Сучасний етап розвитку глобалізаційних процесів характеризується цілою низкою особливостей, серед яких слід відзначити ключові. Поперше, ймовірним є уповільнення глобалізаційних процесів. Досліджуючи ідеї циклічного глобального розвитку світу прадавніх філософів, історичний досвід, еволюцію процесу глобалізації економіки та фінансів, аналізуючи праці вітчизняних та західних експертів, а також сучасні тенденції розвитку світо вого господарства, ми дійшли висновку, що слід розрізняти ступені інтенсивності розвитку глобалізації. Більшість науковців та практиків вважає глобалізацію постійним процесом, а саме невідворотним та «довічним». Так, наприклад, всесвітньо відомий польський економіст, експерт міжнародних організацій професор Гжегож В.
Колодко відзначає, що «…трансформація колись має закінчитися, але глобалізація у принципі триват име завжди. Це процес, а не стан, якого можна досягти раз і назавжди» . У наших попередніх працях було запропоновано ідею циклічності інтенсивності розвитку глобалізації економіки та фінансів, яка полягає у тому, що економічна та фінансова глобалізація — це процес постійний і невідворотний, але залежно від багатьох факторів, як-от політичні, економічні, фінансові, екологічні, психологічні тощо, інтенсивність розвитку глобалізації може прискорюватися чи, навпаки, тимчасово зупинятися. Доки триває хв иля суспільного схвалення даного процесу, а також доки країни, нації, економісти та політики бачать її значні переваги, транснаціональні компанії та банки одержують значні вигоди від даного процесу, глобалізація перебуває на стадії поглиблення. Це триває доти, доки ті негативні риси та наслід
28
Аванесян В., Джрбашян Т., Егиазарян А. Концепция стратегии устойчивого экономического развития Армении на долгосрочную перспективу // Экономический еженедельник Армении, 10
—
16 июня, 2003. — № 27 (531).
29
Колодко Гжегож В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. — К.:
Основні цінності, 2002. — С. 202.
30
Стукало Н. В. Фінансова глобалізація: сучасні тенденції розвитку та висновки для України //
Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України. — Вип. 2 (17).
—
Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. — С. 41—44. ки, які вона несе для людства в цілому та кожної країни, фірми, людини зокрема, не переважать її позитивні ефекти, або якісь форс-мажорні обставини не вповільнять її розвиток. З часом суб’єкти міжнародної економіки знову починають шукати шляхи одержання вигоди в процесі об’єднання світових ринків товарів, послуг, капіталу, праці тощо, що т ягне за собою період прискорення розвитку глобалізаційних процесів. Підтвердження даної тези вбачаємо, наприклад, у тому, що розвиток глобалізації набирав обертів на початку 20 ст., потім був період його вповільнення, а з розпадом СРСР почалася вже нова хвиля його бурхливого розвитку. Незважаючи на те, що сьогодні у міжнародних економічних від носинах спостерігається прискорення та поглиблення глобалізаційних процесів, прогнозуємо, що світова економіка та фінанси увійдуть у період уповільнення інтенсивності розвитку глобалізаційних процесів найближчим часом (ідеться лише про вповільнення, а не цілковиту зупинку). Одним із підтверджень цього може бути той факт, що дедалі більше експертів висловлює свої сумніви щодо переваги позитивних ефек тів глобалізації над негативними. Прикладами можуть бути праці лауреата Нобелевської премії Моріса Алле , Пола Герста та Грехема Томсона , Джорджа Сороса та ін.
По-друге, розвиток фінансової глобалізації проходить у рамках сучасних течій філософії, що характеризуються трансформацією від модерну до постмодерну.
Характерними рисами постмодерну є відхід від ідеалів демократії та гуманізму, поділ суспільства на найбільш гідних та інших, визнання природного ринкового відбору та жорсткої конкуренції тощо. Глобальний фінансовий ринок є од ним з найяскравіших проявів постмодерністського світогляду. Це підтверджується тим, що внаслідок жорсткого ринкового відбору та конкуренції на глобальному фінансовому ринку з’явилися провідні гравці, від яких залежить даний ринок. Крім того, глобальний капітал має тенденцію до переливу між розвинутими ринками, а слаборозвинені відчувають постійну нестачу в ньому, внаслідок цього фі нансові центри, промислово розвинуті країни стають ще багатшими, а бідні — ще біднішими. Бурхливий розвиток філософії постмодерну може призвести до катастрофічних наслідків для всього суспільства та світової фінансової системи зокрема. У таких умовах у державній політиці на перший план мають виходити національні інтереси формування стабільної та ефективної фіна нсової системи країни. Державна фінансова політика має бути національно зумовленою, інтернаціонально орієнтованою та соціально скоординованою, оскільки «політичні рішення, що приймаються у центрі глобальної
31
Морис Алле. Глобализация: разрушение условий занятости и экономического роста. Эмпирическая очевидность. — М.: ТЕИС, 2003. — 314 с.
32
Пол Герст, Грехем Томпсон. Сумніви в глобалізації / Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2002. — 306 с.
33
Сорос Дж. Джордж Сорос про глобалізацію. — К.: Основи, 2002. — 173 с.; Сорос Дж. Криза глобального капіталізму. — К.: Основи, 1999.
— 259 с. системи, виходять з внутрішніх економічних пріоритетів відповідних країн» . На жаль, Україна поки що не може претендувати на роль країни, що приймає глобальні рішення, виходячи з національних інтересів, тому українська фінансова система має бути захищеною від небажаних наслідків зовнішнього впливу.
По-третє, незважаючи на той факт, що чим глобалізованіша країна, тим менший обсяг функцій держави реалізується на національному рівн і, роль держави в умовах фінансової глобалізації залишається вагомою. Пріоритетними напрямами державної діяльності в Україні в таких умовах мають бути: вдосконалення та контроль податкової функції (передусім це може бути досягнуто за умови поступового зниження податкового навантаження на економіку та посиленням контролю за повнотою сплати податків); законодавче стимулювання роз ширення доступу до глобальних фінансових інструментів та глобальних фінансових ринків у цілому; державна підтримка та стимулювання розвитку неурядових організацій; активізація участі у процесі координації податкової та в цілому фінансової політики країн світу та у випрацьовуванні спільних стандартів з метою обстоювання національних інтересів України.
