людини. Національна безпека як реально функціонуюча модель державної політики була адекватною тому історичному періоду, коли вона виникла і розвивалася. Водночас, кінець ХХ ст., розпад «соціалістичного табору» значною мірою послабили напругу та змінили акценти в сфері міжнародних відносин. На «світовий порядок денний» було винесено якісно інші та пріоритетніші (порівняно із силовим, воєнним домінуванням) питання — достатній рівень життя людей у всіх куточках світу, подолання проблеми голоду та відсутності доступу до питної води, зменшення бідності, захист довкілля та збереження навколишнього середовища, забезпечення освіти та охорони здоров’я, — тобто все те, що називають гуманізацією суспільних відносин.
У цей же історичний період відбулася постіндустріальна науково-технічна революція. Її наслідком стало різке піднесення важливості інформації та знань, талантів і здібностей людей як фактора економічного розвитку. Людину стали розглядати не як невичерпний, легко замінний ресурс (наприклад, на фабриці працює багато людей, які виконують практично стандартні операції), а як головне джерело інновацій, як мету, а не засіб економічного зростання. У сучасних умовах ключова роль відводиться кваліфікованим працівникам із високим творчим потенціалом. Завдяки цьому змінилося загальне бачення ролі й місця людини, людського чинника в соціально-економічних відносинах і процесах, у відтворенні суспільного життя загалом.
Ці історичні процеси спричинили появу низки концепцій, які по-новому інтерпретують економічну та соціальну роль індивіда. Двома найвідомішими з цих концепцій стали теорії людського капіталу та людського розвитку. Знайомство з ними важливе в контексті даної теми, адже саме на їх основі виникло нове розуміння природи економічної та соціальної безпеки особи, що сьогодні відоме як концепція «людської безпеки» (рис. 3.1).
Теорія людського капіталу була сформульована американцями Теодором Шульцем, Гарі Беккером; обидва вчені є лауреатами Нобелівської премії з економіки) і Якобом Мінсером (Jacob Mincer) на початку 1960-х рр. Суть теорії полягає у розгляді особистих якостей людини (її освіти, знань, здібностей, здоров’я, соціальних навичок, культурного рівня) як однієї із важливих форм капіталу, тобто ресурсу, здатного приносити дохід своєму власнику (носію).
Традиційна економічна наука розглядає вкладення грошей у поліпшення названих якостей як чисті витрати, що не приносять прибутку. Натомість у теорії людського капіталу обґрунтовується, що витрати на одержання освіти та підвищення кваліфікації, на поліпшення здоров’я є найефективнішою формою інвестицій, які здатні підвищити доходи і добробут людини та прискорити економічний розвиток країни загалом.
Було визначено умови, що необхідні для розкриття потенціалу індивіда, збільшення його людського капіталу, досягнення бажаного рівня добробуту. Для цього людина повинна мати три ключові можливості: довго жити і не хворіти; отримувати освіту і доступ до накопичених людством знань; вести гідний спосіб життя. ПРООН щорічно публікує звіти про ступінь досягнення цих умов у більшості країн світу.
Головним показником поліпшення людського розвитку є розширення доступних людині варіантів вибору свого життєвого шляху, а джерелом -інвестиції в людський капітал.
1980-і -1990-і роки: Модель людського розвитку
Ця концепція комплексно описує умови, за яких досягається стабільний розвиток людського потенціалу. До цих умов включено не тільки політичні та економічні, але й соціальні, культурні, екологічні та інші. Загрози, які заважають досягненню високого рівня людської безпеки, є чинниками, що стримують поліпшення людського потенціалу країни. „Людська безпека” розширює і доповнює бачення змісту національної безпеки, і водночас дозволяє подивитися на проблему безпеки держави не з воєнно-політичних, а з гуманістичних позицій.
1994-й рік: Концепція „Людська безпека”
Поява теорії людського капіталу пов’язана із визнанням важливості набутих людиною знань, вмінь та навичок для підвищення конкурентоспроможності економіки, досягнення її зростання та ефективності. До людського капіталу відносять не тільки знання людини, але й її здоров’я, світоглядні та культурні цінності, навички спілкування та ін.
Важливою особливістю є розгляд витрат на одержання освіти, на поліпшення здоров’я як інвестицій, що здатні у майбутньому підвищити рівень доходу людини.
1960-і роки: Теорія людського капіталу
Рис. 3.1. Інтелектуальні ідеї-попередники появи концепції людської безпеки
Людський капітал, за О. Грішновою, тлумачиться як сформований і розвинутий у результаті інвестицій і нагромаджений людиною запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, який цілеспрямовано використовується у певній сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу. Таким чином, пропонується розглядати людський капітал як один із видів факторів виробництва (продуктивних сил).
Цей капітал розглядається на трьох рівнях:
• на особистісному рівні людським капіталом є сукупність індивідуальних якостей людини, набутих нею протягом свого життя у процесі освіти;
• на мікроекономічному рівні цей вид капіталу відображає сукупність професійних якостей і кваліфікації всіх працівників підприємства;
• на макроекономічному рівні людський капітал представлений сумою людського капіталу всіх підприємств і громадян держави.
Тому В. Близнюк пропонує трактувати людський капітал як систему характеристик, які визначають здатність людини до творчої праці з метою створення товарів, послуг, доданої вартості. Тобто, до людського капіталу включено якості робочої сили індивідуума, сукупного працівника підприємства, фірми, корпорації, країни, що знаходять прояв у процесі розширеного відтворення.
Загалом теорія людського капіталу не тільки по-новому підходить до ролі людини в соціально-економічних відносинах, а й приділяє порівняно більшу увагу зростаючому значенню інтелектуальній діяльності для всього відтворення суспільного життя.
Зі змістом теорії людського капіталу можна детально ознайомитися у багатьох джерелах, зокрема у підручнику О. Грішнової «Людський розвиток», статтях В. Близнюк, О. Бородіної та В. Мандибури (див. літературу до теми).
Характеристика моделі людського розвитку. Концепція людського капіталу має принципове обмеження. Вона пропонує строго економічний підхід до людини. Індивідуальні якості особи розглядаються як об’єкт і результат інвестування, який має певний рівень капіталізації, а отже, грошову та ринкову оцінку. Водночас, сьогодні загальновизнано, що при аналізі проблем соціально-економічного розвитку країн і регіонів світу не можна обмежуватися тільки економічною площиною. Адже високий рівень ВВП на душу населення, значний розмір національного доходу країни ще не гарантують високого рівня життя для всіх мешканців країни. Натомість економічне зростання може посилювати майнове розшарування, не означає автоматичного дотримання прав і свобод людини, не забезпечує високий рівень особистої безпеки. До того ж, протягом 1980-х років у багатьох регіонах планети високі темпи економічного зростання супроводжувалися поширенням злочинності, інфекційних хвороб, забрудненням навколишнього середовища.
Тому виникла нагальна потреба звернути увагу на неекономічні виміри розвитку суспільства і світового співтовариства в цілому. Ця потреба завдяки праці таких відомих учених, як індійський економіст, лауреат Нобелівської премії Амартья Сен і пакистанський економіст Махбуб уль-Хак , кристалізувалася в теорії людського розвитку, яка стала широко відомою завдяки її поширенню експертами Програми розвитку ООН (ПРООН). Вихідне питання цієї теорії сформульоване А. Сеном так: «Яким є зв’язок між нашим багатством і нашою можливістю жити так, як ми бажаємо?». Відповідь полягає в тому, що реалізація наших бажань залежить від доступних нам варіантів вибору нашої долі. У цьому полягає суть категорії «людський розвиток», яка визначається як процес підвищення здібностей людей, їх свобод і можливостей вибору ними свого життєвого шляху. Цей процес спрямований на досягнення трьох ключових цілей:
1. Гідний рівень життя людей, завдяки якому вони можуть брати активну участь у суспільній діяльності та в прийнятті рішень, які впливають на їх життя.
2. Вони мають одержати освіту і мати доступ до нагромаджених людством знань.
3. Люди мають прожити довге і здорове життя.
За відсутності цих базових складових дуже важко або неможливо реалізувати більшість із життєвих можливостей, необхідних кожній людині. Таких можливостей і потреб може бути безліч, вони можуть відрізнятися у різних суспільствах і в різні часи. Головними серед них є здоров’я, освіта, якість життя, рівень доходів, суспільна реалізація, адже саме вони дають змогу реалізувати інші потреби та інтереси. Забезпечення реалізації цих потреб пов’язане із низкою інших умов, необхідних для людського розвитку (рис. 3.2).
Оцінка рівня людського розвитку в різних частинах і країнах світу здійснюється фахівцями ПРООН, які щорічно готують масштабне дослідження «Доповідь про людський розвиток» (у 2008 р. була пауза: доповідь не публікувалася). Ознайомлення із цими доповідями є цікавим і корисним як з погляду загальної оцінки процесу гуманізації людського життя в світі, так і в контексті знайомства із проблемами, які стають на шляху поліпшення рівня особистої безпеки людей. Тексти щорічних доповідей у перекладі різними мовами, у тому числі й російською, можна знайти в інтернеті за адресою http://hdr.undp.org/.
Основою, на якій фахівці ПРООН ґрунтують своє дослідження, є розрахунок ними для кожної країни, для кожного регіону світу та для світу в цілому інтегрального показника під назвою «Індекс розвитку людського потенціалу», ІРЛП (рос. Индекс развития человеческого потенциала, ИРЧП; англ. Human Development Index, HDI). Зверніть увагу, що переклад назви цього індексу з англійської як «ІРЛП» застосовується порівняно недавно. У багатьох виданнях використовується інша назва цього показника — «Індекс людського розвитку» (ІЛР).
Завдання та принципи людського розвитку
Економічне зростання має сприяти зниженню нерівності в суспільстві та покращувати рівень людського розвитку.
Справедливість: виграш від економічного зростання та людського розвитку мають отримувати всі члени суспільства.
Суспільний розвиток: кращий доступ до освіти та знань, більш якісне харчування та медичне обслуговування.
Людська безпека: захист у повсякденному житті від голоду, безробіття, суспільних конфліктів, злочинності тощо.
Ефективність: природні ресурси мають використовуватися для прискорення економічного зростання та підвищення ефективності виробництва, але за умови, що економічне зростання поліпшить умови життя для бідних, жінок та інших груп знедоленого населення.
Участь і свобода: реалізація (в першу чергу для маргіналізованих прошарків суспільства) політичних принципів впливу на владу, демократичного урядування, гендерної рівності, культурної свободи, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Рис. 3.2. Ключові принципи людського розвитку
Джерело: Origins of the Human Development Approach. — http://hdr.undp.org/en/humandev/origins/
Схему розрахунку ІРЛП наведено на рис. 3.3. Оцінки ІРЛП для України подано у табл. 3.1. У 2009 р. було уточнено класифікацію країн за рівнем ІРЛП (табл. 3.2).
Проблемі людського розвитку присвячено багато публікацій. Головним джерелом даних є щорічні Доповіді про людський розвиток, що готуються ПРООН (http://hdr.undp.org/). Багато інформації міститься на сайті представництва ПРООН в Україні (http://www.undp.org.ua/). Українські дослідження з цієї проблеми науковців Інституту демографії і соціальних досліджень викладено у кількох монографіях із спільною назвою «Людський розвиток в Україні». Цікавим додатковим завданням є ознайомлення із методикою та результатами оцінки рівня людського розвитку регіонів (областей) України (див. указані монографії)
Адапт
32
Таблиця 3.1 ІНДЕКС РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УКРАЇНІ В 2005—2009 РР.
| Рік |
ІРЛП |
Місце |
x i |
I life |
I adult |
I child |
I educ |
Y i |
I inc |
| 2005 |
0,766 |
78 з 177 країн |
66,1 |
0,685 |
0,994 |
0,860 |
0,949 |
5 491 |
0,669 |
| 2006 |
0,774 |
77 з 177 країн |
66,1 |
0,685 |
0,994 |
0,850 |
0,946 |
6 394 |
0,694 |
| 2007 |
0,788 |
76 з 177 країн |
67,7 |
0,711 |
0,994 |
0,865 |
0,948 |
6 848 |
0,705 |
| 2008 |
0,786 |
82 з 179 країн |
67,7 |
0,711 |
0,997 |
0,888 |
0,956 |
6 224 |
0,689 |
| 2009 |
0,796 |
85 з 182 країн |
68,2 |
0,720 |
0,997 |
0,900 |
0,960 |
6 914 |
0,707 |
Примітки: ІРЛП – індекс розвитку людського потенціалу. ІРЛП розраховується за статистичними даними із дворічною затримкою. Тобто ІРЛП за 2005 р. підрахований на основі даних за 2003 р. тощо;
Місце – позиція України у рейтинку за ІРЛП. ПРООН рейтингує максимальну кількість країн, по яких доступна необхідна статистична інформація. Тому кількість країн, що охоплюються рейтингом, кожного року є різною та завжди є меншою за загальну кількість країн у світі; x i — середня очікувана тривалість життя при народженні, років; I life — індекс тривалості життя; I adult — індекс грамотності (рівень писемності) дорослого населення; I child — індекс охоплення навчанням молоді; I educ — індекс досягнутого рівня освіти населення; Y i — скоригований ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС), дол. США. Підрахунок ПКС національної валюти є технічно дуже складною і тривалою задачею. Тому міжнародні організації (зокрема, Світовий банк) оновлюють оцінки ВВП за ПКС різних країн світу раз на три-чотири роки. Черговий перегляд оцінок ВВП за ПКС відбувся у 2008 р. Оцінка ВВП за ПКС Y i для України знизилася, тому у 2008 р. знизилося і значення самого індексу; I inc — індекс скоригованого реального ВВП на душу населення за ПКС.
Укладено за даними Доповідей про людський розвиток за 2005, 2006, 2007/2008 та 2009 рр., а також http://hdr.undp. org/en/media/HDI2008Tables.xls.
Таблиця 3.2
ГРУПИ КРАЇН ЗА ІНДЕКСОМ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ
| ІРЛП країни |
Характеристика країни |
| Від 0,900 до 1 |
Країна із дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу. ПРООН вважає країни, які досягли такого показника людського розвитку, «розвиненими», а всі інші — «такими, що розвиваються» 1) . Цю групу країн вперше було виокремлено у Доповіді про людський розвиток за 2009 рік |
| Від 0,800 до 0,899 |
Країна із високим рівнем розвитку людського потенціалу. До 2009 р. так класифікувалися всі країни, для яких величина ІРЛП становила від 0,800 до 1. |
|
|
Країна із середнім рівнем розвитку людського потенціалу. Інколи цю групу країн називають «транзитно-перехідною», адже країни, що належать до неї, можуть мати високі показники для однієї складової ІРЛП і низькі — для іншої.
Від 0,500 до 0,799
| Від 0 до 0,499 |
Країна із низьким рівнем розвитку людського потенціалу. |
| Додаткова характеристика країн за життєвими умовами: |
| Від 0 до 0,4 |
Умови життя в країні є жахливими |
| Від 0,6 до 1 |
Умови життя в країні є задовільними або добрими |
Примітка:
1)
Поділ країн на розвинені та такі, що розвиваються, сьогодні є загальноприйнятим у міжнародних дослідженнях (в них окремо не виділяють країни із перехідними економіками та пострадянські країни). Однак єдиного загальноприйнятого критерію поділу країн на розвинені та такі, що розвиваються, наразі не існує, і кожна міжнародна організація розмежовує між цими двома групами країн виходячи із різних критеріїв чи показників.
Концепція «людська безпека». Розширення можливостей для людського розвитку потребує наявності багатьох умов. ПРООН узагальнила ці умови у вигляді аналітичної схеми, що одержала назву «людська безпека» (англ. «human security»; один із цікавих варіантів перекладу — «безпечне середовище для людського розвитку»). Вперше концепція людської безпеки була комплексно сформульована у Доповіді про людський розвиток за 1994 рік. Автори цієї публікації зазначили: – «Концепція безпеки надто довго розвивалася виходячи із побоювань можливих міждержавних конфліктів. Надто довго безпеку прирівнювали до загроз державним кордонам. Надто довго держави прагнули озброїтися для захисту своєї безпеки. Сьогодні відчуття небезпеки у більшості людей виникає не через побоювання світових катаклізмів, а внаслідок
щоденних життєвих негараздів. Зайнятість та доходи, здоров’я, екологія, захист від злочинності є тими аспектами людської безпеки, що виходять на перше місце в усіх куточках світу».
Людська безпека розглядається як умова забезпечення людського розвитку, вона включає два аспекти — захист від постійно діючих загроз і запобігання виникненню неприємних несподіваних ситуацій (рис. 3.3).
Виділяють два основних виміри людської безпеки
Свобода від раптових, несподіваних потрясінь, що змінюють звичний перебіг життя
Свобода від таких постійних загроз,як голод, хвороби, репресії
Рис. 3.4. Людська безпека як умова людського розвитку
ПРООН виділяє сім елементів людської безпеки (рис. 3.5).
Економічна безпека
Забезпеченість достатніми доходами
Безробіття, бідність, „ризикована зайнятість” (контрактна форма найму, сезонні роботи)
Продовольча безпека
Безпека для здоров’я
Екологічна безпека
Особиста безпека
Суспільна і культурна безпека
Політична безпека
Доступ до базових продуктів харчування та питної води
Життя у безпечному для здоров’я середовищі, доступність медичного обслуговування
Захист від забруднення навколишнього середовища, антропогенних катастроф, природних катаклізмів
Захист від загроз насильства
Культурне багатоманіття, збереження суспільних цінностей, відсутність міжетнічних конфліктів
Визнання основних прав і свобод людини і громадянина
Залежність від імпорту продовольства, голод, відсутність доступу до якісної питної води
Неповноцінне харчування, неспрятливі умови праці, нові біотехнології(у т.ч. ГМО), передчасна смертність
Радіаційне, хімічне, електромагнітне забруднення, розміщення шкідливих виробництв поруч із житловими приміщеннями
Зростання злочинності, бойові дії, насильство у різних формах
Руйнування інституту сім’ї, монополізація ЗМІ, маніпулювання суспільною свідомістю, нерівність можливостей різних соцгруп
Політичні переслідування, репресії, ідеологічний контроль, цензура
Виміри людської безпеки
Зміст виміруОсновні загрози
Рис. 3.5. Сім аспектів людської безпеки
Людська безпека має чотири ключові ознаки:
1. Людська безпека є загальносвітовим завданням. Вона має відношення до всіх країн і суспільств, як до багатих, так і до бідних. Багато загроз стосуються всіх людей. Серед них — безробіття, наркотики, злочинність, забруднення навколишнього середовища, порушення прав людини.
2. Складові людської безпеки є взаємозалежними. Багато проблем (голод, епідемії, тероризм, етнічні конфлікти, контрабанда наркотиків) не визнають державних кордонів, мандрують світом.
3. Небезпеки людському розвитку легше «попередити», аніж «вилікувати». До прикладу, легше запобігти епідемії хвороби шляхом вчасної вакцинації, аніж потім проводити лікування.
4. Людська безпека зорієнтована на індивіда. Вона стосується того, як люди живуть у суспільстві, наскільки вільно вони обирають свої життєві можливості, і чи живуть вони в мирному чи конфліктному середовищі.
Теорія і політика людської безпеки, з одного боку, доповнює модель національної безпеки держави, а з іншого, є альтернативою до неї. Їх порівняння представлено на рис. 3.6. Зверніть увагу, що людська безпека на схемі порівнюється не з сьогоднішнім широким баченням нацбезпеки (як сукупності політичних, економічних, соціальних та інших параметрів, що обумовлюють параметри розвитку суспільства), а з її споконвічним вузьким змістом як моделі обґрунтування шляхів вирішення зовнішньополітичних завдань держави у міжнародних відносинах. Виходячи із сьогоднішнього бачення, безпеку держави не можна забезпечувати виключно за допомогою військової могутності. Ігнорувати «силовий» аспект безпеки не слід, адже в умовах військової незахищеності держави загроза війни зруйнує більшість можливостей для розвитку людського потенціалу.
Головною проблемою концепції людської безпеки є її багатофакторність і нечіткість формулювань. Загрози безпеці особи, визначені на концептуальному, теоретичному рівні, існують усюди та завжди. Незрозуміло, починаючи з якої межі вони перетворюються на небезпеку, а отже, важко визначити, коли на них слід починати реагувати. Які загрози можна
усунути зусиллями окремої держави, а які потребують міжнародного співробітництва? З огляду на багатоманітність вимірів людської безпеки, малозрозуміло, які з них є пріоритетними, а які — другорядними.
На відміну від проблем людського розвитку й капіталу, модель людської безпеки сьогодні є недостатньо висвітленою у доступній літературі. Рекомендується ознайомитися із Доповіддю ПРООН про людський розвиток за 1994 р. та зі статтєю З. Біктімірової. Концептуальним матеріалом поглибленого рівня є стаття С. Панаріна.
Рис. 3.6. Порівняння концепцій національної та людської безпеки
План семінарського заняття
1. Безпека індивіда та теорія національної безпеки.
2. Людський капітал як обґрунтування нової економічної ролі людини.
3. Людський розвиток: зміст людського розвитку; індекс розвитку людського потенціалу; людський розвиток в Україні.
4. Зміст та особливості людської безпеки.
Творчі питання для обговорення
1. Чи можна нехтувати інтересами людини в державній політиці? Якщо так, то до якої міри?
2. Традиційно рівень економічного розвитку країни характеризується показником ВВП на душу населення. Чому цього показника виявилося недостатньо для відображення загального рівня життя людей у країні і виникла необхідність у розробці ІРЛП?
3. Порівняйте зміст моделей національної та людської безпеки.
4. Наскільки актуальними є концепції людського капіталу, розвитку, безпеки для українських реалій?
Теми рефератів і доповідей
Економічна безпека особи: концепції, критерії, загрози.
Поняття людського капіталу та політика його розвитку.
Розвиток людського потенціалу в контексті соціальної безпеки.
Соціальна політика як чинник людського розвитку.
Роль ПРООН у поліпшенні людської безпеки та соціальної політики.
Міжнародна політика боротьби із бідністю в контексті людської безпеки.
Термінологічний словник
ВВП за ПКС — величина валового внутрішнього продукту країни, виражена, як правило, у доларах США і обчислена не за валютним курсом, а за паритетом купівельної спроможності грошової одиниці даної країни. Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) або індекс людського розвитку (ІЛР)
— прийнятий ООН агрегований показник, що використовується для інтегральної оцінки якості життя населення країни-члена ООН і обчислюється на основі показників тривалості життя, валового внутрішнього продукту та рівня грамотності населення. ІРЛП відображає середній рівень існуючих у країні умов для реалізації людського потенціалу.
Людська безпека — єдність природних і соціальних умов існування людини, що забезпечують їй гідне життя, добробут і свободу. ПРООН розглядає людську безпеку як сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що впливають на ступінь відчуття людьми власної захищеності від повсякденних ситуацій, що становлять небезпеку.
Людський капітал — сукупність знань, умінь, навичок, що використовуються для задоволення багатоманітних потреб людини та суспільства в цілому.
Людський потенціал — поняття, близьке за змістом до людського капіталу. Відображає сукупні інтелектуальні та людські ресурси суспільства в цілому.
Людський розвиток — процес розширення можливостей вибору життєвого шляху, доступних людині.
Очікувана тривалість життя при народженні — найважливіший демографічний показник, що відображає середню тривалість життя усієї сукупності народжених дітей за умови, що їх смертність повністю відповідатиме віковій структурі смертей у рік спостереження; середня кількість років, яку б прожило новонароджене немовля за умови, що у кожному віці умови для збереження його життя залишалися б такими ж, які вони були для відповідної вікової групи у рік його народження. Показник характеризує рівень смертності, стан здоров’я населення на даній території, якість та умови життя, рівень медичного обслуговування, стан навколишнього середовища станом на певний рік.
Паритет купівельної спроможності (ПКС) — співвідношення між двома валютами, що встановлюється не на основі валютних курсів, а за їх купівельною спроможністю стосовно певного набору товарів і послуг. Наприклад, якщо певний набір товарів можна купити в США за 1000 дол., а в Україні — за 2000 грн, то ПКС гривні становитиме 2 грн/дол.
ПРООН — Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй — створена у 1965 р. міжнародна організація при ООН, яка здійснює допомогу країнам-членам щодо їх розвитку. Основними сферами діяльності організації є боротьба із бідністю, розповсюдженням СНІДу, енергетика, навколишнє середовище, захист прав людини, гендерна політика.
Рекомендована література до теми
1. Безпека людини і суспільства та основи механізму узгодження їх інтересів / Ситник Г. П., Олуйко В. М., Вавринчук М. П. Національна безпека України: теорія і практика: Навч. посіб. / За заг. ред. Г. П. Ситника. — Хмельницький; К.: Вид-во «Кондор», 2007. — С. 136—155.
2. Биктимирова З. Безопасность в концепции развития человека / З. Биктимирова // Общественные науки и современность. — 2002. — № 6.
— С. 135—142. — http://www. ecsocman.edu.ru/images/pubs/2004/04/10/0000154414/14.pdf.
3. Близнюк В. В. Людський капітал як фактор економічного розвитку (еволюція методологічних поглядів та сучасність) / В. В. Близнюк // Економіка та прогнозування. — 2005. — № 2. — С. 64—78.
4. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання / О. Бородіна // Економіка України. — 2003. — № 7. — С. 48—53.
5. Грішнова О. А. Людський розвиток: Навч. посіб. / О. А.Грішнова. — К.: КНЕУ, 2006. — 308 с.
6. Ежегодный Доклад о развитии человеческого потенциала. — ПРООН, http://hdr.undp.org/
7. Соціальна безпека: теорія та українська практика: Монографія / І. Ф. Гнибіденко, А. М. Колот, О. Ф. Новікова та ін.; За ред. І. Ф. Гнибіденка, А. М, Колота, В. В. Рогового. — К.: КНЕУ, 2006. — 292 с.
8. Глобальна економіка ХХІ століття: людський вимір: Монографія / Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник, А. М. Колот та ін.; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка, д-ра екон. наук, проф. А. М. Поручника. — К.: КНЕУ, 2008. — 420, [4] с.
9. Копенгагенская декларация о социальном развитии. Принята Всемирной встречей на высшем уровне в интересах социального развития, Копенгаген, 6—12 марта 1995 года. — http://www.un.org/russian/conferen/socsum/copdecl.htm
10. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е. М. Лібанової. — К.:Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. — 328 с.
11. Мандибура В. О. Ідеологічна і об’єктивна складові економічної «теорії людського капіталу»/ В. О.Мандибура // Економічна теорія. — 2009. — № 1. — С. 34—49.
12. Новікова О. Оцінка соціальних ризиків в регіонах України як підстава для прийняття управлінських рішень щодо їх подолання / О Новікова — http://www.niss.gov.ua/Monitor/ Juli08/08.htm.
13. Панарин С. Безопасность и этническая миграция в Россию / С.Панарин // Pro et Contra.
— 1998. Том 3. — № 4. — С. 5—27. — http://www.carnegie.ru/ru/pubs/procontra/ 55699.htm.
14. Программа действий Всемирной встречи на высшем уровне в интересах социального развития. Копенгаген, 6—12 марта 1995 года. — http://www.un.org/russian/conferen/ socsum/socindex.htm.
