Склад оборотного капіталу підприємств досить різноманітний. Відсоткове співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямом і рівнем розвитку економіки. Наведемо приклад структури оборотного капіталу по одному з аграрних підприємств Київської області, що має зерново-скотарський виробничий напрям (табл. 12.1).
1
Податковим кодексом України термін «кошти» трактується як гривня або іноземна валюта. СТРУКТУРА ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
ЗЕРНОВО-СКОТАРСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО НАПРЯМУ на початок 2011 р.
Складові оборотного капіталу |
Структура оборотного капіталу |
Структура оборотного капіталу сфери виробництва і сфери обігу |
тис. грн |
% |
Оборотний капітал сфери виробництва, всього |
10 740 |
51,7 |
100 |
у тому числі виробничі запаси |
5449 |
26,2 |
50,7 |
поточні біологічні активи |
3668 |
17,7 |
34,2 |
незавершене виробництво |
1623 |
7,8 |
15,1 |
Оборотний капітал сфери обігу — всього |
10 032 |
48,3 |
100 |
у тому числі |
|
|
|
готова продукція |
8044 |
38,7 |
80,3 |
товари |
– |
0 |
0 |
векселі одержані |
– |
0 |
0 |
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю |
340 |
1,6 |
3,4 |
дебіторська заборгованість з бюджетом |
1024 |
4,9 |
10,2 |
інша дебіторська заборгованість |
566 |
2,7 |
5,6 |
поточні фінансові інвестиції |
– |
0 |
0 |
грошові кошти та їх еквіваленти |
58 |
0,3 |
0,5 |
інші оборотні активи |
– |
0 |
0 |
Оборотний капітал підприємства (всього оборотних активів) |
20 772 |
100 |
х |
Дані табл. 12.1 свідчать, що на даному підприємстві дещо більше половини оборотного капіталу припадає на оборотний капітал сфери виробництва. У його складі найбільшу питому вагу займають виробничі запаси. Найвищим цей показник є в спеціалізованих господарствах з вирощування і відгодівлі великої рогатої худоби та у свиновідгодівельних підприємствах через високу концентрацію поголів’я і значні запаси кормів, необхідних для його утримання.
Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно залежить від економічного стану підприємств, розміру інвестицій на розширення виробництва і загальної кон’юнктури ринку. В період економічної кризи підприємства потрапляють у скрутне фінансово-економічне становище і, як показує практика, пи-нках) в них через це істотно знижується.
Як видно з табл. 12.1 частка грошових коштів в оборотному капіталі підприємства становила лише 0,3 %. Тимчасом переважаюча їх частка знаходилася в розрахунках (19,2 %), що є наслідком слабкого фінансово-економічного стану підприємства і ще не до кінця подоланої у 2011 р. платіжної кризи.
При вибутті виробничих запасів — виробничому їх споживанні в процесі створення нових споживних вартостей, при продажу, обміні тощо — їх вартісна оцінка може здійснюватися згідно з П(С)БО 9 «Запаси» за одним із таких методів: ідентифікованою собівартістю відповідного виду запасів — використовується для оцінки тих запасів, серед яких один їх вид не замінить іншого; це ж стосується запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень; середньозваженою собівартістю — оцінка за цим методом здійснюється окремо по кожному виду запасів за допомогою формули ,
ВС CC
Овп j j j j j ? ? ?де СC j
ОСК
Зп
— середньозважена собівартість одиниці j-го виду запасів; С впj — сумарна вартість залишку j-го виду запасів на початок звітного місяця; В
Оj — вартість одержаних у звітному місяці запасів j-го виду; СК пj — сумарна кількість запасів j-го виду на початок звітного місяця; О
Зj — одержана у звітному місяці кількість запасів j-го виду; методом ФІФО — здійснюється таким чином, що запаси, які першими відпускаються у виробництво чи вибувають за іншим каналом, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження екземплярів запасів відповідного виду. Іншими словами, цей метод ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються (вибувають) у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство; за нормативними витратами
— для практичної реалізації даного методу використовуються норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, виробничих потужностей і реального рівня цін. З метою забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних необхідно норми затрат і ціни регулярно переглядати. Оцінка продукції за нормативними витратами коригується до фактичної виробничої собівартості; за цінами продажу — застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з урахування середньої торговельної націнки.