Сучасна економіка, заснована на знаннях, передбачає безперервний рух і постійні зміни як підприємств, так і середовища.Головною відмінною рисою нової економіки є використання нематеріальних активів і швидкий розвиток «нематеріальної складової» середовища господарської діяльності. Нині існує низкаосновних стратегічних пріоритетів компанії, серед яких актуальним є усвідомлення потреби у формуванні та ефективному використанні нематеріальних активів, дослідженні їх впливу на розвиток підприємства та забезпечення стійкої конкурентної позиціїна ринку. Тому необхідно зосередити увагу на дослідженні методичних і прикладних аспектів впровадження стратегічноорієнтованого контролю та управління нематеріальними активами, етапах та інструментах їх розробки, визначенні результативності відповідних управлінських заходів.
Вагомий внесок у розробку теоретичних і методичних питаньвнутрішньогосподарського контролю нематеріальних активіввнесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: А. С. Пшенична, М. Д. Білик, М. І. Бондар, А. В. Олійник, Л. В. Михайлова,О. Б. Бутнік-Сіверський, І. С. Рєпіна, Д. В. Богиня, М. А. Дороніна, Н. А. Мамонтова, І. П. Мойсеєнко, О. Н. Іванченко, С. Унтер,О. Тоффлер, П. Друкер, Б. Мільнер та інші.
Майбутнє будь-якої компанії залежить від її здатності отримувати, зберігати, розповсюджувати та використовувати знання,що є основою нематеріальних активів. Тому важливо створитидієву систему управління та контролю ресурсами за такого роду.
Під внутрішньогосподарським контролем нематеріальних активів слід розуміти комплекс заходів з ідентифікації та оцінкинематеріальних активів, виявлення джерел їх формування тастворення умов для їх розвитку і корисного застосування з урахуванням стану та динаміки зовнішнього середовища, спрямованих на зростання капіталізації підприємства та набуття стійкихконкурентних переваг у довгостроковій перспективі [1].У такому контексті підсистема внутрішньогосподарського контролю нематеріальних активів виявляється через сукупністьтехнологій, процесів, процедур і механізмів, що дадуть змогуотримувати нові цінності від використання нематеріальних активів залежно від стратегічних цілей підприємства.
Процес внутрішньогосподарського контролю нематеріальнихактивів можна визначити у вигляді етапів:
1) визначення цілей стратегічного управління нематеріальними активами;
2) управління (уточнення) стратегічними орієнтирами підприємства;
3) побудова стратегічного профілю нематеріальних активівпідприємства;
4) виявлення стратегічно значущих нематеріальних активів;
5) структурно-організаційне забезпечення стратегічно-орієнтованого управління нематеріальними активами;
6) розробка стратегії формування нематеріальних активів різних типів;
7) розробка програм і проектів використання нематеріальнихактивів;
8) капіталізація стратегічно значущих нематеріальних активів [2].Імплементація стратегічно-орієнтованого контролю нематеріальних активів у систему стратегічного управління підприємствами, насамперед сприятиме формуванню нового підходу доуправління підприємством, а саме:
— появі нових технологій, процесів і методів, які мають інтегруватися в наявні;
— змінам в організаційній структурі та організаційній культурі підприємства;
— створенні бар’єрів для входу в галузь конкурентів.
Визначення результативності підсистеми стратегічно-орієнтованого управління і контролю нематеріальними активами супроводжується певними труднощами. На це є дві причини: перша — неспроможність ринку реально оцінити капіталізацію нематеріальнихактивів; друга — слабка розробка методичного інструментарію оцінки результативності використання нематеріальних активів [2, 3].
Отже, стратегічно-орієнтований контроль нематеріальних активів слід розглядати двояко: 1) як комплекс заходів з ідентифікації таоцінки нематеріальних активів, виявлення джерел їх формування тастворення умов для їх розвитку і корисного застосування; 2) як певну технологію розробки стратегії формування нематеріальних акти-
Погорілий Є. В.,науковий керівник — Мервенецька В. Ф., к.е.н., доцент,ДВНЗ «Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана», м. Київ
