Для оцінки сучасного стану розвитку сільського господарства важливо детально проаналізувати кожну з форм прояву аграрної кризи, простежити тенденції зміни параметрів обсягу та структури сільськогосподарського виробництва, а також рівня його ефективності.
Насамперед слід зазначити, що на початку 2000 р. аграрні підприємства мали вкрай несприя-тливу структуру активів (авансованого капіталу). В їх загальній вартості понад 84 % становили необоротні активи, в тому числі 75 процентних пунктів припадало на будівлі і споруди, які пе-реважно пустують і мають незадовільний фізичний стан. Через постійне вимивання оборотного капіталу його частка становила 16 %, з них на грошові кошти, розрахунки та інші оборотні ак-тиви припадало лише 3,4 процентних пункта (для порівняння зазначимо, що у 1990 р. частка грошових коштів дорівнювала 21 %). За такої структури активів ліквідна частка майна аграр-них підприємств стала надто низькою, що вкрай ускладнило розв’язання проблеми кредитоза-безпеченості. Постійно зростала заборгованість підприємств, і в 1999 р. вона становила 15,4 млрд грн, перевищуючи їх дебіторську заборгованість у 7 разів. Через важкий фінансовий стан підприємства істотно знизили заробітну плату працівників і нерідко її не виплачували роками. Відсутність грошових коштів зумовила перехід від грошової оплати переважно до натуральної.
Однією з основних форм прояву аграрної кризи, як уже зазначалося, є істотне зниження обсягу виробництва валової продукції сільського господарства.
У 2000 р. валова продукція зменшилася порівняно з 1990 р. у 1,9 раза (25,9 млрд грн проти 48,6 млрд грн). Особливо швидкими темпами зменшувався обсяг виробництва продукції тва-ринництва. За вказаний проміжок часу це зменшення становило 2,4 раза, що негативно відби-лося на структурі споживчого кошика.
Про темпи зниження врожайності культур, продуктивності тварин та посівної площі і поголів’я худоби можна судити з графіків 1.2, 1.3, 1.4 і 1.5.
За останнє десятиліття склалася чітка тенденція до зниження врожайності всіх основних сільськогос-подарських культур. Найвищими темпами відбулося падіння урожайності зернових і цукрових буряків. Водночас з цим негативним процесом зменшувалася вся посівна площа, в тому числі і посівна площа та-ких важливих культур, як зернові і цукрові буряки. Але при цьому спостерігається зростання посівної площі соняшника — однієї з найбільш ліквідних культур.
Нерідко висловлюється думка, що в Україні необхідно скорочувати площу ріллі, тому факт зменшення посівної площі можна розглядати як позитивний. Немає сумніву, що в нашій державі надто багато розорано ерозійно небезпечних земель, тому дійсно є нагальна необхідність у виве-денні їх із сільськогосподарського обороту. Проте скорочення посівних площ відбулося переважно за рахунок не ерозійно небезпечних площ ріллі, а цілком придатних для обробітку.
Негативним явищем є і розширення посівних площ під соняшником. Ця культура дуже висна-жує ґрунт, а тому в десятипільній сівозміні вона не повинна займати більше одного поля. Проте в багатьох випадках орендарі на орендованих землях вирощують лише зернові і соняшник і цим са-мим руйнують родючий шар ґрунту, відновити який дуже важко. Тому вкрай важливо терміново прийняти закон про охорону земель, який поклав би край їх варварському використанню — посів лише високоінтенсивних технічних культур, недотримання сівозмін, порушення системи обробітку ґрунту, відмова від поповнення поживних елементів через внесення органічних та мінеральних до-брив.
Дані рис. 1.4 і 1.5 переконують, що стан справ у тваринництві був критичним. Відбулося обва-льне скорочення продуктивності тварин та їх поголів’я. Особливу тривогу викликає те, що темпи зменшення поголів’я зростають і у 2000 р. проти 1999 р. вони були удвічі вищими по поголів’ю ве-ликої рогатої худоби і в 5 разів більшими по свинях. Вкрай негативним є зниження маточного та відтворювального поголів’я, чим підривається основа зростання виробництва в найближчій перс-пективі.
Про динаміку поголів’я худоби та її продуктивність можна судити з даних рис 1.4 і 1.5.
Скорочення обсягу виробництва продукції тваринництва перетворилося в макроекономічний чин-ник, оскільки призвело до зростання дефіциту продуктів харчування тваринницького походження, а відтак, до підвищення цін на них. Це посилило інфляційні процеси, болюче вдарило, насамперед, по найбідніших верствах населення, яким такі продукти стали просто недоступними за ціною.
Про масштаби зменшення обсягу виробництва сільськогоспо-дарської продукції можна судити з даних табл. 1.1.
Таблиця 1.1
ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ, млн т
| Вид продукції |
Роки |
Дані 2000 р. в % до да-них 1985-1990 рр. |
| 1990 |
1991—1995 |
1996 |
1998 |
2000 |
|
Зерно
|
51,0
|
38,4 |
24,6 |
26,5 |
24,4 |
47,8 |
| Цукрові буряки |
44,2 |
31,3 |
23,0 |
15,5 |
13,2 |
29,9 |
| Соняшник |
2,6 |
2,2 |
2,1 |
2,3 |
3,5 |
134,6 |
| Овочі |
6,7 |
5,7 |
5,1 |
3,5 |
5,7 |
85,1 |
| Картопля |
16,7 |
17,3 |
18,4 |
15,4 |
20,2 |
121,0 |
| М’ясо (в забійній вазі) |
4,4 |
3,04 |
2,1 |
1,67 |
1,66 |
37,7 |
| Молоко |
24,5 |
19,1 |
15,8 |
13,8 |
12,7 |
51,4 |
| Яйця (млрд шт.) |
16,3 |
12,0 |
8,8 |
8,3 |
8,8 |
53,4 |
| Вовна, тис. т |
29,7 |
20,8 |
9,3 |
4,6 |
3,4 |
11,4 |
Зменшення обсягу виробництва, відсутність у 2000 р. повно-цінного організованого ринку продукції, особливо тваринниць-кої, збут значної частки її за бартером, засилля посередницьких структур, які часто скуповують продукцію без урахування її яко-сті, в тому числі і ступеня вгодованості поголів’я, нерозвиненість аукціонного продажу продукції — все це в сукупності призвело до великих втрат грошових коштів сільськогосподарськими това-ровиробниками. Вказані причини, поряд з раніше розглянутими, зумовили істотне зниження ефективності виробництва, його збит-ковість. Це ілюструють дані рисунка 1.6.
Як видно з рис.1.6, сільське господарство за роки кризи з при-буткової галузі перетворилося у збиткову. При цьому акцент по-трібно зробити на 1990 р., коли рівень сукупної рентабельності становив близько 40 %. Висока рентабельність у 1991—1995 рр. була зумовлена не сприятливою економічною кон’юнктурою і високим рівнем господарювання, а сильним розвитком інфляції та гіперінфляції і виникненням під їх впливом інфляційного при-бутку, який не має під собою реального наповнення, тому під-приємства відчувають гостру нестачу обігових коштів. У 1996 р., з переходом на тверду валюту й усуненням завдяки цьому причин формування інфляційного прибутку галузь стала збитковою, тоді як рівень рентабельності багатьох галузей матеріального ви-робництва сягав 6-18 %. Тобто з усіх галузей народного госпо-дарства сільське господарство мало найгірший фінансовий стан, що є аномальним явищем для економіки держави. На рис.1.6 та-кож чітко простежується тенденція до спаду такого важливого економічного показника, який характеризує ефективність вироб-ництва, як річна продуктивність праці. Її рівень знизився у 1999 р. порівняно з 1990 р. у 2,3 раза. За роки аграрної кризи відбулося затухання інвестиційної діяльності.
У 2000 р. в економіці країни в цілому, в тому числі і в сільсь-кому господарстві, виникли паростки подолання руйнівної кризи, що тривала майже десятиліття. Реальний валовий внутрішній продукт зріс порівняно з 1999 р. на 6 %, а валова продукція про-мисловості — на 12,9 %. Найвищі темпи збільшення обсягів ви-робництва порівняно з попереднім роком досягнуто в галузях, продукція яких наповнює внутрішній ринок і задовольняє потре-би споживачів, — харчовій, легкій, деревообробній та ін. Намі-тилася тенденція до посилення інноваційної активності, насампе-ред у напрямі оновлення продукції і впровадження нових технологій. Набула подальшого посилення тенденція нарощу-вання обсягів інвестицій в основний капітал. Досягнута стабіль-ність гривні, зросли експортні надходження валюти, збільшилися іноземні інвестиції. У 2000 р. вперше за останні 10 років зросло виробництво продукції сільського господарства на 7,6 % проти 1999 р., а продуктивність праці на 4,9 %.
Подальше реформування економіки, здійснення у 2000 р. гло-бальних соціально-економічних перетворень на селі — створення на базі колишніх КСП підприємств ринкового типу, а також заве-ршення найвідповідальнішого етапу земельної реформи — при-ватизації землі дали змогу вказані позитивні зрушення розвинути далі. Так, у 2001 р. валовий внутрішній продукт держави зріс по-рівняно з 2000 р. на 9,0 %, причому темп його зростання був од-ним з найвищих серед країн Європи. Валова продукція сільського господарства збільшилася на 9,9 %, в тому числі в аграрних під-приємствах — на 19,9 %. Надзвичайно важливим є те, що у вка-заному році зібрано 39,7 млн т зерна, або на 70 % більше проти попереднього року. Відрадно, що стало відроджуватися тварин-ництво. Валова продукція цієї галузі зросла на 9 %. Стало поліп-шуватися соціальне середовище на селі. Вдвічі зменшилася забо-ргованість по заробітній платі селян, зросли їх заробітки. У 2001 р. власникам земельних і майнових паїв було нараховано 2 млрд гривень орендної плати, або на 25 % більше, ніж у минулому ро-ці. Доходи в особистих селянських господарствах зросли в 1,6 раза.
Проте дані позитивні зрушення — це лише перші паростки економічного зростання, які потрібно закріпити і створити спри-ятливі умови для їх подальшого розвитку та набуття тенденції незворотності.
