Несмотря на увеличение внимания науки к решению проблем страхования, развитие социально-значимых долгосрочных видов страхования, в частности страхования жизни, учитывая специфику и значение, нуждается в дополнительном исследовании. Целью этой работы является теоретическое обоснование функций и роли страхования жизни в рыночной экономике. Despite of the increasing interest of the scientists to the decision of insurance problems, development of socially-significant long-term insurance types, in particular life insurance, considering specificity and value, requires additional research. The purpose of this work is the theoretical substantiation of functions and roles of life insurance in market economy.
Ключові слова: страхування життя, демографічна ситуація, відшкодування, соціальна політика
Незважаючи на збільшення уваги науковців до розв’язання проблем страхування, розвиток соціально-значимих довгострокових видів страхування, зокрема страхування життя, враховуючи специфіку та значення, потребує додаткового дослідження. Метою цієї роботи є теоретичне обґрунтування функцій та ролі страхування життя в ринковій економіці.
У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою страхування життя, будучи найважливішим елементом соціальної системи держави, дозволяє успішно вирішувати багато соціальних проблем, що існують у суспільстві. Розширивши свої кордони, цей вид фінансової діяльності набув практично в усьому світі не тільки величезне економічне, але й соціальне значення, перетворившись у стратегічний сектор економіки, що забезпечує соціальну стабільність у суспільстві.
Для пересічної людини страхування життя дозволяє вирішити цілий комплекс соціально-економічних проблем, які умовно можна об’єднати у дві групи: соціальні та економічні. Реалізація перших дозволяє перебороти недоліки системи державного соціального забезпечення, а реалізація інших, з одного боку, сприяє економічному стимулюванню до укладання договорів страхування життя та збільшенню особистих доходів громадян, а з іншого боку - надає необхідні гарантії при здійсненні цілого ряду фінансово-кредитних операцій [4].
47
Для страхування життя, на нашу думку, у ринковій економіці притаманні наступні функції:
1) формування соціально орієнтованого суспільства із убезпеченим майбутнім. Вважається, що рівень розвитку страхування життя відображає рівень розвитку суспільства в цілому та довіру громадян щодо стабільності в державі, зокрема. Люди, що вкладають свої гроші на довгий строк, дійсно вірять у благополуччя своєї країни. Саме страхування життя підвищує інвестиційний потенціал і дає можливість збільшити стан і багатство націй. Це підтверджується тим, що у країнах Заходу частка платежів за договорами страхування життя у ВВП становить 6
—14 %, а в країнах колишнього СРСР або країнах, що розвиваються, цей показник менше ніж 2 %. Крім цього, статистика розвинених країн говорить про те, що громадяни довіряють фінансовим інститутам і, зокрема, страховикам.
Наприклад, громадяни США мають у середньому близько 15 страхових полісів. Від наявності страхування життя для них залежить дуже багато чого — соціальний статус, навчання, кредит у банку, пенсія тощо. Тому довгострокове страхування життя називають одним з фундаментів будівництва націй. Цю роль воно виконувало й виконує особливо в розвинених країнах Заходу. Не дивно, що страхові платежі за договорами страхування життя в цих країнах з розрахунку на одну людину в рік становлять у межах кілька тисяч дол. США.
Наприклад, у Швейцарії — світового лідера за цим показником на душу населення у 2004 році припадало $3275,1, а в Україні — менше ніж $1. Інфляція та знецінювання полісів страхування життя колишнього Укрдержстраху, трасти та фінансові кризи серйозно підірвали довіру нашого населення саме до вітчизняних фінансових інститутів, але не до фінансових інструментів взагалі.
Як свідчить світовий досвід, страхування життя сприяє також поліпшенню стосунків між членами родини та формуванню дбайливого ставлення до родини. Зокрема, на Заході існує практика при укладанні шлюбу внесення до спільного договору страхування життя в якості застрахованих членів подружжя.
За допомогою страхування життя населення також може ефективно вирішувати глобальні, у рамках конкретної родини, проблеми. Наприклад, нагромадити на первісний внесок при придбанні квартири за допомогою іпотеки. У цьому випадку, навіть при самому негативному розвитку подій, наприклад, смерті годувальника, його рідні не залишаться знедоленими та зможуть розрахуватись за кредит.
Зі складною демографічною ситуацією у багатьох країнах Європи, Північної Америки пов’язана також значна потреба в стра-
ховому захисті матеріального забезпечення дітей, у тому числі при вступі до шлюбу, обзаведенні власним господарством.
Пошук нових форм фінансування вищої освіти стимулює розширення ринку освітніх послуг, у тому числі через механізм страхування [1]. У більшості розвинутих країн дбайливі батьки укладають договори страхування життя своїх дітей, у т.ч. від нещасних випадків, з метою нагромадження коштів на оплату освіти;
2) складова системи соціального страхування в ринковій економіці. Страхування життя багато в чому доповнює систему соціального страхування та забезпечення [2]. Зокрема, довгострокове страхування життя пов’язане з реалізацією пенсійних гарантій населенню та нагромадженням громадянами, незалежно від державних систем пенсійного та соціального страхування, необхідних коштів до існування в старості та у випадку непередбаченого припинення активної трудової діяльності (табл. 1).
Таблиця 1
СИСТЕМА СТРАХУВАННЯ ТА ДОБРОБУТ ЛЮДИНИ
| Основні елементи |
Державне соціальне страхування |
Страхування життя |
| Колективне |
Індивідуальне |
| Мета |
Гарантування мінімально-необхідного рівня життя |
Гарантування звичного рівня життя |
Гарантування досягнутого рівня добробуту або його збільшення |
| Правова форма |
Обов’язкове |
Обов’язкове або добровільне |
Добровільне |
| Джерела надходжень коштів |
Внески роботодавців, працівників і дотації з державного бюджету |
Внески працівників і роботодавців |
Індивідуальні внески громадян |
| Причини відшкодування |
Принцип солідарності, тобто внески по доходах, виплати по потребі |
Принцип субсидіарності, тобто самостійності у встановленні правил сплати внесків і здійснення виплат |
Принцип еквівалентності, тобто розмір виплат залежить від розміру внесків |
| Форми та розміри страхового забезпечення |
Виплати, розмір яких встановлено законом |
Визначаються в колективному договорі або статутом роботодавця |
Визначається на вибір страхувальника та зазначається в договорі |
Особлива роль страхування життя в ресурсодобувних регіонах. Не секрет, що там є соціальна специфіка. Так, наприклад, раніше людина, яка відправлялася на заробітки в такі регіони, розраховувала, що за певний час зможе заробити собі на все життя. Сьогодні багато з людей, які приїхали в такі регіони, не мають можливості навіть повернутися додому. Вони потребують належного соціального та пенсійного забезпечення, що є не тільки їхньою проблемою, але й проблемою регіональних органів державної влади;
3) поліпшення демографічної ситуації. Страхування життя економічними методами стимулює громадян до дбайливого ставлення до свого здоров’я. Зокрема, у більшості країн світу ще до укладання договору страхування життя страховики вивчають історію хвороби клієнта, враховують масу його тіла, наявність шкідливих звичок тощо, які суттєво впливають на розмір страхових тарифів та умови страхування. Тому не дивно, що у розвинутих країнах світу останнім часом збільшилась середня тривалість життя.
Медичні дослідження підтверджують, що, наприклад, 40-літня людина з надлишковою вагою живе в середньому на 6—8 років менше людей, не схильних до повноти. Ожиріння стає основною причиною поганого здоров’я: підвищений кров’яний тиск, високий рівень холестерину, інфаркти. У 2003 р. на рішення медичних проблем, пов’язаних з ожирінням, у США було витрачено $75 млрд. Із проблемою ожиріння в останні роки зштовхнулися також Великобританія, Бразилія, Австралія та інші країни. У зв’язку з цим другий у світі за величиною перестраховик «Swiss Re» рекомендує прямим страховикам підвищувати страхові тарифи за договорами страхування життя для людей, що страждають ожирінням і навіть схильних до повноти [6]. Європейська Комісія запропонувала прийняти директиву, що забороняє проведення розрахунку платежів зі страхування життя, керуючись статтю застрахованого, вважаючи, що врахування його статі при розрахунку страхових тарифів являє собою дискримінаційне відношення до чоловіка та жінки. Проте, Європейський комітет зі страхування вважає подібне розуміння помилковим з наступних причин [3]: a) при інтерпретації принципу рівного підходу стосовно чоловіків і жінок, Європейський суд ухвалив, що дискримінація має місце, коли різні положення застосовуються в однаковій ситуації, або коли те саме положення застосовується в різних ситуаціях. Таким чином, принцип рівності порушується, тільки якщо нерівний підхід не може бути виправдано існуванням різних ситуацій.
Розходження в тривалості життя є об’єктивними критеріями, які давно спостерігалися науково та доведені за допомогою статистичних даних, і у зв’язку із цим є різними ситуаціями; б) жінки живуть значно довше чоловіків. Саме в тому випадку, якби страховики використовували страхові тарифи, універсальні для обох статей, мало б місце несправедливість стосовно чоловіка та жінки. Зокрема, жінки були б змушені виплачувати більше високі страхові платежі за довгострокові продукти страхування життя, а чоловіки — у разі ренті та пенсії, ніж ті, що відповідають актуарним розрахунками їхньої тривалості життя; в) заборона на розрахунок страхових платежів на основі характеристики ризику скасовує фундаментальне право на особисту волю, перешкоджає здійсненню права укладати договори та представляє серйозне втручання в механізм вільного ціноутворення та порушення волі конкуренції. У деяких інших країнах, які не є членами ЄС, зростає політичний тиск, спрямований на впровадження уніфікованих страхових тарифів, незважаючи на вищезазначені висновки;
4) забезпечує економіку інвестиційними та кредитними коштами. Оскільки страхові компанії залучають «довгі» гроші в економіку, вони є тим локомотивом, що може досить ефективно тягти за собою систему інституціональних інвестицій, що особливо важливо для економіки. Вміле та розумне використання коштів страхових резервів допомагає вирішувати завдання фінансування багатьох витратних державних проектів без залучення зовнішніх інвесторів.
Як найбільш довгий інвестиційний ресурс, страхування життя є серйозним чинником, що сприяє підвищенню інвестиційного потенціалу, збільшенню стану та багатства населення конкретних регіонів, через яку значні кошти направляються в державні облігації, цінні папери, прямі інвестиції та нерухомість. Створивши певні преференції, держава може координувати інвестиційну політику страховиків як за напрямками галузей, так і за регіонами.
Законодавство більшості розвинутих держав передбачає право страховиків кредитувати страхувальників за договорами страхування життя в межах викупної суми на момент видачі кредиту та на строк, що не перевищує період, який залишився до закінчення дії договору страхування життя. У разі, якщо договір страхування передбачає регулярні, послідовні виплати (ануїтет), кредитний договір може бути укладений у межах періоду очікування за таким договором страхування життя. З 2005 року ця норма діє і в
Україні;
5) механізм мотивації персоналу суб’єктів господарювання. Проблема пошуку і утримання професійних співробітників набуває виключно важливого значення як для підприємств, так і державних органів. Як сказав Генрі Форд: «Заберіть моїх людей, залиште мені заводи, і через десять років двори моїх підприємств поростуть деревами, але заберіть у мене заводи і залиште мені моїх людей, і через три роки ми матимемо саме передове виробництво!».
Намагаючись вирішити «кадрове питання» роботодавці вдаються до різних методів: надання співробітникам додаткових матеріальних благ, такі як виплата премій, оплата навчання, надання в користування мобільного телефону з оплатою послуг мобільного зв’язку, службового автомобілю тощо. Проте в результаті такі пільги за ефективністю фактично рівноцінні підвищенню окладу і не можуть забезпечити лояльності та мотивації співробітників у довгостроковій перспективі.
Як зазначає І. Сиренко, програми корпоративного страхування життя, широковживані в багатьох західноєвропейських країнах і США, стають популярними і в Україні. Довгострокове накопичувальне страхування життя є невід’ємним елементом сучасного НR-менеджменту. Такі програми не тільки допомагають керівнику з мінімальними витратами вирішити «кадрове питання», але й дозволяють збудувати ефективне управління фінансовими потоками підприємства [5].
Таким чином, соціальна політика держави без розвиненого страхування життя втрачає не тільки стабільність та ефективність, але певним чином ставить людину в становище, коли вона виключена з вирішення власних проблем. Маючи ж договір страхування життя, громадянин, на нашу думку, не тільки деякою мірою соціально незалежний від держави, але певним чином отримує додатковий важіль впливу на соціально-економічний розвиток країни за рахунок грошового фонду, сформованого від надходжень страхових платежів та інвестиційного доходу від розміщення страхових резервів.
Література:
1. Балашов А. В. Привлечение средств оплаты образовательных услуг через страховой рынок //Университетское управление: практика и анализ. — № 1(4). — 1998.
2. Грязнова А. Г., Юргенс И. Ю. // Личное страхование в России. Опыт. Проблемы. Перспективы.
— Москва.
— 2001.
3. Мюррей В., Тодорович М., Флудас Д. Вопросы регулирования жизни и пенсий // ТАСИС. Консультационные услуги в области страхования II. — 2003.
4. Основы страховой деятельности: Учебник // Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. — М.: БЕК. — 1999. — 776 с.
5. Сиренко І. Страхування життя як ефективний інструмент мотивації персоналу // Страхова справа. — 2004. — № 2(14).
— С. 80
—83.
6. Cтраховка для толстяков обойдется дороже // Контракты.
— 2004. — № 15.
Стаття надійшла до редакції 15 березня 2006 р.
УДК 336.221.2 (001.11) І. А. Золотько, канд. екон. наук, доц., професор кафедри фінансів,
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
