Нормування праці на підприємстві
— це сукупність організаційно-технічних і економіко-соціальних заходів щодо забезпечення активного впливу на економію витрат праці, тобто заходів з праці, які здійснюються з метою випуску продукції з найменшими витратами праці на основі використання всіх резервів зростання продуктивності праці.
Систему організації нормування праці характеризують: структура органів і підрозділів, що займаються нормуванням праці; організація розробки, затвердження і впровадження методичних і нормативних матеріалів; організація роботи із встановлення, перегляду, врахування виконання норм; планування роботи з нор
1
Фильев В. И. Нормирование труда на современном предприятии. Методическое пособие. Приложение к журналу «Бухгалтерский Бюллетень», 1996.
— С. 92.
Провідне місце в організації нормування праці на підприємстві належить оцінці економічної ефективності заходів з удосконалення нормування праці. Вона потрібна для вибору найперспективніших напрямів і розрахунку очікуваної економічної ефективності заходів у плануванні цих робіт; зіставлення різних варіантів і вибору найефективнішого з них; розрахунку економічної ефективності, досягнутої в результаті впровадження досконалішої організації праці.
Завдяки комплексному характеру цих заходів більшість із них у тому або тому ступені породжує економічний, психофізіологічний і соціальний ефекти. Економічний ефект досягається зниженням трудомісткості продукції, витрат робочого часу, вивільненням виробничих площ та обладнання, зниженням матеріаломісткості й енергоємності продукції та ін. Психофізіологічний ефект виникає за підвищення здатності до ефективної праці, збереження здоров’я працівників. Соціальний ефект досягається підвищенням задоволеності працею. Психологічний і соціальний ефекти в кінцевому рахунку створюють умови для підвищення мотивації до праці, зацікавленості в його результатах, а отже, ведуть до зростання продуктивності і якості праці, тобто до економічного ефекту.
Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалення нормування праці в основному базується на тих саме принципах, що і визначення ефективності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі із заходами щодо вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, то визначається сумарна економія від упровадження всього комплексу заходів.
Основними показниками економічної ефективності є: зростання продуктивності праці та річний економічний ефект (економія наведених витрат).
Приріст продуктивності праці можна розрахувати, визначивши: збільшення виробітку продукції в розрахунку на одного працівника; зниження трудомісткості продукції; зниження втрат і непродуктивних витрат робочого часу; скорочення чисельності працівників; збільшення тривалості фази стійкої працеспоможності.
мування праці; планування, врахування й аналіз трудомісткості продукції; аналіз використання робочого часу; організація вивчення і поширення передового досвіду у сфері нормування праці; організація підготовки і підвищення кваліфікації кадрів з нормування праці; аналіз стану нормування праці.
Приклад.
Підприємці провідних країн (Японії, Англії, Італії, Швеції і
США) не тільки не знижують вимоги до нормування праці, а й розширюють сферу його застосування і підвищують якість чинних норм праці. Так, у США, згідно з вибірковими даними, нормування праці здійснюється на всіх підприємствах машинобудування, на 90 % підприємств харчової, 93 %
— текстильної промисловості. Використовуються спеціальні нормативні документи, в яких міститься опис усіх видів робіт із зазначенням витрат праці на їх виконання. У нормуванні праці широко використовується електронно-обчислювальна техніка та розроблення норм праці за допомогою мікроелементних нормативів, створення автоматизованих систем проектування й нормування трудових процесів. Це, на думку закордонних спеціалістів, стало визначальним напрямом розвитку нормування праці в XXI столітті.
Ефективність роботи з організації нормування праці на підприємстві багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання. Для оцінки рівня організації і нормування праці на підприємстві слід планувати й аналізувати такі показники:
1. Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується за міжгалузевими, галузевими й іншими прогресивними нормативами.
2. Охоплення технологічних і трудових процесів нормами витрат праці.
3. Величину зниження витрат праці на виробництво (у відсотках до всього обсяг витрат праці за рахунок поліпшення нормування, підвищення якості норм.
4. Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства
5. Ступінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці.
6. Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.
Для забезпечення систематичного вдосконалення нормування праці на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати на п’ятирічку і по роках такі напрями: нормативнодослідну роботу з розробки нормативів праці; зниження трудомісткості продукції і робіт з розробки та обслуговування виробниц-
Удосконалення нормування праці безпосередньо пов’язане із застосуванням автоматизованих систем, оскільки розрахунки норм трудових витрат є дуже трудомісткими. Невипадково, що до застосування ЕОМ на підприємствах широко застосовувалися різні технічні пристрої, розроблялись організаційні заходи з метою раціоналізації праці нормувальників, підвищення ефективності їх роботи. Після початку застосування ЕОМ роботи з автоматизації праці нормувальників активізувались. Понад два десятиліття розроблялися системи автоматизованого нормування праці як локального характеру, так і у вигляді складових (підсистем) автоматизованого проектування і нормування технологічних процесів. Широке застосування персональних комп’ютерів відкрило нові можливості автоматизації робіт з нормування праці. Однією з форм використання комп’ютерів стало створення автоматизованого робочого місця нормувальника, тобто людино-машинної системи, що включає й комплекс проблемно орієнтованих методів, алгоритмів, програм виконання розрахунків норм праці. Нормативні матеріали, що відповідають умовам автоматизації розрахунків, мають бути подані у вигляді аналітичних залежностей і прикладних програм, на базі яких можна комплектувати автоматизацію робочого місця нормувальника. А, отже, нормативно-дослідним установам різних рівнів потрібно змінити методичну базу розробки та технологію формування нормативних матеріалів.
Резюме
Організація роботи з нормування на підприємстві передбачає цілеспрямовану і злагоджену діяльність кількох виробничих ланок: лінійного керівництва; функціональних служб з нормування праці; методичного керівництва роботою з нормування; персоналу підприємства. Залежно від масштабів і організації виробництва на підприємствах застосовують різні організаційні форми
тва; аналіз чинних норм витрат праці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж і ін.); вивчення передового досвіду і поширення найраціональніших форм і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів з організації і нормування праці.
Аналіз нормування праці на підприємстві здійснюється з метою підтримки високого рівня напруженості норм, які діють, підвищення ступеня охоплення нормуванням різних категорій працюючих, перевірки та підвищення якості чинних нормативних матеріалів тощо. Стан нормування праці оцінюється за показниками охоплення робіт і працівників нормуванням праці, питомої ваги науково обґрунтованих норм за їхньою кількістю, яка затверджена до виконання, та охоплення працівників цими нормами (або за часом, який працювали за науково обґрунтованими нормами), а також на підставі показників ступеня виконання норм і їх напруженості. Залежно від періодичності, методів проведення, деталізації та широти досліджуваних показників розрізняють такі різновиди аналізу: оперативний, цільовий і вибіркова перевірка конкретних норм.
Систему організації нормуванням праці характеризують: структура органів і підрозділів, що займаються нормуванням праці; організація розробки, затвердження та впровадження методичних і нормативних матеріалів; організація роботи із встановлення, перегляду, врахування виконання норм тощо. Провідне місце в управлінні нормуванням праці на підприємстві належить оцінці економічної ефективності заходів з удосконалення нормування праці. Розрахунок цієї ефективності в основному базується на тих самих принципах, що і визначення ефективності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі із заходами щодо вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, то визначається сумарна економія від впровадження всього комплексу заходів. Основними показниками економічної ефективності є: зростання продуктивності праці та річний економічний ефект (економія наведених витрат).
Терміни і поняття
— коефіцієнт охоплення працівників нормуванням;
— коефіцієнт питомої ваги нормованого часу;
— показник відсотка технічно обґрунтованих норм;
— показник відсотка виконання норм за фактично відпрацьованим та змінним часом;
управління процесами нормування праці: централізовану, децентралізовану або змішану.
— рівень нормування праці;
— відсоток виконання норм виробітку;
— задачі та процес аналізу нормування праці.
Література для поглибленого вивчення матеріалу
1. Бычин Б. В., Малинин С. В., Шубенкова Е. В. Организация и нормирование труда: Учебник для вузов / под ред. Ю. Г. Одегова.
— М. : Экзамен, 2003.
— 464 с.
2. Егоршин А. П., Зайцев А. К. Организация труда персонала.
— М. : ИНФРА-М, 2008.
— 320 с.
3. Пашуто В. П. Организация, нормирование и оплата труда на предприятии: учеб.-практ. пособ.
— М. : КНОРУС, 2005.
— 320 с.
4. Рофе А. И. Организация и нормирование труда: учебник для вузов.
— М. : МИК, 2001.
— 368 с.
5. Тян Р. Б., Багрова І. В. Організація виробництва: навч. посіб. / за ред. д-ра екон. наук. проф. Багрової I. В.
— К.. Центр навчальної літератури, 2005.
— 248 с.
6. Фильев В. И. Нормирование труда на современном предприятии. Метод. пособ. Приложение к журналу «Бухгалтерский Бюллетень», 1996.
— 104 с.
