Posibniki.com.ua Мікроекономіка Стратегія підприємства 6.1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АУДИТ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АУДИТ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО


УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ БІЗНЕСОМ (Нехорошева Л. М., Ахметганеєва І. Т.)

263

Можна стверджувати, що в сучасних економічних реаліях інновації та все, що з ними пов’язано, є базисом, на основі якого забезпечується ефективне функціонування економічних систем різного рівня, а саме: організацій, промислово-господаських комплексів, економіки країни загалом. Ця теза знаходить своє підтвердження як у практичній діяльності, так і в теоретикометодологічних підходах до інноваційної діяльності та інноваційного розвитку, сформульованих як зарубіжними, так і вітчизняними вченими.

Зокрема:

— професор М. Портер (США) розглядає інновації як ефективний спосіб досягнення конкурентних переваг фірми. Водночас він зазначає: «Конкурентоспроможність окремої країни залежить від схильності її промисловості до інновацій і модернізації» [264];

— професор Л. М. Нехорошева (Білорусь) особливо підкреслює те, що «якщо йдеться про інноваційну діяльність, хоча вона має ризиковий характер, підприємству не ризикувати більш ризиковано, ніж ризикувати, бо відсутність інноваційної діяльності призведе до втрати конкурентних переваг і зрештою, до виходу з ринку» («золоте правило інноваційної діяльності») [265];

— професор В. П. Соловйов (Україна) розглядає інноваційну політику як ключовий фактор соціально-економічного розвитку держави та конкурентоспроможності економіки [266].

263

Переклад з російської Кизенко О. О.

264

Портер М. Э. Конкуренция: Пер. с англ. / М. Э. Портер — М.: Изд. дом «Вильямс», 2005. — 608 с.

265

Нехорошева, Л. Н. Теория и практика экономики и управления инновациями: Учебно-методическое пособие / Л. Н. Нехорошева [и др.] / Под ред. проф. Л. Н. Нехорошевой. — Минск: БГАТУ, 2013. — 608 с.

266

Соловьев В. П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) / В. П. Соловьев. — К.: Феникс, 2006. — 560 с.

Безперечно, що в сучасних економічних умовах досягти лідируючих позицій на основі екстенсивних факторів стає все складніше, а в окремих випадках практично неможливо. Причиною є те, що конкуренція не просто стає більш жорсткою, а змінює свій характер. Базовою складовою конкуренції стають переваги, що ґрунтуються на унікальності виробів і процесів, здатних значно підвищити якість продукції та послуг, а також представити абсолютно нові, що дасть змогу задовольняти потреби більш високого рівня. Очевидно, що досягнення лідерства в таких умовах вимагає підвищення інноваційної активності як окремо взятих організацій, так і економіки загалом.

Слід зазначити, що зростання інноваційної активності в довгостроковій перспективі неможливий без відповідного підвищення технологічного рівня. Високий рівень технологічного розвитку створює основу, необхідну для повноцінної реалізації кожної окремо взятої стадії інноваційного циклу.

Відповідно, варто розглядати інноваційний і технологічний розвиток як два процеси, що взаємозумовлюють один одного. У цьому разі слід приділяти особливу увагу інноваційно-технологічного розвитку економіки країни, промислово-господарського комплексу або організації. Чималий інтерес викликає інноваційно-технологічний розвиток організації.

Нами було проведено оцінювання інноваційно-технологічного розвитку організацій обробної промисловості Республіки Білорусь за видами економічної діяльності за даними 2013 р. За основу взято методичний підхід, що передбачає побудову інноваційно-технологічної матриці на основі розрахунку коефіцієнта інноваційної активності та коефіцієнта технологічного рівня. Визначення цих показників проводилося нами таким чином:

— коефіцієнта інноваційної активності (I

ИА ) — на основі питомих витрат на технологічні інновації та обсягу відвантаженої інноваційної продукції на одного зайнятого;

— коефіцієнта технологічного рівня (I

ТУ ) — на основі продуктивності праці та інвестицій в основний капітал з розрахунку на одного зайнятого.

За результатами розрахунків нами були побудовані інноваційно-технологічні матриці, що відображають градацію видів економічної діяльності залежно від рівня інноваційно-технологічного розвитку (табл. 1).

Таблиця 1 ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА МАТРИЦЯ В 2013 р.

Технологічний рівень Інноваційна активність
Висока (66 % < I ИА ? 100 %) Середня (33 % < I ИА ? 66 %) Низька (I ИА ? 33 %)
високий (66 % < I ТУ ? ? 100 %) 5 (I ИА = 92,72, I ТУ = 100)
середній (33 % < < I ТУ ? 66 %) 8 (I ИА = 66,80, I ТУ = 41,77) 1 (I ИА = 17,40, I ТУ = 64,49) 6 (I ИА = 18,57, I ТУ = 36,62) 7 (I ИА = 31,73, I ТУ = 59,88)
низький (I ТУ ? 33 %) 11 (I ИА = 72,88, I ТУ = 28,97) 9 (I ИА = 54,68, I ТУ = 27,40) 10 (I ИА =39,65, I ТУ = 21,71) 2 (I ИА = 26,71, I ТУ = 17,30), 3 (I ИА = 0,28, I ТУ = 17,22), 4 (I ИА = 3,74, I ТУ = 29,71), 12 (I ИА = 11,66, I ТУ = 23,07)

Кожній цифрі в таблиці 1 відповідає певний вид економічної діяльності, а саме: 1 — «виробництво харчових продуктів, зокрема й напоїв і тютюну»; 2 — «текстильне й швейне виробництво»; 3 — «обробка деревини та виробництво виробів з дерева»; 4 — «целюлозно-паперове виробництво. Видавнича діяльність»; 5

— «хімічне виробництво»; 6

— «виробництво гумових і пластмасових виробів»; 7 — «виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів»; 8 — «металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів»; 9 — «виробництво машин та обладнання»; 10 — «виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування»; 11 — «виробництво транспортних засобів та устаткування»; 12 — «інші галузі промисловості».

Аналіз даних матриці показав, що в 2013 р. лідером за рівнем інноваційно-технологічного розвитку є вид економічної діяльності «хімічне виробництво». Водночас до аутсайдерів за рівнем інноваційно-технологічного розвитку потрапили такі види економічної діяльності, як «текстильне та швейне виробництво», «обробка деревини та виробництво виробів з дерева», «целюлозно-паперове виробництво. Видавнича діяльність», «інші галузі промисловості».

Загалом результати проведеного оцінювання свідчать про те, що в Республіці Білорусь обробна промисловість характеризується різкими відмінностями в рівні інноваційно-технологічного розвитку окремих видів економічної діяльності, що негативно позначається на економічному розвитку промисловості та всієї економіки країни. Необхідні розроблення та реалізація комплексної програми заходів, орієнтованих, по-перше, на зростання рівня інноваційно-технологічного розвитку аутсайдерів, по-друге, на збереження високого рівня інноваційно-технологічного розвитку в лідерів.

Розроблення перспективних напрямів розвитку організації, а також їх обґрунтування та практична реалізація здійснюються в рамках стратегічного управління. У організацій, що мають високий рівень інноваційно-технологічного розвитку, реалізація стратегічного підходу до управління має низку особливостей. Поперше, в ієрархії цілей стратегічного управління високого рівня значущості набувають саме цілі інноваційно-технологічного розвитку. По-друге, стратегія інноваційно-технологічного розвитку значно інтегрована в загальну стратегію розвитку організації. Відповідно, у подібних організаціях фактори інноваційного та технологічного розвитку є визначальними під час формування перспективних напрямів їх розвитку. При цьому необхідно зазначити, що розроблення та практична реалізація стратегії інноваційно-технологічного розвитку організації в наявних умовах високої конкуренції та обмеженості ресурсів вимагає використання дієвого аналітичного інструментарію. Ним може бути технологічний аудит.

Практичне використання технологічного аудиту в діяльності організацій нині ускладнене тим, що залишаються недостатньо опрацьованими теоретико-методологічні та методичні аспекти його реалізації. Відповідно, спочатку необхідно виявити сутність технологічного аудиту, а потім визначити його місце в системі стратегічного управління організацією.

У сучасних умовах у будь-якій комерційній організації ухвалення дієвих управлінських рішень неможливе без використання різних видів аудиту. Вони відрізняються один від одного цілями реалізації, об’єктами та напрямами використання. Однак усі види аудиту мають загальні характерні риси. Відповідно, для найбільш повного розгляду сутності технологічного аудиту спочатку слід з’ясувати сутність і види аудиту загалом.

Автори Е. А. Аренс, Дж. К. Лоббек сформулювали таке визначення аудиту: «Аудит — це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію, що підлягає кількісній оцінці й належить до специфічної господарської системи, щоб визначити та відобразити в своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям» [267].

Ми акцентуємо увагу на цьому визначенні не випадково. Саме воно відображає тенденцію, що склалася нині, коли аудит безпосередньо знаходить своє застосування не тільки щодо фінансової та бухгалтерської звітності, а є самостійною аналітичної процедурою, яка використовується в різних сферах діяльності підприємства.

Нині існує доволі розмаїта класифікація видів аудиту за різними ознаками. Найбільший інтерес викликає класифікація аудиту за призначенням. Результати проведеного нами ретельного аналізу дають змогу говорити про те, що з цього питання автори демонструють рідкісну одностайність. Так, більшість авторів і фахівців поділяє всі види аудиту за даною класифікаційною ознакою на дві групи, а саме: на аудит бухгалтерської (фінансової) звітності та спеціальні види аудиту. При цьому до спеціальних видів аудиту відносять екологічний аудит, податковий аудит, енергетичний аудит, аудит якості та ін. [268].

Проведений аналіз різних видів аудиту дають можливість виявити характерні особливості аудиту як самостійної аналітичної процедури. Так, аудит:

267

Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ. / А. Аренс, Дж. Лоббек / Гл. ред. серии проф. Я. В. Соколов. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 560 с.

268

О некоторых вопросах проведения экологического аудита: Постановление Министерства природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь от 27.03.2006 г. № 19 // Нац. Реестр правовых актов Респ. Беларусь. — № 78–8/14439; Суйц В. П., Смирнова Л. Р., Дубровина Т. А. Аудит: общий, банковский, страховой: Учебник — 2-е изд. / В. П. Суйц, Л. Р. Смирнова, Т. А. Дубровина / Под ред. проф. В. П. Суйц. — М: ИНФРА-М, 2005. — 671 с.; Зинов В. Г., Козик В. В. Технологический менеджмент: Учеб. пособие / В. Г. Зинов, В. В. Козик / Под ред. В. И. Сырямкина. — Томск: Изд-во Томского университета, 2007. — 453 с.

— є системним процесом, спрямованим на збирання вихідних даних і проведення оцінювання;

— пов’язаний зі здійсненням оцінювання на основі виявлення рівня відповідності властивостей або характеристик об’єкта існуючим критеріям;

— передбачає оформлення результатів оцінювання та їх подання зацікавленим особам.

Технологічний аудит також є одним з видів аудиту, що відноситься до групи операційного аудиту. Відповідно, обґрунтовано стверджувати, що йому притаманні перелічені вище характерні ознаки. Водночас технологічний аудит належить до спеціальних видів аудиту і, відповідно, має специфічну сферу застосування та специфічні ознаки.

Зарубіжний досвід свідчить, що в Західній Європі та США практика використання технологічного аудиту має доволі тривалу історію.

Спочатку він застосовувався в діяльності корпорацій, потім отримав поширення в рамках університетів, наукових лабораторій і мереж трансферу технологій. Методика проведення технологічного аудиту в університетах була розроблена англійською консалтинговою компанією «Oxford Innovation Ltd» в середині 80-х років XX століття [269].

Однак незважаючи на це, сам термін «технологічний аудит» не має нині однозначного та загальновизнаного визначення. При цьому серед фахівців поширені найрізноманітніші, а часом і полярно протилежні погляди на його обсяг і зміст.

Проведений нами аналіз існуючих підходів дає змогу виокремити два основних напрями використання технологічного аудиту в діяльності організацій. Змістовний бік цих напрямів визначений кінцевими цілями та результатами, які повинні бути досягнуті завдяки здійсненню технологічного аудиту. Відповідно, такими цілями визначено: для першого напряму — оцінювання потенціалу здатності до комерціалізації розробок; для другого напряму — оцінювання техніко-технологічного рівня організації. Порівняльну характеристику цих напрямів технологічного аудиту подано в таблиці 2.

269

Пильнов Г. Как проводить технологический аудит: Серия методических материалов «Практические руководства для центров коммерциализации технологий» / Г. Пильнов, О. Тарасова, А. Яновский. — Проект EuropeAid «Наука и коммерциализация технологий», 2006. — 96 с.

Таблиця 2

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

НАПРЯМІВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО АУДИТУ

Ознака для порівняння Перший напрям Другий напрям
Сфера практичного застосування НДІ, внз, лабораторія, конструкторське бюро, мережа трансферу технологій, інноваційно-активні організації організація, структурний підрозділ організації
Мета викорис виявлення наявних розробок (технологій) і оцінювання потенціалу їх здатності до оцінювання технікотехнологічного рівня організації або структурного

тання

комерціалізації та потенціалу трансферу

підрозділу організації

Результат оцінювання комерційного потенціалу розробки (технологій); формування стратегії трансферу технологій або розробок оцінювання технологічного та організаційного рівня; виявлення проблем; обґрунтування перспектив технологічного розвитку організації; розробка стратегії інноваційно-технологічного розвитку організації або структурного підрозділу організації

На наш погляд, визначити пріоритетність першого або другого напряму використання технологічного аудиту неможливо й недоцільно, як з теоретико-методологічного, так і практичного погляду, зважаючи на те, що обидва вони спрямовані на забезпечення досягнення цілей стратегічного розвитку організацій. З позицій розвитку механізму комерціалізації технологій особливої важливості набуває перший напрям використання технологічного аудиту. Водночас з позицій формування системи управління інноваційно-технологічним розвитком організації особливої важливості набуває другий напрям використання технологічного аудиту.

Загалом використання технологічного аудиту за цими напрямами має найважливіше значення для формування стратегії інноваційно-технологічного розвитку організації.

Розглянемо ці напрями більш докладно.

Спершу визначимо термінологічну змістовність технологічного аудиту, що використовується в виокреслених напрямах.

Реалізація трансферу технологій передбачає наявність таких етапів:

— розроблення стратегії, основною метою якої є інтеграція процесу трансферу технологій в стратегію розвитку організаціїрозробника;

— визначення технологій для трансферу, головною метою якого є проведення оцінювання обраних науково-дослідних проектів з метою виявлення їх комерційного використання;

— маркетинг, метою якого є просування технологій з високим комерційним потенціалом;

— вибір механізмів трансферу технології, що передбачає визначення оптимального варіанта, який відповідав би потребам зовнішнього партнера та організації-розробника;

— безпосередньо передача технології;

— адміністрування процесів після трансферу, що припускає вивчення та внутрішнє документування отриманого досвіду з трансферу, рекламування історій успіху [270].

Процедура трансферу технологій є доволі витратною та пов’язана з високим рівнем ризику. Відповідно, особливої важливості набуває саме етап, що передбачає визначення технологій, придатних для здійснення трансферу. При цьому забезпечення високої ефективності під час здійснення цього етапу можливе тільки в разі використання технологічного аудиту.

Значний внесок у вивчення можливості використання технологічного аудиту за цим напрямом був внесений аудитором англійської консалтингової компанії «Oxford Innovation Ltd» А. Бреттом. У його друкованих працях технологічний аудит розглядається як «аналіз технологій, досвіду та знань, які є в дослідному інституті, лабораторії, університеті і які потенційно можуть бути комерціалізовані» [271].

Але, на наш погляд, ця дефініція вимагає уточнення. Так, необхідно відокремлювати процеси трансферу та комерціалізації. Відповідно, під час проведення технологічного аудиту має здійснюватись оцінювання як потенціалу трансферу, так і потенціалу комерціалізації.

270

Шапошников А. А. Этапы трансфера технологий в вузе / НИИ / А. А. Шапошников // Инновации. — 2004. — № 3.

271

Бретт А. Оценка коммерциализуемости технологий (технологический аудит): Сб. «Коммерциализация технологий: мировой опыт — российским регионам» / А. Бретт. — М.: АНХ, 1995.

Проведений нами ретельний аналіз методичних підходів, що розглядають другий напрям використання технологічного аудиту, дає змогу говорити про те, що в нашому випадку він розглядається з різних позицій. У зазначених підходах можна знайти й низку спільних поглядів, які дають можливість максимально наблизитися до розуміння його сутності.

Аналіз визначень, наведених у цих підходах, дає змогу виокремити особливості технологічного аудиту як самостійної аналітичної процедури:

— орієнтований на виявлення потенційних можливостей підприємства в сфері технологічного розвитку;

— спрямований на оцінювання техніко-технологічного рівня підприємства;

— припускає зіставлення отриманих результатів за заздалегідь розробленими критеріями з еталоном або стандартними уявленнями;

— вимагає комплексного обстеження діяльності підприємства (табл. 3).

Водночас, як видно з даних таблиці 3, кожен з авторів розглядає аудит на основі виокремлення певної його характеристики.

Відповідно, наведені підходи не дають системного уявлення про технологічний аудит. Це має своє пояснення. По-перше, у них немає згадки про кінцеве призначення результатів, отриманих під час проведення технологічного аудиту. По-друге, виходячи з цих визначень, доволі складно чітко з’ясувати коло об’єктів технологічного аудиту в промисловій організації. По-третє, у зазначених підходах немає вказівки на місце технологічного аудиту в системі управління інноваційно-технологічним розвитком організації.

Ми вважаємо за необхідне сформулювати визначення технологічного аудиту, реалізованого в промисловій організації, з урахуванням виявлених властивостей аудиту загалом, характерних особливостей безпосередньо технологічного аудиту, а також представлених недоліків. Пропонується таке визначення: технологічний аудит — це комплексне обстеження організації, що передбачає здійснення оцінювання техніко-технологічного рівня виробництва на основі його зіставлення за заздалегідь виокремленими критеріями з виявленими еталонами або стандартами та яке дає змогу обґрунтувати комплексну програму технологічного розвитку в системі стратегічного управління організацією.

Таблиця 3

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО АУДИТУ

Характеристика технологічного аудиту Джерело
Методичні реком е ндації Державного Комітету з науки та те хнологій Рес публіки Білорусь Методичний підхід у ме режі IRE ( Інновацій н і Регіони Є в ропи ) Методичний підхід Бю ро Верітас Серти ф і к ейшн Методичний підхід проек ту Єв ропейс ь кої комісії IN NO REG I O Керівництв о з провед ення технологічного аудиту ( за матеріалам и Steinbeis-Europa-Ze n trum IRC D/ C H , Шт утгарт )
Орієнтація на перспективу +
Оцінювання ефективності та продуктивності технологічних ресурсів організації ++
Обов’язкове зіставлення за визначеними критеріями з ++ +

еталоном або стандартом

лексне дослідження діяльності організації ++ + +

Комп

Джерело: розроблено авторами на основі [272].

Згідно з цим визначенням основною метою технологічного аудиту в організації є здійснення оцінювання техніко-технологічного стану виробництва. До кола об’єктів технологічного аудиту в системі управління організацією слід включити:

— парк технологічного обладнання;

— технології;

— персонал, зайнятий у технологічних процесах;

— інфраструктуру забезпечення технологічних процесів.

272

Пильнов Г. Как проводить технологический аудит: Серия методических материалов «Практические руководства для центров коммерциализации технологий» / Г. Пильнов, О. Тарасова, А. Яновский. — Проект EuropeAid «Наука и коммерциализация технологий», 2006.

— 96 с.; Сборник методических материалов по осуществлению инновационной деятельности и реализации инновационных программ: Методическое издание / Под ред. И. В. Войтова. — Минск: ГУ «БелИСА», 2011. — 268 с.; Митяшин В. Г. Методологические и прикладные вопросы технологического аудита российских промышленных предприятий / В. Г. Митяшин // Инновации. — 2010. — № 6 (140). — С. 59–68; Kelessidis Vassilis. INNOREGIO: dissemination of innovation and knowledge management techniques.

— Thessaloniki, 2000. — 34 c.; Руков одство по проведению технологического аудита предприятия / НИИ (по материалам Steinbeis-Europa-Zentrum IRC D/CH, Штутгарт) [Электронный ресурс]. — Режим доступа: www. rttn.ru/_files/fileslibrary/108.pdf.

— Дата доступа: 18.12.2013.

Технологічний аудит, як і будь-який вид аудиту, варто розглядати не просто як процедуру зі збирання та аналізу вихідної інформації, а, швидше за все, як ефективний оціночний інструментарій, у результаті використання якого інформація стає основоположною базою прийняття ефективних управлінських рішень. Згідно з представленим нами визначенням, результати, отримані під час здійснення технологічного аудиту, є основою для розроблення комплексної програми технологічного розвитку організації.

Як було зазначено вище, проведення технологічного аудиту має особливу практичну значимість для розробки стратегії інноваційно-технологічного розвитку організації. Рекомендації, сформовані за результатами технологічного аудиту, у подальшому повинні становили основу стратегії технологічного розвитку, що розробляється на підприємстві. Відповідно, технологічний аудит знаходить своє практичне застосування саме в рамках стратегічного управління організацією.

Далі розглянемо послідовність реалізації технологічного аудиту за кожним напрямом його використання (табл. 4).

Таблиця 4

ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ

ТЕХНОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Найменування етапу технологічного аудиту Зміст етапу технологічного аудиту в межах:
першого напряму використання технологічного аудиту другого напряму використання технологічного аудиту
Перший етап (підготовчий) ? визначення цілі проведення технологічного аудиту ? формування аудиторської групи ? складання плану робіт з проведення технологічного аудиту (обов’язково із зазначенням термінів виконання та

відповідальних виконавців)

Другий етап (аналітичний) ?збирання вихідних даних
? аналіз й оцінювання за виокремленими об’єктами: технологіями та розробками ?аналіз і оцінювання за виділеними об’єктами: парк технологічного устаткування; технології; персонал, зайнятий у технологічних процесах; інфраструктура забезпечення технологічних процесів
Тертий етап (заключний) ? формулювання висновків, підкріплених кількісним обґрунтуванням ? складання звіту
? розроблення стратегії трансферу та комерціалізації технологій (розробок) ? Розроблення стратегії інноваційно-технологічного розвитку організації

Як видно з даних таблиці 3, зміст першого етапу реалізації технологічного аудиту є ідентичним як для першого, так і для другого напрямів.

Перший етап — підготовчий — передбачає визначення мети здійснення технологічного аудиту, формування аудиторської групи, складання плану робіт з проведення технологічного аудиту із зазначенням термінів виконання та відповідальних виконавців. Особливе значення на цьому етапі має формування аудиторської групи. Низка фахівців дотримується думки про те, що об’єктивне оцінювання може бути отримане виключно завдяки участі сторонніх незалежних аудиторів. Водночас існує погляд, згідно з яким тільки безпосередньо фахівці організації можуть визначити як сильні, так і слабкі сторони в її роботі. Оптимальним варіантів у цьому разі слід уважати аудиторську групу, у якій представлені як зовнішні фахівці, так і фахівці організації.

Другий етап — аналітичний — передбачає збирання необхідної інформації та її аналіз. Саме в процесі здійснення аналізу та оцінювання визначається специфіка реалізації технологічного аудиту за кожним напрямом.

У рамках першого напряму оцінювання та аналіз орієнтовані на наявні в організації технології та розробки й припускають виявлення потенційного об’єкта для трансферу. Обґрунтованим є проведення цього оцінювання за критеріями, об’єднаним у дві групи, а саме: критерії для оцінювання потенціалу здатності до комерціалізації і критерії для оцінювання потенціалу трансферу.

За другим напрямом аналіз та оцінювання проводяться за виокремленими об’єктами й передбачають здійснення: оцінювання рівня прогресивності парку технологічного обладнання та технологій, що використовується; оцінювання кваліфікаційного складу персоналу, зайнятого в технологічних процесах; аналізу ефективності функціонування інфраструктури забезпечення технологічних процесів.

Третій етап — заключний — незалежно від напряму використання технологічного аудиту, насамперед, пов’язаний з формулюванням висновків за результатами проведеного оцінювання та складанням підсумкового звіту. Специфіка кожного з напрямів визначається змістом звіту.

За першим напрямом звіт повинен містити висновок про доцільність здійснення трансферу технологій, а також рекомендації з формування маркетингової стратегії та вибору механізму здійснення безпосередньо трансферу технології. Водночас за другим

напрямом звіт має містити обґрунтування заходів щодо активізації інноваційно-технологічного розвитку організації, а також комплексну програму дій з їх практичної реалізації.

Зрештою, за результатами проведеного технологічного аудиту в рамках першого напряму має бути сформована стратегія трансферу та комерціалізації технологій (розробок), а в рамках другого напряму — стратегія інноваційно-технологічного розвитку організації загалом.

Таким чином, нині високий рівень конкурентоспроможності організації може бути досягнутий виключно на основі активізації інноваційного та технологічного розвитку. Найважливішого значення набуває використання стратегічного підходу до управління цими процесами. Своєю чергою, зазначений підхід передбачає, по-перше, установлення динамічної рівноваги між цілями інноваційно-технологічного розвитку та загальними цілями діяльності організації. По-друге, у рамках цього підходу передбачається розроблення стратегії інноваційно-технологічного розвитку та її подальша інтеграція в загальноекономічну стратегію організації. Важливо зазначити, що розроблення та обґрунтування цієї стратегії неможливі без використання технологічного аудиту.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.3. БАГАТОФАКТОРНА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ
6.4. МОНІТОРИНГ ПРИБУТКОВОСТІ ПРОЕКТНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА: ВИБІР МЕТОДИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ
Частина 4. ІННОВАЦІЙНІ ІМПЕРАТИВИ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ: ПОШУК СИНЕРГІЇ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ ТА НАУКОВО-ОСВІТНОЇ СФЕРИ. Розділ 7. Технологічні та управлінські інновації як базис стратегічного розви
7.2. СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙ В СИСТЕМІ
7.3. ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)