В статье раскрыты особенности ролей и статусов субъектов внутрихозяйственного контроля. Предложены варианты рационального формирования круга контролируемых вопросов закрепляемого за каждым звеном аппарата управления, конкретным должностным лицом в рамках отдельного предприятия. The article gives a detailed description of roles and statuses performed by economic agents of internal economic control. The ways concerning effective formation and control of the set of questions, belonging to each management link, a particular official within a separate entity are offered.
Ключові слова: організація, внутрішньогоспордаський контроль, суб’єкти контролю, компетенції, ревізійна комісія, функції
Останнє десятиліття розвитку економіки нашої держави характеризується значними перетвореннями в сфері бухгалтерського обліку, що в свою чергу наклало відбиток й на практику організації аналізу та контролю. Ведення бухгалтерського обліку під
246
Окремі аспекти питання організації внутрішньогосподарського контролю висвітлються в працях 80-х років економістів Бутинця Ф. Ф., Кужельного М. В., Сопка В. В., Суйца В. П., Шпирка Є. М., Штеймана М. Я. На сьогодні в Україні більше уваги приділяється зовнішньому контролю, який здійснюється державними органами, тема внутрішнього контролю підприємств у науковій думці розроблена недостатньо, а практичне застосування внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах є досить обмеженим. На противагу вітчизняному досвіду внутрішній контроль є широко розповсюдженим у європейських країнах та
США. У зарубіжних країнах внутрішній контроль вважають важливим та необхідним елементом управління, який покликаний здійснюватись в інтересах самого підприємства з метою: ? перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності; ? виявлення фактичних результатів господарської діяльності; ? упередження можливих відхилень господарського процесу в межах окремого підприємства.
Досягнення мети внутрішньогосподарського контролю залежить від раціонального формування суб’єктів контролю. Професор
Нападовська Л. В. виділяє наступні основні суб’єкти внутрішньогосподарського контролю: вище керівництво підприємства; керівники середнього рівня; керівники центрів відповідальності; окремі робітники; громадські організації [1, с. 59]. Науковець Штейман М. Я. до суб’єктів контролю відносить: керівника (директора) підприємства, головного бухгалтера та бухгалтерську службу, головного економіста та планово-економічну службу, керівників структурних підрозділів, спеціалістів-технологів і організаторів виробництва та очолювані ними служби, матеріально-відповідальних осіб, ревізійні комісії, групи та пости народного контролю [2, с. 16—18].
приємствами України на основі загальноприйнятих принципів обліку, що грунтуються на міжнародних стандартах обліку, а також можливість вільного, самостійного вибору методики управлінського (внутрішньогосподарського) обліку посилюють роль контролю, як гаранта достовірності інформації, що надається підприємствами зовнішнім та внутрішнім користувачам. Необхідність запровадження внутрішнього контролю на середніх і великих підприємствах України доведена вимогами сучасних ринкових економічних відносин, інформаційними та управлінськими потребами господарюючих суб’єктів, конкретними фактами досвіду функціонування внутрішнього контролю на вітчизняних та зарубіжних підприємствах.
Як бачимо, дані автори в якості основних суб’єктів виділяють перелік посадових осіб підприємства, окремих працівників, громадські організації. Відносити останню групу до суб’єктів внутрішньогосподарського контролю, на наш погляд, недоречно. Проектом Закону України «Про систему державного фінансового контролю України» від 03.06.2002 р. контроль, здійснюваний державними комітетами та їхніми структурними підрозділами та іншими спеціалізованими органами контролю розглядається у складі спеціалізованого державного контролю, а контроль незалежних профспілкових організацій, інших незалежних професійних об’єднань громадян — як частина муніципального контролю. Перелічені структури і є провідниками так званого громадського контролю. Інших громадських організацій з контролю законодавством не передбачено.
Ми підтримуємо точку зору економіста Суйца В. П. щодо запропонованого ним групування суб’єктів внутрішньогосподарського кконтролю за повнотою охоплення ними контрольних функцій, [3, с. 8]. Однак слід зауважити наступне: відповідно до чинного законодавства України (ст. 89, 101 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV) на підприємствах колективної форми власності (кооператив, товариство) в якості особливої групи суб’єктів контролю слід виділити органи управління, зокрема: Правління, Ревізійна комісія, Спостережна Рада. Саме тому вважаємо необхідним уточнити вище згадане групування наступним чином:
1) суб’єкти контролю, в функціональні обов’язки яких входить лише здійснення контрольної діяльності: ревізійна комісія, внутрішній контролер-ревізор;
2) суб’єкти контролю, в обов’язки яких входить виконання як контрольних так і інших функцій: головний бухгалтер, бухгалтерська служба, головний економіст, планово-економічна служба, фінансовий директор, фінансово-економічна служба, служба внутрішнього аудиту;
3) суб’єкти контролю, до обов’язків яких безпосередньо не відносяться контрольні функції, але які в силу господарської необхідності виконують їх: представники структурних підрозділів (бригад, дільниць, цехів), що безпосередньо зацікавленні в перевірці вихідних умов праці, спеціалісти-технологи та організатори виробництва й очолювані ними служби, матеріально-відповідальні особи, представники диспетчерської служби;
4) суб’єкти контролю, що виконують контрольні функції з метою реалізації тих функцій управління, що закріплені за ними: Правління, Спостережна Рада, керівник (виконавчий директор).
В існуючих літературних джерелах відсутній розгляд місця, ролі, статусу та основних функцій Правління, Спостережної Ради, Ревізійної комісії товариства, кооперативу в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю.
Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ передбачає, що виконавчим органом товариства, кооперативу, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління, або інший орган передбачений статутом. Правління є органом підпорядкованим Спостережній Раді та підзвітним Загальним зборам акціонерів і несе відповідальність за виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної Ради. До компетенції Правління належить безпосереднє вирішення питань поточної діяльності товариства (кооперативу), а саме:
• затвердження оперативних планів діяльності підприємства та заходів, необхідних для їх виконання;
• розробка бізнес-планів та інших програм фінансово-господарської діяльності;
• розпорядження майном товариства (кооперативу);
• затвердження щорічних кошторисів, штатного розкладу та посадових окладів працівників підприємства (крім членів Правління);
• організація ведення бухобліку та звітності підприємства, надання річного звіту та балансу на затвердження Загальним зборам;
• прийняття рішень щодо отримання довгострокових позик;
• визначення розміру, джерел формування та порядку використання фондів підприємства;
• прийом та звільнення працівників у відповідності до законодавства, ведення обліку кадрів, встановлення системи заохочень та накладання стягнень на працівників підприємства;
• організація скликання та проведення річних Загальних зборів та затвердження порядку денного зборів (за погодженням із Спостережною радою);
• здійснення інших дій, що випливають із статуту, Положення про Правління, рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради.
Обов’язковість створення Спостережної Ради в товаристві (кооперативі), що налічує понад 50 акціонерів (учасників) передбачена законодавчо. Спостережна Рада покликана представляти інтереси акціонерів у період між Загальними зборами і забезпечувати їх постійний захист. За Спостережною Радою в процесі
Під час виконання своїх повноважень Спостережна Рада може залучати експертів, для аналізу окремих питань, що стосуються діяльності підприємства. За рішенням Загальних зборів на Спостережну Раду може покладатися виконання окремих функцій, які відносяться до компетенції Загальних зборів. Організаційною формою роботи Спостережної Ради є проведення засідань.
Ревізійна комісія є постійно діючим органом товариства (кооперативу), метою діяльності якого є здійснення контролю з фінансово-господарською діяльністю шляхом проведення перевірки та надання її результатів, які свідчать про реальне фінансове становище підприємства. Комісія виконує покладені на неї функції в спосіб проведення чергових і позачергових перевірок фінансово-господарської діяльності Правління. Чергові перевірки проводять за результатами фінансово-господарської діяльності за рік для подання висновків і річного звіту й балансу. Відповідно до чинного законодавства, без висновків Ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс товариства, кооперативу.
Компетенція Ревізійної комісії визначається законом і статутом та положенням про Ревізійну комісію товариства (кооперативу). Положення розробляється на основі чинного законодавства України та статуту й визначає статус, склад, повноваження, процедуру обрання та порядок роботи її членів. Ревізійна комісія має право:
• отримувати від органів управління товариства (кооперативу), його підрозділів та служб, посадових осіб, документи, що вимагаються, необхідні для роботи матеріали, вивчення яких від-
внутрішньогосподарського контролю передбачено наступні повноваження: ? контроль за розробкою стратегічних планів діяльності й розвитку товариства (кооперативу), визначення ймовірності ризиків та належне управління ними; ? оцінка ефективності діяльності Правління, у разі необхідності ініціювання зміни керівництва; ? здійснення незалежного внутрішнього контролю за фінансово-економічним станом товариства (кооперативу); ? ініціювання проведення перевірок Ревізійною комісією фінансово-господарської діяльності Правління; ? вимога скликання позачергових зборів акціонерів (учасників) та захист прав акціонерів (учасників); ? здійснення повноважень, делегованих Загальними зборами акціонерів (учасників).
• вимагати особистого пояснення від працівників товариства, включаючи його посадових осіб стосовно питань, що належать до компетенції Ревізійної комісії товариства;
• вимагати скликання позачергових Загальних зборів або проведення позачергового засідання Спостережної ради, якщо виникла загроза інтересам товариства (кооперативу) або виявлено зловживання з боку посадових осіб;
• вносити на розгляд Спостережної ради або Загальних зборів питань стосовно діяльності посадових осіб товариства (кооперативу);
У разі необхідності члени Ревізійної комісії беруть участь у засіданнях Правління з правом дорадчого голосу.
Під час виконання своїх функцій Ревізійна комісія провадить: ? перевірку фінансової документації підприємства, яку веде Правління; ? перевірку дотримання Правлінням у фінансово-господарській та виробничій діяльності нормативів та правил, встановлених чинним законодавством України, статутом товариства (кооперативу), внутрішніми нормативними документами підприємства та рішеннями Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради; ? перевірку своєчасності та правильності платежів постачальникам продукції та послуг, платежів до бюджету, нарахувань та виплат дивідендів, відсотків за облігаціями, погашення інших зобов’язань; ? перевірку правильності складання балансів, звітної документації для податкової адміністрації, статистичних органів; ? перевірку використання коштів резервного та інших фондів; ? перевірку дотримання порядку оплати акцій акціонерами, передбаченого установчими документами; ? аналіз фінансового стану, його платоспроможності, ліквідності активів, співвідношення власних та позичкових коштів, виявлення резервів покращення економічного стану підприємства та розробку рекомендацій для органів управління; ? аналіз відповідності ведення бухгалтерського та статистичного обліку відповідним нормативним документам тощо.
В інших підприємствах, в тому числі приватної та державної форм власності внутрішньогосподарський контроль організовують і здійснюють головні бухгалтери підприємств (згідно вимог
Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-
повідає функціям та повноваженням Ревізійної комісії. Ці документи мають бути надані Ревізійній комісії протягом двох днів після її письмового запиту;
Виключно велика роль головного бухгалтера підприємства, який маючи право другого підпису документів, забезпечує систематичний контроль за раціональним, економним витрачанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також збережуваністю власності. Разом із керівниками інших підрозділів і служб головний бухгалтер зобов’язаний ретельно контролювати: дотримання встановлених правил оформлення приймання і випуску товарно-матеріальних цінностей; правильність встановлення посадових окладів; неухильне дотримання штатної, фінансової та касової дисципліни; дотримання інструктивних вказівок директивних органів щодо порядку проведення інвентаризацій статей балансу і відображення її результатів в обліку; відшкодування в установлені строки дебіторської та погашення кредиторської заборгованості та ін. До функцій головного бухгалтера відноситься забезпечення правильного функціонування внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, станом економічних взаємовідносин і взаєморозрахунків виробничих підрозділів.
Значний обсяг робіт з внутрішньогосподарського контролю покладається на працівників служби обліку. Функції контролю вони здійснюють за основними напрямками діяльності безпосередньо на стадії оформлення та приймання первинних документів, а також їх відображення в облікових регістрах.
Суб’єктами внутрішньогосподарського є також головний економіст та працівники планово-економічної служби, що здійснюють систематичне спостереження за виконанням господарством та всіма його підрозділами поточних і перспективних планів, замовлень, правильністю використовуваних норм виробітку та відрядних розцінок, договірних цін і тарифів. Вони виявляють недоліки у виробничій і фінансово-господарській діяльності, відшуковують резерви підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.
В контролі беруть участь спеціалісти-технологи та організатори виробництва, а також очолювані ними служби, що здійснюють
ність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ІХV). Організатором і координатором контролю, який забезпечує його злагодженість, послідовність і регулярність, є керівник підприємства. Директор, затверджуючи посадові інструкції відповідних працівників, встановлює кожній особі, ланці апарату управління коло контрольованих питань. Він зобов’язаний слідкувати за виконанням суб’єктами контролю контрольних функцій, вживати необхідних заходів відносно нерадивих працівників і обгрунтовано вирішувати інші питання, пов’язані із здійсненням контролю.
Важливу роль відіграють керівники структурних підрозділів, які систематично слідкують за виконанням господарських завдань з виробництва продукції, робіт, послуг, якістю виробленої продукції, матеріальними та грошовими ресурсами та їх використанням за призначенням, дотриманням трудової дисципліни та збереженням власності. Вказані суб’єкти систематично контролюють своєчасність та якість виконання основних технологічних операцій, дотримання правил з охорони праці, техніки безпеки, санітарної гігієни й протипожежного захисту, внутрішнього трудового розпорядку, дотримання вимог чинного законодавства тощо.
Особливими суб’єктами внутрішньогосподарського контролю й, перш за все, самоконтролю є трудові колективи підприємств. До їх повноважень відносяться питання контролю за збереженням і раціональним використанням матеріальних, власних трудових і фінансових ресурсів, достовірністю відомостей щодо кількості та якості ресурсів і продукції, правильністю взаєморозрахунків з іншими підрозділами, повнотою й своєчасністю виконання адміністрацією та іншими підрозділами договірних зобов’язань. Їм також надаються права контролю за ходом виробничих процесів у власних підрозділах. Конкретні контрольні функції посадових і матеріально-відповідальних осіб визначаються розроблюваними на кожному підприємстві посадовими інструкціями.
Підводячи підсумки, слід підкреслити, що чітке формулювання та розподіл кола контрольованих питань за кожною ланкою апарату управління, конкретною посадовою особою дадуть змогу реалізувати методику внутрішньогосподарського контролю, приймати обгрунтовані управлінські рішення.
Література:
1. Нападовська Л. В. Внутрішньогосподарський контроль в ринкові економіці: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — 224 с.
2. Штейман М. Я. Внутрихозяйственный контроль на сельскохозяйственных предприятиях. — М.: Финансы и статистика, 1983. — 160 с.
3. Суйц В. П. Внутрипроизводственный контроль. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 127 с.
4. Сопко В. В., Кужельный Н. В., Шпырко Е. М. Организация контроля и учета в объединениях. — К.: Техника, 1984. — 199 с.
Стаття надійшла до редакції 12 грудня 2005 р.
технологічне, технічне, організаційно-економічне керівництво відповідною галуззю виробництва.
УДК 657.1:004 Л. А. Ніколенко, старший викладач кафедри бухгалтерського обліку
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
