МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Кількісною характеристикою населення будь-якого регіону є його чисельність.
Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що проводяться в Україні не частіше, ніж раз на 10 років, а в міжпереписний період — це результати оцінок — розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.
Основні категорії населення, за якими реєструється йог о чисельність, — наявне та постійне населення.
Наявне населення (НН) — це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їхнього постійного проживання. Постійне населення (ПН) — це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їхньої ная вності на момент реєстрації.
Разом із ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні.
Тимчасово проживаючі (ТП) — особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більше ніж 6 місяців).
Тимчасово відсутні (ТВ) — особи, які постійно проживають у дано му населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їхньої відсутності не перевищує 6 місяців.
На основі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення:
НН = ПН – ТВ + ТП, або ПН = НН – ТП + ТВ.
НН = ПН – ТВ + ТП, або ПН = НН – ТП + ТВ.
Баланси категорій населення використовуються для пе ревірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» — особи, офіційно зареєстровані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими вище і не фіксується переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних. Проте категорії постійного та наявного населення широко використову-
ються як при визначенні демографічних показників, так і при розрахунку народногосподарських потреб. А саме, на основі чисельності постійного населення обчислюють потреби в житловому будівництві, забезпеченості шкільними та дошкільними закладами, потребу в кількості приватизаційних документів.
Дані про чисельність наявного населення — основа для визначення потрібного обсягу житлово-комунальних послуг, послу г торговельної мережі, транспорту та зв’язку, побутової та туристичної сфер, медичних та культурних закладів тощо.
Зазначені показники чисельності (ПН і НН) вирізняються також за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується для визначення складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окремих груп (демографічне наван таження). На основі чисельності постійного населення розраховується щільність (густота) населення діленням чисельності населення на площу території країни в цілому чи окремого регіону. Чисельність наявного населення покладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху.
Обидва показники чисельності населення є моментними, оскільки реєструються на певну дату (на критични й момент перепису або на початок кожного року в міжпереписний період). У такому вигляді вони характеризують лише стан населення. Втім, для оцінки демографічного процесу потрібні інтервальні показники. З цією метою використовується не моментна чисельність населення, а середня. Залежно від первинних даних та мети розрахунку використовуються такі середні: ? арифметична проста — якщо відомі дані про чисельність населення на початок та кінець року; ? хронологічна — коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу; ? арифметична зважена — коли проміжки часу між моментами не рівні.
Якщо середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, його чисельність на початок періоду S
0 коригують на середню геометричну: ,
0 де К t
— ланцюгові річні коефіцієнти зростання (скорочення), П
— добуток коефіцієнтів, n — кількість років у періоді, за який обчислюється середня.
На основі даних про чисельність населення будують структурні і типологічні групування. Прикладом структурних групувань є розподіли міських поселень за чисельністю наявного населення, в тому числі окремо для міст (з інтервалом за кількістю жите лів у межах від 10 тис. до 1 млн осіб і більше) і селищ міського типу (починаючи від 0,5 тис. осіб).
Окрім розмірів населення, статистика вивчає його структуру, розміщення, а також динаміку.
Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, грома дянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.
Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних і відносних показників (структури та координації), статистичних групувань. Важливий показник — збалансованість статей, тобто їх співвідношення. Він має назву коефіцієнта навантаження
1000?? F m m S S K або навпаки: .1000?? m F F S S K
Втім, головною метою структурно-порівняльного аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки окремих його груп (вікових, соціальних), що вкрай важливий для нормального процесу відтворення населення. Збалансованість статей у межах вікових контингентів не стійка. Така рухливість підпорядкована певній закономірності розподілу. А саме, при переході ві д групи новонароджених, де переважає частка чоловічої статі (51,2% хлопчиків проти 48,8% дівчаток, або таке значення з незначною варіацією), до молодих вікових груп співвідношення статей зрівнюється. При пересуванні до старших вікових груп частки жінок переважають. Це відбувається через вищу смертність чоловіків із біологічних причин (зниженість інстинкту самозбереження, більша вразливість за хворюваннями) та соціальних (переважання важких та небезпечних умов діяльності, поширеність шкідливих звичок тощо), а також внаслідок втрат чоловічого населення під час останніх війн і різних репресій.
Узагальнюючий показник статевих пропорцій — вік балансування. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років).
Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення подається у вигляді ряду ро зподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.
Групування складаються за одно-, п’яти- та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Так, для молодших груп населення віком 0
—4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні ос обливості їхнього існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70 користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.
Складаються також групування, в яких виокремлюються типові групи населення за їхнім соціальним змістом — контингенти насе лення, або за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) — демографічні покоління.
Статистика використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0
—2 роки), дитсадковий (3
—6 років), дошкільний (1
—6 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти — 7—14 років та підлітки — 15—17 років), дітородний контингент жінок (15—49 років); працездатний контингент (16
—54 роки для жінок, 16—
59 років для чоловіків), допрацездатний (0—15 років), післяпрацездатний (55 р. + для жінок, 60 р. + для чоловіків).
У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (0—14 років), батьки (15—49 років) і прабатьки (50 років і старші).
Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Мо делі типів вікової структури запропонував шведський демограф Г. Зундберг.
Прогресивний тип
— відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаман-
не таке співвідношення поколінь: діти — 40%, батьки — 50%, прабатьки — 10%. Отже, переважає частка дітей над прабатьками.
Стаціонарний тип — відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків, через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти — 27%, батьки — 50 %, прабатьки — 23 %.
Регресивний тип — відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка пра батьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть часткового виродження (депопуляції) населення, адже виконується таке співвідношення: діти — 20%, батьки — 50%, прабатьки — 30%.
Більшість країн світу вже пережили демографічний перехід від прогресивного до регресивного типу. Отже, в них поглиблюється про цес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності (збільшується частка старших груп, із більшою інтенсивністю вимирання). Водночас скорочується частка потенційно дітородного контингенту, що братиме в майбутньому участь у відтворенні населення.
На основі структурних і типологічних групувань будуються аналітичні групування, які визначають вплив вікової структури населення та її зміни на показники народжува ності, смертності, шлюбності тощо.
Статистичні групування населення за віком є основою для обчислення середніх та відносних показників.
А саме, визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь у загальній чисельності населення, в межах окремої статі та за місцем проживання.
Розраховується середній, модальний і медіанний вік населення в ціл ому та в розрізі статі. Середній вік обчислюється за формулою середньої арифметичної зваженої х — віку на чисельність осіб j-го віку S j : ? ? ? ? ?
0 j jj S Sx x , де ? — вік 100 років і старше.
0
В однорічному віковому розподілі розрахунок середнього віку здійснюється за дискретними значеннями віку. Виняток — група
немовлят (0 років). Через те, що зважування на «0» призводить до скорочення чисельника формули на кількість немовлят S
0 , то доцільно групу дітей до 1 року розглядати як однорічний інтермула розрахунку середнього віку запишеться: ?? ? ?? ? ??
вал, в якому береться середина інтервалу х = 0,5 років. Тоді форвал, в якому береться середина інтервалу х = 0,5 років. Тоді фор
0
0
5,0 jj jj S S S Sx x .
0
У разі інтервального (5-ти або 10-річного) розподілу використовується середина вікового інтервалу (х). Оскільки верхня межа вікового інтервалу вважається «включно», то середина інтервалу буде дробним числом і розраховуватиметься додаванням до нижньої межі половини ширини п’яти- або десятирічного інтервалу:
j= j min + (h : 2). Наприклад, для віку 5
—9 років х = 5 + (5 : 2) = = 7,5 років. = 7,5 років. х j = x j min + (h : 2). Наприклад, для віку 5
—9 років х = 5 + (5 : 2) = = 7,5 років.
Модальний і медіанний вік точніше визначається за однорічним віковим розподілом, відповідно як найпоширеніший вік та вік, який ділить усю чисельність населення навпіл. За наявності п’ятирічного вікового розподілу мода і медіана розраховуються за відповідними формулами для інтервального ряду розподілу: , )()
00 ? ? ?? mo ff hxM momomo momo ff ffде x
11 ?? ? ??(
0 та h — нижня межа та ширина модального вікового інтервалу, тобто такого, що має найбільшу частоту (частку), f mo , f mo–1 , в модальному, передмодальному і ,
mo+1післямодальному інтервалах. f mo+1 — чисельність населенняпіслямодальному інтервалах.
5,0
1 me mej f Sff h ? ? ? ? ?
0
0e xM?де x
0 таh — відповідно нижня межа та ширина медіанного вікового інтервалу, Sf me–1
— кумулятивна чисельність населення передмедіанного інтервалу, f me
— чисельність населення в медіанному інтервалі.
Разом із середніми показниками віку вивчається його варіація на основі абсолютних і відносних показників варіації ( ,l ?, V).
Статево-віковий склад населення аналізується також за допомогою графічного методу, а саме: статево-вікової піраміди населення.
Статево-вікова піраміда (СВП) — двостороння гістограма розподілу чоловіків і жінок за їхнім віком одночасно на одній ординаті.
Статево-вікова піраміда будується за абсолютною (S) або відносною (s) чисел ьністю населення. При цьому на вертикальній осі позначаються вікові інтервали (одно- або п’ятирічні), а на горизонтальній осі — частоти або частки окремих вікових груп населення, праворуч — жіночого (S f , s f ), а ліворуч — чоловічого (S m , s m ).
Для того, щоб гістограма відображала статево-вікову структуру всього населення одночасно і за віком, і за статтю, частки окремих вікових груп s f , s m розраховуються по відношенню до загальної чисельності населення, а не чисельності окремої статі. Якщо вікові інтервали неоднакові (в молодших вікових групах 5 років, а в старших 10), тоді замість часток розподілу використовуються відносні щільності розподілу. Для більшої наочності СВП дотримуються правила оптимального співвідношення між висотою та основою піраміди. Для традиційного типу ві дтворення висота становить 0,62 від довжини основи, а для сучасного — 1,63.
Сучасні комп’ютерні технології дають можливість будувати СВП засобами EXCEL. Для поєднання двох гістограм на одній осі потрібно частоти (частки) вікового розподілу чоловічого населення записати з від’ємним знаком.
Таким чином визначається ступінь типовості середнього віку для населення, що досліджується.
1900
1905
1910
1915
1920
1925
1930
1935
1940
1945
1950
1955
1960
1965
1970
1975
1980
1985
1990
1995
2000
0,050,040,030,020,0100,010,02
0,030,040,05 жінки
чоловіки
Рис. 1. Статево-вікова піраміда населення України станом на 01.01.2001 р.
Статево-вікова структура населення може розглядатись в історичному аспекті. Для цього до СВП додається ще одна вертикальна вісь — шкала років народження, що розміщується праворуч. Проекція вікового прямокутника на цю шкалу дає можливість з’ясувати історичні обставини певних деформацій у конфігурації СВП. Аналізуючи конфігурацію піраміди, звертають увагу на ширину її основи (за безпеченість контингентом новонароджених), висоту (тривалість життя населення) та на обрис бічної сторони СВП. Наявність западин і виступів в окремих вікових групах свідчить про порушення плавності зміни поколінь.
Закономірність вікового розподілу сучасного людства проявляється в процесі його постаріння. Ступінь прояву цього процесу відображає коефіцієнт старіння населення і характеризує частку осіб, які досягли та перетнули перший поріг старості (60 років) у загальній чисельності населення (d
60+ ) :%.100
60
60 ?? ? ? ? ? ? x x S S d
0
Рівень старіння населення визначається за оціночною шкалою Ж. Боже-Гарньє та Россета:
| Рівень демографічної старості населення |
d 60+ , % |
| Надзвичайно молоде |
До 6 |
| Молоде |
6—8 |
| Початок старості |
9—10 |
| Середня старість |
11—15 |
| Старе |
16—20 |
| Надзвичайно старе |
20 і більше |
У міжнародних порівняннях за рекомендацією ООН використовується також ще один коефіцієнт старіння, що визначається як часткадля якого встанов? молоде населення до 4%; ? на порозі старості 4 — 7%; ? старе населення 7% і більше.
65+ лено такі градації: осіб у віці 65 років і старше (d
65+ , %), лено такі градації:
Показники старіння доповнюються коефіцієнтами довгоються від%100
80+
90+ носно чисельності осіб у віці 60 років і старше: ліття (d
80+ ) і довгожительства (d
90+ ), що розраховуносно чисельності осіб у віці 60 років і старше:
80
80 ?? ? ? ? ? ? x x S S
90
d і %,100
90 ?? ? ? ? ? ? x x S S dде ? — вік 100 років і старше.
60
| Коефіцієнт демографічного навантаження, ‰ |
Формула |
| Загальний |
1000K 4915 60140 загн. ? ? ? ? ?? S SS |
| Дітьми |
1000K 4915 140 дн. ?? ? ? S S |
| Особами старшого віку |
1000K 4915 60 сн. ?? ? ? S S |
Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти демографічного навантаження, які подаються в розрахунку на тисячу населення, тобто у проміле (‰):
Загальний коефіцієнт демографічного навантаження дорівнює батьків.
сумі двох складових: К н.заг. = К н.д. + К н.с. і показує, яку кількість дітей та осіб старшого віку «утримає» кожна тисяча покоління сумі двох складових: К н.заг. = К н.д. + К н.с. і показує, яку кількість дітей та осіб старшого віку «утримає» кожна тисяча покоління
Соціальну структуру населення характеризує його сімейний, громадянський, національний і лінгвістичний склад, а також склад населення за суспільними групами та джерелами засобів існування.
Сімейний склад населення вивчається з метою визначення умов для відтворення населення, шлюбної ситуації, соціальної політики за хисту багатодітних сімей, одинаків, а також як інформаційна база для обстеження бюджетів домогосподарств. Статистика досліджує дві сукупності: сім’ї та одинаки. Сім’єю вважається сукупність людей, які проживають спільно й пов’язані кровною спорідненістю чи свояцтвом, а також спільним бюджетом.
Джерело інформації про сімейний склад — дані перепису населення, що фіксу є не тільки юридичні (зареєстровані) шлюби, а й фактичні.
Сімейний склад населення досліджується за такими ознаками: число членів сім’ї, їхні родинні відношення, кількість дітей віком до 18 років. За цими ознаками визначається: кількість сімей, частка одинаків, а також частка сімей з однією дитиною або частка багатодітних сімей; с піввідношення дітних та бездітних сімей; середній розмір сім’ї, середнє число дітей у сім’ї. Складаються групування сімей за числом членів сім’ї, числом дітей до 18 років
— у територіальному розрізі та за видами поселень; визначаються абсолютні та відносні показники варіації розміру сімей і числа дітей у сім’ї.
Статистика вив чає населення за національністю, рідною мовою та громадянством. Джерелом інформації є дані перепису
Результати перепису дають можливість визначити чисельність і частку населення кожної національності в цілому та за видами поселень і регіонами країни; чисельність та частку громадян України й осіб без громадянства, а також іноземних громадян; співвідношення чисельності корінного населення та інших національностей або чисельності з мовою своєї націонал ьності чи українською.
На основі структурних і типологічних групувань здійснюється аналіз змін у національному та лінгвістичному складі населення за міжпереписний період — тобто визначаються структурні зрушення.
Склад населення за суспільними групами — один із головних серед соціальних розрізів. На відміну від демографічних ознак, соціальні є такими, що зазнают ь змін залежно від форми устрою країни та форми власності. У період переходу до ринкової економіки виникають і стають вагомішими нові суспільні групи, змінюється сутність існуючих. Так, органи державної статистики виокремлюють суспільні групи за статусом зайнятості: працюючі за наймом (робітники та службовці); роботодавці (підприємці, власники, які ма ють постійних найманих працівників); члени колективного підприємства, кооперативу; члени сім’ї, які працюють безоплатно на сімейному підприємстві; самозайняті (працюють за патентом, ліцензією).
Склад населення за джерелами засобів існування утворюється за такими групами: робота за наймом (на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві, в окремих громадян); робота не за на ймом (на власному підприємстві, на індивідуальній основі, у власному селянському (фермерському) господарстві, на сімейному підприємстві без регулярної оплати праці, в особистому підсобному господарстві, отримують прибуток від власності, отримують: пенсію, стипендію, допомогу (крім допомоги по безробіттю), інший вид державного забезпечення; на утриманні інших осіб, інші дже рела. Джерело такої інформації — переписи населення, вибіркові спостереження, моніторинги окремих соціальних груп.
Статистичне вивчення соціального складу населення ґрунтується на визначенні чисельності, частки та співвідношення окре-
населення на основі самовизначення національності та мови, яка вважається рідною.
Література
1.Демографічні дослідження. — К.: НАН Ін-т економіки, 2000. — Вип.22. — С. 18
—23.
2.Народонаселение. Энциклопедический словарь. — М.: Больш. рос. энц., 1994. — С. 33—37.
3.Пирожков С.И. Демографические процессы и возрастная структура населения. — М., 1976.
— С. 25—48.
4.Пресса Р. Народонаселение и его изучение. — М.: Статистика, 1966.
— С. 255—295.
5.Стеценко С.Г., Швець В.Г. Статистика населення: Підручник. — К.: Вища шк.., 1993. — С. 3—20.
6.Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрямки протидії / За ред. В. С. Стешенко. — К.: НАН України, Ін-т економіки, 2001. — 560 с.
Термінологічний словник
Баланси категорій населення — співвідношення між чисельністю постійного і наявного населення, з урахуванням тимчасово відсутніх і тимчасово проживаючих осіб.
Вік балансування — вік, в якому чисельність чоловіків та жінок врівноважується.
Старіння населення — процес підвищення частки старших вікових груп населення за рахунок скорочення молодших.
Запитання для самоконтролю
1. Як відрізняються категорії по стійного та наявного населення за своїм статистичним призначенням ?
2. Як пов’язані між собою коефіцієнти демографічного навантаження та в чому їхня суть?
3. У чому особливість побудови статевовікової піраміди за віковим розподілом населення з нерівним інтервалом?
4. Як на статевовіковій піраміді відображається процес постаріння населення?
мих соціальних груп; на побудові розподілів населення за суспільними групами, джерелами засобів існування залежно від статі. Інформація про розподіл населення за зазначеними соціальними групами використовується при вивченні економічної структури населення, соціального та майнового його розшарування, зайнятості населення, бюджетів домогосподарств тощо.
5. Який тип вікової структури населення притаманний сучасному українському населенню?
План практичного заняття
1. Розрахунок середньорічної чисельності населення за даними про природний і механічний рух.
2. Визначення показників демографічного навантаження і старіння населення.
3. Розроблення програмно-методологічних питань статистичного аналізу статево-вікового складу населення.
4. Обґрунтування системи показників екстенсивного аналізу складу населення.
5. З’ясування методики побудови статево-вікової піраміди і напрямів її аналізу.
Навчальні завдання
1. Населення регіону протягом року зазнало таких змін: тис. осіб прибуло на постійне місце проживання 5 в т. ч. отримали статус біженців 1 вибуло на термін до 6 місяців 2 народилось немовлят 16,2 в т. ч. живими 16,0 померло людей 23,0 одружилось пар 14,0 розлучилось пар 8,0
На початок року чисельність населення становила 230,0
Визначте середньорічну чисельність наявного населення.
2. За даними поточного обліку чисельність постійного населення міста протягом року зазнала змін і становила, осіб: 1.01
— 5258; 1.04
— 5240; 1.07 — 5203; 1.10 — 5248; 1.01 — 5264.
Визначте середньорічну чисельність населення міста і густоту населення на початок року, враховуючи, що територія міста становила 105,16 км
2 .
3. За наведеними нижче даними визначте:
1) коефіцієнт старіння населення кожної країни;
2) коефіцієнти демографічного навантаження дітьми та особами старшого віку. Порівняйте рівні показників у межах обох країн та зробіть висновки щодо ступеня старіння їхнього населення.
| Вікова група, років |
Чисельність населення, млн осіб |
4. Розподіл постійного населення області за окремими віковими групами характеризується даними:
| Вікова група, років |
Чисельність населення, тис. осіб |
Розрахуйте:
1) структуру міського і сільського населення за контингентами населення;
2) загальний коефіцієнт демографічного навантаження. Результати порівняйте і проаналізуйте.
5. За даними завдання 4 визначте:
1) тип вікової структури міського і сільського населення, розрахувавши його склад за демографічними поколіннями;
2) оцініть рівень старіння міського і сільського населення за міжнародною шкалою. Зробіть висновки.
6. За даними статево-вікового розподілу населення країни на 1.01.2001 р., наведеного в додатку 2, визначте окремо для кожної статі:
1) середній вік;
2) модальний і медіан ний вік;
3) напрям асиметрії розподілу за віком. Зробіть висновки.
7. За даними статево-вікового розподілу населення країни на 1.01.2001 р., наведеного в додатку 2:
1) побудуйте статево-вікову піраміду;
2) визначте тип вікової структури населення згідно з моделями Г. Зундберга. Зробіть висновки.
Розв’язування типових задач
За наведеними в таблиці даними про віковий розподіл постійного населення міст і сіл України станом на 1.01.2001 р. визначте:
1) показники старіння та демографічного навантаження;
2) структуру населення за демографічними поколіннями;
3) тип вікової структури міського і сільського населення згідно з моделями Г. Зундберга. Зробіть висновки.
| Вікові групи, років |
Чисельність населення, млн осіб |
графічний тягар сільських «батьків» осіб майже в півтора рази перевищує відповідний показник у
60+або 28,6% значно вищий, ніж у міських поселеннях d
60+ =20,8%. За міжнародною оцінною шкалою і міське, і сільське населення
52,97, ?
42
К з ? ? ?
Рівень старіння сільського населення d
60+ = 4,52 : 15,8 = 0,286 або 28,6% значно вищий, ніж у міських поселеннях d
60+ =20,8%. За міжнародною оцінною шкалою і міське, і сільське населення
52,97, ?
42
К з ? ? ?
60+За міжнародною оцінною шкалою і міське, і сільське населення
52,97, ?
42
К з ? ? ? або 28,6% значно вищий, ніж у міських поселеннях d
60+ =20,8%. За міжнародною оцінною шкалою і міське, і сільське населення
52,97, ?
42
К з ? ? ?
Рівень старіння сільського населення d
60+ = 4,52 : 15,8 = 0,286 або 28,6% значно вищий, ніж у міських поселеннях d
60+ =20,8%. За міжнародною оцінною шкалою і міське, і сільське населення вважається надзвичайно старим (20% і ільше). Загальнийб демо
10401000
2,7
52,97, н. ?
42
К з ? ? ?
дітей (К н.д = 412 осіб), і особливо осіб старшого віку (К н.с = 628 осіб). дітей (К н.д = 412 осіб), і особливо осіб старшого віку (К н.с = 628 осіб).
Частка покоління дітей серед міського населення України ста18,8%. Чисельність прабатьків у міській місцевості становила: можна навести в таблиці:
новила (5,46 : 33,2)?100 =16,4 %, а серед сільського населення — новила (5,46 : 33,2)?100 =16,4 %, а серед сільського населення — (33,2 – 5,46 – 18,0) = 9,74 млн осіб, а їхня питома вага дорівнюва?100 = 29,3%. Результати аналогічних розрахунків ла (9,74 : 33,2)?100 = 29,3%. Результати аналогічних розрахунків (33,2 – 5,46 – 18,0) = 9,74 млн осіб, а їхня питома вага дорівнювала (9,74 : 33,2)?100 = 29,3%. Результати аналогічних розрахунків
| Демографічні покоління |
Структура населення, в % до підсумку |
Отже, в сільській місцевості України частки покоління дітей і прабатьків дещо вищі, ніж у містах, як результат вищих рівнів сільської народжуваності і смертності. Загалом, населенню України притаманний регресивний тип вікової структури незалежно від виду помешкання, оскільки і в містах, і в селах покоління прабатьків переважає над поколінням дітей.
