Соціальна природа, значення і призначення державної служби зумовлюють і відповідний характер її функціонування.
У демократичному суспільстві, в умовах правової, соціальної держави функціонування державної служби за своїм характером являє собою процес служіння народу і державі. Важливо тільки, щоб сама політична система, передусім в особі держави, мала справді народний характер, жила ін тересами і сподіваннями народу.
У нових історичних умовах докорінно змінюється уявлення про силу держави. Вона полягає у запровадженні та дотриманні демократичних порядків. Держава сильна тоді, коли виражає інтереси народу, принаймні, його більшості, коли здійснюється координація діяльності державних органів з інститутами громадянського суспільства. Завдяки такій координації створюється формальна та нефор мальна система створення і здійснення політики держави.
У свою чергу, державна служба, поєднуючи зусилля соціуму і держави, сприяє її процвітанню, зміцненню міжнародних і внутрішніх позицій. Процвітаюча держава — це завжди і в першу чергу джерело патріотизму, гордості за свою вітчизну, її державні символи, такі як гімн, герб, прапо р.
Наявні в суспільстві суперечності можуть призвести до протистояння частини народу і державних структур. Значна частина населення була незадоволена соціальною ціною здійснюваних у країні економічних і політичних реформ. У цих умовах державна служба виявилася в кризовому стані. Криза призвела до значної деформації соціального характеру її функціонування, до знецінення діяльності де ржавних службовців в очах значної частини народу.
Соціальний характер функціонування державної служби виявляється у таких функціях .
Функція соціальної організації 2 . Державна служба має бути зразком організації і справляти керуючий вплив на інші інститути суспільства.
Для правової, демократичної, соціальної держави це зумовлює чітке правове врегулювання цільового функціонування державної служби, високий рівень професіоналізму і культури державних службовців, результативну та ефективну діяльність органів державної влади, застосування сучасних інформаційних технологій та адаптації передового дос віду управління і державної служби.
Державна служба являє собою складову соціальної системи, що виконує важливу функцію соціальної комунікації. Органи державної влади є місцем, де відбувається безпосередній контакт держави і громадянина, налагоджується їх взаємодія. При цьому вивчається громадська думка, ставлення громадян до різних державних актів.
Державною службою реалізується політика держави, вр аховуються місцеві, регіональні особливості в процесі її проведення. Тому державна служба, виступаючи як інформаційно-комунікаційна система, являє собою розгалужену мережу ліній комунікацій і баз даних, що забезпечують рух інформації, надходження її в усі структури, підрозділи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Для цього державна служба використову є сучасні інформаційні технології, утворює і використовує спеціалізовані банки даних, систему інформаційно-аналітичних служб, взаємодіє з різними засобами масової інформації.
Державна служба здійснює також функцію соціальної інформації. Державний апарат є носієм інформації. Внаслідок цього в системі державної служби виникають зв’язки і відносини з приводу володіння інформацією та її використання.
Велике пра ктичне значення для функціонування державної служби має функція регулювання. Вона випливає з самого стану державної служби як сполучної ланки між державою і соціумом.
Раніше вже йшлося про регулятивну роль державної служби в організації взаємодії між інститутами держави та інститутами
1
Государственная служба: Теория и организация: Курс лекций. — Ростов-на-Дону:
Феникс, 1998.
2
Поняття «організація» вживається у трьох значеннях: 1) внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш-менш диференційованих та автономних частин цілого, що зумовлено його побудовою; 2) сукупність процесів або дій, які ведуть до утворення та вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого; 3) поєднання людей, які спільно реалізують деяку програму або мету та діють на основі певних процедур і правил.
громадянського суспільства. Від імені держави вона запроваджує та реалізує положення Конституції України та її законів щодо дотримання ними визначених норм врегулювання суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя.
Державна служба виконує дуже важливу для країни виховну функцію. Вона сприяє затвердженню у свідомості громадян країни миру і злагоди, добра і справе дливості, любові до Вітчизни, поваги до пам’яті предків і демократичних основ української державності, до гуманістичних цінностей суспільства всіма доступними їй формами і методами.
Дуже важливою в соціальному плані є функція контролю. Правильно здійснюваний контроль дає змогу забезпечити дотримання конституційних положень і правових норм усіма органами державної влади, су спільними інститутами і громадянами. У межах державної служби пріоритетним постає управлінський контроль. Він дозволяє відстежувати ситуацію, що складається, коригувати прийняття рішення, оптимізувати управлінську діяльність. Потрібно встановити і соціальний контроль за діяльністю органів державної влади з боку інститутів громадянського суспільства і громадян. Поки що такий контроль є слабким місцем ф ункціонування існуючої в Україні системи державного управління. Тому і мають бути вироблені відповідні механізми здійснення соціального контролю.
Отже, соціальний зміст державної служби віддзеркалюється через забезпечення прав і свобод громадян, їх суспільний добробут, задоволення законних вимог, збереження громадянської гідності.
Соціальна сутність функціонування державної служби значною мірою визнача ється: політичними, професійними та особистісними якостями державних службовців ; демократи
1
До політичних якостей державних службовців звичайно відносять патріотизм, здатність відстоювати конституційний лад країни, наявність громадянства, тобто належність до того співтовариства, держави, інтересам яких і підлегла державна служба. До системи професійних якостей належать такі, як інтелектуальність, компетентність, організаторські здібності, уміння результативно та ефективно діяти, новаторство. До особистісних належать такі групи якостей: моральні, фізичні, комунікабельні. До моральних відносять чесність, сумлінність, справедливість, порядність тощо. Фізичні якості включають в себе стан здоров’я, працездатність, придатність до роботи в особливих умовах. Комунікабельні якості — товариськість, доброзичливість, уміння слухати людей, налагоджувати ділові контакти, регулювати міжособисті відносини, здатність сприймати іншу думку, переконувати. Для керівника важливо також уміти викликати прихильність людей до себе, гуртувати колектив.
Подібні якості формуються соціальним ладом суспільства, системою виховання і освіти, практикою функціонування державної служби.
чними процедурами управлінської діяльності державних службовців .
Завершуючи характеристику державної служби як соціального інституту, потрібно особливо підкреслити її чутливе реагування на у зміни суспільстві. Процес демократизації суспільного життя, що спостерігається в країнах Заходу і що відбувається в цей час в
Україні, зрозуміло, позначається і на державній службі. Вона все більшою мірою перетворюється в систему задоволення запитів населення, надання різнома нітних адміністративних послуг своїм клієнтам. Тим самим долається відчуження громадян від державного апарату, створюється обстановка соціального партнерства, що сприяє стабілізації суспільства, розвитку його на справді демократичній основі.
Аналіз державної служби як соціального інституту свідчить про соціальну зумовленість виникнення і розвитку цього феномена суспільних відносин, залежності соціальної природи державної слу жби від політичного устрою суспільства, типу держави, складу державних службовців з властивими їм якостями, її всебічного зв’язку з іншими соціальними інститутами.
Виконуючи роль сполучної ланки між державою і громадянським суспільством, державна служба на демократичному етапі розвитку суспільної системи служить інтересам громадян, є важливим чинником здійснення соціальних, еконо мічних і політичних перетворень.
1
Такими процедурами є:
• колективний характер вироблення і прийняття найбільш важливих рішень. У структурі органів діють спеціальні підрозділи, а саме колегії, експертні групи, юридичні служби. Систематично практикуються наради службовців з різних професійних і службових питань;
• наявність обліку і контролю за ходом виконання прийнятого рішення з використанням принципу зворотного зв’язку, що дає змогу керівним органам ураховувати думку підлеглих і коригувати прийняті рішення;
• особисте спілкування керівників державних органів з підлеглими, у тому числі з керівниками периферійних організацій, для узгодження і координації діяльності супідрядних структур.
Розділ 7
