СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

МОНІТОРИНГ а також УМІТИМЕТЕ: формулювати конкретні задачі управлінського моніторингу СЕС та формувати відповідну інформаційну базу;

Вивчивши матеріал цього розділу, ви ЗНАТИМЕТЕ: сутність, роль і мету управлінського моніторингу СЕС; складові управлінського моніторингу СЕС; механізм управлінського моніторингу СЕС; види управлінського моніторингу СЕС; функції та задачі управлінського моніторингу СЕС; концепції розроблення управлінського моніторингу СЕС; систему показників управлінського моніторингу СЕС; підсистеми управлінського моніторингу СЕС; сутність моніторингу тенденцій розвитку економіки; сутність моніторингу структури економіки; склад інформаційної бази моніторингу структури економіки; систему показників оцінювання структурних зрушень в економіці; сутність діагностики відтворювальної структури економіки; методи оцінювання ефективності структури економіки; сутність і призначення індикативного моніторингу структурного розвитку економіки; сутність, призначення і задачі моніторингу соціальноекономічного розвитку регіону, концепцію побудови моніторингу соціально-економічного розвитку регіону,

РОЗДІЛ 4

4.1. УПРАВЛІНСЬКИЙ МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Функціонування будь-якої соціально-економічної системи можливе лише за наявності певних механізмів, що забезпечують утримання її стабільного рівня та поступовий розвиток. Серед сукупності чинників, що забезпечують взаємодію підсистем і елементів таких систем, провідна роль належить моніторингу, що відіграє найважливішу роль у вирішенні проблем взаємодії внутрішніх і зовнішніх щодо до них структур, норм, інститутів, зразків поведінки тощо.

Моніторинг слугує інформаційним підґрунтям забезпечення функціонування і розвитку соціально-економічної системи. Механізм такої системи виявляє і розв’язує соціальні й економічні проблеми і складається із двох взаємодіючих частин — виконавчого механізму та механізму функціонування і розвитку соціально-економічної системи. При цьому провідна роль належить другому механізму, оскільки він забезпечує життєздатність і сталий розвиток системи.

Моніторинг як складова управління соціально-економічною системою є частиною її механізму. Тому механізм формування моніторингу такої системи, який за своєю суттю є управлінським, має адекватно співвідноситися з організаційно-економічною і технологічною структурою та цілями самої системи.

Соціально-економічна система покликана виконувати такі основні функції: моніторинг суспільних потреб та інтересів;

визначати показники структурних зрушень в економіці; здійснювати структурний аналіз макроекономічних зрушень; здійснювати діагностику структури економіки в процесі її моніторингу; визначати ефективність структури економіки в процесі її моніторингу; будувати систему моніторингу соціально-економічного розвитку конкретного регіону з урахуванням його специфіки.

Системний підхід до формування механізму управлінського моніторингу соціально-економічної системи (СЕС) дозволяє побудувати його логіко-методологічну схему, що відповідає внутрішнім зв’язкам моніторингових показників і дає змогу широко застосовувати сучасні інформаційні технології.

Залежно від ознак існують різні класифікації моніторингу соціально-економічних систем. Одну з них, що враховує джерела інформації (об’єкти) та споживачів результатів моніторингу, наведено у табл. 4.1.

Таблиця 4.1

ВИДИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Державний	Функціонування і розвиток соціально-економічних процесів макрорівня	Органи державного управління, керівництво комплексів державного рівня, комітет з надзвичайних ситуацій, державні органи безпеки
Регіональний	Процеси соціально-економічного розвитку областей, міст, районів	Керівництво області, міста, району
Виробничої системи	Функціонування виробничої системи загалом, виробництва, збуту, оновлення тощо	Керівництво виробничої системи, фондової біржи, інвестиційних та холдингових компаній
Ринковий	Процеси виробництва, попиту та споживання в даному сегменті ринку	Служби маркетингу виробничих систем, банки, товарносировинні й фондові біржи, інвестиційні компанії тощо

Формування управлінського моніторингу СЕС розпочинається з визначення цілей системи і відповідно до них формулювання цілей моніторингу, які слугуватимуть системотвірними чинниками. Головним завданням управлінського моніторингу соціально-

виявлення й аналіз негативних і позитивних тенденцій у соціально-економічній сфері; забезпечення ефективного функціонування всіх підсистем та системи загалом; довгострокове та поточне планування і прогнозування; організація, координація, інформування суспільства; контроль виконання нормативних актів органів місцевого самоврядування і управлінських рішень.

Отже, головною метою моніторингу соціально-економічної системи є збирання, вивчення і підготовка інформації для аналізу та прийняття економічних рішень на різних рівнях управління. Це зумовлює дві особливості, яким иає задовольняти моніторинг як система збирання та оброблення інформації: цільова спрямованість інформаційних процесів; максимальна об’єктивність висновків на кожній стадії оброблення даних.

економічної системи є створення надійної й об’єктивної бази для вироблення обґрунтованої державної політики, визначення її пріоритетів, регулювання функціонування та розвитку СЕС. Із сутності соціально-економічної системи випливає, що результати її управлінського моніторингу мають бути інформаційно-аналітичної базою для виконання таких завдань: обґрунтування цілей і пріоритетних завдань державної політики; попередження кризових ситуацій і конфліктів; оцінювання результативності діяльності органів управління різних рівнів; обґрунтування заходів державної підтримки окремих територій, спостереження й отримання достовірної та об’єктивної інформації про перебіг соціально-економічних процесів, обґрунтування заходів державної підтримки окремих видів економічної діяльності, галузей та виробничих систем; оцінювання і системний аналіз одержаної інформації, виявлення причин, що викликають той чи інший характер перебігу економічних і політичних процесів; забезпечення в установленому порядку органів управління, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, а також громадян інформацією, отриманою при здійсненні моніторингу; розроблення системи прогнозів соціально-економічного розвитку суб’єктів господарювання; розроблення рекомендацій, спрямованих на подолання негативних і підтримку позитивних тенденцій, доведення їх до відома відповідних органів управління і влади; підготовка щорічних державних доповідей про соціальноекономічну і політичну ситуацію та пріоритетні напрями національної політики.

До головних задач моніторингу соціально-економічної системи належить кілька.

Перша задача — початкова і поточна ідентифікація соціальноекономічного процесу, тобто моніторинг має базуватися на системній класифікації соціально-економічних процесів як каркасній основі ідентифікації. Разом із тим, оскільки склад і номінальні характеристики соціально-економічних процесів, особливо у періоди соціальних перебудов, змінюються, моніторинг дає можливість накопичувати дані для перегляду і коригування самої структурної схеми таких процесів.

Друга задача — аналіз взаємозв’язків процесів і виявлення кола керованих чинників. Процеси, що динамічно розвиваються, зазвичай характеризуються не тільки виходами і входами, які кількісно змінюються, а й мінливим переліком чинників. Ця обставина надзвичайно ускладнює управління в перехідні періоди, і єдиною можливістю у цій ситуації є нагромадження даних, що відображають вплив тих чи інших чинників на процес.

Третя задача — короткострокове прогнозування перебігу процесу, за яким здійснюють спостереження. Під прогнозуванням зазвичай розуміють визначення стану об’єкта в майбутньому періоді за тих чи інших умов. Однак для динамічних процесів, що енергійно розвиваються, поняття майбутнього і сьогодення не мають чіткої межі. На відміну від об’єкта процес, як правило, не має чітких просторових меж і описується своїми функціональними показниками. Аналогічно неможливо чітко встановити і часові межі процесу. Для реалізації цільової спрямованості моніторингу в кожному випадку необхідно мати на увазі, що інтерпретація поточного значення спостереження можлива лише тоді, коли воно розглядається не просто як завершальний елемент минулого періоду, а як єднальна ланка між минулим і майбутнім Потрібне так би мовити «прогнозне тло» спостереження. Це означає, що найближче майбутнє процесу є невіддільним елементом його ідентифікації. Визначення стану процесу в настільки близькому майбутньому, хоча формально і належить до прогнозування, насправді являє собою специфічну операцію.

Об’єктивність результатів моніторингу має забезпечуватися, з одного боку, явним зазначенням у конкретному випадку мети моніторингу, а з іншого — визначенням об’єкта й обробленням інформації.

Використовуючи наведені міркування, сформулюємо концептуальне визначення моніторингу соціально-економічної системи. Під моніторингом соціально-економічної системи як складовою системи управління економікою розуміють спеціально організо-

Розроблення моніторингу СЕС розпочинається з формування його концепції за одним із трьох її можливих варіантів: цільова — моніторинг визначається як проблемно-зорієнтована система, що перекриває певну сферу інформаційних потреб; інструментальна — моніторинг виокремлюють серед інших систем оброблення інформації за типом застосовуваних засобів і методів (широке застосування вибіркових методів збирання даних, комп’ютерна технологія роботи з інформацією тощо); інтеграційна — моніторинг трактується як результат перегрупування традиційних інформаційно-управлінських функцій, що об’єднує елементи статистики та соціально-економічного прогнозування.

На сучасному етапі розвитку економіки особливого значення і доцільності набуває третій варіант, що дозволяє, з одного боку, створити умови його проблемного та методичного розвитку, з іншого — сприяти виконанню актуальних завдань управління економікою.

Залежно від масштабів соціально-економічних систем можливий різний підхід до розроблення концепції їх моніторингу, але основні її положення мають бути єдиними.

Згідно із загальносистемною концепцією формування управлінського моніторингу моніторинг СЕС має включати такі складові: цілі і задачі; принципи проведення; ресурси, необхідні для його проведення; відповідальні особи за збирання моніторингових даних; періодичність збирання моніторингової інформації і терміни її подання; методи збирання моніторингових даних; вид подання отриманих моніторингових даних; шляхи розповсюдження моніторингової інформації.

Механізм формування моніторингу СЕС являє собою структурну взаємодію підсистем і елементів системи між собою та органами управління різних рівнів на засадах сформованої системи норм і соціальних інститутів. Він має виконувати сукупність таких дій: створення нормативно-правової бази, що регулює систему моніторингу та його взаємодію з іншими структурами, які надають інформаційну базу для нього;

ване цільове систематичне спостереження і діагностику перебігу найважливіших соціально-економічних процесів з метою їх аналізу, ідентифікації та виявлення кола регульованих чинників у процесах підготовки та прийняття рішень.

Схему механізму формування моніторингу соціальноекономічної системи подано на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Механізм формування управлінського моніторингу СЕС

Організація моніторингу має спиратися на взаємодію формальних і неформальних структур. З одного боку — це суспільні потреби і потреби суб’єктів господарювання, які задаються відповідними соціальними інститутами та органами управління, з іншого — потреби владних структур усіх рівнів управління. Вони не тільки задають основні параметри моніторингових спостережень, а й здійснюють контроль над ними.

формування організаційної структури реалізації системи моніторингу; визначення системи контролю та параметрів ефективності моніторингу; виявлення основних напрямів взаємодії зі збирання моніторингових даних із різними соціальними інститутами; створення системи розповсюдження моніторингової інформації; налагодження системи зворотного зв’язку для оцінювання стану соціально-економічної системи за результатами моніторингу.

Базою для прийняття рішення про параметри моніторингу виступають аналітичні процедури з виявлення результатів наявних спостережень, відповідність їх наявним потребам суб’єктів господарювання, суспільства і системи управління, а також наявна ресурсна база для здійснення моніторингу.

Результати цього аналізу дають змогу реалізовувати спеціальні заходи щодо створення моніторингу, які включають: створення системи нормативно-правового регулювання; формування структури збирання та оброблення моніторингових даних; забезпечення умов функціонування системи моніторингу; підготовку кадрів для створення та використання моніторингу.

У підсумку сформована система моніторингу використовується для інформування владних структур і громадськості та для розроблення і прийняття управлінських рішень.

Створення концепції системи моніторингу передбачає розв’язання таких проблем: визначення об’єкта спостереження; інтерпретація моніторингових даних; виявлення предмета моніторингу, пов’язаного з урахуванням трансформацій на різних рівнях управління економікою; вибір технології проведення моніторингу; визначення адекватних джерел отримання інформації; формування показників (індикаторів).

Проблема визначення об’єктів спостереження в соціальноекономічних системах пов’язана із труднощами виокремлення підсистем і елементів, які тісно взаємопов’язані і переплетені. При цьому об’єктом моніторингу можуть виступати також параметри взаємозв’язків і взаємодій як із зовнішнім середовищем системи, так і між підсистемами та елементами.

При розробленні системи моніторингу соціально-економічних систем вирішення проблеми визначення об’єктів спостережень задається межами як самої системи, так і виокремленими об’єктами зовнішнього середовища, що здійснюють безпосередній вплив на систему.

Друга проблема пов’язана з питаннями інтерпретації отриманих моніторингових даних, розв’язання якої є необхідною умовою підготовки даних для швидкого і ефективного використання їх. При цьому в особи, яка приймає рішення, завжди повинна бути можливість скористатися також необробленими результатами моніторингу.

Розв’язання наступної проблеми — виявлення предмета моніторингу — тісно пов’язане і залежить від вирішення попередньої проблеми. Сутність цієї проблеми полягає в тому, що при організації моніторингу важливо визначити, який рівень цікавить керівний орган соціально-економічної системи. Це можуть бути відстежування змін на рівні усвідомлення, норм і статусів, а також взаємодій між людьми або їхніми групами.

При вирішенні проблеми трансформації об’єкта чи явища можливе використання ідеального, нормативного, статусного та інтеракційного підходів. При цьому потрібно застосовувати дві системи показників: реальних, що сформувалися в системі, і нормативних, з якими порівнюватимуть наявні показники. Для нормативних показників у різних напрямах моніторингового відстеження можливе використання середньостатистичних показників світового рівня, середньостатистичних показників для країни, середньостатистичних показників для регіону та нормативних показників, розроблених на підставі наукових даних.

Важливою при формуванні моніторингу є проблема вибору технології його проведення, визначення інструментарію і типу вибірки даних.

Не менш важливим є питання правильного вибору джерел інформації про досліджуваний об’єкт або явище, що також має бути вирішене на етапі формування управлінського моніторингу СЕС.

Особливе значення для створення моніторингу соціальноекономічної системи має питання формування показників (індикаторів). Необхідно сформувати таку систему показників, яка дасть змогу оперувати ними, застосовувати в роботі з реалізації управлінських функцій та характеризуватися такими властивостями: валідність, яка відображає відповідність показника конкретним цілям його використання; розмірність, яка вимагає, щоб механічно не з’єднувалися в одному показнику чинники різної розмірності, що має особливе значення для кількісних показників; вимірюваність, яка передбачає можливість використання кількісних оцінок досліджуваних явищ і процесів; фактологічність, яка відображає необхідність того, щоб кожен показник мав фактологічну базу, тобто спирався на факти і можливість їх використання; допустима простота, яка передбачає, що ефективність показника тим вища, чим він простіший за конструкцією, розрахунками, умовами використання, структурою інформації;

Також для ефективного використання моніторингових даних необхідно визначити єдині показники, які вможливлять порівняння процесів, що охоплюють різні підсистеми соціальноекономічної системи. При цьому збирання й оброблення даних моніторингу мають здійснюватися максимально оперативно і регулярно, щоб отримана інформація зберігала актуальність.

Описаний підхід ураховує формування системи внутрішнього управлінського моніторингу. Для відкритої соціальноекономічної системи важко визначити об’єкти, які б не були пов’язані із зовнішнім середовищем. Цей вибір буде визначатиметься характером об’єкта моніторингу.

Щоб сформувати систему моніторингу соціально-економічної системи, важливо правильно визначити напрями управлінської діяльності або об’єкти, які будуть систематично відстежуватися, та сформулювати критерії, за якими отриману інформацію оцінюватимуть, порівнюватимуть і аналізуватимуть. Об’єктами моніторингу (сферою моніторингу) СЕС мають виступати основні складові внутрішнього і зовнішнього середовища, системотвірні зв’язки, що дають підстави характеризувати її як цілісну відкриту систему.

З огляду на виокремлені критерії визначають початковий стан об’єкта. Важливим моментом у подальшому є визначення методики збирання інформації. У кожному конкретному випадку обирають ті методики, які дозволяють швидко, з невеликими витратами, у повному обсязі й об’єктивно отримати необхідні відомості. Отримана моніторингова інформація перетворюється на зручну для використання форму. Далі проводять аналіз і діагностику розвитку соціально-економічної системи.

Щоб система моніторингу працювала, орган управління має розглядати питання збирання й аналізу інформації з метою систематизації своєї роботи і системи загалом. Високої ефективності управління можна досягти лише тоді, коли керівний орган добре орієнтується у ситуації, що склалася, є компетентним у прийнятті управлінських рішень.

функціональна визначеність, яка полягає не лише в чіткій належності показника до функції управління, а й у визначеності ролі показника в процесі управління; взаємопов’язаність показників, яка означає, що вони мають становити цілісність за критеріями об’єкта управління і метою його функціонування; системність показників; показник має бути зорієнтованим на практичне використання.

У складі моніторингу соціально-економічної системи традиційні функції збирання, оброблення та аналізу інформації певним чином змінюються. Так, від стандартної статистичної технології моніторинг відрізняється: цільовим характером спостереження з орієнтацією на виявлення тенденціальних і локальних змін, можливостей виникнення несприятливих і ризикових ситуацій; інтегрованим урахуванням соціальної, економічної та індивідуально-психологічної інформації; включенням у сферу спостереження, нагромадження та аналізу не лише кількісних, а й якісних, нечислових даних, а також «статистики зв’язків», «статистики чинників» та інших видів результатів оброблення даних; широким використанням комп’ютерних методів отримання, оброблення і візуалізації інформації.

Управлінський моніторинг соціально-економічної системи слід формувати таким чином, щоб він виконував такі основні функції: спостереження за станом системи із застосуванням встановлених показників (індикаторів); визначення рівня відхилення фактично отриманих даних від передбачуваних; проведення діагностики системи з метою виявлення її стану і причин виникнення проблем в управлінні та визначення на підставі отриманих даних про відхилення чи серйозні погіршення у стані і розвитку можливих шляхів їх усунення; забезпечення процесу прийняття оперативних управлінських рішень з нормалізації функціонування системи відповідно до поставлених стратегічних цілей і планових показників; забезпечення процесу здійснення регулярного поточного коригування цілей, включно зі стратегічними, і показників розвитку системи у разі потреби.

При формуванні моніторингу СЕС треба враховувати, що його головною метою є визначення змін, що намітилися. Моніторинг слід створювати для формування інформаційної бази управління СЕС. Із поставленої мети випливає, що проектування моніторингу соціально-економічної системи має передбачати необхідність виконання ним таких завдань: оцінювання наявного потенціалу всіх аспектів функціонування системи; створення даних для цілісного бачення стану всієї системи та її підсистем;

Моніторингова звітність формується у вигляді стандартизованих форм і має відображати: фактично досягнуте значення показника у зіставленні з передбаченим; розмір відхилення фактично досягнутого значення контрольованого показника від передбачуваного; визначення виявленого відхилення і віднесення його до розряду нормального, порогового чи критичного значення; виявлення причин відхилень для показника загалом і за окремими його складовими шляхом аналізу, алгоритм якого має бути чітко визначеним; визначення осіб, відповідальних за кожен показник, і розроблення ними системи відстеження його динаміки; пояснення відповідальних осіб про можливі причини відхилень або появу негативних тенденцій.

Механізм формування моніторингу має передбачати розроблення організації його проведення в певній послідовності етапів (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Етапи проведення управлінського моніторингу СЕС

Ця послідовність має три етапи: перший — підготовчий, упродовж якого створюються умови для проведення якісного та системного моніторингу, формулюються його цілі і завдання, визначаються терміни і методи збирання інформації, описується

створення бази ретроспективних даних; удосконалення інформаційної бази для аналізу всіх аспектів функціонування системи; виявлення наявних резервів для розвитку системи; визначення тенденцій розвитку системи; формування бази даних для прогнозування розвитку системи; удосконалення управління процесом функціонування системи.

За дотримання цієї послідовності етапів моніторинг дає змогу оцінити загальний стан СЕС і виявити його особливості, проаналізувати ці особливості з метою виявлення його характеристики

— позитивної чи негативної.

На кожному етапі реалізації моніторингу необхідно здійснювати сукупність дій, що забезпечать таку систему управлінського моніторингу, яка допомагатиме органу управління в усіх аспектах його діяльності.

Послідовність дій зі створення системи управлінського моніторингу є значущим чинником через те, що дозволяє враховувати важливість кожного етапу. У разі пропущення кількох та навіть однієї складової цього процесу можна упустити важливі аспекти, коли створена система виявиться неефективною чи просто не запрацює.

При розробленні механізму формування управлінського моніторингу соціально-економічної системи необхідно враховувати, що він має бути інструментом визначення стану об’єктів, явищ, ситуацій і проблем, які можна відстежувати впродовж певного проміжку часу і відображати кількісними та якісними показниками (індикаторами).

Формування управлінського моніторингу СЕС включає визначення джерел отримання даних для нього. Вони об’єднують зовнішні і внутрішні складові, що надходять в основні підсистеми управління: економічну, соціальну, фінансову, екологічну, маркетингову. У керівній підсистемі відбувається оброблення отриманих даних, у результаті якого або приймається управлінське рішення, або визначається потреба в отриманні додаткових даних. У разі виявлення браку даних надсилають запит про додаткові дані або про коригування процесу їх збирання.

Для інформаційного опису процесів функціонування і розвитку соціально-економічної системи найпродуктивнішим є підхід, в основу якого покладено стратифікацію її внутрішнього і зовніш-

об’єкт моніторингу і показники; другий — практичний, під час якого організовується процес підготовки інформації з урахуванням виконання основних управлінських функцій — планування, організації, мотивації і контролю; третій — аналітичний, коли зібрана інформація систематизується, обробляється для зручності виконання аналізу, оцінювання і діагностики стану системи, формується інформаційно-аналітична база процесу прийняття управлінських рішень щодо забезпечення рівноважного стану соціально-економічної системи.

Таблиця 4.2

ПІДСИСТЕМИ І ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СЕС

Підсистеми	Часткові показники	Оцінні показники за групою
Ментальна	Особливості сприйняття інформації, стереотипи, здат	Відповідність світовим тенденціям та життєвому

ність до діагностики ситуації

циклу СЕС

Культурна	Тип організаційної культури	Відповідність організаційної культури життєвому циклу СЕС
Інституціональна	Рівень управління та організації	Відповідність мікроінститутів життєвому циклу СЕС
Когнітивна	Рівень знань СЕС	Рівень інтелектуального капіталу
Технологічна	Технічний і технологічний потенціал	Відповідність світовим тенденціям та життєвому

циклу СЕС

Поведінкова	Позитивні зразки поведінки у зовнішньому середовищі	Відповідність поведінки СЕС позитивним зразкам
Ретроспективна	Позитивні зразки поведінки СЕС	Параметри ретроспективи функціонування СЕС

Ментальна підсистема відображає характеристики мислення індивідів, особливості їхнього сприйняття та інтерпретації інформації, стереотипність підходів, здатність до діагностики ситуації тощо. Культурна підсистема характеризує організаційну культуру та оцінку важливості і значимості зовнішньої і внутрішньої інформації. Інституціональна підсистема — це сукупність взаємопов’язаних мікроінстітутів, тобто формальних і неформальних норм, правил, традицій тощо. Когнітивна підсистема включає механізми пізнання і їх продукт — корпоративні знання. У межах технологічної підсистеми здійснюється безпосереднє виробництво продукції та надання послуг. Поведінкова підсистема включає зразки поведінки інших систем, вона визначається як проекція зовнішнього середовища на внутрішнє середовище СЕС. Ретро-

нього простору. У межах системно-інтеграційної теорії у внутрішньому просторі системи вирізняють сім складових підсистем (табл. 4.2).

Аналогічно структурується і зовнішнє середовище. Вирізняють ментальні й культурні особливості населення країни, інституціональну систему країни, соціально-економічний генотип суспільства і відповідну йому систему створення й поширення знань, національне багатство, історичний досвід зовнішнього оточення країни, її власний історичний досвід. Кожна з підсистем взаємодіє у процесі функціонування СЕС не тільки з іншими підсистемами, а й з однойменними підсистемами зовнішнього середовища.

На концептуальному рівні в процесі управління розвитком соціально-економічної системи здійснюється моніторинг підсистем, наведених на рис. 4.3.

Оцінювання стійкості розвитку Оцінювання стратегії розвитку

Прийняття рішень щодо підвищення стійкості розвитку

Планування розвитку

Аналіз тенденцій розвитку

Напрями розвитку

Зовнішнє середовище

Показники розвитку

Рис. 4.3. Моніторинг процесу управління розвитком СЕС

Розвиток соціально-економічної системи сприяє появі нових показників, виникненню нових елементів, зв’язків або підсистем, що створюють нові проблеми в управлінні. Чітке визначення проблеми дозволяє виявити межі нового об’єкта, моніторинг якого буде проводитися. У подальшому здійснюють опис самого об’єкта (явища або процесу) для визначення сутності індикаторів і періодичності їх відстеження. У процесі застосування в управлінській діяльності отриманих моніторингових даних проводять аналіз використання їх. При виявленні недостатності інформації для прийняття управлінського рішення процес повторюється в такій послідовності: опис об’єкта, виокремлення нових індикаторів, їх аналіз і застосування.

Проте створений навіть на підставі наукових розробок управлінський моніторинг СЕС не є догмою, він має постійно коригу-

спективна підсистема відображає досвід функціонування самої соціально-економічної системи.

Рис. 4.4. Процес удосконалення управлінського моніторингу

Щоб оцінити рівень якості системи управління за допомогою створюваного моніторингу, слід обрати номенклатуру моніторингових показників, яка у загальному випадку має: характеризувати відповідність результатів моніторингових відстежень їх призначенням і цілям проведення; визначати значимість і достовірність отриманих результатів показників управлінського моніторингу СЕС; характеризувати рівень створених моніторингових показників і можливість використання їх для оцінювання результатів функціонування системи; надавати можливість контролювати й оцінювати результативність та ефективність стану системи.

Таким чином, при створенні системи управлінського моніторингу соціально-економічної системи необхідно сформулювати та обґрунтувати: цілі, завдання і принципи створення моніторингу; виявити й обґрунтувати основні напрями моніторингових відстежень, що стануть основою для розроблення переліку показни-

ватися з урахуванням нових завдань, що постають перед системою управління. Процес такого коригування унаочнює рис. 4.4.

Отже, моніторинг соціально-економічної системи як цілісна система спостереження, аналізу і діагностики основних соціально-економічних процесів є необхідною ланкою під час підготовки, прийняття і контролю рішень у структурах господарського управління, законодавчої і виконавчої влади. Завданнями його є ідентифікація, факторний аналіз, діагностика процесів, спрямованих на об’єктивне і комплексне оцінювання стану СЕС, попередження її небажаного розвитку.

Економіко-математичне забезпечення моніторингу соціальноекономічних систем вимагає розроблення й адаптації особливого інструментарію моделювання, що відповідає його завданням, як узагальненого методу соціально-економічних вимірювань, аналізу та регулювання. Зокрема, має бути розроблена методологія побудови економіко-статистичних моделей зі змінним екзогенно та ендогенно формованим складом чинників; визначені методи спільного обліку кількісних і якісних даних. Реалізувати економіко-математичне забезпечення моніторингу СЕС можна у вигляді експертних систем для різних рівнів управління.

Цілком зрозуміло, що система управлінського моніторингу не може бути додатком до традиційної системи управління процесом соціально-економічного розвитку держави чи окремого регіону. Її максимальна ефективність може бути забезпечена лише за умови функціонування у складі інформаційної автоматизованої системи управління соціально-економічним розвитком об’єкта з використанням новітніх технологій збирання і аналізу інформації та сучасних методів формування ефективних управлінських рішень.