Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 21.4. Світовий досвід розвитку агропромислової інтеграції кооперативного типу


< Попередня  Змiст  Наступна >

21.4. Світовий досвід розвитку агропромислової інтеграції кооперативного типу


У світовій практиці набула розвитку агропромислова інтеграція кооперативного типу. Можна виділити два різновиди такої інтеграції: західноєвропейська та північноамериканська.

У США і Канаді пішли шляхом створення гігантських багатопрофільних кооперативів, які довгий час успішно розвивалися в умовах жорсткої конкуренції як на Американському континенті, так і за його межами. Так, за повідомленням В. О. Цимбала, Саскачеванський пшеничний кооператив «Saskаtchewan Wheat Poul» був найбільшим пшеничним кооперативом, мав 450 зернових елеваторів. До нього було приєднано кооператив тваринників, введено в дію олійний комбінат, борошномельний комплекс. Ним створювалися спільні підприємства з виробництва добрив, переробки олійних культур та у сфері міжнародного маркетингу зерна, викуповувалися пакети акцій збанкрутілих компаній. Кооператив вкладав свої капітали у виробництво спирту, солоду, пива, в борошномельну і хлібопекарську промисловість.

Кооператив «Agwau» вважався найбільшим сільськогосподарським кооперативом США, доходи якого в сприятливі роки доходили до 4 млрд дол. Про розмір кооперативу свідчать дані щодо кількості його членів — 92 тис. і кількості представницьких структур — у 13 штатах США. Спочатку це був суто маркетинговий кооператив з продажу через власну торговельну мережу сільськогос- галужене і потужне складське та холодильне господарство. З часом діяльність кооперативу все більше урізноманітнювалася. Кооператив розширював торговельну діяльність: продавав добрива, корми, бакалійні товари. Водночас здійснював переробку зерна, молока, виробництво олії.

Слід особливо наголосити: сфера діяльності кооперативу стала виходити далеко за межі агропромислового виробництва. Він став займатися лізингом, електропостачанням, газифікацією, володів контрольним пакетом акцій кіноіндустрії тощо .

Ці гігантські провідні кооперативи, а також подібні до них за масштабами діяльності та її багатопрофільністю кооперативи «Farmland Industries», «Tri Valleu Growers», «Pice Grower Association» стали банкрутами в перші роки ХХІ ст. Це було сприйнято як найбільшу сенсацію в кооперативному русі. Економічний крах кооперативних гігантів, за оцінками М. Фултона 2 , спричинений неефективними економічними зв’язками та високим рівнем диверсифікації напрямів діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках; втратою членами кооперативу почуття обов’язковості щодо участі в його діяльності; запізніле реагування на зміни ринкової кон’юнктури і запити ринку; відбувалося скорочення частки аграрного сектора в товарообороті; використання прибутку від аграрної сфери для покриття неприбуткових видів несільськогосподарської діяльності, що породжувало відцентричні сили в членів кооперативу та їх вихід з його складу; багатоступінчата, непрозора організаційна структура кооперативів, що породжувало складність управління кожним із них, втрату гнучкості в прийнятті рішень, виникнення різноманітних конфліктних ситуацій; розпорошення видів діяльності і втрату стратегічних орієнтирів; неспроможність справлятися зі структурними проблемами щодо реорганізації діяльності кооперативу: чи посилювати централізоване управління, чи, навпаки, децентралізувати його і як будувати стосунки між центральним апаратом і філіями.

Таким чином, агропромислова інтеграція кооперативного типу за американським зразком за сукупністю наведених причин банкрутства гігантських кооперативів дає підстави зробити узагальнений висновок: такі кооперативи формувалися за значного ігнорування основних принципів створення кооперативів та їх основного функціонального призначення — обслуговувати сільськогосподарських товаровиробників, дотримуватися демократичного принципу при прийнятті рішення: один член — один голос, який часто порушувався з орієнтацією на принцип голосування в товариствах з обмеженою відповідальністю.

Особливо негативну роль відіграли надмірна багатопрофільність (вертикальна конгломератна інтеграція) і масштаби діяльності. Наведені приклади банкрутства гігантських структур повинні стати серйозним застереженням для багатьох вітчизняних холдингових компаній, які в своїй діяльності стали виходити далеко за межі агропромислового виробництва, водночас орієнтуючись на збі

1 Fairbaim Brett, Professor of History, Director centre for Study of Cooperation University of Saskatchewan, Losing Sight of the Qоall Agwau, 2003, p. 30.

2 Fulton M. The Changing Landscape of Cooperatives in North America / Fulton M., Hei Y., Fairbaim B.

— Papers presented at the ХІХ International Economic History Congress Helsinki, Finland, 21 to 25 August 2006, p. 32-35. ненню конфлікту інтересів різнопрофільних структур і ускладненню системи управління такими компаніями. Європейська модель агропромислової інтеграції в кооперативному секторі будується за іншою ідеологією: тут відсутня гігантоманія і надмірна урізноманітненість діяльності. Створені вертикально інтегровані кооперативи є більш однопрофільними, вузькоспеціалізованими, їм не притаманна гостра конкуренція. Головною метою їх діяльності є не одержання прибутку, як це властиво американським кооперативам, а обслуговування своїх членів.

Важливою є й та обставина, що кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції забезпечують обов’язкові норми і вимоги до технології виробництва продукції та її якості і застосовують жорсткі санкції до тих членів кооперативів, які їх порушують.

Принциповою особливістю переробних кооперативів є те, що вони поступово розширюють свої виробничі функції в інтересах фермерських господарств. Наприклад, кооперативи з переробки молока ведуть племінну роботу, організовують штучне осіменіння корів, постачають необхідне обладнання, надають різні консультаційні послуги, а м’ясопереробні — ведуть племінну роботу, постачають фермерам комбікорми, білкові добавки тощо.

У кооперативах з переробки сільськогосподарської продукції прибуток між їх членами розподіляють, як правило, пропорційно розміру їх економічної діяльності — обсягу поставленої ними сировини на переробку. Такий механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності інтегрованого виробництва досить простий і водночас ефективний, оскільки ставить економічну вигоду фермера в пряму залежність від того, який обсяг продукції він виробив і направив на переробку.

За останні роки в країнах ЄС спостерігається процес концентрації кооперативного сектора економіки. За даними А. Г. Пацова, з 1986 по 2003 рр. кількість кооперативів у сільському господарстві країн ЄС зменшилася на 41 %, але їх річний товарообіг зріс на 37 % .

Спостерігається також деяка еволюція фундаментальних основ внутрішнього економічного середовища агропромислових кооперативів. Зокрема, має місце деякий відхід від дотримання кооперативних принципів. Скажімо, спочатку в США, а тепер і в окремих країнах Західної Європи виник новий різновид кооперативів, в яких паї членів кооперативу мають вартість і можуть вільно продаватися. Наприклад, в Ірландії створюються кооперативно-акціонерні товариства, в яких переробка сільськогосподарської продукції належить акціонерному товариству, але його контрольним пакетом акцій володіє кооператив.

У вітчизняному агропромисловому комплексі агропромислова інтеграція кооперативного типу не набула розвитку. У темі 3 зверталася увага на необхідність прискореного розвитку виробничих обслуговуючих кооперативів різного профілю. Це ж стосується і таких кооперативів з переробки сільськогосподарської продукції. Нині продовжується ціновий диктат підприємств ІІІ сфери

1

Пацов А. Г. Развитие сельскохозяйственной кооперации в Европейском Союзе / А. Г. Пацов // Экономика сельского хозяйства России. — 2007. — № 3.

— С. 19-20. чого економічно потерпають сільськогосподарські товаровиробники. Тому вони економічно заінтересовані мати власне переробне виробництво.

Проте більшість аграрних підприємств неспроможні через обмежені фінансові ресурси створювати власні переробні виробництва з сучасною передовою технологією. Більш того, навіть за наявності коштів (власних і позичкових) такий крок економічно не завжди може бути виправданий, оскільки згадані переробні виробництва також будуть відносно малими за розмірами порівняно із сучасними потужними і модернізованими переробними підприємствами, а отже, менш ефективними і неконкурентоспроможними.

Тому подальший розвиток агропромислової інтеграції в цих умовах можливий, як уже зазначалося, шляхом кооперації, тобто добровільною централізацією частини ресурсів сукупності аграрних підприємств, інших сільськогосподарських товаровиробників із метою будівництва спільного переробного підприємства, раціонального за розмірами і з глибинною переробкою сировини, що забезпечує виробництво конкурентоспроможної за якістю та ціною кінцевої продукції.

На цей шлях доцільно ставати насамперед тим аграрним підприємствам, які входять до сировинної зони переробного підприємства з низькою ефективністю виробництва через його технічну і технологічну відсталість. У сучасних умовах такі кооперативні переробні підприємства можуть мати вищу конкурентоспроможність за спеціалізації на переробці рослинницької продукції.

Успішне функціонування переробних кооперативів можливе за встановлення досконалих економічних взаємовідносин між їх учасниками. Головне в системі цих відносин — механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності. Він тоді відповідатиме матеріальним інтересам учасників інтегрованого виробництва, коли додатковий прибуток розподілятиметься пропорційно вкладеним ними засобам у спільний захід.

Тобто тут може бути використаний досвід європейських країн щодо створення однопрофільних вузькоспеціалізованих кооперативів із переробки сільськогосподарської продукції і діючого у них механізму розподілу прибутку від сумісної діяльності.

Заслуговують на додаткове вивчення і нові тенденції в еволюції кооперативних принципів стосовно вільного обігу паїв членів кооперативу та створення кооперативно-акціонерних товариств. Слід брати до уваги ту обставину, що розвиток агропромислової кооперації можливий лише за вагомої державної підтримки, насамперед на етапі формування стартового капіталу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 22. КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУТ
22.2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції
22.3. Диверсифікація аграрних і переробних підприємств, її форми і види
22.4. Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методичні підходи до оцінювання доцільності її здійснення
22.5. Методика визначення рівня диверсифікації та оцінка ситуацій щодо її впливу на економіку підприємств
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)