Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка підприємства: теорія і практикаСвинчук А. А., аспірант, асистент кафедри менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Svynchuk Anastasiia, postgraduate, assistant at the Department of


< Попередня  Змiст  Наступна >

Свинчук А. А., аспірант, асистент кафедри менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Svynchuk Anastasiia, postgraduate, assistant at the Department of


На сьогоднішній день соціальне підприємство є одним із дієвих механізмів вирішення соціальних та економічних проблем суспільства. Підтвердженням цього є активний розвиток соціального підприємництва у європейських країнах (Великобританія, Німеччина, Польща), а також у США, Канаді та інших розвинених країнах. Щодо України, то темпи створення і розвитку соціальних підприємств у нашій державі є нижчими від згаданих країн [1], що спричинено рядом перепон, що виникають як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі їх функціонування.

Аналіз практики діяльності, а також результати анкетного опитування українських соціальних підприємств дає змогу виокремити основні проблеми з якими вони стикаються, а саме:

1) низька підтримка з боку держави — значна частина соціальних підприємців в Україні вважають, що держава у недостатній мірі займається питанням їх розвитку, оскільки на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, які б визначали поняття «соціального підприємства» чи надавали їм певні пільги, субсидії, дотації тощо. Окрім цього не створені спеціальні державні органи, які б займалися питаннями, що пов’язані з діяльністю соціальних підприємств, а також не визначено серед існуючих державних органів ті, до компетенції яких би належало вирішення зазначених питань. Разом з тим жодна державна програма чи стратегія не передбачає розробку і впровадження заходів щодо активізації соціального підприємництва в Україні;

УДК 334.722e-mail: nsvynchuk@gmail.com

2) низький рівень обізнаності громадськості щодо того, що таке «соціальне підприємство» — незважаючи на те, що останні 10—15 років різноманітні закордонні фонди намагаються популяризувати ідею соціального підприємництва в Україні [2], населення нашої країни ще й досі мало обізнане щодо суті, принципів діяльності соціальних підприємств і їх позитивного ефекту на суспільство в цілому;

3) високі податки та висока вартість залучення кредитів — значна частина соціальних підприємців зазначають, що існуючі податкові ставки є високими, а також що діюча система фінансової звітності є надто складною для них. Окрім цього більшість українських банків не зацікавлені у пільговому фінансуванні соціальних підприємств, а існуючі процентні ставки по кредитам, а також підвищені фінансові ризики їх діяльності обмежують можливість отримання банківських кредитів соціальними підприємствами;

4) відсутність підприємницького досвіду — на сьогоднішній день більшість соціальних підприємств створюється людьми, які не мають бізнес-досвіду, що в свою чергу призводить до проблем у визначенні тенденцій ринку, потреб споживачів і вчасному реагуванні на них;

5) низька кваліфікація працівників — основна частина працівників соціальних підприємств — це люди з фізичними чи психічними вадами, що впливає на якість наданих послуг чи вироблених товарів, на якість реалізації управлінських рішень тощо.

З метою подолання цих проблем чи принаймні зменшення їх негативного впливу доцільно розробити програму підтримки розвитку соціальних підприємств в Україні і покласти відповідальність за її реалізацію на державні органи влади у сфері малого підприємництва. Окрім цього запровадити державні гранти для таких підприємств. Альтернативою банківським кредитам як джерела фінансування соціальних підприємств можуть стати кошти наданні корпораціями в рамках політики соціальної відповідальності. В її ж рамках корпорації та інші бізнес-організації також могли б надавати безкоштовні курси підвищення кваліфікації для працівників соціальних підприємств чи проводити безкоштовні бізнесконсультації для соціальних підприємців. Звичайно, що все це можливо лише після того, як основна частина українського суспільства буде обізнана щодо діяльності соціальних підприємств, а задля цього існуючим успішним соціальним підприємствам в Україні потрібно висвітлювати результати своєї діяльності на власних вебсайтах, у ЗМІ та соціальних мережах. Отже, очевидним є той факт, що вирішення зазначених проблем потребує систематичних і комплексних заходів як з боку держави, так і з боку бізнесу, громадськості та й самих соціальних підприємців.

Література

1. Свинчук А. А. Міжнародний досвід розвитку соціальних підприємств: уроки для України // Стратегія економічного розвитку України.

— № 34. — 2014. — С. 25

—32.

2. Social Enterprise: A New Model for Poverty Reduction and Employment Generation /Carlo Borzaga, Giulia Galera and Rocнo Nogales [Електронний ресурс] — UNDP Regional Bureau For Europe and the Commonwealth of Independent States — 2008. — Режим доступу: http://www.emes.net/uploads/media/11.08_EMES_UNDP_publication.pdf УДК: 330.123e-mail: tyschenkooo@ukr.net


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тонюк Марина
ційний клімат, аграрні підприємства, аграрний сектор економіки. of the state in the provision of investment was researched. Keywords: investments, invest-ment activities, investment envi-ronment,
Швиданенко Генефа
ницькій діяльності. Виокремлено ключові елементи інтелектуально-інтеграційної платфозапропоновано напрями її використання з метою підвищення результативності діярозвиток підприємства, цінність,
Швиданенко О. А., д.е.н., професор кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki