Сьогодні в Україні відсутня цілеспрямована і системна державна підтримка, яка б забезпечила гарантування продовольчої безпеки країни та перетворення аграрного сектору на конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках секторекономіки держави.
Сільське господарство є, безумовно, однією з найперспективніших галузей економіки України, але для свого успішного функціонування потребує зваженої та збалансованої підтримки держави. Підприємствам агропромислового комплексу для покращення власної матеріально-технічної бази та поповнення оборотних коштів потрібні кредитні ресурси [1, с. 151].
Нині ситуація з можливостями доступу до отримання кредитіву сільському господарстві не відрізняється від інших галузейекономіки. Проте, сільськогосподарським підприємствам порівняно з підприємствами інших галузей значно важче отримати доступ до кредитних ресурсів, і причин цьому є досить багато. Важливе значення у формуванні фінансово-кредитного механізмуналежить державі, оскільки однією із головних її функцій є створення сприятливого економічного становища.
Вперше Урядом України в 2000 році були впроваджені заходищодо стимулювання грошового кредитування комерційними банками України через механізм часткової компенсації ставок за кредитами. Компенсуючи частину процентної ставки по кредитах для підприємств агропромислового комплексу України, держава виступає яккаталізатор усього процесу кредитування сільського господарства.
Система здешевлення процентної ставки за рахунок державного бюджету довела свою ефективність, оскільки спостерігалосьзростання кредитних ресурсів у галузь та її загальний розвиток,незважаючи на те, що першочергово компенсація була впроваджена лише з метою фінансового оздоровлення аграрної галузі,вона дала свої позитивні результати: високий рівень поверненнякредитів став неочікуваним для банків.
У зв’язку із фінансовою кризою та необхідністю виконувативимоги СОТ у 2010 року було зменшено обсяги фінансування аг-ропромислового виробництва та відмінено ряд важливих бюджетних програм:
1. «Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримкавиробництва продукції рослинництва»;
2. «Фінансова підтримка фермерських господарств»;
3. «Докорінне поліпшення земель підприємств агропромислового комплексу»;
4. «Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів»;
5. «Фінансова підтримка агропромислових підприємств, щознаходяться в особливо складних кліматичних умовах»;
6. «Часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва» [1, с. 262].
Оскільки завданням Уряду є забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу, продовольчої безпеки іпродовольчої незалежності країни, то необхідно здійснюватикомплекс дій, які можуть полягати у наступному:а) забезпечення належного фінансування Аграрного фонду увизначених законодавством обсягах із загального фонду державного бюджету;б) стабільне фінансування підприємств агропромисловогокомплексу за бюджетними програмами підтримки їх розвитку,насамперед спрямованих на надання фінансової підтримки підприємствам агропромислового комплексу із застосуванням механізму здешевлення кредитів;в) державну підтримку оновлення машинно-тракторного парку за напрямами та в обсягах, що передбачені Державною цільовою програмою реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі;г) активізацію співробітництва з міжнародними організаціямита забезпечення здійснення заходів щодо залучення міжнародноїтехнічної допомоги в агропромисловий комплекс [3, с. 17].
Скорочення бюджетних витрат приведе до падіння рівня сільськогосподарського виробництва, тому Національному банкуУкраїни та Кабінету Міністрів України необхідно забезпечитипершочергове рефінансування комерційних банків, які пролонгують кредити підприємствам агропромислового комплексу.
Список використаних джерел
1. Булана О. Тенденції зміни підходів до державної підтримки економіки у країнах Європи та уроки для України // Світ фінансів. — 2009.
— № 2(19). — C.149–154.2. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу тадержави : нац. доп. / за заг. ред. В.М.Гейця [та ін.]. — К. : НВЦ НБУВ,2009. — 687 c.
3. Шелудько Н. М. Фінансові ринки України і Росії: уроки кризи таперспективи розвитку // Економіка і прогнозування. — 2010. — № 3.
—С. 7—24.Живило І. С.науковий керівник — Зеленський А. В., викладач,Інститут бізнесу і фінансів Подільського державногоаграрно-технічного університету, м. Кам’янець-Подільський
