Posibniki.com.ua Мікроекономіка Моделювання економічних процесів СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ НА ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ


< Попередня  Змiст  Наступна >

СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ НА ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ


Розглядаються питання статистичного аналізу взаємозв’язків між динамікою цін, економічного зростання, реальними доходами населення та рівнем безробіття в Україні за останні 8 років, вплив монетарного тиску на ефективність, збалансованість та конкурентоспроможність економіки України.

Ключові слова: статистичний аналіз, монетарна політика, конкурентоспроможність.

Під монетарною, грошовою або грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємопов’язаних та скоординованих заходів регулювання грошового ринку, які здійснює держава через свій центральний банк та/або інші органи державного управління. Ці заходи мають бути орієнтовані на досягнення певних цілей, які з певною часткою умовності можна поділити на три групи, а саме: стратегічні, проміжні i тактичні.

Стратегічними, звичайно, є цілі, визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави на тому чи іншому етапі розвитку її економіки. Ними, зокрема, можуть бути зростання рівня виробництва, оптимізація рівня зайнятості, стабілізація цін, збалансу вання платіжного балансу тощо. Кожна з цих цілей настільки важлива для розвитку економіки і суспільства в цілому, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх yci чи більшу їх частину. Гіпотетично держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для виконання таких завдань. Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти вcix перелічених цілей неможливо через обмеженість та специфіку її інстру ментарію.

Тому в межах монетарної політики згадані стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема монетарне регулювання інфляції вимагає застосування заходів, які призводять до погіршення кон’юнктури, спаду виробництва та зменшення зайнятості. I навпаки, зростання виробництва, яке приводить до пожвавлення кон’юнктури і зменшення рівня безробіття, може спричинити зростання цін.

Тому, реалізу ючи монетарну політику, регулюючий орган вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну зi стратегічних цілей та намагається її досягти за допомогою специфічного інструментарію цієї політики. Такою метою, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки саме вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку чи іншого державного регу лятора — підтримувати стабільність національних грошей. І розв’язання цього завдання сприяє досягненню інших стратегічних цілей.

Очевидний взаємозв’язок між динамікою цін, економічним зростанням і, як наслідок, конкурентоспроможністю країни та реальними доходами населення лежить в основі багатьох економічних концепцій, починаючи з функції сукупного попиту і закінчуючи принципами стабілізаційних програм МВФ, Світового Банку та Організації Об’єднаних Націй. При цьому логічно зазначається, що, скорочу ючи реальний попит, інфляція негативно впливає і на обсяги виробництва.

В силу цього можна було б очікувати, що будь-яка економічна політика повинна передбачати просту «нуліфікацію» цінової динаміки. Тим паче, що в сучасних умовах здійснити це зовсім не важко — досить лише зробити жорсткішою монетарн у політику Національного банку, підвищивши, наприклад, процентні ставки, резервні вимоги чи курс національної валюти. Однак, незважаючи на «очевидне», знай© І. Г. Манцуров, 2006 ти приклади стійкого неінфляційного розвитку в новітній історії вельми складно. А спроби повного монетарного погашення інфляції успіху, як правило, не мають.

У Японії, наприклад, її зниженню удвічі з 2,5 % у 80-ті роки до 1,2 % в 90-ті сприяла така сама затримка економічного зростання удвічі — з 3,8 до 1,7 %. В Аргентині однопроцентна дефляція в 2000—2001 рр. щороку су проводжувалася падінням ВВП на 2,6 %. І навпаки, у 2003 її економіка зросла майже на 7 % за 13,4-відсоткового подорожчання предметів споживання.

На початку поточного десятиріччя індустріальним країнам вдалося знизити середньорічний приріст споживчих цін до мінімального за останні 50 років рівня (менше 2 %). Проте всупереч сподіванням виробництво в Німеччині, Італії, Франції та Японії не лише не продемонстру вало дива зростання, а й виявилося в стані, близькому до ступору (його щорічні прирости впали до 1 %). Нарешті, минулорічне підвищення економічної динаміки в США до 3,7 % супроводжувалося збільшенням інфляції з 1,9 до 3,4 %.

Стратегічною метою антиінфляційної політики в економіці України є досягнення таких значень рівня інфляції, які дозволяють здійснювати стру ктурні перетворення і не призводять при цьому до зниження темпів економічного зростання. Для досягнення цієї мети при дослідженні інфляційного процесу необхідно враховувати всі його фактори і лише на цій основі здійснювати розробку програми антиінфляційної політики. Інфляційний процес перебуває під впливом багатьох чинників, основними з яких є макроекономічні показники розвитку економіки країни. У більшості праць, присвячених факторному аналізу інфляції, досліджується вплив на динаміку індексу споживчих цін темпів зростання грошової маси, ВВП, валютного ку рсу, податкових платежів і т. д. В окремих працях особлива увага приділяється дослідженню взаємозв’язку інфляції з бюджетним дефіцитом і технологічною структурою економіки, а також з інвестиційною активністю та незалежністю центральних банків.

У країнах з розвинутою економікою на теперішній час офіційно визнається наявність як монетарних, так і немонетарних факторів інфляції. Звертаючи увагу тільки на монетарні фактори інфляційного процесу, неможливо сформувати ефективну політику державного антиінфляційного регулювання. Лише комплексний статистичний аналіз чинників, які впливають на інфляційний процес, а також аналіз реальної економічної ситу ації в країні дозволять розробити обґрунтовані рекомендації щодо досягнення мети із забезпечення довгострокової стабільності цін.

Серед монетарних важелів регулювання інфляційного процесу особливе місце належить: регулюванню грошової маси та швидкості її обертання; закладенню дефіциту чи профіциту Державного бюджету на етапі його форму вання; визначенню обсягів кредитів, які видає уряду НБУ та зовнішніх державних займів; регулюванню курсу національної валюти відносно долара та/чи євро; обмеженню загальної кредиторської та дебіторської заборгованості, заборгованості із заробітної плати та ін.

До немонетарних чинників інфляції відносять: рівень безробіття, рівень ділової активності, обсяг ВВП, ціни на сировину та енергоносії, фактори структурних диспропорцій, технічного рівня виробництва, сту пеня монополізації економіки тощо.

Щоб процес регулювання інфляції став керованим, необхідно передусім отримати повну та об’єктивну інформацію про рівень інфляції, а також про кількісний вплив чинників на його формування. Тому основними завданнями статистики в цій галузі є точне та об’єктивне вимірювання рівня інф ляції, яке, в свою чергу, дозволяє вирішити низку інших питань, а саме: здійснювати індексацію доходів населення; переоцінку основного капіталу і запасів; перерахунок макроекономічних показників Системи національних рахунків, насамперед валового внутрішнього продукту, в постійні ціни; регулювання обмінного курсу валюти; коригування показників фінансової звітності підприємств тощо. У статистиці під інфляцією розуміють зміну загального рівня цін, яка виражається у вигляді індексу. Статистичне вивчення інфляції базується на рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародного валютного фонду (МВФ) та інших організацій. А завдання статистичного дослідження цього явища узгоджується з міжнародним стандартом — Системою національних рахунків (СНР) ?9, с. 68?.

Методологічною основою для побудови системи індексів цін є національні раху нки, які охоплюють усі стадії кругообігу продукту. Економічні рахунки СНР переважно забезпечують основи розробки системи індексів цін та фізичного обсягу поряд із забезпеченням узгодженості статистичних даних по всій системі ?6, с. 74?.

Статистичне оцінювання взаємозв’язків індексу споживчих цін з основними макроекономічними показниками країни ускладнюється насамперед неповнотою та недостовірністю вітчизняної статистичної інформації, зокрема інформації щодо помісячних індексів ВВП, рівня заробітної плати, рівня безробіття тощо. Тому з метою статистичного аналізу впливу основних факторів на індекс споживчих цін попередньо вивчалася наявна статистична інформація щодо її повноти, надійності та достовірності.

Для аналізу ефективності монетарного регулювання економіки України вважається за можливе проаналізу вати причинно-наслідковий зв’язок між макроекономічними показниками, що характеризують фінансовий стан та специфіку економічного зростання України у 1996—2004 роках.

Таблиця 1

ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

ТА ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ за 1996—2004 рр.

Роки Індекси, % до попереднього року Дефіцит (+), профіцит (–) зведеного бюджету
грошової маси, І М грошової бази, І ГБ споживчих цін, І ц млн грн % до ВВП
1996 135,1 138 139,7 3964,1 4,9

Як видно з табл. 1, протягом 1998—2004 років темпи зростання грошової маси випереджали темпи зростання грошової бази, що створює сприятливе підґрунтя для подальшого підвищення рівня цін, тобто інфляції. Вплив зміни грошової маси на рівень інфляції є досить відчутним. Аналіз коефіцієнтів еластичності, які характеризують процент зміни рівня споживчих цін при зміні грошової маси на один відсоток, показав, що немає сталого та щільного зв’язку між зростанням цін і приростом грошової маси. Тобто теза монетаристів щодо забезпечення невеликого приросту грошової маси для підтримки помірних темпів інфляції для України спростову ється. Також не зовсім коректним є твердження про те, що єдиною необхідною та достатньою умовою, яка визначає темпи інфляції, є зміна темпів зростання грошової маси.

Отже, су часний інфляційний процес в Україні спричинений не тільки адміністративним підвищенням цін на комунальні послуги, транспорт, основні продукти харчування тощо, а й монетарними чинниками, основним з яких є випередження темпів зростання грошової маси порівняно з темпами зростання грошової бази. Головною причиною цього є дефіцит бюджету, який фінансується за існуючих умов за допомогою монетизації дефіциту бюджету Національним банком.

Взаємодія вищеназваних факторів з індексом споживчих цін як основним показником інфляції в країні визначається за допомогою статистичних оцінок динамічних кореляційно-регресійних моделей, які дозволяють визначити вплив чинників на динаміку споживчих цін з певним запізнюванням (лагом). Для цього були відібрані показники, які можуть бути: ? характеристиками перелічених як монетарних, так і немонетарних факторів; ? не мають функціональної взаємозалежності з індексом споживчих цін (наприклад, грошова маса та швидкість обертання грошей); ? піддаються кількісному вимірюванню.

Для вивчення взаємозв’язку між індексом споживчих цін та основними макроекономічними показниками була сформована вхідна база даних, яка являє собою сукупність часових рядів статистичних показників (за матеріалами Держкомстату України та НБУ за 1997—1999 роки та за 2000—2004 роки). Цими показниками є індекс споживчих цін (у), індекс офіційного курсу гривні щодо долара США (х

1 ), індекс рівня безробіття (х

2 ), індекс загальної кредиторської заборгованості (х

3 ), індекс реальної заробітної плати (х

4 ), індекс середньозважених відсоткових ставок банківської системи на кредити в національній валюті (х

5 ) та індекс дебіторської заборгованості (х

6 ).

Перелічені фактори індексу споживчих цін характеризують вплив на інфляційний процес показників валютного ринку (індекс офіційного курсу гривні щодо долара США), фінансового ринку (індекси загальної кредиторської та дебіторської заборгованості, індекс середньозважених відсоткових ставок банківської системи на кредити в національній валюті) та ринку праці (індекс рівня безробіття, індекс реальної заробітної плати).

У 1997—1999 роках істотний зв’язок виявився між індексами споживчих цін та індексом офіційного ку рсу гривні щодо долара США. В Україні механізм впливу валютного курсу на інфляційний процес виявляється в таких напрямах: ? посилення інфляційних очікувань у всіх суб’єктів господарювання, яке реалізується через індексацію контрактів, у більшості випадків прив’язаних до доларових цін на товари; ? підвищення привабливості валюти як засобу нагромадження, в результаті чого національна грошова одиниця втрачає свою цінність як засіб нагромадження і замінюється іноземною валютою; ? зростання цін на імпортну продукцію; ? підвищення цін на експортні товари, для яких орієнтиром для визначення внутрішніх цін є ціни світового ринку (з урахуванням обмінного курсу).

Для проведення аналізу динаміки вибраних показників були розраховані парні коефіцієнти кореляції між макроекономічними показниками України за три періоди: 1997—1999 рр., 2000—2001 рр. та 2002—2004 рр. Вибір періодів обґрунтований зниженням темпів інфляції у 1997 році та стабілізацією ку рсу гривні щодо долара США у 2001 році.

Аналіз показує, що у 2000—2004 роках виявився прямий істотний зв’язок між індексами споживчих цін та індексом офіційного курсу гривні щодо долара США. Аналіз також свідчить про те, що між індексами споживчих цін та безробіття у 2000—2004 роках існував обернений помірний зв’язок з лагом у півроку, що відповідає кривій Філіпса, однак су перечить теорії раціональних очікувань, за якою взаємозв’язку між інфляцією та зміною рівня безробіття не існує.

Слід зауважити, що між індексами споживчих цін та індексом середньозважених відсоткових ставок на кредити в національній валюті виявився також оберне-ний помірний зв’язок з лагом в 1 місяць у 2002—2004 роках. Підвищення відсоткової ставки — необхідний та універсальний спосіб впливу на уповільнення інфляційного процесу. Високий відсоток на кредити скорочує попит на гроші, посилює тенденції нагромадження, скорочує платоспроможний попит на товари, що призводить до уповільнення інфляції. Наприклад, у США в 1984 році Федеральна Резервна система п’ять разів підвищувала відсоткову ставку на кредити і змогла досягнути рекордно низького показника рівня інфляції у 1985 році — 2,6 %. Водночас, якщо інд екс споживчих цін невисокий, то високий відсоток на кредити робить їх непривабливими, що уповільнює економічне зростання.

Отже, кожен період розвитку інфляційного процесу на споживчому ринку характеризувався особливими причинами його виникнення та зміною впливу різних факторів. Доки темпи інфляції не уповільнилися, визначальним чинником впливу на індекс споживчих цін був ку рс гривні щодо долара США. Із зниженням темпів інфляції та стабілізацією курсу гривні щодо долара США доцільно враховувати вплив на індекс споживчих цін таких факторів, як індекс рівня безробіття та індекс середньозважених відсоткових ставок на кредити в національній валюті.

Справді, за часів високої та галопуючої інфляції, коли метою грошовокредитної політики держави було стримування зростання цін, валютний ку рс не був настільки контрольованим, як тепер, коли критерієм стабільності економіки держави є стабільний курс національної грошової одиниці. Міжнародні організації, зокрема МВФ та Світовий банк, приймаючи рішення про інвесту вання в економіку країни, звертають увагу саме на фактор стабільності курсу національної валюти. Тому протягом 2000—2003 років курс гривні щодо долара США залишався стабільним і протягом цього періоду не було виявлено взаємозв’язку між ним та індексом споживчих цін.

З огляду на непередбачуваність інфляційних процесів у перехідний період пріоритетне значення надається короткостроковому прогнозуванню. Як свідчить практика розвину тих країн, саме короткострокове прогнозування має пріоритет, саме на висновках місячних прогнозів, на їх періодичному перегляді відповідно до кон’юнктурних змін ґрунтуються заходи державного регулювання соціальноекономічних процесів, і зокрема — поточне формування грошово-кредитної, бюджетної, податкової політики тощо.

Очікуваний індекс споживчих цін показав, що за у мови збереження комплексу причин, які формували тенденцію змін споживчих цін, у 2006 р. можна очікувати досить значного зростання рівня інфляції, що може призвести до зростання споживчих цін за рік на 12,5—14 % (грудень до грудня попереднього року).

Результати аналізу взаємозв’язку індексу споживчих цін з основними макроекономічними показниками показали, що поки темпи зміни офіційного ку рсу гривні щодо долара США не стабілізувалися (періоди 1997—1999 рр., 2000—2001 рр.), цей чинник був визначальним фактором впливу на індекс споживчих цін. Із стабілізацією курсу гривні щодо долара США (період 2001—2004 рр.) взаємозв’язок між цими показниками був відсутній.

Оцінки інфляційних тенденцій в Україні залишаються суперечливими. Наприклад, в дослідженні 2002 року представник МВФ в Україні Б. Лісоволик не знайшов свідчень оптимальної інфляції («threshold effects») у вітчизняній економіці, що дозволило зробити висновок про доцільність подальших зусиль «з її прогресивного зниження». Торік деякі вітчизняні і закордонні експерти почали висловлювати побоювання щодо занадто високого зростання цін, «перегріву» у країнської економіки та необхідності зниження динаміки цін і виробництва.

Нульова інфляція природна й ефективна лише в умовах досконалого ринку, здатного миттєво перерозподіляти виробничі ресурси по всій матриці міжгалузевих зв’язків, видаляючи будь-які товарні дефіцити і відповідне їм підвищення цін. Навряд чи хтось визнає таку модель реалістичною. Однак, якщо йдеться про стійкість цін, аналіз не виходить за утопічні рамки досконалої мобільності факторів виробництва.

Вказані зауваження потребують безумовної підтримки в частині неприпустимості політичних ігор з бюджетом, що велися в останні півроку. Вони також коректно привертають увагу до проблеми випереджального зростання цін у виробництві та загрози наступного переносу інфляції на кінцеву проду кцію. При цьому, звичайно, слід було б відзначити, що аналогічні темпи зростання цін у промисловості спостерігалися в 2000 р. і до жодних фатальних наслідків не призвели. Більше того, динаміка вітчизняного виробництва в наступні роки лише прискорилася.

Необхідно врахувати, що з моменту поновлення економічного зростання (2000 рік) між інфляцією і ВВП в Україні спостерігається взаємозв’язок, за якого і 10 % зростання цін не асоціюються з падінням виробництва. Прикметно, що та сама 10-відсоткова інфляція відображає динаміку цін в країнах, що мають порівнянний з Україною рівень економічного розвитку за показником середньоду шових доходів. Він у 2003 р. становив у нашій країні 5410 дол. і був меншим, ніж у Габоні (5700 дол.).

У такому контексті загроза «перегріву» вітчизняної економіки викликає су мніви. Тим більше, що йдеться про деформований ринок, який генерує безробіття. Нині за кордоном, за різними оцінками, трудиться від 1—3 до 7 млн українців. Безумовно, не віриться, що чверть працездатного населення працює за кордоном. Однак і в разі 15 % можна говорити про показник, що зіставляється з інтенсивністю трудової міграції на Балканах, де національні рівні безробіття сягають 20—40 %.

Припущення щодо економічного «перегріву» не переконливе і на тлі економічної динаміки країн СНГ, середні темпи якої другий рік поспіль утримуються на рівні 8 %. Якщо 2004 року ВВП в Україні зріс на 12,5 %, то в Білору сі це зростання становило 11 %, Таджикистані — 10,6 %, Азербайджані — 10,2 %, Вірменії — 10,1 %, Казахстані — 9,4 %, Грузії — 8,4 %, Молдові — 7,3 %, Росії та Киргизії — по 7,1 %. Враховуючи, що нині найдинамічнішими є економіки, що найбільшою мірою скоротили виробництво в 90-ті роки, все ще йдеться про «відновлююче» зростання. Ідея про його обмеження взагалі жодній логіці не підлягає. Якби Китай протягом 30 останніх років прислуховувався до таких порад і орієнтувався на середні темпи економік, що розвиваються (5—6 % на рік), він би й тепер залишався третьорозрядною країною. Але китайська модель змусила говорити про себе не всупереч, а завдяки стійкому 12-відсотковому зростанню. При цьому інфляція в 10 відсотків та вище не відштовхнула інвесторів. Як і Словенії 8—9-відсоткове зрос тання цін (2000—2003 рр.) не завадило успішно завершити переговори та приєднатися торік до Євросоюзу.

За результатами дослідження можна зробити декілька виключно важливих, фундаментальних висновків, а саме: ? причинно-наслідкові зв’язки між кількістю грошей та інфляцією є набагато складнішими, ніж уявляють та описують представники класичної і неокласичної теорій монетаризму. Зростання кількості грошей не завжди є єдиною причиною зростання рівня інфляції, незважаючи на те, що зростання кількості грошей завжди супроводжує зростання рівня цін. Отже, для зниження інфляції до такого її рів ня, який міг би забезпечити оптимальні пропорції між основними макроекономічними показниками економічного зростання, необхідно зосередити зусилля на ліквідації всього комплексу причин такого складного явища, не обмежуючись лише грошовою масою; ? штучне обмеження грошової маси, тобто демонетизація, у справді ринкових умовах функціонування економіки не менш шкідливе, ніж їх надлишок. Дефіцит грошей не припиняє і навіть не уповільнює інфляції, а лише деформує, породжуючи такі явища, як заборгованість, відродження сурогатних форм платежів і т. ін. Усе це вельми негативно позначається на економічній динаміці, форму ючи до того ж такі її форми, які не відповідають вимогам часу та стратегічному курсу України на повноцінну інтеграцію у світову спільноту; ? обмежувальна монетарна політика, яка послідовно але не зовсім зважено реалізується в Україні протягом останніх десяти років, призводить до абсолютно незадовільного рівня кредитування економіки в цілому та навіть масштабних національних програм, передбачених стратегічними планами розвитку економіки і суспільства. Як наслідок, механізм банківського відсотка, який у більшості розвинутих країн діє як потужний акселератор економічного зростання, в Україні перетворився на свого роду гальмо, яке форму є дефіцит платіжних ресурсів і не тільки гальмує розвиток економіки, а й робить неможливою реалізацію однієї з найважливіших функцій грошей — функцію платежу; ? демонетизація економіки призводить до скорочення кількості обертів суспільного продукту, який, як відомо, розраховується як співвідношення між матеріальними витратами та виробництвом продукції, тобто до уповільнення швидкості обертання витрат, а звідси і грошової маси. У свою чергу, скорочення кількості обертів призводить до вимушеного зниження частки заробітної платні у собівартості продукції і, як резу льтат, вартості ВВП. Це, у свою чергу, веде до зниження обсягів відрахувань від заробітної платні у місцеві та Державний бюджети, уповільнює процес їх наповнення.

Жорсткі зовнішні фінансові обмеження сприяли макроекономічній стабілізації економіки України. Однак світовий досвід свідчить, що тільки за рахунок застосування таких монетарних факторів стабілізація не може підтримуватися автоматично. Діяльність ур яду України в таких умовах має бути спрямована також і на прийняття низки немонетарних дієвих рішень у сфері макроекономічної політики і зовнішньоекономічних зв’язків, які сприятимуть стабілізації очікувань і подальшому підвищенню конкурентоспроможності національної економіки та її сталому зростанню.

Література

1. Булавіна О. А. Управління інфляцією: від прогнозування до тарґетування // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. — Вип. 1(8) / Гол. ред. О. П. Степанов. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 378—383.

2. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2003 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України). Статистичний збірник. — К.: Держкомстат України, 2004. — 446 с.

3. Геєць В., Ревенко А. Соціально-економічна статистика та прогнозування // Статистика України. — 2000. — № 2. — С. 14—17.

4. Гончар В. Моделювання інфляції в Україні // Вісник НБУ. — 1998. — № 2.

— С. 52—56.

5. Джон Дж. Мэрфи. Межрыночный технический анализ. — М.: Диаграмма, 1999. — 317 с.

6. Зведені національні рахунки для економіки в цілому та іншого світу за 1990— 1999 роки. Статистичний збірник. — К.: Держкомстат України, 2001. — 361 с.

7. Індекси споживчих цін за 2003 рік. Статистичний збірник. — К.: Держкомстат України, 2004. — 63 с.

8. Найденов В. С., Сменковский А. Ю. Инфляция и монетаризм. Уроки антикризисной политики. — Б.Ц.: ОАО «Белоцерковская книжная фабрика», 2003. — 352 с.

9. Національні рахунки України за 2003 рік. Статистичний збірник. — К.: Держкомстат України, 2005. — 149 с.

10. Система национальных счетов. 1993. — Брюссель; Люксембург; Вашингтон; НьюЙорк; Париж, 1998. — 725 с.

11. Seasonal Behavior of Components in the CPI // U.S. Department of Labor. Bureau of Labor Statistics. Washington, 1967. — Р. 14—20.

12. White A. G. Measurement Biases in Consumer Price Indexes // International Statistical Review: Vol. 67, № 3, December, 1999. — Р. 301—325. Надійшла до редакції: 17.01.2006 р. УДК 368.01 О.О. Гаманкова, канд. екон. наук, докторант


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА БАЗОВІ ВИРОБНИЧО-СТРАТЕГІЧНІ РІШЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
ПРОДУКТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ СУЧАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ СПОЖИВАЧА В МАРКЕТИНГУ
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК КАПІТАЛУ (ПАСИВІВ) В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)