Тара — особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів. У тарі матеріали пред’являються до перевезень транспортним організаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах.
Основне призначення тари:
1) гарантування проти пошкоджень від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів ві д впливів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізикохімічних якостей матеріалів та їх кількості при переміщенні і складуванні;
2) створення відповідних умов для виконання вантажнорозвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;
3) збереження зручностей при укладанні та збереженні матеріалів на складах;
4) краще використання складських об’ємів приміщень, вантажопідйомності т ранспортних засобів та збільшення їх продуктивності;
5) полегшення умов праці.
Упаковка — засіб або комплекс засобів, забезпечуваних захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функціонального призначення упаковки, є й інший бік, котрий значно ближче покупцю, і який він приймає як знак марки. Упаковка має підтримувати ринкові п озиції ринкової марки. Тому мають значення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується, екологічність та ін.
На практиці використовують різні види тари та упаковки. Їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара.
Зовнішня тара призначена для транспортування або зб ерігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев’яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін.
Внутрішня, так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари ві дносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої тари разом з розміщеним в ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту.
Цехова тара використовується для транспортування то варів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Як цехову тару застосовують дерев’яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.
Виходячи з кількості обігів, котрі може здійснювати тара, вона поділяється на разову та багатообігову. Пі д разовою тарою розуміють таку тару, котра може обслуговувати тільки один оберт товару від постачальника або виробника до споживача.
Багатообігова тара здійснює декілька обігів, обслуговуючи процес просування товарів від виробника до споживача, та належить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим організаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев’ян ої тари (ящики, бочки, барабани), текстильної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки).
Нині широко використовують розбірну тару, що складається та розбірно-складальну. Така тара займає мало місця в складеному або розбірному вигляді і тому економічна при перевезеннях. Розрізняють товаробезликову та спеціалізовану тару. Товаробезликова тара не має специфічних якостей та особливостей і може бути використана після її звільнення від одних матеріалів для інших. Сп еціалізована використовується тільки для пакування та транспортування певних матеріалів.
Важливою ознакою тари є її твердість. Розрізняють тверду, напівтверду та м’яку.
Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети. Контейнер — це різновид багатообігової тари, наземна транспортна ємність, котра перевантажується за допомогою підйомнотранспортних засобів. Він призначений для перевезення різних виді в вантажів. Види контейнерів різноманітні, найбільш поширені — металеві та дерев’яні вантажопідйомністю 3—5 т. Зважаючи на вантажопідйомність контейнери поділяються на малотоннажні, середньотоннажні і багатотоннажні. Для більш ефективного використання контейнерів бажано в транспортних організаціях та у посередників створювати обмінні пункти та контейнерні площадки, котрі дозволяють здійснювати швидку зміну контей нерів. На піддонах, як правило, формують пакет. Піддон має вигляд вантажної площадки з двома або одним настилом на ніжках. Експлуатуються зараз різні види піддонів (пласкі, стоєчні, ящичні). Всі вони являють собою допоміжне обладнання для укладання на них штучних вантажів. Найбільш поширені пласкі піддони у вигляді рівної прямокутної площа дки. Вони можуть бути двох- та чотирьохстінні, виконані з дерева, металу та синтетичних матеріалів.
Стоєчні піддони на відміну від пласких мають невелику надбудову у вигляді чотирьох вертикальних стойок, розміщених по кутах піддону та поєднаних між собою твердими зв’язками.
Ящичні піддони на відміну від стоєчних мають наземні або неназемні невисокі сті нки, встановлені між вертикальними стойками.
Вибір типу піддону для пакетування і перевезення вантажу визначається умовами перевезень, видом матеріалу, партійністю, обладнанням складського господарства та наявністю відповідних вантажно-розвантажувальних механізмів.
Використання контейнерів та піддонів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обігу
Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та ін. Крім цього, важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при трансп ортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість повторного використання.
Структура виробництва і споживання тари та упаковки у нашій країні свідчать як про важливе місце у даній сфері логістики, так і про необхідність перегляду ставлення до тари та упаковки.
Розрахунок потреби у тарі та та ропакувальних матеріалах здійснюється відділом збуту підприємства. Цей розрахунок виконується на основі виробничої програми підприємства, кількості та номенклатури продукції, котра буде вироблена, і норм витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.
транспортних засобів, скороченню термінів перевезення вантажів, зниженню витрат при перевезенні за рахунок механізації вантажно-розвантажувальних операцій. Краще використання складських площ широкого спектру характеристик, котрі необхідно враховувати при використанні тари та упаковки, дає змогу зробити висновок, що вони є достатньо важливим елементом логістичної системи, котрий визначає ефективність, як самої систе ми, так і результативність сприймання товару споживачем. Це значною мірою визначає методи, характер, об’єм та інтенсивність продажу товару.
Рис. 72. Класифікація тари
Потреба в тарі визначається окремо від тари, котру отримують зі сторони у готовому вигляді, та тари, виробленої на місці (підприємстві, посередником). Коли тару отримують зі сторони у готовому вигляді, потреба її визначається за формулою: n Q m пр ? , де Q пр — кількість продукції, котру потрібно затарити, кг; n — кількість продукції, що укладається в одиницю тари, кг.
Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакувальних матеріалах розраховується таким чином: н пр q kn Q Q? ? ? , де k — коефіцієнт, враховуючий багаторазовий обіг тари; q н — норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.
Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари залежить від технології виробництва, виду та сорту сировини, розмірів, конструкції виготовленої тари (як це показано на рис.72).
ЛІТЕРАТУРА
1.Альбеков А.У., Федько В.П., Митько О.А. Логистика коммерции.— Ростов на Дону: Феникс, 2001.
2.Аникин Б.А. Логистика. — М.: ИНФРА, 1997.
3.Ганджинский А.М. Основы логистики.— М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1996.
4.Голиков Е.А. Маркетинг и логистика.— М.: Издательский дом «Данников и компания», 1999.
5.Голиков Е.А. Осно вы логистики и бизнес логистики.—
М.: РЭА, 1993.
6.Гордон М.П. Функции и развитие логистики в сфере товарообращения // Риск, 1993.
— №4.
7.Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения.— М.: изд-во ЗАО «Центр экономики и маркетинга»,
1999.
8.Гордон М.П., Тишкин Е.М., Усков Н.С. Как осуществить экономическую доставку отечественному и зарубежному по купателю.— М.: Транспорт, 1993.
9.Дегтяренко В.Н. Основы логистики и маркетинга. —
Ростов на Дону: Государственная академия строительства,
1992.
10.Залманова М.Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие. — Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1992.
11.Залманова М.Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика». — Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1993.
12.Киршина М.В. Коммерческая логистика. — М.: Изд-во
ЗАО «Центр экономики и маркетинга», 2001.
13.Костоглодов Д.Д., Харисова Л.М. Распределительная логистика.— М., 1997.
14.Крикавський Є.М. Логістика підприємства. — Львів:
Львівська політехніка, 1996.
15.Котлер Ф. Основы м аркетинга. — М.: Прогресс, 1990.
16.Неруш Ю.М. Коммерческая логистика. — М.: ЮНИТИ,
1997.
17.Николайчук В.Е. Основы логистики. — Донецк:
КНТИС, 1999.
18.Николайчук В.Е., Кузнецов В.Г. Теория и практика управления материальными потоками (логистическая концепция). — Донецк: КНТИС, 1999.
19.Окландер М.А. Маркетинг и логистика в предпринимательстве.— Одесса: АПИТИЭН, 1996.
20.Плоткин В.К. Управле ние материальными ресурсами: очерк по коммерческой логистике. — Л.: Изд-во Ленингр. фин.-экон. ин-та, 1991.
21.Райхард Юнеманн. Материальные потоки в логистике. — Берлин: Шкрингер, 1989.
22.Родников А.М. Логистика: Терминологический словарь. — М.: Экономика, 1995.
23.Рынок и логистика / Под ред. М.П. Гордона. — М.:
Экономика, 1990.
24.Сивохина Н.М., Родников В.Б.,
Горбунов Н.Я. Логистика. — М.: ООО «Издательство АСТ» ЗАО «РНК Русанова», 2002.
25.Сергеев В.М. Логистика в бизнесе. — М.: ИНФРА-М,
2001.
26.Смехов А.А. Логистика. — М.: Знание, 1990.
27.Смехов А.А. Введение в логистику. — М.: Транспорт,
1993.
28.Советов Т.Я., Яковлев С.А. Моделирование систем:
Учебник для ву зов по специальности «Автоматизированные системы управления». — М.: Высшая школа, 1985.
29.Харольд Фирон, Майкл Линдерс. Управление снабжением и запасами. Логистика / Пер. с англ. — СПб.: Полигон, 1999.
