У світовій практиці набула розвитку агропромислова інтеграція кооперативного типу. Можна виділити два різновиди такої інтеграції: західноєвропейська та північноамериканська.
У США і Канаді пішли шляхом створення гігантських багатопрофільних кооперативів, які довгий час успішно розвивалися в умовах жорсткої конкуренції як на Американському континенті, так і за його межами. Так, за повідомленням В. О. Цимбала, Саскачеванський пшеничний кооператив «Saskаtchewan Wheat Poul» був найбільшим пшеничним кооперативом, мав 450 зернових елеваторів. До нього було приєднано кооператив тваринників, введено в дію олійний комбінат, борошномельний комплекс. Ним створювалися спільні підприємства з виробництва добрив, переробки олійних культур та у сфері міжнародного маркетингу зерна, викуповувалися пакети акцій збанкрутілих компаній. Кооператив вкладав свої капітали у виробництво спирту, солоду, пива, в борошномельну і хлібопекарську промисловість.
Кооператив «Agwau» вважався найбільшим сільськогосподарським кооперативом США, доходи якого в сприятливі роки доходили до 4 млрд дол. Про розмір кооперативу свідчать дані щодо кількості його членів — 92 тис. і кількості представницьких структур — у 13 штатах США. Спочатку це був суто маркетинговий кооператив з продажу через власну торговельну мережу сільськогос- галужене і потужне складське та холодильне господарство. З часом діяльність кооперативу все більше урізноманітнювалася. Кооператив розширював торговельну діяльність: продавав добрива, корми, бакалійні товари. Водночас здійснював переробку зерна, молока, виробництво олії.
Слід особливо наголосити: сфера діяльності кооперативу стала виходити далеко за межі агропромислового виробництва. Він став займатися лізингом, електропостачанням, газифікацією, володів контрольним пакетом акцій кіноіндустрії тощо .
Ці гігантські провідні кооперативи, а також подібні до них за масштабами діяльності та її багатопрофільністю кооперативи «Farmland Industries», «Tri Valleu Growers», «Pice Grower Association» стали банкрутами в перші роки ХХІ ст. Це було сприйнято як найбільшу сенсацію в кооперативному русі. Економічний крах кооперативних гігантів, за оцінками М. Фултона 2 , спричинений неефективними економічними зв’язками та високим рівнем диверсифікації напрямів діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках; втратою членами кооперативу почуття обов’язковості щодо участі в його діяльності; запізніле реагування на зміни ринкової кон’юнктури і запити ринку; відбувалося скорочення частки аграрного сектора в товарообороті; використання прибутку від аграрної сфери для покриття неприбуткових видів несільськогосподарської діяльності, що породжувало відцентричні сили в членів кооперативу та їх вихід з його складу; багатоступінчата, непрозора організаційна структура кооперативів, що породжувало складність управління кожним із них, втрату гнучкості в прийнятті рішень, виникнення різноманітних конфліктних ситуацій; розпорошення видів діяльності і втрату стратегічних орієнтирів; неспроможність справлятися зі структурними проблемами щодо реорганізації діяльності кооперативу: чи посилювати централізоване управління, чи, навпаки, децентралізувати його і як будувати стосунки між центральним апаратом і філіями.
Таким чином, агропромислова інтеграція кооперативного типу за американським зразком за сукупністю наведених причин банкрутства гігантських кооперативів дає підстави зробити узагальнений висновок: такі кооперативи формувалися за значного ігнорування основних принципів створення кооперативів та їх основного функціонального призначення — обслуговувати сільськогосподарських товаровиробників, дотримуватися демократичного принципу при прийнятті рішення: один член — один голос, який часто порушувався з орієнтацією на принцип голосування в товариствах з обмеженою відповідальністю.
Особливо негативну роль відіграли надмірна багатопрофільність (вертикальна конгломератна інтеграція) і масштаби діяльності. Наведені приклади банкрутства гігантських структур повинні стати серйозним застереженням для багатьох вітчизняних холдингових компаній, які в своїй діяльності стали виходити далеко за межі агропромислового виробництва, водночас орієнтуючись на збі
1 Fairbaim Brett, Professor of History, Director centre for Study of Cooperation University of Saskatchewan, Losing Sight of the Qоall Agwau, 2003, p. 30.
2 Fulton M. The Changing Landscape of Cooperatives in North America / Fulton M., Hei Y., Fairbaim B.
— Papers presented at the ХІХ International Economic History Congress Helsinki, Finland, 21 to 25 August 2006, p. 32-35. ненню конфлікту інтересів різнопрофільних структур і ускладненню системи управління такими компаніями. Європейська модель агропромислової інтеграції в кооперативному секторі будується за іншою ідеологією: тут відсутня гігантоманія і надмірна урізноманітненість діяльності. Створені вертикально інтегровані кооперативи є більш однопрофільними, вузькоспеціалізованими, їм не притаманна гостра конкуренція. Головною метою їх діяльності є не одержання прибутку, як це властиво американським кооперативам, а обслуговування своїх членів.
Важливою є й та обставина, що кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції забезпечують обов’язкові норми і вимоги до технології виробництва продукції та її якості і застосовують жорсткі санкції до тих членів кооперативів, які їх порушують.
Принциповою особливістю переробних кооперативів є те, що вони поступово розширюють свої виробничі функції в інтересах фермерських господарств. Наприклад, кооперативи з переробки молока ведуть племінну роботу, організовують штучне осіменіння корів, постачають необхідне обладнання, надають різні консультаційні послуги, а м’ясопереробні — ведуть племінну роботу, постачають фермерам комбікорми, білкові добавки тощо.
У кооперативах з переробки сільськогосподарської продукції прибуток між їх членами розподіляють, як правило, пропорційно розміру їх економічної діяльності — обсягу поставленої ними сировини на переробку. Такий механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності інтегрованого виробництва досить простий і водночас ефективний, оскільки ставить економічну вигоду фермера в пряму залежність від того, який обсяг продукції він виробив і направив на переробку.
За останні роки в країнах ЄС спостерігається процес концентрації кооперативного сектора економіки. За даними А. Г. Пацова, з 1986 по 2003 рр. кількість кооперативів у сільському господарстві країн ЄС зменшилася на 41 %, але їх річний товарообіг зріс на 37 % .
Спостерігається також деяка еволюція фундаментальних основ внутрішнього економічного середовища агропромислових кооперативів. Зокрема, має місце деякий відхід від дотримання кооперативних принципів. Скажімо, спочатку в США, а тепер і в окремих країнах Західної Європи виник новий різновид кооперативів, в яких паї членів кооперативу мають вартість і можуть вільно продаватися. Наприклад, в Ірландії створюються кооперативно-акціонерні товариства, в яких переробка сільськогосподарської продукції належить акціонерному товариству, але його контрольним пакетом акцій володіє кооператив.
У вітчизняному агропромисловому комплексі агропромислова інтеграція кооперативного типу не набула розвитку. У темі 3 зверталася увага на необхідність прискореного розвитку виробничих обслуговуючих кооперативів різного профілю. Це ж стосується і таких кооперативів з переробки сільськогосподарської продукції. Нині продовжується ціновий диктат підприємств ІІІ сфери
1
Пацов А. Г. Развитие сельскохозяйственной кооперации в Европейском Союзе / А. Г. Пацов // Экономика сельского хозяйства России. — 2007. — № 3.
— С. 19-20. чого економічно потерпають сільськогосподарські товаровиробники. Тому вони економічно заінтересовані мати власне переробне виробництво.
Проте більшість аграрних підприємств неспроможні через обмежені фінансові ресурси створювати власні переробні виробництва з сучасною передовою технологією. Більш того, навіть за наявності коштів (власних і позичкових) такий крок економічно не завжди може бути виправданий, оскільки згадані переробні виробництва також будуть відносно малими за розмірами порівняно із сучасними потужними і модернізованими переробними підприємствами, а отже, менш ефективними і неконкурентоспроможними.
Тому подальший розвиток агропромислової інтеграції в цих умовах можливий, як уже зазначалося, шляхом кооперації, тобто добровільною централізацією частини ресурсів сукупності аграрних підприємств, інших сільськогосподарських товаровиробників із метою будівництва спільного переробного підприємства, раціонального за розмірами і з глибинною переробкою сировини, що забезпечує виробництво конкурентоспроможної за якістю та ціною кінцевої продукції.
На цей шлях доцільно ставати насамперед тим аграрним підприємствам, які входять до сировинної зони переробного підприємства з низькою ефективністю виробництва через його технічну і технологічну відсталість. У сучасних умовах такі кооперативні переробні підприємства можуть мати вищу конкурентоспроможність за спеціалізації на переробці рослинницької продукції.
Успішне функціонування переробних кооперативів можливе за встановлення досконалих економічних взаємовідносин між їх учасниками. Головне в системі цих відносин — механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності. Він тоді відповідатиме матеріальним інтересам учасників інтегрованого виробництва, коли додатковий прибуток розподілятиметься пропорційно вкладеним ними засобам у спільний захід.
Тобто тут може бути використаний досвід європейських країн щодо створення однопрофільних вузькоспеціалізованих кооперативів із переробки сільськогосподарської продукції і діючого у них механізму розподілу прибутку від сумісної діяльності.
Заслуговують на додаткове вивчення і нові тенденції в еволюції кооперативних принципів стосовно вільного обігу паїв членів кооперативу та створення кооперативно-акціонерних товариств. Слід брати до уваги ту обставину, що розвиток агропромислової кооперації можливий лише за вагомої державної підтримки, насамперед на етапі формування стартового капіталу.