1. Незамкнутість або відкритість економіки, оскільки в ній постійно тривають метаболічні процеси речовини, енергії та інформації (циркулюють потоки грошей, ресурсів тощо).
2. Нерівноважність економічних процесів як концепт життєспроможності.
3. Незворотність подій поряд з множиною шляхів їхнього розвитку.
4. Нелінійний характер економічних трансформацій, коли немає пропорційної реакції на амплітуду збурення будь-якого походження.
5. Дисипативність економічної структури, найчастіше пов’язана з певними кількісними витратами її складових з плином часу й координатами простору. Тобто наявне розсіювання економічних факторів у кількісному і якісному вимірах.
6. Множина цілей і не єдина мета функціонування, котрі можуть змінюватися у часі і просторі, та неоднозначний шлях їх досягнення при різноманітних критеріях їх оцінювання.
7. Наявність численних зворотних полярних знаків зв’язків між елементами системи і зовнішнім середовищем.
Зауважимо, що рівновага в економіці означає такий стан, коли жоден зі взаємозв’язаних учасників не прагне щось змінити, бо не може покращити свого становища, виходячи з наявних можливостей. На рис. 1.1 графічно відтворено взаємовплив факторів рівноважного економічного зростання в модельованому аспекті.
Рис. 1.1. Схема взаємовпливу факторів економічного зростання в модельованому аспекті
0012516592641 — ЕММ зарплатні й цін для формування вихідних вимог до рівноважного економічного зростання.
2 — аналітичні моделі Ліппсі для рівнів зарплати W і кількості пропонованої праці Q;
3 — емпірична модель Філіпса, що підтверджує гіпотезу зв’язку швидкості змінюваності зарплати та безробіття із загальною чисельністю працівників;
4 — W = f(d–q)/s, де d — попит на працю; s — пропозиція праці. Ця залежність відображає зменшення швидкості змінювання зарплати, коли зростає відношення (d–q)/s;
5 — вимоги соціуму до економічної рівноваги шляхом встановлення обмежень знизу і вгору для величини (d–q)/s;
4 — W = f(d–q)/s, де d — попит на працю; s — пропозиція праці. Ця залежність відображає зменшення швидкості змінювання зарплати, коли зростає відношення (d–q)/s;
5 — вимоги соціуму до економічної рівноваги шляхом встановлення обмежень знизу і вгору для величини (d–q)/s;
6 — вимоги соціуму до економічної рівноваги шляхом подвійної нерівності для величини dt dW ;
Рис. 1.2. Зв’язки між складовими СЕС
0011 — СЕС; 2 — суб’єкти; 3
— об’єкти;
4 — відношення; 5
— власність;
6 — поділ; 7
— динаміка;
8 — персоналії і стосунки між ними;
9 — власники окремих структур і властивостей у соціумі;
10 — автономні цілісності;
11 — відношення;
12 — внутрішньооб’єктні;
13 — об’єкт-об’єктні;
14 — суб’єкт-об’єктні;
15 — властивості; 16 — соціальні;
17 — індивідуальні; 18 — активність;
19 — інтереси; 20
— цілі; 21
— дії;
22 — соціальні мотиви;
23 — джерело економічного зростання соціуму;
24 — заощадження; 25
— додатковий продукт;
СЕС розглядається через призму суб’єктів і об’єктів. Під першим розуміється структура системи, сукупність членів асоціацій, ієрархій, елементи важливих подій, пов’язаних з кар’єрою та особливостями життєвого циклу. Об’єкти представлені многовидами елементів матеріального світу.
Відношення в СЕС пов’язуються за допомогою факторів, що відображають відношення власності та поділ матеріальних благ, чим детермінуються параметри динаміки соціуму. Елементи СЕС як об’єкта дослідження пов’язуються з інтересами, цілями, діяннями, соціальною мотивацією.
Успішне економічне зростання характеризується, зокрема, обсягами заощаджень і додаткового продукту.