Posibniki.com.ua Економіка Соціальна економіка СУПЕРЕЧНОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ


< Попередня  Змiст  Наступна >

СУПЕРЕЧНОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ


8.1. Світова фінансово-економічна криза 2007

—2009 рр. та її перспективні наслідки

8.2. Основні прояви десоціалізації економіки

8.3. Шляхи трансформації сучасної соціально-економічної системи

Вивчивши матеріали цієї теми, ви знатимете: ? причини та динаміку світової фінансово-економічної кризи 2007

—2009 рр. у світі; ? особливості кризових явищ в Україні; ? наслідки фінансово-економічної кризи у соціальному секторі; ? основні соціальні проблеми в сучасній економіці; ? моделі розвитку посткризової економіки, а також умітимете: ? виокремлювати відмінності світової фінансово-економічної кризи 2007

—2009 рр. від попередніх кризових явищ в економіці; ? порівнювати прояви процесів десоціалізації в світі та

Україні за допомогою прикладів і статистичних даних; ? розробляти власні моделі посткризової трансформації світової економіки на основі комбінацій розглянутих сценаріїв.

Порушення рівноваги в соціально-економічній системі виникає через притаманну людині нераціональну економічну поведінку, а також унаслідок низького рівня моральної, духовної та етичної свідомості економічних суб’єктів. Фінансово-економічна криза стала відображенням проблем усієї системи сучасного суспільства, включаючи його світогляд, суспільне життя, ціннісні критерії. Тому шляхи виходу з неї

— не тільки у фінансовій та економічній сферах, а й у необхідності соціалізації та гуманізації економічного розвитку. Сучасна глобальна криза завершиться тоді, коли відбудеться структурна перебудова світової економіки,

8.1. Світова фінансово-економічна криза 2007—2009 рр. та її перспективні наслідки

???? 8

В умовах нових викликів та ризиків економічні кризи відбуваються дедалі частіше, що призводить до зростання нестійкості економічних систем. Вони стають дедалі вразливішими до появи нових та активізації дії традиційних загроз, що мають як зовнішнє, так і внутрішнє походження. Усе це негативно впливає на стан соціальної економіки в країнах світу, зокрема в Україні.

У минулому економічні кризи пояснювалися різними причинами

— війнами, революціями чи стихійними лихами.

Класична теорія економічних криз пояснювала їх появу «концепцією перевиробництва», згідно з якою сфера виробництва здатна створити такий обсяг товарів і послуг, який не може бути спожитий. Класовий контекст концепції перевиробництва був обґрунтований Карлом Марксом у його праці «Капітал».

Дж. М. Кейнс також розглядав причини економічних криз у масштабах споживання, яке він, однак, зводив до недостатньої купівельної спроможності населення, закликаючи до політики «ефективного попиту».

Особлива позиція в аналізі причин економічних криз належить концепції монетаризму, згідно з якою економічна стабільність залежить від співвідношення між загальною сумою грошей, що знаходяться в обігу, і загальною кількістю вироблених товарів і послуг. Це співвідношення, на думку монетаристів, може змінюватися як завгодно, головне

— щоб загальний рівень цін залишався стабільним. Як наслідок, економічна криза породжується надмірним збільшенням або зменшенням кількості грошової маси, що викликає відповідно інфляцію і дефляцію. Інституціональна теорія пояснює причини економічних криз неефективністю економічних і соціальних інститутів у сфері реалізації їх регулюючих та управлінських функцій.

Економічна криза

— це різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, пору-

включаючи появу нових моделей наднаціонального і національного регулювання, міжнародних зв’язків і міжнародних валютних відносин.

— в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Причини виникнення та динаміка фінансово-економічної кризи

Світова фінансово-економічна криза

— це структурна ломка світової економіки, відносин між фінансовим капіталом, товарним виробництвом і сферою послуг, зміна пріоритетів у виборі засобів виробництва. Інтерпретація кризи виключно як фінансової є однобічною. Фінансові бульбашки

— це лише наслідок тих тектонічних змін виробництва в технологічних системах, моносоціальній структурі економіки, коли технології та інститути перестають працювати так, як вони працювали раніше.

Світова фінансово-економічна криза 2007

—2009 рр. відбулася в нових історичних умовах

— на етапі економічної модернізації та інтенсивного науково-технічного прогресу, в рамках реалізації моделі нової економіки.

Наприкінці минулого століття і до кінця 2007 року в світовій економіці спостерігалося тривале піднесення, яке дозволило на чверть підвищити світове ВВП. Економічне зростання спиралося на піднесення ефективності виробництва, передусім продуктивність праці, яке забезпечило одночасне зростання прибутку і реальних доходів населення в багатьох країнах.

Однак наприкінці 2007 р.

— на початку 2008 р. інтенсивність зростання різко знизилася, що було викликано наростанням кризових явищ у фінансовій сфері, які виявилися спершу в США, а потім перекинулись на світову економіку. До кінця 2008 року стало зрозуміло, що відбувається глобальна економічна криза, яка за своїм масштабом є найглибшою з часів Великої депресії початку 30-х років ХХ століття.

Відомий економіст А. Ослунд трактує причини виникнення кризи в надмірно експансивній грошовій політиці ФРС США, наявності величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великому профіциті у зовнішній торгівлі Китаю, значному торговому дефіциті США, недоліках системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалості регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях.

Сучасна економічна наука виокремлює такі детермінанти, що є головними причинами фінансово-економічної кризи 2007

— 2009 рр.:

шенні виробничих зв’язків, які склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття і в результаті

— саморуйнування фінансової піраміди боргових зобов’язань США;

— непрозорість фінансових компаній, недобросовісність рейтингових агентств (були зафіксовані численні випадки, коли деякі рейтингові агентства давали неправдиву інформацію інвесторам, а низка великих компаній спеціально викривляла свої звітні дані);

— складність системи деривативів (деривативи настільки ускладнюють сучасну фінансову систему, що інвестор не в змозі оцінити ризики);

— різке коливання цін на енергоносії та коливання фондового ринку;

— неадекватність неоліберальної ідеології реальним процесам соціально-економічного розвитку;

— помилки регулювання фінансових ринків (чимало експертів вбачає головну причину кризи в недостатньо жорсткому чи некваліфікованому регулюванні фінансових ринків, у помилковій фінансовій політиці західних країн, і передусім США);

— глобалізація світової економіки, яка зняла адміністративні перепони на шляху поширення кризових явищ.

Головний економіст МВФ О. Бленчард вважає, що фінансовоекономічна криза 2007

—2009 рр. є «найтяжчою за останні 60 років… яка поставила світ на межу фінансової катастрофи» .

Криза, яка розпочалася в серпні 2007 року, має глобальний трансформаційний характер і кілька важливих особливостей:

— виникла в найбільш розвинутій країні світу та охопила спочатку розвинуті країни, а вже потім перекинулася на ті, що розвиваються;

— виникнення фінансових бульбашок (торгівля продуктами або активами за цінами, які перевищують реальні) на багатьох фондових ринках (іпотека, нафта, метали, інформаційні технології, біотехнології);

— відсутність безпосередніх зовнішніх причин (наприклад, рішення ОПЕК про підвищення цін на нафту, що спровокувало економічну кризу 1973 року);

— надзвичайно широке охоплення країн і регіонів;

— велика глибина спаду і масштабність;

— демонстрація чутливості сучасної господарської моделі, слабкість її інститутів (які не спромоглися завадити й успішно боротися з наслідками);

1 Blanchard O. Cracks in the System (Repairing the Damaged Global Economy) // Finance and Development.

— 2008.

— No. 8

—10.

— Р. 8

—11.

— розмивання середнього класу;

— розширення прірви між багатими і бідними.

Кругообіг капіталу в реальному секторі економіки функціонує невіддільно від кредитно-банківської системи, фінансування основного та оборотного капіталу, платіжно-кредитних операцій, накопичення капіталу, міжгалузевого перерозподілу кредитних ресурсів. Однак, на початку ХХІ століття фінансова система США не спиралася на реальну економіку, що призвело до формування фіктивної вартості низки фінансових інструментів, цінних паперів, деривативів, спекулятивних активів із заставою нерухомості, землі, енергетичних ресурсів. У результаті розрив між фінансовими активами та реальною економікою став просто колосальним.

Це дістало своє відображення в тому, що останніми роками населення США жило в кредит, практично нічого не заощаджуючи. Насамперед це стосується нижньої частини середнього класу (людей з доходами 30

—40 тис. дол. на рік), яка отримала доступ до нових високоризикових кредитних інструментів. До них належить споживчий та іпотечний кредити за рахунок майбутніх доходів позичальників, що загострювало проблему збуту в перспективі. Нерідко кредити видавалися безробітним і людям, які не мали постійного доходу. Це відбувалося через відсутність ефективних методів державного контролю за ризиками кредитнобанківських організацій. Обсяг високоризикових кредитів став таким значним, що 2007 року перевищив 13,4 млрд дол. і сягнув 96 % ВВП. Підвищенню відсоткової ставки на іпотеку сприяло зменшення ціни на нерухомість на інших ринках та тотальне неповернення кредитних платежів.

Паніка почалася після оголошення найбільшими іпотечними агентствами про їхні величезні збитки: Freddie Mac (50 млрд дол.) і Fannie Mae (59 млрд дол.), на які припадало 44 % обсягу іпотечного ринку. За принципом доміно почали «валитися» інвестиційні банки. Наприклад, Bear Stearns був проданий банківському гіганту JP Morgan Chase. Збанкрутував банк Lehman Brothers (із 158-літньою історією), накопичивши 613 млрд дол. боргів. Найбільший інвестбанк Merril Lynch був проданий банку Bank of America за 70 % ринкової вартості. Акції Morgan Stanley тільки протягом восьми місяців втратили 49 % біржової вартості, Goldman Sachs

— 51 %. У результаті на Волл-Стріт залишилося лише два незалежні інвестиційні банки. Потім криза охопила найбільші фінансові інститути США

— такі, як Citigroup, Bank of America, JP Morgan Chase, Wells Fargo та ін. Зі сфери банківсько-

— General Motors, Ford, Chrysler.

США проводили антикризову політику стимулювання ринкового попиту і надання допомоги найбільшим банкам та корпораціям, які своєю безвідповідальною діяльністю сприяли появі кризи. Тим не менше, значні капітали, зокрема антикризові асигнування, продовжували використовуватися для спекуляцій. У результаті почали тріскати «спекулятивні бульбашки» і руйнуватися фінансові піраміди, різко знижуватися курси цінних паперів та рівень капіталізації великих корпорацій і банків, що підірвало їх ліквідність.

За сім місяців кризи (вереснь 2008 р.

— березень 2009 р.) індекс Dow Jones у США зменшився на 34,8 %, а індекс Nasdaq

— на 38,3 % . Президент США Б. Обама заявив, що економіка перебуває в кризі, і кожні 30 секунд у країні відбувається банкрутство 2 .

За даними Британського Центрального Банку на 2008 рік, втрати світових фінансових установ у результаті кризи сягнули близько 2,8 трильйона доларів. Криза фінансової сфери принесла США зниження інвестицій, активності у сфері будівництва та зростання безробіття. 2008 року рівень безробіття в країні досягнув 10 мільйонів людей (найгірший показник за останні 25 років). Найбільше постраждали будівельний, фінансовий, роздрібний та обробний сектори економіки. Бюджетний дефіцит у США в 2009 році становив 1,85 трлн дол., тоді як 2008 року він дорівнював 500 млрд дол.

Динаміка кризових процесів у світі

Обвал ринку іпотечного кредитування у США та подальша криза неплатежів призвели до того, що, володіючи трильйонними активами, найбільші банки світу зіткнулися з катастрофічним браком реальних коштів для здійснення поточних платежів. Світова економічна система почала відчувати дефіцит ліквідності. Чимало банків зазнавало величезних втрат, частина з них перебувала на грані банкрутства. Наприклад, один з найбільших банків Європи

— HSBC

— у 2008 році зазнав серйозних фінансових втрат. Протягом 9 місяців 2008 року чистий збиток банку зріс

1 New York Times Dow Jones Industrial Average, 26.03.2009.

2 Gallup Obama Job Approval Dips Below 60% for First Time, 24.02. 2009.

го кредитування криза перекинулась у сферу виробництва: ринкова пропозиція перевищила попит, який став скорочуватися, супроводжуючись масовими звільненнями працівників усіх галузей. У критичному стані виявились автомобільні гіганти

Протягом 2008 року економіка ЄС демонструвала тенденцію негативного зростання. Криза виникла в галузі нерухомості, автомобільна промисловість почала значне скорочення виробництва. Наприкінці 2008 року в країнах єврозони спостерігалася технічна рецесія.

Китай та Індія

— країни, які демонстрували високі темпи зростання в економіці, також зіткнулись із серйозними проблемами. У цих країнах відбувалося зниження обсягу експорту. Сотні невеликих індійських підприємств, що виробляли текстильну продукцію, збанкрутували, а деякі великі підприємства (наприклад, в автомобільній індустрії) були змушені тимчасово зупинити виробництво. Чимало китайських фабрик, орієнтованих на експорт, закрилися, що призвело до підвищення безробіття. 2008 року Китай продемонстрував зменшення імпорту порівняно з показниками 2007 р., помітним було зниження виробництва електроенергії. У кінці 2008 року Китай оголосив про скорочення золотовалютних резервів уперше з 2003 року. Причиною цього, за словами китайських чиновників, стали «серйозні побоювання через прогнозоване зниження обмінного курсу юаня», а також через той факт, що іноземні компанії, які мають представництва на території Китаю, почали виводити валютні резерви зі своїх китайських філіалів.

Глобальна фінансово-економічна криза продемонструвала чутливість сучасної господарської моделі та слабкість її інститутів. Наслідками світової фінансової кризи для більшості країн стали скорочення інвестиційних програм; дефіцит ліквідності; скорочення споживацьких витрат; зниження обсягів експорту та в результаті тотальне зниження обсягів виробництва. Це можна простежити в негативних змінах обсягів ВВП (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

ЗМІНА РІВНЯ РЕАЛЬНОГО ВВП у 2006

—2010 роках, %

Регіон20062007200820092010

Розвинуті країни2,92,60,6– 3,51,1

Центральна та Південно-Східна Європа (не ЄС) та СНД

7,97,64,5– 6,52,4

Східна Азія10,011,27,36,17,9

Південно-Східна Азія та Океанія6,26,54,40,54,0

Закінчення табл. 8.1

майже втричі порівняно з аналогічним періодом 2007 року. Щоб знизити витрати, топ-менеджмент банку заявив про значні скорочення персоналу по всьому світу.

Закінчення табл. 8.1

Регіон20062007200820092010

Південна Азія9,18,76,65,05,0

Латинська Америка та Карибський басейн

5,75,74,2– 2,52,9

Ближній та Середній Схід5,56,14,91,44,1

Північна Африка6,15,85,53,74,3

Країни на південь від Сахари6,36,85,41,24,1

Світ в цілому5,15,23,0– 1,13,1

Джерело: http://www.oecd.org/statistics/

Найбільше падіння ВВП у 2009 році зафіксовано серед групи країн у Центральній та Південно-Східній Європі (не ЄС) та СНД

— на 6,5 %, а також у розвинутих країнах та ЄС, де зменшення ВВП становило 3,5 %.

Фінансово-економічна криза переросла у широкомасштабну соціальну кризу, яка призвела до стрімкого зниження якості життя громадян, зростання бідності і безробіття (соціальне явище, коли кількість охочих отримати роботу є більшою, ніж робочих місць), поширення неповної зайнятості, зниження кількісного складу середнього класу, соціальної та політичної нестабільності, вимушеної міграції (з негативними наслідками для країн-донорів та позитивними для країн-реципієнтів), високої соціальної конфліктності, збільшення нерівності доходів усередині країн та знецінення гідності праці.

Криза не лише збільшила рівень безробіття, вона значною мірою погіршила якість зайнятості. У докризовий період з 2,8 млрд працюючих у світі близько 1,388 млрд були люди, які жили на 2 долари США в день. При цьому більше 380 млн осіб перебувала в умовах крайньої бідності (менше, ніж на 1 долар США на день). Через вплив кризи в 2010 році кількість працюючих бідних у всьому світі збільшилася на 215 млн осіб, ще приблизно 200 млн осіб опинилися на межі зубожіння. Ця проблема ще до кризи була надзвичайно актуальною в багатьох країнах, оскільки щорічно на світовому ринку праці з’являється 45 млн молодих людей без кваліфікації.

Безробіття супроводжується втратою доходів, а також зниженням рівня життя, погіршенням харчування, зниженням мож-

—2009 років за оцінкою Міжнародної організації праці показує зростання у 2009 році (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

ДИНАМІКА БЕЗРОБІТТЯ У КРАЇНАХ СВІТУ за 2006

—2009 роки, %

Регіон2006200720082009

Світ в цілому6,05,75,86,6

Розвинуті країни6,35,76,08,4

Центральна та Південно-Східна Європа (не ЄС) та СНД

9,08,38,310,1

Східна Азія4,03,84,34,4

Південно-Східна Азія та Океанія6,15,45,35,3

Південна Азія5,15,04,85,1

Латинська Америка та Карибський басейн

7,47,07,08,2

Ближній та Середній Схід9,59,39,29,4

Північна Африка10,410,110,010,5

Країни на південь від Сахари8,28,08,08,2

Джерело: http://www.oecd.org/statistics/

Один з найвищих рівнів безробіття зафіксований на території, яка поєднує Центральну та Південно-Східну Європу (не ЄС), а також СНД, до якого асоційованим членом входить Україна, та складає 10,3%, тоді як у традиційно благополучній за цим показником Східній Азії

— лише 4,4 %. Максимальний приріст рівня безробіття зафіксований у Південно-Східній Азії та Океанії

— збільшення на 3,3 % та у розвинутих країнах та ЄС

— збільшення на 2,4 %.

Згідно з даними доповіді Організації економічного співробітництва і розвитку, світовий ринок праці досяг критичної точки у 2009 році і поступово відновлюється. У 2012 році середній рівень безробіття в країнах Центральної та Південно-Східної Європи й СНД становив 8,2 %; розвинутих країнах та ЄС

— 8,3 %;

ливостей отримання та продовження освіти, професійного та кар’єрного зростання, оплати кредитів, житла, медичних послуг тощо. Аналіз та оцінка рівня безробіття певним чином є показником глибини соціальної кризи в країні. Динаміка його змін протягом 2006

— частка якої

— більше половини всіх втрачених під час кризи робочих місць

— 7,8 % .

Динаміка економічної кризи в Україні

В Україні на початку 2007 року також формувалися передумови для кризових явищ. Приватні компанії та населення накопичували великі борги в основному за рахунок позичань за кордоном. Очевидна стабільність долара спонукала українські банки і компанії брати кредит в американській валюті, конвертувати її в гривні, а потім позичати гроші, або вкладати в місцеві проекти, переважно нерухомість.

Будівельна сфера швидко розвивалась, оскільки іпотечне кредитування майже втричі перевищувало темпи зростання кредитування економіки. Особливо виділялося кредитування домогосподарств. 2008 року банки видали корпоративному бізнесу та домогосподарствам на придбання, будівництво і реконструкцію нерухомості 55,3 млрд грн, що в 1,3 раза більше капітальних витрат державного та місцевих бюджетів усіх рівнів за 2008 рік (41,2 млрд грн 2 ). Банки примножували спекулятивний попит і вибудували фінансову піраміду. НБУ проводив кредитну експансію. Якщо у 2005 р. обсяг додаткових кредитних вкладень дорівнював половині доходів державного бюджету, то у 2007 р. він перевищив його доходи, а у 2008 р. річний приріст кредитування був більшим, ніж сумарні доходи бюджетів усіх рівнів.

У такий самий спосіб діяли іноземні банки. Загалом пріоритет віддавався кредитуванню фізичних осіб, яке у 2007

—2009 рр. було втричі більшим за кредитування юридичних осіб. Частка кредитування фізичних осіб перевищила 37 % загального обсягу кредитних вкладень, що істотно збільшило платоспроможний попит. Це підтверджує те, що банки разом з іноземним капіталом спрямовували кредитні кошти не на розвиток національного виробництва, а на споживання.

Проте в умовах, коли закордонні банки згорнули свої кредитні програми (а це була змушена зробити більшість банків, що постраждали від іпотечної кризи в США), вітчизняні фінансові установи опинилися перед загрозою кризи ліквідності. По-перше, для повернення закордонних кредитів банки змушені були перекредитовуватися (кредитні зобов’язання бере на себе інший банк, у

1 http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---dgreports/---dcomm/-publ/documents/ publication/wcms_202326.pdf

2

Сивульський М. І. Національні особливості фінансової кризи // Фінанси України.

— 2009.

— № 7.

— С. 6.

у США

—7 %, крім того були значно посилені вимоги до фінансового стану позичальників. Національний банк для запобігання можливій фінансовій кризі в Україні значно посилив вимоги до резервування за кредитними операціями, що теж призвело до подорожчання кредитів та до певного застою на ринку, а відтак

— до проблем будівельного сектора.

Паніку серед населення викликали високі темпи девальвації національної валюти, що були спричинені кризою грошової системи США та значними коливаннями на валютному ринку. Станом на 20 грудня 2008 року гривня виявилася лідером за масштабністю обвалу національної валюти. Вона знецінилася на 81 % (до прикладу, польський злотий

— на 40 %, російський рубль

— на 12 %, євро

— на 3 %). Фактично НБУ виявився неспроможним впоратися зі своєю ключовою функцією

— забезпечувати стабільність національної грошової одиниці, як внутрішньої, тобто цінової, так і зовнішньої, тобто грошової. Насамперед це був удар по банківській системі. Підірвана довіра населення до банків вилилася в ажіотажне намагання забрати депозити. Такий процес зробив чимало банків неплатоспроможними, а мораторій Нацбанку на дострокове зняття вкладів ще більше загострив ситуацію. НБУ здійснив багатомільярдні інтервенції, щоб зупинити зростання курсу долара і припинити падіння курсу гривні. Усього з кінця літа 2008 року, коли почалися девальваційні процеси, готівковий ринок «проковтнув» 4,6 млрд дол., а золотовалютні резерви Нацбанку зменшилися майже на 10 млрд дол., тобто більше як на 25 %.

Ціни на багато предметів споживання підвищувалися, причому особливо зросли ціни на ліки. Підвищення курсу долара у понад півтора раза стало підставою для зростання цін на ліки вдвічі й більше. Це

— один із прикладів, коли криза всупереч елементарній логіці й порядності використовувалася для власного збагачення.

Значний рівень інтегрованості України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на зростання інфляції в Україні. За підсумками 2008 р. інфляція в Україні становила безпрецедентні 22,3 %, що значно знизило реальні доходи населення. Відбулося знецінення активів, збільшилося безробіття і відповідно посилилося навантаження на бюджет, доходи якого скоротились. Зменшення надходжень до бюджету за зростання потреб суспільства і держави збільшило дефіцит

даному разі іноземний) за значно вищими ставками, а по-друге, нові залучені з-за кордону кошти теж стали значно дорожчими. У результаті ставки на іпотечні кредити зросли на 5

Кризові явища позначилися на соціальній сфері, що відобразилось у підвищенні рівня безробіття. Погіршення було зафіксовано не лише на ринку праці, а й також спостерігалось у збільшенні заборгованості по виплаті заробітної плати. У цілому це призвело до погіршення соціального середовища, яке виявилося у зростанні рівня злочинності, яка 2009 року збільшилась на 12,6 % порівняно з 2008 роком.

У першому півріччі 2013 року рівень безробіття в Україні становив 7,5 %, що свідчить про певне поліпшення в цій сфері, проте не досягнуто показника докризового рівня. Ситуація з безробіттям в Україні не настільки критична, як в інших країнах (у березні 2013 року найвищими показниками безробіття у Європі були: Греція

— 26,6 %, Іспанія

— 26,8 %, Португалія

— 17,6 %, Кіпр

— 15,1 ), і за прогнозними оцінками поліпшиться не раніше, ніж до 2016 року.

Фінансово-економічна криза значно ускладнила функціонування системи соціально-трудових відносин в Україні через несвоєчасність виплат і зростання заборгованості із заробітної плати; низький рівень оплати праці в низці галузей економіки (вугільна промисловість, сільське господарство, галузі бюджетної сфери); незабезпеченість прав і гарантій працівників на підприємствах-банкрутах; зростання рівня безробіття серед працездатного населення; масові звільнення найманих працівників, практику вимушеної неповної зайнятості та довготривалих відпусток за власний рахунок у базових галузях економіки. Критичне загострення соціально-трудових відносин спостерігається у гірничо-металургійному комплексі, машинобудуванні, хімічній та вугільній промисловості. З позиції соціальної справедливості вкрай необхідним залишається питання про реформування оплати праці в Україні на основі встановлення економічно та соціально обґрунтованого рівнів мінімальної заробітної плати та забезпечення оптимальної міжгалузевої, міжкваліфікаційної та міжпосадової диференціації зарплати усіх категорій працівників.

Стрімко знижується рівень і якість життя населення країни, якісно змінюється соціальна структура суспільства через кількісне зменшення середнього класу на фоні збільшення соціального

1 http://infolight.org.ua/content/dinamika-ta-geografiya-bezrobittya-v-ukrayini-ta-ies-u2012-2013-rr

бюджету. Якщо його допустима норма дорівнює 3 %, то у 2009 році він становив 7,5 %, тобто 31 млрд грн.

— інвалідам, дітям-сиротам. Помітні скорочені видатки на охорону здоров’я, розвиток культури і спорту, молодіжні заходи.

У соціально-трудовій сфері як у передкризовий, так і у кризовий період у зв’язку з украй дешевою робочою силою рівень заробітної плати у багатьох галузях господарювання, в бюджетній сфері неможливо назвати справедливими винагородами за працю і гідними доходами

— за своїми розмірами вони, радше, відповідають соціальним виплатам з ознаками експлуатації найманої праці (як державою, так і роботодавцями), що безпосередньо порушує норми соціальної справедливості.

У жовтні 2009 року Київський міжнародний інститут соціології провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом інтерв’ю опитано 1997 респондентів, що проживають у всіх областях України, Криму та Києві за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років .

Згідно з результатами опитування наслідки кризи не відчули приблизно 5 % населення. Відчули наслідки кризи 93 % населення України, зокрема:

83 % людей відчули кризу через зростання цін і тарифів;

46 %

— через зниження рівня своїх доходів;

7 %

— через затримки виплат заробітної плати або пенсій;

11 %

— через втрату роботи.

Тому актуалізується проблема ефективного державного регулювання основних сфер життєдіяльності українського суспільства, особливо економіки та соціально-трудової сфери з метою збереження людського і трудового потенціалу країни, забезпечення умов для позитивної соціальної адаптації населення та працівників до умов, що змінюються, дотримання принципів соціальної справедливості в таких складних ситуаціях.

Світова фінансово-економічна криза заперечила поширене донедавна уявлення про те, що завдяки глобалізації, інноваційному розвитку, посиленню регуляторних функцій держави та вивченню уроків із досвіду минулого вдасться перебороти чи, бодай, суттєво пом’якшити економічні кризи та їх наслідки.

1

Всеукраїнське опитування громадської думки Київського міжнародного інституту соціології «Відчуття наслідків економічної кризи населенням України. Динаміка бідності в Україні, 1994

—2009 рр. [Електронний ресурс].

— Режим доступу: http://www.kiis. com.ua/txt/doc/29042009/pr.doc

розшарування суспільства. Згортаються соціальні програми, особливо ті, що фінансуються з місцевих бюджетів, що негативно вплинуло на стан соціальних виплат і допомоги найбіднішим верствам населення

Розпочавшись у другій половині 2007 року, глобальна економічна криза виявилася найбільш глибокою за останні десятиліття. Масштаб потрясінь для глобальної господарської системи й окремих країн значно збільшується тим, що ні національні уряди, ні регіональні інтеграційні групи, ні міжнародні економічні організації, відповідальні за регулювання глобальних економічних процесів, не виявились готовими своєчасно запропонувати системні рецепти протидії кризі та нейтралізації її наслідків. Криза розповсюдилася на всі рівні сучасної економіки

— світовий, регіональний, національний, галузевий, корпоративний, домогосподарський. Це означає, що в останні роки посилилася нерівномірність економічного і соціального розвитку.

Світова фінансово-економічна криза поставила перед світовим співтовариством нові завдання, пов’язані з необхідністю узгодження та координації антикризових зусиль у міжнародному масштабі з тим, щоб визначити ефективні методи виходу із кризи та заходи, які сприятимуть недопущенню її повторення.

У сучасних наукових працях констатується, що в плануванні антикризових заходів у більшості країн було зроблено три стратегічні помилки:

1. Неправильно був поставлений «діагноз»

— криза розглядалася як фінансова і короткострокова, тоді як вона була структурною і довгостроковою.

2. Хибно був обраний головний об’єкт програми антикризових заходів

— тільки банківська система і фінансовий ринок. Заходи щодо порятунку банківської системи повинні були розглядатись у контексті широкої програми запобігання економічній депресії.

3. Замість реалізації продуманої стратегії довгострокового розвитку, наголос був зроблений на короткострокових «пожежних» заходах, які у відсутність стратегічного плану виявилися малоефективними і марнотратними.

Фінансова глобалізація спричинила суттєві зміни в дії економічних законів, зокрема в реальному та фінансовому секторі. Програми антикризових заходів мають ураховувати ці особливості стосовно реальної економіки та зростання обсягу капіталу, який функціонує поза нею. Особливої уваги заслуговує проблема пропорційного розподілу антикризових асигнувань, передусім соціальних. Для ефективної реалізації антикризових програм влада повинна своєчасно вживати заходів проти тих, хто намагається використати кризу в своїх корисливих цілях, проти корупції, казнокрадства, кримінальних тенденцій.

Очікувані зміни у світовому господарстві після уроків фінансової, економічної та соціальної криз:

— прориви в інноваційному розвитку;

— стимулювання ресурсоощадних і екологічно чистих технологій;

— підвищення ефективності промислового та сільськогосподарського виробництв;

— скорочення питомої ваги споживання невідтворюваних ресурсів;

— стійке зростання світових потреб у продовольстві;

— подальша інтернаціоналізація систем регулювання економіки;

— рух у бік формування міжнародної моделі соціальноекономічного розвитку;

— вивчення та використання позитивного досвіду національних економік;

— збільшення соціальної складової світової економіки;

— інвестиції в людський капітал

— науку, охорону здоров’я, освіту, культуру, поліпшення середовища проживання.

Поглиблення вивчення кризової ситуації є однією з найважливіших умов проведення адекватної сьогоднішнім реаліям соціально-економічної політики, націленої на успішний розвиток України у відповідності до вимог часу.

Адже будь-яка криза

— це не тільки деградація однієї лінії розвитку, а й поява умов для нових можливостей у майбутньому.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.3. Шляхи трансформації сучасної соціально-економічної системи
ДОДАТКИ
7.3. Модель «людська безпека»
Частина 2. СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА
СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА
Частина 2. 6.5. Політика розвитку соціальної сфери
6.5. Політика розвитку соціальної сфери
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)