У перспективі набудуть розвитку високотехнологічний агропромисловий і лісогосподарський комплекси, виробництво будівельних матеріалів, легка й хімічна промисловість. Зросте роль міжрегіональних транспортних коридорів, прикордонної інфраструктури, туристично-рекреаційного комплексу.
Реалізація принципів стійкого розвитку є надто важливим і невідкладним завданням сьогодення. Його ефективне розв’язання певною мірою ускладнюються дестабілізаційними процесами в світовій економіці, непослідовністю й недостатньою обґрунтованістю здійснюваних нині ринкових перетворень в Україні. Цілком зрозуміло, що за таких умов стійкий розвиток України, як і окремих регіонів, нерозривно пов’язаний з необхідністю вдосконалення регіонально-просторового розвитку господарства, з його соціальною спрямованістю, підвищенням конкурентоспроможності та екологобезпечності.
Сучасні процеси регіонально-просторового розвитку об’єктивно свідчать про те, що вирішення складних завдань неможливе без комплексного підходу до розвитку регіонів і розробки оптимальних стратегій на перспективу.
Основними передумовами переходу економіки країни на шлях стійкого розвитку можуть бути такі:
• створення умов для збалансованого соціально-економічного розвитку господарства регіонів;
• фінансово-економічне й нормативно-правове забезпечення економічної та соціальної діяльності в регіонах;
• подолання диспропорцій регіонально-просторового розвитку господарства;
• використання конкурентних переваг територіального поділу та інтеграції праці;
• ефективне використання природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів;
• проведення структурних реформ, модернізації виробництва для забезпечення його конкурентоспроможності;
• здійснення адміністративної територіальної реформи з метою створення системи державного регулювання, адекватної принципам ринкового господарства;
• формування ринкової інфраструктури, яка була б здатна надавати високоякісні послуги та відповідала б попиту на них з боку суб’єктів господарювання, зокрема на регіональному рівні.
Таким чином, стійкий розвиток України та її регіонів можливий за умови кардинальних структурних змін, а також проведення ефективної соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня життя населення. Ці заходи стосуються стимулювання ефективного розвитку регіонів, раціонального використання їх ресурсного потенціалу, створення умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконалення просторової організації господарства.
Формування та реалізація стратегії стійкого регіонально-просторового розвитку господарства є надзвичайно складним, але вкрай необхідним завданням на шляху досягнення позитивних трансформаційних змін українського суспільства.
Процес формування та реалізації стратегії передбачає визначення стратегічної мети, розробку заходів її досягнення. Загальною стратегічною метою стійкого регіональнопросторового розвитку є підвищення ефективності функціонування соціально-економічних систем. При цьому необхідно дотримуватись обов’язкової умови — досягнення комплексного та збалансованого розвитку господарського комплексу країни та її регіонів.
Основними механізмами забезпечення стійкого розвитку регіонів можуть бути такі: ? використання переваг територіального поділу та інтеграції праці з урахуванням наявних ресурсів, специфіки системи розселення та управління просторовим розвитком держави на всіх ієрархічних рівнях; ? створення механізмів ефективного й раціонального використання виробничих потужностей, ресурсного та трудового потенціалів кожного регіону; ? вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; ? створення центрів і зон інтенсивного економічного розвитку на основі загальнодержавної та регіональних програм розвитку. Як свідчить світова практика господарювання, центри й зони соціально-економічного зростання найефективніше створювати в транскордонних регіонах у вигляді вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ); ? розвиток депресивних територій. Йдеться про запровадження тут спеціального інвестиційного режиму для інтенсифікації соціально-економічного розвитку; ? розробка організаційного, соціально-економічного механізму реалізації державної регіональної економічної політики, складовими якої є:
• створення соціальних інвестиційних компаній;
• надання додаткових ресурсів, створення фондів підтримки підприємницької діяльності;
• реструктуризація підприємств, упровадження нових технологій;
• розвиток ринкової та соціальної інфраструктур;
• реалізація довгострокових державних регіональних соціально-економічних програм. Ці програми є ефективним засобом управління соціально-економічним розвитком регіонів;
• прогнозування, розроблення стратегії та програм розвитку держави та її регіонів; вирішення проблем соціальної політики регіонів, таких як розвитку соціальної інфраструктури в ринковому середовищі, зростанню економічної активності населення та підвищення рівня його соціального захисту.
Основною метою стійкого регіонально-просторового розвитку має бути зміцнення єдиного соціального та економічного простору України на основі розвитку регіональнопросторових економічних систем.
Для досягнення цієї мети необхідне вирішення наступних завдань: ? посилення внутрішньодержавної та міждержавної інтеграції; ? зменшення диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; ? забезпечення рівних конкурентних умов в господарській діяльності; ? створення умов для міжрегіональної конкуренції щодо залучення капіталів; ? законодавче визначення та реалізація принципів економічних відносин у процесі розмежування компетенцій між рівнями державної влади.
Основними механізмами державної регіональної політики щодо забезпечення стійкого регіонально-просторового розвитку господарства мають стати:
• інвестиційна діяльність з покращення якості економічного простору;
• створення системи економічних регуляторів, орієнтованих на збільшення інтегрованості простору;
• розвиток правової та інституціональної бази інтеграції.
Вплив інвестиційних механізмів повинен стосуватися спрямування ресурсів державного бюджету, передусім на ті потреби, які відповідають найважливішим цілям і функціям держави та регіонів, але не представляють достатнього комерційного інтересу для приватних інвесторів, регіональних і муніципальних владних структур. Найбільш пріоритетною сферою інвестиційної політики має бути виробнича сфера, зокрема інфраструктура державного значення: магістральний транспорт, енергетична система, мережі телекомунікацій. Тільки держава може визначати стратегію розвитку базової інфраструктури та акумулювати необхідні для її реалізації власні та залучені фінансові ресурси.
Важливим механізмом стійкого регіонально-просторового розвитку є досконала грошова, кредитна, платіжно-розрахункова системи. Поступова переорієнтація міжбюджетних фінансових трансфертів на стимулювання економіки регіонів — реципієнтів сприятиме їх активнішому включенню в загальнодержавний ринок.
Фундаментальне значення в забезпеченні регіонально-просторового розвитку має розвиток правової та інституціональної бази створення досконалих правових основ економічних відносин між центральними, регіональними органами влади та органами місцевого самоврядування.
Необхідною умовою стійкого регіонально-просторового розвитку є забезпечення в кожному регіоні рівних можливостей для конкуренції. Повинні створюватися необхідні правові та інституціональні умови для міжрегіональної конкуренції щодо залучення капіталу.
Державна регіональна політика має стимулювати використання регіонами своїх конкурентних переваг для зростання економічного потенціалу та поліпшення якості життя населення.
Стійкий регіонально-просторовий розвиток вимагає орієнтації економіки на високі технології, прискорення використання досягнень науково-технічного прогресу в різних сферах економічної діяльності. Орієнтація на сировинну спрямованість в економічному розвитку й експорт сировини призведе до технологічного відставання. Спираючись на науковотехнічний потенціал, економіка України має зайняти одне з провідних місць у світі.
Контрольні запитання
1. У чому полягає стратегічна важливість регіоналізації та інтеграції в соціальноекономічному розвитку?
2. Назвіть основні чинники процесу регіонально-просторової організації господарства.
3. Розкрийте сутність ренти розміщення та проаналізуйте її значення в територіальному поділі праці.
4. Яку роль в інтеграційних процесах у регіонах відіграють соціальна та екологічна ситуація?
5. Назвіть головні регіональні інтеграційні системи світового значення.
6. Розкрийте причини асиметричності розвитку регіонів і наведіть приклади.
7. Проаналізуйте роль природно-ресурсного потенціалу як чинника внутрішньонаціональної та міжрегіональної інтеграції.
8. Проаналізуйте роль соціально-економічного потенціалу як чинника регіональнопросторової організації господарства.
9. Охарактеризуйте основні передумови переходу економіки України на шлях стійкого розвитку.
10. Назвіть основні механізми та завдання забезпечення стійкого розвитку регіонів України.
Творчі завдання
1. Проаналізуйте систему територіальних відносин у регіонально-просторовій організації господарства.
2. Поясніть, як територіальна інтеграція господарства впливає на економічний ефект підприємницької діяльності?
3. Обґрунтуйте об’єктивність світових і регіональних інтеграційних процесів та їх роль у формуванні єдиних економічних просторів.
Навчальне завдання
Проаналізуйте регіонально-просторову організацію господарського комплексу України та охарактеризуйте особливості її розвитку в перспективі.
Тестові питання
1. Виберіть правильне твердження: «Регіонально-просторова організація господарства включає: а) закріплення виробництв за певними територіями відповідно до наявних економічних, соціальних та інших переваг; б) комплекс процесів цілеспрямованої економічної діяльності суб’єктів підприємництва в певному регіоні, що виступає як результат (продукт) регіонально-просторової економічної діяльності в минулому та сучасному періоді; в) сукупність просторових нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивості, правильне використання яких забезпечує найкращі результати при розміщенні виробничих об’єктів і розвитку господарства регіонів; г) певні причини та чинники, що впливають на територіальне розміщення господарства, визначають його ефективність».
2. Закінчіть твердження: «Територіальний поділ праці відображає…»: а) сукупність певним чином територіально локалізованих і відповідно розташованих територіальних елементів господарства; б) географічне розміщення виробництва, умови та особливості його розвитку в різних країнах і районах; в) поєднання промислових підприємств одного або кількох населених пунктів разом із загальними об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури; г) закріплення виробництв за певними територіями відповідно до наявних економічних, соціальних та інших переваг».
3. В якій області України останніми роками спостерігається найнижчий природний приріст населення: а) Одеській; б) Чернівецькій; в) Черкаській; г) Чернігівській.
4. Визначте, чим зумовлений процес старіння населення в Україні: а) перевищенням еміграційних процесів над імміграційними;
б) високою народжуваністю; в) масовим виходом на пенсію працездатного населення; г) тривалим періодом зменшення народжуваності.
5. У територіальному поділі праці Донецький економічний район виділяється: а) виробництвом харчової промисловості та тракторобудування; б) виробництвом магістральних тепловозів, цистерн, продукції важкого машинобудування; в) виробництвом дешевої електроенергії; г) розвитком сільськогосподарського машинобудування та тракторобудування.
6. У територіальному поділі праці Придніпровський економічний район виділяється значним розвитком: а) металургійного комплексу; б) вугільної промисловості; в) суднобудування; г) лісопромислового комплексу.
7. У територіальному поділі праці Карпатський економічний район виділяється значним розвитком: а) хімічної та деревообробної промисловості; б) легкої промисловості та тракторобудування; в) чорної металургії та верстатобудування; г) кольорової металургії та вагонобудування.
8. У територіальному поділі праці Причорноморський економічний район виділяється розвитком: а) верстато- і приладобудування; б) виробництвом електровозів; в) літакобудування; г) вагонобудування.
9. У територіальному поділі праці Поліський економічний район виділяється значним розвитком: а) картоплярства, льонарства; б) бавовництва, буряківництва; в) бджільництва, шовківництва; г) виноградарства, баштанництва.
