< Попередня  Змiст  Наступна >

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА


Серед питань бухгалтерського обліку, що найчастіше обговорюються на сторінках наукової літератури, безпомилково можна виділити облік витрат виробництва. Цій темі присвячено десятки дисертацій вітчизняних та іноземних авторів. Такий інтерес науковців єнебезпідставним. Адже виробництво матеріальних благ, яке являється основою існування всього суспільства, не можливо без здійснення витрат.

Від правильної побудови системи обліку і контролю витрат виробництва залежить успішність функціонування всього підприємства. Тому, для формування ефективного механізму управління підприємством важливим є правильне розуміння сутності та змісту категорії «витрати виробництва».

Метою нашого дослідження є оцінка трактувань поняття «витрати виробництва» з точки зору економічної теорії і бухгалтерського обліку та уточнення змісту цього поняття.

Для всебічного розкриття категорії «витрати виробництва» перш за все звернимося до праць відомих політекономів. Аналіз літературних джерел свідчить, що поняття «витрати виробництва» своїм корінням сягає творів В. Петті, в «Трактаті про податки та збори» якого викладено теорію складу витрат виробництва та сформульовано закон вартості [1, с. 61]. Особливої уваги заслуговує трудова теорія вартості К. Маркса, оскільки радянські економісти в своєму розумінні поняття «витрати виробництва» довгий час наслідували основні положення цієї теорії. К. Маркс у третьому томі «Капіталу» формулює наступні поняття:

1) «суспільні витрати виробництва» товару, які складаються з затрат живої(необхідної і додаткової) праці та втіленої у засобах виробництва праці на виробництво продукції [2, с. 30];

2) «капіталістичні(індивідуальні) витрати виробництва», які являють собою «…еквівалент або вартість, яка заміщує в товарі капітальну вартість c + v, витрачену у вигляді елементів виробництва» [2, с. 28].

Тобто, суспільні витрати виробництва характеризують вартість виробництва товару для суспільства і дорівнюють с + v + m. А, капіталістичні витрати виробництва визначаються витратами капіталу товаровиробника і обмежуються лише часткою вартості товару, яка повертає лише те, скільки коштує товар самому капіталістові: c + v [2, с. 30]. Т. Мальтус вважав, що вартість товарів по величині дорівнює витратам на їх виробництво, які включають затрати на виробництво продукту «безпосередньої» живої праці, «нагромадженої праці» в засобах виробництва та додаткову кількість праці, яка відповідає прибуткові на авансований капітал [3, с. 13]. Категорія «витрати виробництва» розглядалася і в працях представників неокласичної теорії вартості. Зокрема, А. Маршал виділяв поняття:

1) «реальні витрати для виробництва» — затрати різних видів праці, прямо чи опосередковано зайнятої у виробництві товару разом з очікуванням, необхідним для нагромадження застосованого в його виробництві капіталу;

2) «(грошові) витрати виробництва» — суми грошей, які доводиться платити за всі зусилля і жертви для виробництва товару [4, с. 21

—22].

А. Маршал вважав, що витрати виробництва для виготовлення певної кількості даного товару дорівнюватимуть цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва» [4, с. 22].

Отже, прослідкувавши трактування категорій «витрати виробництва» від класиків до неокласиків політичної економії, можна зробити висновок про те, що підходи до вивчення цієї категорії змінювалися разом з поступовим нівелюванням протистояння між працею та капіталом.

Радянські економісти, за часів командно-адміністративної системи господарювання, в своєму розумінні витрат виробництва довгий час наслідували положення трудової теорії вартості К. Маркса. Така ситуація склалася і в бухгалтерській сфері про, що свідчить тлумачення поняття «витрати виробництва» в роботах В. Палія [5, с. 7], А. Маргуліса [6, с. 121].

За умов ринкової економіки соціально-економічний зміст категорії «витрати виробництва» розширюється, оскільки відображає економічні відносини між господарюючими суб’єктами не тільки з приводу затрат праці (уречевленої та живої) на виготовлення продукції, а й — відносини з приводу витрат капіталу, оскільки він акумулює чинники виробництва.

Починаючи з другої половини XX століття в розвинутих країнах формується економіка змішаного типу, виникають нові: акціонерні та партнерські форми господарювання, в результаті чого, відносини між найманими працівниками і підприємцями дедалі більше набувають цивілізованих форм співробітництва, що призводить до змін в соціально — економічному змісті витрат виробництва. В сучасних економічних науках використовують різні підходи до вивчення витрат виробництва [7, с. 132], які представлено на рис. 1.

Рис. 1. Підходи до розгляду витрат виробництва

Рис. 1. Підходи до розгляду витрат виробництва

Розглядаючи витрати з точки зору всього суспільного виробництва, економісти виділяють суспільні витрати виробництва та витрати виробництва підприємств. Л. Прусова пише, що з позиції суспільства витрати на виробництво товарів рівні повним витратам праці у суспільно необхідних розмірах, а з позиції підприємств, витрати на виробництво включають в себе тільки частину витрат суспільної праці на виробництво продукту і тому менші витрат суспільства на величину додаткового продукту[8, с. 172]. Такий підхід до визначення витрат виробництва є характерним для прихильників трудової теорії вартості.

На рівні підприємства виділяють бухгалтерський та економічний підхід до визначення категорії «витрати виробництва». Причому, існує суттєва різниця в тлумаченні терміна «витрати виробництва» на основі цих двох підходів

Під час прийняття управлінських рішень, пов’язаних з перспективами розвитку підприємства, розуміння витрат виробництва економістами базується на факті відносної обмеженості застосовуваних ресурсів та можливості їх альтернативного використання. В зв’язку з цим, в сучасній економічній теорії категорія «витрати виробництва» розкривається через поняття «економічні витрати», що враховує втрати, пов’язані з втраченими можливостями більш ефективного, альтернативного використання ресурсів. К. Макконелл і С. Брю в своїй книзі «Экономикс», під економічними витратами розуміють платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Ці витрати складаються з явних та неявних витрат. Явні витрати становлять величину бухгалтерських витрат. Отже, ми підійшли до бухгалтерського підходу до визначення категорії «витрати виробництва».

За сучасних умов функції бухгалтерського обліку значно розширилися, що призвело до виділення таких підсистем обліку як фінансовий та управлінський, а також підсистеми обліку, яка пов’язана з накопиченням інформації, що є необхідною для розрахунку прибутку з метою оподаткування (податковий облік), існування якої обумовлено специфікою українського законодавства. В рамках цих підсистем категорія «витрати виробництва» набуває різного забарвлення, залежно від мети ведення обліку.

Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Таке визначення поняття «витрати» передає зміст витрат діяльності, які відображаються у Звіті про фінансові результати, але не виражає сутності категорії «витрати виробництва» на рівні виробничого процесу. Оскільки, відпуск сировини і матеріалів у виробництво не супроводжується ні зміною величини активів, ні зміною величини пасивів, а призводить до змін в структурі активу підприємства.

У податковому обліку використовують поняття «валові витрати», які, відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати визначаються за правилом першої події з метою обчислення розміру оподатковуваного прибутку і не передають зміст поняття «витрати виробництва» з точки зору процесу виробництва. Адже, вартість запасів придбаних для виробництва певної продукції відображається у складі валових витрат одразу після їх оприбуткування на складі, або ж за фактом оплати. А, на витрати виробництва такі видатки відносяться в міру їх списання зі складу на виробництво.

Управлінський облік законодавчо не регламентується, тому не має офіційно затвердженого поняття, яке б відтворювало зміст категорії «витрати виробництва» в управлінському аспекті. В Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції(робіт, послуг) у промисловості затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47 для підприємств промислової політики в п. 15 зазначається, що витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції(робіт, послуг) і у виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов’язані з функцією виробництва продукції.

Отже, в нормативних джерелах зустрічається поняття «витрати» і відсутнє поняття «затрати». Натомість огляд економічної літератури свідчить про відсутність єдиної точки зору щодо правомірності використання цих двох понять. На думку, В. Сопко потрібне чітке розмежування цих понять. Оскільки, затрати — це термін процесу використання речовин та сил природи у процесі конкретного виду операційної ( або неопераційної) діяльності та пов’язані з виготовленням чітко визначеного виду виробу, а витрати — це термін, що характеризує процес придбання ресурсів [9 с. 7]. М. Врубльовський вважає, що поняття «затрати на виробництво» і «витрати виробництва» є тотожними, оскільки в основі їх визначення лежить вартісна оцінка основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів, спожитих у виробництві [10, с. 53]. Під «витратами виробництва» він розуміє амортизацію і вартість матеріальних і трудових ресурсів підприємства, спожитих за певний період часу в процесі основного і допоміжного виробництва [10, с. 52]. О. Каверіна відмічає, що в російських нормативних і учбових виданнях для визначення поняття «спожиті ресурси» або «гроші», які необхідно заплатити за товари і послуги у більшості випадків використовують як синоніми три поняття: «затраты», «расходы», «издержки» [11, с. 61].

В іноземних виданнях з бухгалтерського обліку, зазначається, що англійський термін «соsts», який можна перекласти на українську мову як «затрати» чи «витрати», має велику кількість значень. У найбільш загальному розумінні витрати (costs) — це представлена в грошовому вираженні величина ресурсів, використаних на певні цілі. Для більшточного визначення цього терміна запропоновано вживати разом з ним додаткове слово, яке б розширювало та уточнювало зміст вихідного поняття в конкретних ситуаціях. [12, с. 311]. Наприклад, «costs of production», що в перекладі з англійського означає «витрати (або затрати) виробництва».

Отже, економічна теорія як наука визначає сутність категорії «витрати виробництва», дає її узагальнене тлумачення. Що ж стосується бухгалтерського обліку, то в ньому ця економічна категорія конкретизується, шляхом введення спеціальної термінології, яка найбільш повно передає зміст господарських операцій, що відображаються в обліку. Проведені дослідження показали, що при складанні фінансової звітності оперують терміном «витрати», при обчисленні оподаткованого прибутку — терміном «валові витрати», а в процесі формування і визначення собівартості готової продукції і незавершеного виробництва доцільним є використання поняття «витрати виробництва». Правильне визначення цього терміну дозволить уникнути певних непорозумінь, що виникають в процесі управління витратами. Аналіз економічної літератури дає підстави зробити висновок, що витрати виробництва — це сукупні витрати спрямовані на виготовлення конкретного продукту (надання послуг, виконання робіт), які відображають, як кількісну так і вартісну величину спожитих засобів виробництва і понесених витрат робочої сили в процесі операційної діяльності підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аникин А. В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса, 4-е изд. — М.: Политиздат, 1985. — 367 с.

2. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии / Под ред. Ф. Энгельса. — М., 1978. — Т. 3, кн. III. — 508 с.

3. Malthus Th. R. Definitions in political economy. — L., 1853.

4. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. IIІ. / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1993. — 351 с.

5. Палий В. Ф. Основы калькулирования. — М.: «Финансы и статистика», 1987. — 288 с.

6. Маргулис А. Ш. Бухгалтерский учет в отраслях народного хозяйства: Учебник. — 6-е изд., перераб. — М.: Финансы, 1979. — 414 с.

7. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — 508 с.

8. Прусова Л. Г. Основы рыночной экономики. –К.: КРВО, 1993. — 304 с.

9. Сопко В. В. Фінансовий та внутрішньогосподарський облік затрат виробничої діяльності: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук, 2001. — 21 с.

10. Врублевский Н. Д. Управленческий учет издержек производства: теория и практика. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 352 с.

11. Каверина О. Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 352 с.

12. Энтони Р., Рис. Дж. Учет: ситуации и примеры: Пер. с англ. / Под. ред. и с предисл. А. М. Петрачкова. — 2-е изд., стереотип. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 560 с.Э. В. Кондукова,канд. экон. наук, доцент, Национальная академия государственной налоговой службы Украины


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РОЛЬ ОПЕРАТИВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА
ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ТА АУДИТУ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В УКРАЇНІ
ДЕЯКІ АСПЕКТИ МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ В КОМП’ЮТЕРНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ КЛІЄНТА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)