Posibniki.com.uaФілософіяМетодика викладання економічних дисциплінСучасна філософія економічної освіти. Методичний аспект


< Попередня  Змiст  Наступна >

Сучасна філософія економічної освіти. Методичний аспект


2.1.Сучасні проблеми організації економічної освіти в Україні.

2.2.Вплив економічної культури на виховання та освіту.

2.3. Виховна функція економічної освіти та її етичні проблеми. Психолого-педагогічний аспект.

2.1. Сучасні проблеми організації економічної освіти в Україні

Ви вважаєте, що добра освіта дорого коштує?

А скільки в такому разі коштує невігластво?

З інтерв’ю з японським журналістом

Концепція (від лат. — сприйняття) економічної освіти — це система поглядів на сучасну й майбутню економічну освіту в

Україні, це спосіб розуміння основних ідей педагогічної теорії. Коротко про концепцію економічної освіти в Україні та нове педагогічне мислення

Ви вже напевне вивчали концепцію неперервної економічної освіти в Україні. Нагадаємо тільки її сутність, аби можна було перейти до інших проблем, пов’язаних із методичними особливостями економічної освіти та навчання.

Система освіти, що діяла раніше, була досить проду маною й охоплювала ланки дошкільного виховання, загальної середньої освіти (початкова, неповна та старша школа), професійної освіти, вищої освіти, системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, позашкільної освіти й виховання, аспірантури, докторантури й забезпечення можливостей для самоосвіти. Слід визнати, що в умо вах планового господарства ця система була ефективною.

Зрозуміло, що існує певний взаємозв’язок між рівнем організації освіти та соціально-економічним розвитком країни. Як відомо, освіта має випереджати розвиток економіки, з одного боку, а з другого — саме розвиток економіки вимагає розвитку системи освіти. Так, наприклад, у процесі розвитку ринкових відносин у Польщі подвоїлась кількість сту дентів.

53Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова царина освіти, тому в процесі її формування й розвитку важливо не наробити помилок. Зараз в Україні існують різні форми здобування економічної освіти: економічні класи в гімназіях та ліцеях; бізнес-ліцеї для учнів 8—11 класів; суботньо-недільні та вечірні заклади. Діють система державних і недержавних економічних у ніверситетів та інститутів, різні курси та семінаритренінги тощо.

В Україні вже добре відомий зарубіжний досвід викладання економічних дисциплін. Потрібно з почуттям глибокої вдячності визнати, що діючі в нашій країні фонди «Відродження», «TACIS», «Євразія» та інші здійснюють велику організаційно-методичну та фінансову підтримку розвиткові економічної освіти. Семінари, конференції, навчальні посібники, безумовно, допомагають викладачам.

Але існу ють певні межі використання зарубіжного досвіду у вітчизняній педагогічній практиці. Аналізуючи чудові закордонні підручники та методичні розробки, викладач натрапляє в практиці на багато протиріч та розбіжностей як під час вирішення економічних ситуацій, так і у відповідях на іноземні економічні тести, іншу мотивацію поведінки в економічних іграх тощо.

Наприклад, якщо іноземним вчителям немає потреби пояснювати, що таке «приватизація», «роздержавлення» і таке інше, то для наших учителів та школярів — це поки що проблема. Ми в захваті від американських комп’ютерних ігор, але повинні пам’ятати про тисячі українських сільських шкіл, де тих комп’ютерів і не бачили.

Головне, що іноземні методики викладання не врахову ють особливості національної психології та культури України, не кажучи вже про те, що німці навчають нас «по-німецькому», американці — «по-американському», шведи — «по-шведському» і т. д. Спробуйте уявити собі ситуацію, коли американських дітей навчатимуть «по-українському»!

Американські дослідники, як пише І.А. Зязюн у статті «Реформа освіти в Америці», основними принципами освіти вважають збіг її результатів із реальними потребами часу і виокремлюють шість елементів якості: ? що знають учні, коли закінчують початкову або середню школу; ? наскільки ефективно й реалістично освіта на всіх рівнях відповідає вимогам часу, в якому учні житимуть і працюватимуть;

54

? чи взяті до уваги часткові й глибинні зміни в економіці — від сфери виробництва до сфери обслуговування; ? чи звертається увага з боку освітніх закладів на зростаючу кількість молоді, яка здобуває засоби до існування в умовах ринку; ? для чого учні розвивають комп’ютерну грамотність — для задоволення цікавості чи використання в житті; ? для чого використовується мовна грамотність — для власного престижу чи для спілкування як засобу самореалізації власних творчих можливостей.

На жаль, жодні іноземні рецепти й довідники не можуть однозначно відповісти на запитання «як вчити економіці?» і вирішити цю проблему в Україні. Як образно висловився один український бізнесмен: «Нам потрібно будувати власний водогін. Ніхто нас до свого водогону не підключить».

Взагалі в практичному житті у нас сталася підміна понять економіки, яка ґрунтується на принципах вільного підприємництва, терміном «ринок» (можливо, це перша стадія). Проте після атрофії ринкового мислення в нашому суспільстві починають поволі формуватися початкові елементи економічного мислення й поведінки. Уже відбувається зміна ставлення до власності, грошей, багатства та інших економічних понять.

Якщо метою навчання вважати засвоєння основ економічного розу міння суті тих змін, що відбуваються в нашому суспільстві, то слід визнати, що активний кримінально-мафіозний елемент уже навчає наших дітей економічної поведінки на вулиці. До чого це призводить, ми бачимо. Нам треба взяти ініціативу в підготовці молоді до економічного життя в ру ки школи, сім’ї, викладача. Традиційно порівнюючи американський тип освіти з японським та європейським, ми можемо, звичайно, вичленити раціональні елементи, але шлях розвитку, концепцію економічної освіти вибирати нам.

Рівень економічної освіти повинен розглядатися в контексті рівня розвитку економіки країни. Малоефективна економіка — це дуже поганий соціальний замовник на су часно підготовленого і ефективно працюючого спеціаліста. На жаль, поки що шляхи і засоби реформування економіки в Україні (як і в інших країнах СНГ) залишаються малозрозумілими та низькоефективними. В таких умовах вища школа і освіта в цілому може втратити свій потенціал генератора інтелектуального ресу рсу країни.

Основним критерієм ефективності освіти у вищих навчальних закладах у розвинутих країнах є залучення випускників конкурентоспроможними підприємствами. Цей критерій добре працює

в умовах розвинутої економіки, яка сама створює необхідне мотиваційне та інноваційне середовище.

У процесі формування національної концепції економічної освіти дуже важливо чітко усвідомлювати відповіді на такі принципові питання: ? Кого, як і до чого (тобто до якої діяльності) ми хочемо підготувати? ? Які економічні знання мають бути базовими (на якому рівні їх вивчати залежно від психології сприйняття економічних категорій та закономірностей у різних вікових групах)? ? Які існують форми виховання економічного мислення? ? Які слід створити умови, для того щоб мислення стало основою раціонального економічного вибору і поведінки в повсякденному житті конкретної людини? ? Як готувати фахівців у галузі економічної діяльності різних рівнів? «Чого і як навчати?» — завжди було основним питанням у навчанні кожного нового покоління, точніше, кожного якісного етапу розвитку суспільства. Але, незважаючи на це, освіта як система підготовки людини до життя, праці на власне благо і благо суспільства повинна відповідати певним об’єктивним запитам і потребам су спільства та особистості. Якщо розглядати економічну освіту з позицій синергетики, то вплив на систему економічної освіти як сплав економічного навчання й виховання великих надсистем і підсистем дуже сильний. У США, наприклад, систему освіти переглядає кожен новий президент. Великий вплив має інформація на телебаченні, в кіно, Інтернеті, які пропагу ють порнографію і злочинність, розхитуючи нашу культуру, несучи не найкращі стереотипи американського та західного зразків.

Нове педагогічне мислення базується на гуманізації, розвитку особистості, співробітництві, реалізації і розвитку творчих здібностей у навчанні. У системі нової парадигми економічної освіти в Україні важливе місце повинна посісти проблема створення нових інтелектуальних технологій у системі інноваційної економіки. Розкриваються напрями форму вання й реалізації нової інтелектуальної політики України, в яку входить комплекс заходів із розвитку творчого виховання в дитячих садках, засвоєння вихователями й батьками широкої діагностики творчих нахилів і здібностей дітей у спеціальних центрах, а також у школах нового типу, засвоєння нових знань і методів творчості в школах, спеціалізованих творчих ліцеях, а також у школах для талановитих дітей. Крім того, пропону ється поглиблене вивчення основ і

56методів професійної (ділової) творчості з включенням самої креатології в число нормативних дисциплін, а знань і вмінь, які вона формує, у Держстандарт освіти. Таким чином, проблема розвитку творчих здібностей молоді має велике значення як проблема реформування освіти.

Рівень економічної освіти має розглядатися в контексті рівня розвитку економіки країни. Малоефективна економіка — це дуже поганий соціальний замовник на су часно підготовленого та ефективно працюючого спеціаліста.

На жаль, поки що шляхи й засоби реформування економіки в Україні (як і в інших країнах СНД) залишаються малозрозумілими та низькоефективними. У таких умовах вища школа та освіта в цілому може втратити свій потенціал генератора інтелектуального ресу рсу країни.

На нашу думку, треба звернути увагу на такі принципові моменти.

1. Розвиваючи економічне мислення, не можна не враховувати, що, за даними міжнародних експертів, понад 60% української економіки перебуває в «тіні», що характеризує ступінь реальної криміналізації населення і породжує «ментальність шпани» (не говорячи вже про наслідування совкового минулого).

2. Фізіологи мозку стверджують, що центри мозку, що відповідають за розвиток творчих здібностей та інтелекту людини, перебувають поблизу центрів, які відповідають за агресивність і жорстокість. Тому докладаючи зусилля до розвитку творчих здібностей людини, ми стриму ємо прояви агресивності й жорстокості людей і створюємо умови для розвитку інноваційного середовища в освіті.

3. Хоча зрозуміло, що навчити економіки неможливо, можна дати знання про основні принципи й закономірності, які утворюють підґрунтя для розвитку економічних інтересів, мислення й поведінки.

4. Сутність економічної освіти полягає в розумінні не тільки причин, чому багата чорноземами й ресурсами Україна поки ще не змогла забезпечити гідне життя більшості своїх громадян, а що потрібно змінити чи зробити, щоб досягти рівня добробуту, досягнутого іншими країнами. Тому акцент у навчанні необхідно робити на тому, як забезпечити себе, сім’ю, державу... !

5. Як відомо, сутністю економічного сприйняття або сутністю економічного мислення є усвідомлення таких базових економічних концепцій, як: ? обмеженість благ;

57? порівняння вигод і витрат; ? раціональна економічна поведінка.

Удосконалення системи економічної освіти в Україні ґрунтується на тому, що в її основі повинен бути розвиток культури мислення як загальної технології та адаптування найбільш придатних методик у контексті економічного мислення зокрема.

Понад 10 років на кафедрі психології та педагогіки КНЕУ займаються пошуками конкретних методичних форм реалізації цього положення через систему підготовки майбутніх викладачів економічних дисциплін. Ми експерименту вали з такими формами, як створення студентами дидактичних розробок із головних тем основ економіки, а також підготовка макетів студентських навчальних посібників для різних вікових груп, розроблення різних навчальних проектів, проведення педагогічних експериментів тощо. !

Реалізація концепції викладання економіки у програмах і стандартах, комплектах тестів і підручниках, наочних посібниках, методичних порадах і безпосередньому процесі навчання сприятиме прискоренню ру ху України до створення незалежної, соціально орієнтованої ринкової економіки, до справжньої демократії.

На порозі нового рівня якості і ефективності освіти взагалі й економічного навчання зокрема можна згадати дуже слушний вислів Фр. Фостера: «Для того, щоб справитись із нашими сьогоднішніми економічними, екологічними та соціальними проблемами, нам необхідно змінити спосіб мислення і в зв’язку з цим — змінити свої підходи до навчання». Методичний аспект у системі сучасної філософії економічної освіти

Система сучасної освіти, і економічної зокрема, повинна бути готовою до вимог практики на різних рівнях господарювання — корпоративному, національному, міжнародному.

У 1971 р. в США було видано книгу Івана Іллиха «Общество, отказавшееся от образования», в якій він запропонував відмінити обов’язкову освіту, тому що школа, пропонуючи знання, не розвиває здібностей учня. На його думку, школи слід замінити приватними навчальними закладами, де дітей будуть навчати тій справі, до якої вони мають інтерес, не нав’язу ючи предметів, які їх не надихають. Рецепт сумнівний, але щось в цьому є. «Школа — це грецьке слово, яке означає «времяпровождение», «досуговые занятия».

Білл Гейтс, який теж не був відмінником, хоча й написав

58будущее» пропонує інший рецепт — комп’ютерну освіту. Він стверджує, що «информационная магистраль не заменит и не обесценит таланта преподавателей… однако технология будет играть решающую роль в образовательном процессе и сможет превратить обучение в удовольствие. Разных детей нужно учить по-разному, ведь каждый ребенок видит мир поразному. Массовое образование этой особенности не учитывает».

Білл Гейтс підкреслює, що комп’ютери дають можливість займатись із кожною дитиною виходячи з її природних здібностей. І особливу увагу можна приділяти дітям, які відстають у навчанні. !

Усі школяри зможуть здобувати освіту за індивідуальним планом, не матимуть страху перед іспитами, інформаційна магістраль спростить виконання домашніх завдань. Вчителям і батькам буде неважко контролювати ус пішність дітей. Елітарна освіта буде доступною кожному, незалежно від його матеріального достатку. Але технічні умови такої комп’ютеризації освіти мають навіть у високорозвинутих у цьому плані країнах ще певні обмеження. Крім того, основні гроші йдуть на розроблення розважальних, а не освітніх комп’ютерних програм, тому що це простіше.

Головне в економічній освіті — отримати потрібні знання вчасно, а потім ус пішно застосувати ці знання. Тому темп сучасного НТП ставить перед системою освіти принципово нове завдання: сформувати особистість, яка ефективно реагує на зміну знань. Сучасному суспільству потрібна педагогіка, яка формує в особистості стійкі компоненти творчого стилю мислення.

Головною особливістю такого стилю мислення є здатність аналізу вати будь-які проблеми, встановлювати системні зв’язки, виявляти протиріччя, знаходити для них рішення на рівні ідеальних, прогнозувати можливі варіанти розвитку таких рішень тощо. Особистість із таким стилем мислення готова до постійних змін у технологіях, розглядає їх як можливість отримати життєво необхідне моральне задоволення від вирішення інтелектуальних завдань, які виникають.

Орієнтування су часної педагогіки на формування в учнів якостей творчої особистості змінює форми та принципи педагогічної діяльності. Викладач повинен не вчити, тобто передавати знання, а допомагати вчитися і розвиватися, бути не джерелом інформації, а організатором миследіяльності.

59

У класичній системі освіти навчальні програми побудовані на запам’ятовуванні, накопиченні фактів та інших нетворчих формах діяльності. Тому більшість учнів серйозно опираються, якщо подальше навчання або праця вимагають від них прояву творчих здібностей. Запобігти виникненню конфлікту можна, якщо тренування і заохочення творчої діяльності почнуться на початку освітнього курсу і триватимуть протягом ус ієї виробничої — творчої! — діяльності особистості.

Освіта повинна стати навчанням мистецтва використовувати знання, виробляти стиль мислення, який дозволяє аналізувати проблеми в будь-якій сфері життя людини. Навчання мислення безпосередньо у навчальному процесі відбуватиметься лише тоді, коли навчальний матеріал подаватиметься не в описовій формі, а як такий, що має реальну проблему. Важливим моментом такого навчального процесу стане перехід від нерефлексивного до ус відомленого оволодіння і володіння прийомами та операціями мислення. Ця концепція закладена в основу проблемного навчання.

Важливим напрямом є розвиток культури мислення за допомогою використання сучасних методик підвищення ефективності мислення. Без розвитку якості та ку льтури мислення неможливо підняти економічну культуру в суспільстві. Необхідно використовувати досягнення світової цивілізації у сфері культури мислення, для того щоб вийти на рівень спільної мови в розумінні та вирішенні складаних проблем сучасності.

У процесі викладання економіки в школі важливою проблемою є зміна економічної поведінки дитини в напрямі розвитку її підприємливості, діловитості, ощадливості, працьовитості та інших ціннісних орієнтацій, які ґру нтуються на економічному способі мислення. Діти мають зрозуміти, що власність — це і добробут, і великий клопіт.

Логіка розвитку освіти полягає в тому, що людину треба вчити вчитися вирішувати проблеми, думати й розв’язувати складні питання в колективі. Врешті-решт ус і видатні педагоги вчили думати, а не начиняли знаннями.

Необхідність підвищення рівня економічної освіти в Україні вимагає розроблення стратегії й тактики викладання економічних дисциплін на засадах національної концепції економічної освіти.

Основний чинник сучасного економічного розвитку — інтелектуальний продукт («людський капітал»), який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав.

Центральною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом — економічно обґрунтовану практичну діяльність, що приносить прибуток. Але якщо теоретично формулювати цю мету дуже просто, то її практична реалізація створює неабиякі проблеми. При цьому значення методики викладання економічних дисциплін, на наш погляд, недооцінюється, а ку рс «МВЕД» викладається тільки 12 років. Тому можна вважати, що методична концепція викладання економічних дисциплін ще молода і має перспективи.

Одне із головних завдань викладача — збільшення особистого наукового потенціалу. Основними напрямами, спрямованими на досягнення цієї мети, є: рестру ктуризація освіти загалом у рамках зближення з вимогами європейського освітнього середовища; формування нових поглядів на старі проблеми у сфері економічної діяльності людини і нової інтерпретації психолого-економічних проблем, розвиток міжособистісного і міжгрупового спілкування тощо. !

На систему освіти в цілому, і зокрема економічну, впливають суттєві зміни, що відбуваються у світі, стосуються практично всіх сфер та умов діяльності людини і суспільства.

Змінюється все: характер праці, де все більшої ваги набуває інтелектуальна творчість та інноваційність, змінюються економічна діяльність, її технічна база та організаційні форми, її структура, умови й вимоги до рівня знань та кваліфікації людини. З’являються і розвиваються нові види й типи діяльності. Ці зміни спричинили зміну попиту на кваліфікаційну стру ктуру працюючих, вимагають професійної та соціальної мобільності, професійного удосконалення та безперервної освіти протягом життя. Інформація до роздумів про Болонську декларацію Європейське освітнє співтовариство вже з 1998 р. живе під знаком так званого Болонського процесу. Суть процесу — у формуванні в перспективі загальноєвропейської системи вищої освіти, що названа простором або зоною європейської вищої освіти.

В основі Болонського процесу фахівці вирізняють шість основних позицій.

611.Введення двох циклів навчання. Перший цикл для одержання ступеня бакалавра з тривалістю навчання 3—4 роки. Другий цикл для одержання ступеня магістра (через

1—2 роки навчання після бакалаврату) або для одержання ступеня доктора (за умови загальної тривалості навчання протягом 7— 8 років).

2.Введення кредитної системи. Пропонується ввести в усіх національних системах освіти єдину систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах (замість існуючої в багатьох країнах системи обліку в годинах). Систему пропонується зробити накопичувальною, здатною працювати в рамках концепції «навчання протягом всього життя».

3.Контроль якості освіти. Оцінка якості освіти ґрунтуватиметься не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях та навичках, яких набули випускники. Також будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. Оцінку даватимуть акредитаційні агентства, незалежні від національних урядів та міжнародних організацій.

4.Розширення мобільності. Передбачається на основі виконання попередніх пунктів розвиток мобільності студентів та викладацького складу, а також зміни національних законодавчих актів у галузі працевлаштування іноземців.

5.Забезпечення працевлаштування випускників. Проголошується орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників мають застосовуватись і використовуватись в усій Європі. Всі академічні ступені та інші кваліфікації повинні реалізуватися на європейському ринку праці. Професійне визнання кваліфікації має бути полегшене.

6.Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із завдань, що мають бути вирішені в ході Болонського процесу, є залучення в Європу великої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що реалізовані нововведення приведуть до підвищення інтересу всього світу до вищої освіти. «Європа знань» вважається важливим чинником соціального та гуманітарного розвитку системи європейського громадянства.

У Сорбонській декларації 1998 р. визначено: «Життєздатність та ефективність кожної цивілізації зумовлені привабливістю, яку її культура має для інших країн. Ми повинні бути впевненими, що європейська система вищої освіти набуває всесвітнього рівня тяжіння, що відповідає нашим екстраординарним культурним та науковим традиціям».

62

Ключовими питаннями Європейського освітнього процесу стають: ? якість як фундаментальний камінь формування зони Європейської освіти; ? формування довіри в підході до оцінки наукових досягнень; ? сполучуваність з європейським ринком праці; ? мобільність учнів, персоналу, випускників; ? сполучуваність кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівні. Існують різні підходи до оцінки Болонського процесу, а також деяка невизначеність у розумінні термінів і понять, що використовуються в рамках процесу. Безумовно, напрями розвитку України та Європи повинні збігатися, але українській державі необхідно вибрати і побудувати правильну траєкторію входження до Європи. Точка перетину цих траєкторій — у країнської й європейської — має бути оптимальною для швидкості та шляху розвитку України. Тим більше, що національні інтереси нашої країни в перспективі зосереджені не в площині експорту всіх видів ресурсів, зокрема й інтелектуальних, а в передовій економіці та технологіях.

У контексті Болонської декларації необхідно удосконалення не тільки змісту підготовки фахівців, а й методичних основ викладання економічних дисциплін.

Су часні методичні основи викладання економічних дисциплін — це нові принципи організації навчального процесу, нові методики активізації навчання, що базуються на новому тесті відносин між студентами і викладачем.

Значну роль в підвищенні якості економічної освіти грає удосконалення стру ктури та змісту навчальних планів. Великої уваги потребує удосконалення організації самостійної та індивідуально консультативної роботи студентів з урахуванням кращого світового досвіду. А це потребує надання нового змісту аудиторній роботі зі студентом (проблемні, оглядові лекції з елементами дискусій, кейс-методів і т. д.); впровадження дистанційного навчання та використання методів проектної роботи, комп’ютерних та телекомунікаційних технологій.

В економічній освіті відбувається не тільки засвоєння знань, умі нь, навичок і досвіду творчої діяльності та соціальноекономічного спілкування. Головне, що змінюється сам характер економічного мислення, суспільних цінностей, самосвідомості, культури і поведінки людини.

Для підвищення якості економічної освіти дуже важливо розвивати культуру мислення студентів. Розвиток рівня економічного мислення студентів є завданням усіх, а не тільки теоретичних дисциплін. Наприклад, використання методу інтелект-карт в економічній освіті дозволяє переорієнтувати діяльність студентів від традиційного сприйняття інформації на формування умінь мислити творчо. Взаємозв’язок основних понять


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.3. Виховна функція економічної освіти та її етичні проблеми. Психолого-педагогічний аспект
Частина 2. 2.3. Виховна функція економічної освіти та її етичні проблеми. Психолого-педагогічний аспект
Економічне мислення як мета економічної освіти
3.2. Розвиток економічного мислення та поведінки як мета економічного навчання
Частина 2. 3.2. Розвиток економічного мислення та поведінки як мета економічного навчання
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki