Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ


Достижение стратегических целей банка существенно зависит от правильной ценовой политики, эффективность которой определяется с помощью стратегического ситуационного анализа. В статье проиллюстрированы возможности матричного ситуационного анализа при корректировке ценовой политики банка. Achievement of the strategic goal of a bank eventually depends on the right price policy, which efficiency is determinant with strategic situation analysis. The opportunities of the matrix situation analysis by adjustment of the price policy are illustrated in the article.

Ключові слова: ціноутворення, банківські продукти, банківські установи, цінова політика, процентна ставка, матричний аналіз, собівартість, послуги, коефіцієнт

Найважливішою умовою ефективного функціонування банківської установи є зважений та науково обгрунтований підхід до формування цінової політики, яка, з одного боку, дає змогу вижити банку в ринкових умовах, а з іншого боку, дозволяє отримувати необхідний рівень прибутків і забезпечує йому конкурентні переваги. В обгрунтуванні цінової політики значну роль відіграє стратегічний аналіз, який дозволяє оптимізувати ціни та тарифи таким чином, щоб з максимальним ефектом досягти стратегічних цілей.

Процедура ціноутворення на банківські продукти складна і визначається тими цілями, які лежать в основі стратегічних задач банку. У загальному вигляді можна виокремити три групи цілей [2 с. 186]:

Цілі, пов’язані з прибутком, — це максимізація прибутку і досягнення заданої норми віддачі на інвестований капітал;

Цілі, пов’язані з обсягами продажу, фокусуються на обсязі продажу, спрямовані на максимізацію виручки чи частини ринку, тобто на достатні темпи зростання продажу;

Цілі, пов’язані з конкуренцією, — орієнтовані на конкуренцію, пов’язані або зі стабілізацією цін, або з позиціонуванням відносно конкурентів.

Всю сукупність факторів, що впливають на банківське ціноутворення можна поділити на два блоки [1 с. 292]:

Суб’єктивні фактори, що контролюються банком і є результатом управлінських рішень: цілі банка; рівень загальних витрат © І. М. Парасій-Вергуненко, 2006

Об’єктивні фактори, що не залежать від банківської установи: конкуренція на ринку банківських послуг та ринку капіталів; державне регулювання банківського ціноутворення; розвиток економіки та стабільність економічної ситуації в країні.

Загальновідомо, що ціна має знаходитись в межах між собівартістю продукта (нижня межа) та рівнем, визначеним реальним попитом на нього (верхня межа). Таким чином, відправною точкою утворення ціни є визначення витрат, пов’язаних з його наданням. Складність ціноутворення в банківській сфері пов’язана з тим, що в бухгалтерському обліку витрати на створення конкретного банківського продукту не виділяються на окремих аналітичних рахунках, і віднесення непрямих витрат, які займають значну частку в собівартості банківських продуктів, є достатньо складною та трудомісткою процедурою. В цьому плані посилення ролі управлінського обліку є надзвичайно важливим і має стояти в центрі уваги банківських менеджерів.

В управлінському обліку існує декілька способів визначення внутрішньої собівартості банківського продукту, що є окремою темою обговорення і достатньо повно висвітлено в статті Р. Г. Ольхової [6 с. 25—33].

Як відомо, існує декілька підходів до формування цін, найбільш поширеними з яких є : «середні витрати плюс прибуток»; забезпечення цільового прибутку на основі аналізу беззбитковості; на базі відчутності цінності продукту; за поточними ринковими ставками; на базі взаємовідносин з клієнтурою; стратегія проникнення на ринок; ковзне ціноутворення.

В залежності від цінової політики та стратегічних цілей банк може обирати той чи інший спосіб ціноутворення (або відразу декілька, чи комбінований варіант). Проте умови ринкового середовища накладають певні обмеження на цей вибір. На мій погляд, при обгрунтуванні рівня ціни найбільше вимогам стратегічного управління відповідає спосіб «забезпечення необхідного рівня прибутку на основі точки беззбитковості». При цьому відправною точкою при стратегічному плануванні ціни на кредити буде формула прибутку, яка в спрощеному вигляді має наступний вигляд: де P — абсолютний розмір прибутку банку від кредитних операцій; i a

yna BQiQiP??=**, (1) yna BQiQiP??=**, (1)

середня процентна ставка за кредитами;

банку, що включаються в собівартість банківської послуги; обсяг наданих банком послуг;

— обсяг кредитних вкладень (в спрощеному варіанті він відповідає обсягу залучених ресурсів); і п

відносна витратність залучених ресурсів (їх середньозважена вартість); B у — умовно-постійні витрати (управлінські).

При цьому відносна дохідність кредитних операцій (середня процентна ставка за кредитами) розраховується як відношення процентних доходів банку до загальної суми наданих кредитів. Відносна витратність (вартість) залучених ресурсів банку фактично означає середньозважену процентну ставку за депозитами і буде визначатись шляхом ділення процентних витрат до загальної суми залучених ресурсів.

Найбільш складним елементом у цій формулі є сума умовнопостійних витрат, яка певним чином має розподілитися на конкретний банківський продукт пропорційно певній базі розподілу (про це вже згадувалось раніше).

Таким чином, при обгрунтуванні необхідного рівня процентної ставки за кредитами для отримання цільового прибутку, можна скористатися наступною формулою, яка є похідною з формули (1): Q PBQ * i yn i n ++ =, (2) де Р — розмір цільового прибутку, який банк планує отримати від кредитних операцій

Приклад. Банк планує залучити на депозитні рахунки 40000 тис. грн. При цьому процентні витрати по залученню ресурсів складають 4400. Рівень умовно постійних витрат на функціонування банку та утримання персоналу складає 1500 тис. грн. Цільовий прибуток, який акціонери банку планують отримати — 2000 тис. грн. Сума, що підлягає обов’язковому резервуванню на коррахунку в НБУ складає 2000 тис. грн. Таким чином, середня процентна ставка за кредитами повинна складати: іа = (4400 + 1500 + 2000) /(40000 – 2000) = 0,2079 або 20,79 %.

Ціна на кредити встановлюється виходячи з середньозваженої вартості залучених коштів та рівня необхідної процентної маржі. Процентна ставка може відхилятися від середньоринкової в певних межах: з одного боку вона не має бути нижче ставки, що визначає мертву точку дохідності (процентна ставка, при якій банк не отримує прибутку, але і не терпить збитків), а з іншого боку повинна бути не вище ставки, яка дозволяє балансувати на межі

Приклад. Необхідно розрахувати необхідний розрив у відсотках між вартістю депозитів та кредитів(спред), якщо обсяг залучених ресурсів складає 50000 тис. грн, банк планує отримати прибуток — 1000 тис. грн, умовно-постійні витрати складають 1500 тис. грн.

Q

Приклад. Необхідно розрахувати необхідний розрив у відсотках між вартістю депозитів та кредитів(спред), якщо обсяг залучених ресурсів складає 50000 тис. грн, банк планує отримати прибуток — 1000 тис. грн, умовно-постійні витрати складають 1500 тис. грн.

Спред, що буде забезпечуватиме ці умови має бути на рівні де х — зниження ціни у відсотках;

5 % (1000 +1500) / 50000 = 0,05, або 5 %)

Якщо середня вартість ресурсів зросте до 13%, середня процентна ставка за кредитами має бути не нижче 18 % (13 + 5). При врахуванні частини коштів, що буде відволікатись на обов’язкове резервування коштів на коррахунку в НБУ, наприклад 6 %, розрахунок вартості ціни потрібно скоригувати наступним чином: 13 / (1 –

0,06) =

13,83 %, тобто ціна кредиту має становити 18,83 %.

Чим вища частка змінних витрат, тим більше для збереження граничного прибутку має зрости продаж кредитів при зниженні їх ціни. В загальному випадку необхідне зростання обсягу продажу розраховується за формулою [2 с. 189]: тна ставка за кредитами має бути не нижче 18 % (13 + 5). При врахуванні частини коштів, що буде відволікатись на обов’язкове резервування коштів на коррахунку в НБУ, наприклад 6 %, розрахунок вартості ціни потрібно скоригувати наступним чином: 13 / (1 –

0,06) =

13,83 %, тобто ціна кредиту має становити 18,83 %.

Чим вища частка змінних витрат, тим більше для збереження граничного прибутку має зрости продаж кредитів при зниженні їх ціни. В загальному випадку необхідне зростання обсягу продажу розраховується за формулою [2 с. 189]: 13 / (1 –

0,06) =

13,83 %, тобто ціна кредиту має становити 18,83 %.

Чим вища частка змінних витрат, тим більше для збереження граничного прибутку має зрости продаж кредитів при зниженні їх ціни. В загальному випадку необхідне зростання обсягу продажу розраховується за формулою [2 с. 189]:

Необхідне зростання продажу (%) =

100? ?хМР x , (4) 5 % (1000 +1500) / 50000 = 0,05, або 5 %)

Якщо середня вартість ресурсів зросте до 13%, середня процентна ставка за кредитами має бути не нижче 18 % (13 + 5). При врахуванні частини коштів, що буде відволікатись на обов’язкове резервування коштів на коррахунку в НБУ, наприклад 6 %, розрахунок вартості ціни потрібно скоригувати наступним чином: 13 / (1 –

0,06) =

13,83 %, тобто ціна кредиту має становити 18,83 %.

Чим вища частка змінних витрат, тим більше для збереження граничного прибутку має зрости продаж кредитів при зниженні їх ціни. В загальному випадку необхідне зростання обсягу продажу розраховується за формулою [2 с. 189]:

Необхідне зростання продажу (%) =

100? ?хМР x , (4)

МР

— граничний прибуток у відсотках до зниження ціни.

конкурентоздатності на ринку банківських послуг. Для адекватного та швидкого реагування банку на зміну вартості ресурсів на ринку перед стратегічним аналізом постає завдання обгрунтування мінімально необхідного рівня спреду, який представляє собою розрив у відсотках між вартістю кредитів та вартістю залучених ресурсів (депозитів). На думку окремих економістів, спред характеризує ступінь ефективності цінової політики, дозволяє оцінити зваженість процентної політики банку, здатність його менеджменту своєчасно та адекватно реагувати на змінюваність ринку. Спред має здатність тонко реагувати на посилення конкуренції та інші процеси, що визначають доступність банку до зовнішніх джерел позичання ресурсів, включаючи дешеві (але потенційно небезпечні для ліквідності) ресурси на поточних рахунках клієнтів [1 с. 299]. При подібному підході (в умовах обмеженої кількості вільних ресурсів) ціна кредиту буде представляти собою суму вартості депозитів та спреду, який покриває постійні витрати та плановий прибуток, і може бути розрахований за формулою:

Наприклад, якщо банк планує знизити середню процентну ставку за кредитами з 25 % до 23 %, тобто на 8 %, а планова рентабельність кредитних операцій складає 30 %, то необхідне збільшення обсягу наданих кредитів становитиме 36 %:

Найбільш наочно різні варіанти ситуаційного аналізу при зміні рентабельності кредитних операцій та зміні процентної ставки за кредитами представлені в матричному аналізі впливу зміни цих факторів на зміну обсягів надання кредитів (таблиця 1). Дані розрахунки можуть бути виконані в середовищі ECXEL за допомогою двохфакторного аналізу.

Найбільш наочно різні варіанти ситуаційного аналізу при зміні рентабельності кредитних операцій та зміні процентної ставки за кредитами представлені в матричному аналізі впливу зміни цих факторів на зміну обсягів надання кредитів (таблиця 1). Дані розрахунки можуть бути виконані в середовищі ECXEL за допомогою двохфакторного аналізу.

З даної таблиці видно, що зменшення процентної ставки за кредитами, наприклад, на 5 процентів, для забезпечення прибутковості 25 % повинно супроводжуватись збільшенням обсягу кредитних вкладень на 25 %. Відповідно збереження цієї норми прибутковості буде досягнуто при зниженні процентної ставки на 4 проценти та збільшенні обсягу кредитів на 19 %. Зменшення процентної ставки на 1 процент потребує збільшення обсягу кредитів всього на 4 %.

Таблиця 1

МАТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗМІНИ ОБСЯГУ КРЕДИТНИХ

ВКЛАДЕНЬ ПРИ ЗМІНІ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ ЗА КРЕДИТАМИ

ТА ПРИБУТКОВОСТІ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Норма рентабельності (МР) Зміна відсоткової ставки за кредитами, % (х) + — зниження відсоткової ставки; – — підвищення відсоткової ставки
+5 +4 +3 +2 +1 –1 –2 –3 –4 –5

4014,2911,118,115,262,56–2,44–4,76–6,98–9,09–11,11

35 16,67 12,90 9,38 6,06 2,94 –2,78 –5,41 –7,89 –10,26 –12,50

3020,0015,3811,117,143,45–3,23–6,25–9,09–11,76–14,29

25 25,00 19,05 13,64 8,70 4,17 –3,85 –7,41 –10,71 –13,79 –16,67

2033,3325,0017,6511,115,26–4,76–9,09–13,04–16,67–20,00

15 50,00 36,36 25,00 15,38 7,14 –6,25 –11,76 –16,67 –21,05 –25,00
10 100,00 66,67 42,86 25,00 11,11 –9,09 –16,67 –23,08 –28,57 –33,33

Тому банки з низьким рівнем вартості ресурсів можуть бути зацікавлені в зниженні ціни кредитів, оскільки, інші банки ( з високою вартістю ресурсів) не завжди в змозі слідувати стратегії

За наведеними даними можна розрахувати цінову еластичність, яка необхідна для того, щоб певний прибуток залишався незмінним [2 с. 190]: кредитами запроценту зміна продажу зростання Необхідне

Е= . (5)

Ціна послуги являє собою суму комісії, що визначається як тариф для даної послуги. На ринку банківських послуг, як правило, використовуються різні підходи, для побудови тарифів. Наприклад, тариф за розрахункове обслуговування може встановлюватись:

• у процентах від суми платіжного доручення;

• фіксованої суми за обробку одного платіжного документа;

• як комбінований варіант: фіксована сума за один документ, незалежно від його суми плюс відповідний процент від суми, що перевищує певну величину.

Найбільш важливою складовою тарифу є нормативна собівартість послуги, що представляє собою витрати на здійснення однієї послуги при нормативному завантаженні працівника банку.

Собівартість послуги складається з прямих та розподілених накладних витрат та розраховується за формулою [7 с. 45]:

С = [ФЗПу *(1 + Кнч) +М] + ФЗПу *Ккр, (6) де С — собівартість послуги;

ФЗПу — фонд оплати праці працівників, що надають дану послугу клієнту, що припадає на одну послугу (виходячи із середньомісячного фонду, оплати праці за одиницю часу, та часу, необхідного на надання однієї послуги);

Кнч

— коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, на безробіття тощо);

М

— матеріальні витрати, що безпосередньо відносяться до здійснення даної послуги (витратні матеріали, амортизація спеціального обладнання, витрати на зв’язок, паливо, електроенергія, спецодяг);

Ккр — коефіцієнт непрямих витрат, що відноситься на собівартість послуги.

зниження процентної ставки за кредитами. Аналогічні рішення можуть бути прийняті при протилежному рішенні — збільшенні процентної ставки за кредитами. Наприклад, з таблиці 1, видно, що при підвищенні процентної ставки на 2% планова норма рентабельності на рівні 30% може бути збережена навіть при скороченні обсягів кредитних операцій на 6,25%.

Якщо з урахуванням кон’юнктури ринку та задач, що стоять перед банком по просуванню конкретної послуги, на неї не може бути встановлений тариф, який забезпечить повне покриття витрат на здійснення даної послуги, потрібно розрахувати рентабельність по групі взаємопов’язаних послуг або по всьому комплексу послуг. При цьому встановлення тарифу нижче рівня окупності можливо у тому випадку, коли витрати по даній конкретній послузі, непокриті доходами від її здійснення, перекриваються доходами, отриманими від здійснення інших послуг і, таким чином, компенсуються в розрахунку на весь комплекс послуг при дотриманні запланованого рівня рентабельності. [1 с. 299]

Підсумовуючи викладене вище, слід підкреслити, що в сучасних умовах процес управління цінами банківських продуктів та послуг набуває першочергового значення для підвищення ефективності банківської діяльності. Основними напрямками оптимізації процедур ціноутворення є, в першу чергу, належна організація управлінського обліку в банках, що є базою визначення собівартості окремих банківських продуктів та послуг. Другим найважливішим напрямком є розробка технологічних карт для кожної банківської операції та послуги, в яких буде врахована їх трудомісткість та матеріаломісткість, уніфіковані відповідні процедури по наданню послуг. Важливим інструментом банківського ціноутворення є розробка системи коефіцієнтів переводу фізичних операцій в умовні, які враховують як фізичні , так і грошові витрати по їх здійсненню.

Література:

1. Деятельность коммерческих банков: Учеб. пособие/ Ред. А. В. Калтырин. — Ростов н/Д: Феникс, 2004. — 384 с.

2. Дугіна С.І. Маркетингова цінова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. –К.:КНЕУ, 2002. — 360 с.

3. Колодізєв О. М. Маркетинг у банку: Навч. посібник/ О. М. Колодізєв, Д. В. Трегуб, О. В. Хмеленко. — Х.: Інжек, 2004. — 156 с.

4. Нiкiтiн А. В. Маркетинг у банку: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц./ А. В. Нiкiтiн. — К.: КНЕУ, 2001. — 170 с.

5. Нэгл, Т. Стратегия и тактика ценообразования: руководство по принятию решений, приносящих прибыль: Пер. с англ. / Т. Нэгл. — 3-е изд. — СПб.: Питер; М., 2004. — 284 с.

6. Ольхова Р. Г. Современный банк: от оценки рентабельности до особенностей системы управления доходностью. // Банковские услуги. 2001 г, № 7, С. 25

—33

7. Проскурин А. М. Анализ рентабельности банка а его структурних подразделений // Банковское дело. — 1998. — № 8.

— С. 44

—48.

8. Цены и ценообразование: Учебник / Ред. В. Е. Есипов. — 4-е изд. — СПб.: Питер, 2004. — 560 с.

Стаття надійшла до редакції 9 жовтня 2005 р.

УДК 657 В. В. Пасенко, аспірант, кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ
ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОЕКТІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ
МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА ЗЕРНОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)