Posibniki.com.ua Мікроекономіка Мікроекономічний аналіз ТЕМА 5 ГОРИЗОНТАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ ФІРМ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ТЕМА 5 ГОРИЗОНТАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ ФІРМ


5.1. Горизонтальна взаємодія фірм на ринку: поняття, класифікація моделей.

5.2. Некооперативні моделі горизонтальної взаємодії фірм.

5.3. Кооперативні моделі горизонтальної взаємодії фірм на ринку.

5.4. Поведінка домінуючої фірми з конкурентним оточенням.

Ключові положення

Терміни і поняття

Завдання для самоперевірки

Завдання для індивідуальної роботи

Практичні завдання

Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете знати:

— сутність та основні форми стратегічної взаємодії фірм;

— класифікацію варіантів горизонтальної взаємодії фірм на галузевому ринку;

— сутність та інструментарій аналізу кооперативних і некооперативних моделей поведінки фірм;

— причини виникнення картелів, методи підтримки картельних угод;

— форми прояву та стимули до мовчазної змови;

— ознаки домінуючої фірми, моделі цінового лідерства домінуючої фірми із закритим і відкритим входом Форхаймера;

— наслідки діяльності домінуючої фірми на галузевому ринку, а також уміти:

— порівнювати параметри ринкової рівноваги в моделях кооперативної та некооперативної взаємодії фірм;

— аналізувати слабкі й сильні сторони таємної та явної змови;

— оцінювати стимули фірм до порушення картельних угод;

— визначати ринкову рівновагу на ринку домінуючої фірми при існуванні вільного входу на ринок;

— порівнювати економічні наслідки цінового лідерства домінуючої фірми за наявності та при відсутності конкурентного оточення.

5.1. Горизонтальна взаємодія фірм на ринку: поняття, класифікація моделей

Фірми на галузевому ринку є неоднорідними за своєю природою та відіграють на ньому неоднакову роль. Є фірми, поведінка яких повністю залежить від ситуації на галузевому ринку, і є домінуючі (активні) фірми. Формуючи свою стратегію, активні фірми не лише враховують, але й активно впливають на поведінку інших економічних агентів, у першу чергу, поведінку своїх конкурентів. У цьому випадку параметри поведінки фірми (ціна, якість і кількість товару, що випускається, закупівля ресурсів, найм персоналу, фінансові відносини з постачальниками й замовниками) виступають як фактори її стратегічної поведінки.

Взаємодія фірм на ринку та її різновиди

Положення домінуючих фірм на галузевому ринку характеризується такими ознаками:

— значною ринковою часткою (нагадаємо, у світовій практиці домінуючою вважається фірма, яка має частку ринку від 25 %, іноді називають 40 %, в Україні — більше ніж 35 % ринку),

— перевагами у витратах стосовно конкурентів (фірма має захищену патентом технологію, що дозволяє їй виробляти товари з меншими витратами; або фірма має більший досвід ведення бізнесу),

— перевагами за якістю виробів (висока якість, реклама, репутація фірми).

Домінування може бути як при встановленні ціни, так і при встановленні випуску продукції. В останньому випадку завдання домінуючої фірми полягає в тому, щоб шляхом продуктової диференціації «переманити» споживачів фірм-аутсайдерів.

Стратегічна взаємодія фірм має місце тоді, коли у галузі присутні кілька активних (домінуючих) фірм, які здійснюють стратегічну поведінку. В свою чергу, різновидами стратегічної взаємодії фірм виступає їхня вертикальна і горизонтальна взаємодія, яка може мати місце як у результаті конкурентних, так і інтеграційних відносин (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ТА ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ФІРМ

Тип взаємодії Тип відносин
Конкурентні Інтеграційні
Вертикальна Відносини «постачальник покупець» Консолідація активів та (або) узгодження ринкової поведінки
Горизонтальна Некооперативні моделі стратегічної взаємодії Кооперативні моделі стратегічної взаємодії

Вертикальна та горизонтальна взаємодія фірм обумовлює для галузевих операторів істотні стратегічні вигоди (скорочення витрат, посилення ринкової влади фірм, зниження ринкової влади контрагентів, посилення вхідних бар’єрів тощо) та витрати (пов’язані головним чином з проблемами подолання бар’єрів мобільності, збереження гнучкості та збалансованості). Питання вертикальної взаємодії будуть розглянуті в темі 6, а ми зосередимо свою увагу на моделях горизонтальної взаємодії фірм.

Моделі горизонтальної взаємодії фірм у галузі можна класифікувати за такими критеріями.

Класифікація моделей горизонтальної взаємодії фірм

Порядок прийняття рішень:

— одночасно — фірми рівноправні у своєму впливі на ринок;

— послідовно — спочатку рішення приймає фірма-лідер, а потім до неї приєднуються інші фірми.

Тип стратегічної поведінки:

— некооперативна взаємодія — фірми конкурують один з одним і здійснюють самостійну політику на ринку;

— кооперативна взаємодія — фірми домовляються про спільні дії і погоджують свою поведінку на ринку.

Параметр ринку, що виступає стратегічною змінною:

— ціна товару — фірма приймає рішення щодо ціни;

— обсяг випуску — фірма приймає рішення про обсяг випуску продукції.

Симетричність поведінки підприємств:

— асиметрична поведінка передбачає, що фірми можуть притримуватися різних типів поведінки — одні намагаються бути лідерами, а інші послідовниками;

— симетрична передбачає подібність поведінки фірм тощо.

Характер ринкової рівноваги:

— стійка;

— нестійка.

Розподіл інформації:

— симетричний;

— асиметричний.

На основі критеріїв порядок прийняття рішень, стратегічна змінна, симетричність поведінки фірм, стабільність ринкової рівноваги можна привести наступну класифікацію моделей горизонтальної взаємодії фірм, ранжованих за зниженням рівня ефективності функціонування галузевого ринку (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

МОДЕЛІ ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ФІРМ

Назва моделі

Стратегічна змінна

Порядок прийняття рішень

Симетричність поведінки підприємств

Стабільність ринкової рівноваги

Модель Бертрана Ціна Одночасно Симетрична Стійка
Модель Форхаймера Ціна Послідовно Асиметрична Нестійка
Модель Гаскіна Ціна Послідовно Асиметрична Нестійка
Модель Курно Обсяг випуску Одночасно Симетрична Стійка
Модель «самовбивчої» поведінки домінуючої фірми Ціна Послідовно Асиметрична Нестійка
Модель Еджуорта Ціна Одночасно Симетрична Нестійка
Модель Бейна Ціна Послідовно Асиметрична Нестійка
Модель Модильяні Ціна Послідовно Асиметрична Нестійка
Модель Гутенберга Ціна Одночасно Симетрична Нестійка
Модель Штакельберга Обсяг випуску Послідовно Асиметрична Стійка
Картель Ціна, обсяг випуску Одночасно Симетрична Нестійка

Моделі взаємодії фірм, у яких стратегічною змінною вважається обсяг випуску, адекватніші в ситуації, коли фірмам після прийняття плану важко змінити виробничі потужності, а отже, і обсяг поставок. Це характерно для галузей важкої промисловості, машинобудування, нафто- і газовидобутку тощо. Моделі, в яких стратегічною змінною виступає ціна, можуть використовуватися, коли фірми в змозі за невеликий час суттєво змінити обсяг поставок на ринок, у тому числі, при можливості, завоювати весь ринок. Прикладами можуть служити роздрібна торгівля, більшість ринків послуг, деякі ринки споживчих товарів.

Розглянемо далі основні види стратегічної взаємодії фірм.

5.2. Некооперативні моделі горизонтальної взаємодії фірм

Аналіз взаємовідносин двох фірм в умовах дуополії був уперше запропонований французьким математиком, економістом, філософом

Модель Курно

Антуаном Огюстеном Курно (O. Cournot). В 1838 році А.О. Курно опублікував роботу «Дослідження математичних принципів теорії добробуту». В цій роботі він розглянув, яку кількість мінеральної води будуть продавати дві конкуруючі фірми.

Модель Курно базується на таких передумовах:

— розглядається модель простої дуополії,

— виробники пропонують однорідну продукцію,

— кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток,

— кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований (не залежить від виробничих рішень конкурента)

— обидві фірми приймають рішення одночасно,

— витрати фірм є однаковими.

Розглянемо цю модель. Нехай попит на продукцію галузі описується лінійною функцією де а, b

,bQaP?=(5.1) ,bQaP?=(5.1)

позитивні константи: величина a — максимальна ціна, за якої останній покупець іде з ринку; коефіцієнт b показує, наскільки потрібно знизити ціну, щоб збільшити продажі на одиницю, Q — обсяг попиту на товар, P — ціна товару.

Витрати фірми є пропорційними обсягу виробництва:

,)( iisi qcqTC= ,)( iisi qcqTC=

Загальний випуск галузі Q є сумою обсягів випуску дуополістів

21 qqQ+=. Прибуток ду

Загальний випуск галузі Q є сумою обсягів випуску дуополістів

21 qqQ+=. Прибуток ду

ополістів можна представити як різницю між сукупним доходом (Pq) кожного з них та витратами випуску (5.2) (5.3)

Або у наступному вигляді: (5.4.) .(5.5)

Або у наступному вигляді: (5.4.) .(5.5)

Необхідною умовою максимізації прибутку є нульове значення першої похідної прибутку:

Необхідною умовою максимізації прибутку є нульове значення першої похідної прибутку:

Отримані вирази дозволяють вивести рівняння кривих реагування фірм на поведінку конкурента на ринку:

Отримані вирази дозволяють вивести рівняння кривих реагування фірм на поведінку конкурента на ринку:

Прирівнявши два останні вирази отримаємо рівноважні обсяги випуску дуополістів:

Прирівнявши два останні вирази отримаємо рівноважні обсяги випуску дуополістів:

Дана точка характеризує рівновагу за Нешем, названу так на честь американського математика Джона Форбса Неша: жодному з дуополістів невигідно в односторонньому порядку змінювати параметри рівноваги. Загальний випуск галузі складе:

Дана точка характеризує рівновагу за Нешем, названу так на честь американського математика Джона Форбса Неша: жодному з дуополістів невигідно в односторонньому порядку змінювати параметри рівноваги. Загальний випуск галузі складе:

Рівноважну ціну дуополії Курно можна отримати з функції попиту та виразу (5.9):

Рівноважну ціну дуополії Курно можна отримати з функції попиту та виразу (5.9):

Встановлена ціна та обсяги продажу фірм на ринку не зміняться, якщо збережеться на однаковому рівні величина їх граничних витрат. У випадку ж, коли витрати однієї з фірм зменшаться, вона захопить більшу частку ринку.

Встановлена ціна та обсяги продажу фірм на ринку не зміняться, якщо збережеться на однаковому рівні величина їх граничних витрат. У випадку ж, коли витрати однієї з фірм зменшаться, вона захопить більшу частку ринку.

Графічну ілюстрацію рівноваги в моделі дуополії Курно представлено на рис. 5.1. Криві реакції представлені лініями R

1 (q

2 ) і R

2 (q

1 ), вони відповідають виразам (5.6) і (5.7).

Підставимо вирази рівноважного обсягу та ціни в функцію прибутку і отримаємо:

Таким чином, у стані рівноваги кожна фірма отримує прибуток.Рис. 5.1. Рівновага в моделі дуополії Курно

Таким чином, у стані рівноваги кожна фірма отримує прибуток.

Рис. 5.1. Рівновага в моделі дуополії Курно

Якщо обсяг випуску другої фірми дорівнює нулю, тоді реакцією першої фірми буде монопольний випуск q

1 м . Аналогічно для другої фірми. Монопольні обсяги випуску q

1 м та q

2 м представлено на рис. 5.2.

Отже, сукупний випуск двох фірм у моделі Курно є більшим, ніж в умовах монополії, а рівноважна ціна — нижче (див. формулу (5.9) і (5.10)).

Отже, сукупний випуск двох фірм у моделі Курно є більшим, ніж в умовах монополії, а рівноважна ціна — нижче (див. формулу (5.9) і (5.10)).

Рис. 5.2. Модель Курно і монополізація ринку

Рис. 5.2. Модель Курно і монополізація ринку

Усі можливі варіанти розподілу монопольного випуску можна показати лінією, що з’єднує точки q

1 м і q

2 м. . Рівномірний розподіл монопольного випуску відповідає точці М. Обом фірмам вигідніше перебувати в точці М, ніж у С (рівновага Курно). Це пояснюється тим, що монопольний прибуток буде вищим, чим сукупний прибуток по Курно, відповідно, половина монопольного прибутку також буде більшою, ніж прибуток однієї фірми по Курно. Обмеження фірмами свого випуску половиною монопольного (q м /2) дозволить збільшити прибуток кожної фірми.

Припустимо, що фірми погодилися на об’єднання. Виникає питання наскільки така угода буде стійкою? Кожна фірма може збільшити свій прибуток, в однобічному порядку збільшивши випуск. Наприклад, якщо перша фірма впевнена, що друга буде додержуватися угоди, то вона може порушити домовленості і пропонувати обсяг продукції в розмірі q

1 d замість q м /2. Це відповідає точці D на рис. 5.2. Таким чином, точка M не є найкращим рішенням для обох фірм, оскільки не дозволяє максимізувати прибуток кожної з них.

Модель дуополії Курно може бути поширена і на галузі з іншою кількістю фірм.

Рівновага Курно в галузі з n фірмами= i

1 граничними витратами (c), величина яких є постійною. Тоді рівноважний обсяг випуску фірми та галузі буде визначатися відповідно як:

Припустимо, що на ринку діє n фірм ( ? = = i i qQ

1 ) з однаковими граничними витратами (c), величина яких є постійною. Тоді рівноважний обсяг випуску фірми та галузі буде визначатися відповідно як: в галузі з n фірмамиbn q i )1( * + ? =;(5.14) bn ca q i )1( * + ? =;(5.14)

Припустимо, що на ринку діє n фірм ( ? = = n i i qQ

1 ) з однаковими граничними витратами (c), величина яких є постійною. Тоді рівноважний обсяг випуску фірми та галузі буде визначатися відповідно як: bn ca q i )1( * + ? =;(5.14) bn Q )1( )( * + ? =.(5.15) bn nca Q )1( )( * + ? =.(5.15) bn nca Q )1( )( * + ? =.(5.15)

А рівноважна ціна як

88

Отже, із збільшенням кількості виробників галузевий обсяг пропозиції буде збільшуватись, а при достатньо великій кількості виробників наближатись до рівня досконало конку

рентного ринку: b ca Q k ? = * , ціна буде знижуватись, наближаючись до рівноважної ціни до* . сконало конкурентного ринку cP k = * . рентного ринку: b ca Q k ? = * , ціна буде знижуватись, наближаючись до рівноважної ціни досконало конкурентного ринку cP k = * .

Альтернативний погляд на поведінку дуополістів запропонував Е. Чемберлін у відомій праці «Теорія монополістичної конкуренції», яка була оприлюднена в 1933 р. Олігополісти, згідно з міркуваннями Е. Чемберліна, не дотримуються припущення про заданість обсягів випуску один одного, як це передбачалося в моделі дуополії Курно, вони розуміють, що в інтересах кожного з них діяти так, щоб їх спільний прибуток був би максимальним: «Единственным решением, вполне согласующимся с главным постулатом (гласящим, что каждый продавец стремится довести свою прибыль до максимума), является решение, получающееся при допущении, что продавец учитывает влияние, оказываемое его политикой на соперников (и тем самым учитывает вторичные последствия для него самого) ».


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Модель Штакельберга
Вирішення парадоксу Ж. Бертрана
5.4. Поведінка домінуючої фірми з конкурентним оточенням
Ключові положення
Завдання для індивідуальної роботи
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)