СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА

7.1. Сутність і методика оцінки рівня економічної безпеки держави

7.2. Концептуальні засади соціальної безпеки

7.3. Модель «людська безпека»

7.4. Дискусії з напрямів подальшого гарантування безпеки людської спільноти

Вивчивши матеріал цієї теми, ви знатимете:

— вихідні засади дослідження економічної та соціальної безпеки, відмінності між аналізом суспільних процесів у країні з погляду макроекономіки та безпеки, ключові моделі економічної та соціальної безпеки;

— основні показники та пропорції між різними видами доходів населення, що мають бути забезпечені в економіці;

— загальні ідеї, що були покладені в основу концепції «людська безпека», розробленої за участі фахівців Програми розвитку ООН;

— засади реалізації політики національної безпеки в

Україні, а також умітимете:

— оцінювати рівень економічної та соціальної безпеки країни та її окремих сфер і галузей;

— аналізувати динаміку доходів населення в Україні та причини її змін.

Успіх у реалізації завдань соціального прогресу залежить від того, чи стійкою до нинішніх викликів є соціальна сфера, чи адекватно втілюється соціальна політика держави, чи забезпечені у суспільстві умови для життя і розвитку майбутніх поколінь. Це коло питань вивчається у багатьох контекстах, одними з яких є так звані безпекові студії. З традиційних позицій проблематика розвитку розкривається як сукупність сприятливих чинників та обставин, завдяки яким відбуваються бажані соціально-економічні зміни. Безпекові студії підходять до цього питання з протилежної позиції. Вони шукають відповідь на питання, які негатив-

???? 7

Безпекові студії виникли на початку минулого століття в США як елемент стратегічних досліджень і теорії міжнародних відносин. Їх загальною рамкою є вивчення національної безпеки як умов, за яких забезпечується виживання, стабільність, політичний розвиток держави у складних і часто непередбачуваних умовах міжнародних відносин. Розроблений американськими політологами аналітичний інструментарій виявився зручним для аналізу неполітичних процесів в економічній, соціальній, гуманітарній, інформаційній та інших сферах життя суспільства.

Соціальна безпека існує поміж трьома сферами. Вона є важливою складовою національної безпеки держави. У прикладному сенсі вивчення і забезпечення належного рівня соціальної безпеки є частиною соціальної політики. Її аналітичні методи запозичені у дисципліни «економічна безпека». Розгляд проблем національної безпеки знаходиться поза межами предмета цього посібника. Соціальна політика розкрита у п’ятому розділі цієї книги. А про зміст економічної безпеки слід коротко сказати, оскільки соціальну безпеку нині розглядають як одну із важливих сфер економічної безпеки держави.

7.1. Сутність і методика оцінки рівня економічної безпеки держави

Науковці традиційно досліджували питання розвитку економіки у ракурсі виявлення й аналізу факторів, що сприяють досягненню сталих темпів економічного зростання, соціально-економічному прогресу, задоволенню дедалі більших потреб людей. Достатньо тривалий час ігнорувалася протилежна частина таких чинників

— несприятливі обставини, що заважають економічному розвиткові. Концепція економічної безпеки була сформульована кілька десятиліть тому як спроба систематизації та вивчення впливу таких негативних чинників.

Економічну безпеку можна розглядати як особливу модель вивчення суспільно-економічних явищ, процесів, інститутів за

ні обставини заважають бажаному розвитку і як запобігти та мінімізувати їх небажаний вплив. Крім того, дослідження безпеки надають особливий і достатньо цікавий інструментарій оцінки стану політичної, економічної, соціальної сфер країни.

Визначення економічної безпеки, що наводяться в літературі, відображають одну чи кілька із чотирьох властивостей економіки:

1.Реалізація інтересів за допомогою захисту від загроз. Даний аспект економічної безпеки є найбільш близьким до суті національної безпеки.

2.Стан стійкості економіки щодо впливу несприятливих чинників.

3.Забезпечення економічної незалежності (економічного суверенітету) держави.

4.Наявність умов для розвитку економіки (рис. 7.1).

Наведені дефініції відображають основні аналітичні інструменти і підходи, що використовують в аналізі рівня і стану економічної безпеки.

— Національна й економічна безпека характеризують ступінь задоволення національних інтересів країни й економічних інтересів її суб’єктів. Перепоною до реалізації інтересів є різноманітні загрози. Їх виявлення й оцінка є безпосереднім предметом безпекознавчих дисциплін.

— Кількісне вимірювання рівня економічної безпеки передбачає використання інструментарію показників безпеки, їх оптимальних, граничних, порогових значень, які віддзеркалюють умови сталості економічного відтворення.

— Оцінку економічної незалежності країни відображено в параметрах її залежності від імпорту, зовнішньої заборгованості, інвестиційної безпеки. Водночас економічна незалежність більшою мірою належить до проблематики міжнародних відносин, тому економічна безпека приділяє цьому питанню порівняно меншу увагу.

— Відтворення економікою чи її підсистемами свого існування і розвитку як характеристика економічної безпеки підкреслює, що аналіз безпеки

— це не тільки вивчення негативних факторів

—перешкод нормальній діяльності об’єкта, а й розгляд нейт-

певною визначеною схемою, як специфічний інструмент, що застосовується для аналізу стану економічної системи. Основою економічного аналізу безпеки є оцінка дієздатності об’єктивних економічних механізмів, які є основою підтримки стійкості соціально-економічної системи та важелями реалізації інтересів. Віддзеркаленням економічної безпеки є можливість для економічних суб’єктів різних рівнів діяти відповідно до власних інтересів, які, проте, не повинні суперечити загальному зміцненню національної, і зокрема економічної, безпеки країни.

Поняття «економічна безпека» (ЕБ) відображає чотири основні характеристики економіки

1. Інтереси та загрози

2. Стійкість економічної системи

3. Економічна незалежність

ЕБ

ЕБ

ЕБ

— спроможність держави забезпечувати реалізацію національних інтересів; діяльність, спрямована на протидію внутрішнім і зовнішнім загрозам

— стійкість економіки щодо впливу наявних негативних факторів, її стабільність як здатність зберігати свої характеристики під впливом негативних чинників

— здатність держави виробляти та втілювати самостійну економічну політику; сукупність умов, що забезпечують незалежність національної економіки

Ці три складові є умовами досягнення четвертого, ключового параметра економіки

ЕБ

— забезпечення умов для динамічного економічного зростання, сталого розвитку суспільства, його відтворення; процес досягнення економічною системою бажаного стану

4. Економічний розвиток

Рис. 7.1. Зміст економічної безпеки

Отже, економічну безпеку можна розкрити як діалектичний взаємозв’язок між національними інтересами та загрозами в економічній сфері (рис. 7.2). Згідно з поглядами реалістської школи міжнародних відносин, національний інтерес

— це інтерес держави, виражений у термінах сили, об’єктивно зумовлений мотив діяльності політичної влади, спрямований на задоволення потреб держави (суспільства) через нарощення силового переважання на

ральних і сприятливих умов середовища, в якому функціонує такий об’єкт.

— національна безпека;

— виживання та самозбереження нації, її державний суверенітет;

— територіальна цілісність держави;

— підвищення добробуту громадян;

— недопущення насильницької зміни форми політичного устрою.

Цікаво, що науковці не відносять «захист прав і свобод людини та громадянина» до фундаментальних інтересів держави.

Економічна складова національної безпеки спрямована на створення умов для успішної реалізації економічних інтересів усіх економічних суб’єктів. Основні економічні інтереси держави аналогічно до її фундаментальних політичних інтересів мають значну сталість і є однаковими для більшості країн світу. До пріоритетних національних економічних інтересів прийнято відносити економічну самодостатність країни, задоволення базових соціально-економічних потреб громадян, гідний рівень життя населення, розширене відтворення людського потенціалу, створення і реалізацію конкурентних переваг країни на світовому ринку. Можна сказати, що в глобальному сенсі національний економічний інтерес країни полягає в органічному поєднанні власних конкурентних переваг із перевагами міжнародного співробітництва заради забезпечення світових стандартів життя.

Загроза

— це сукупність несприятливих чинників певного процесу чи явища або, конкретніше, соціальне, природне чи техногенне явище із прогнозованими, але не контрольованими небажаними наслідками. «Загрози» є діалектичним віддзеркаленням «національних інтересів». За змістом вони є діями, несприятливими чинниками або явищами, які ускладнюють або внеможливлюють реалізацію національних інтересів. Відповідно метою політики у галузі безпеки є як реалізація інтересів, так і мінімізація загроз, що заважають цьому (рис. 1.2). При цьому йдеться саме про мінімізацію, а не про усунення загроз, адже загрози є об’єктивним явищем, яке постійно присутнє в суспільстві, і повністю їх позбутися неможливо.

Вітчизняна наукова традиція розглядає економічну безпеку як складне і багатовимірне явище, яке характеризує стійкість економіки у багатьох сферах

— зокрема, у продовольчій, технологічній, інвестиційній, фінансовій, промисловій тощо. Західні науковці розуміють економічну безпеку значно вужче, як поняття, що характеризує життєвий рівень населення, як стан наявності

світовій арені. До фундаментальних національних інтересів прийнято відносити такі:

Політика безпеки

Загрози Інтереси діалектичне породження мінімізація

Рис. 7.2. Трикутник безпеки

Найзагальнішим відображенням рівня економічної безпеки західні джерела називають поточний та прогнозований рівень доходів людини, що визначається місцем її роботи, а також «безпекою зайнятості», тобто перепонами, які заважають роботодавцю звільнити працівника. Такі перепони можуть установлюватися законодавством (наприклад, деякі категорії працівників не можуть бути звільнені без їхньої згоди або в разі звільнення працівникові необхідно сплатити грошову допомогу в розмірі, що дорівнює кільком місячним зарплатам) або трудовою угодою між роботодавцем та профспілкою, де може обумовлюватися мінімальний термін, на який працівники приймаються на роботу, умови оплати праці та преміювання тощо. Основними загрозами економічній безпеці в цій концепції вважаються високий рівень безробіття, бідність, неповна зайнятість.

Оцінка рівня економічної безпеки. Законодавство в сфері національної та економічної безпеки в Україні в даний час спирається на два закони:

1. Закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV «Про основи національної безпеки України».

2. Закон України від 01.07.2010 р. № 2411-VI «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

стабільного доходу чи інших ресурсів для підтримки життєвого рівня нині та в прогнозованому майбутньому. Економічна безпека починається із забезпечення прийнятних умов існування для кожної конкретної людини. Її основними параметрами є рівень бідності, стан системи охорони здоров’я, безробіття, умови праці та рівень доходів людей, тобто більшість з цих параметрів прямо чи опосередковано пов’язані із характеристиками доходів людини, що формуються на ринку праці.реалізація перепони реалізації основна мета і зміст зміна умов реалізації

У законі «Про основи національної безпеки України» визначено десять пріоритетних інтересів України. Два з них стосуються соціальної та економічної безпеки людини. Це:

— створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;

— забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності людини і суспільства, збереження навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів.

Цікаво, що Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, яка діяла до набуття чинності законом про основи нацбезпеки, була більшою мірою орієнтованою на людину. У ній першим національним інтересом було названо створення громадянського суспільства, а серед інших інтересів держави фігурували «зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я й інтелектуального потенціалу» та «розвиток української нації, історичної свідомості та національної гідності українців; розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають український народ».

Важливою складовою економічної безпеки є інструментарій якісного та кількісного аналізу стану економіки, її стійкості, рівня захищеності від загроз. З якісного погляду рівень безпеки економіки оцінюється як відповідність її стану численним критеріям, основні з яких наведено на рис. 7.3. Рівень безпеки економіки є адекватним, якщо їй притаманні:

— значний ресурсний потенціал;

— ефективність використання людських і матеріальних ресурсів виробництва;

— достатній рівень конкурентоспроможності;

— соціальна стабільність і відсутність конфліктів.

Кількісний аналіз економічної безпеки ґрунтується на розрахунку певних показників, які відображають рівень безпеки економіки в цілому або її окремих галузей, секторів або суб’єктів.

У кількісному аналізі економічної безпеки використовується певна термінологія.

Показниками економічної безпеки є найбільш значущі параметри, що дають уявлення про стан економіки, наприклад, рівень ВВП або темп інфляції. Тобто на рівні національної економіки показниками безпеки можуть бути стандартні макроекономічні індикатори. Особливість полягає в тому, що індикатори

Критерії економічної безпеки

Критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або принаймні швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах критичного зменшення (припинення) поставок ресурсів або за кризових ситуацій внутрішнього характеру Інший критерій

— економічне становище країни на світовій арені з урахуванням процесу розвитку, перспектив зростання, рівня демократії та захисту прав людини, соціально-економічної та політичної стабільності суспільства, його інтелектуального та науково-технічного потенціалу

Також розглядають три якісні параметри, досягнення яких свідчить про достатній рівень безпеки даної економічної системи

Стійкість і стабільність економіки

Економічна незалежність

Здатність економіки до саморозвитку та прогресу

— можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародних економічних відносинах

— міцність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізаторів, що загрожують діяльності економічних суб’єктів

— спроможність самостійно реалізовувати національні економічні інтереси, здійснювати модернізацію виробництва, інвестиційну й інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни

Досягнення економічної безпеки означає дотримання відтворювальних пропорцій, розвинутість механізмів економічного відтворення, наявність в економічній системі умов для еквівалентного обміну

Рис. 7.3. Критерії досягнення стану економічної безпеки

стають показниками економічної безпеки лише тоді, коли вони зіставляються із пороговими та граничними значеннями. Отже, маємо низку інших понять.

Оптимальні значення показників безпеки

— це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці. Порогові значення показників безпеки

— це кількісна межа, перевищення якої показником свідчить про появу економічних загроз. Граничні значення показників безпеки

— це кількісна межа, перевищення якої показником свідчить про виникнення небезпеки економічному розвиткові. Існують показники економічної безпеки, щодо яких розрізняють порогове та граничне значення, й показники, щодо яких розглядають лише порогове значення.

Наприклад, пороговим значенням показника «рівень безробіття» є 10 %, а граничним

— 15 %. Це означає, що коли безробіття становить 6 %, то воно перебуває в межах норми, якщо 12 %

— то така ситуація є небажаною, а 20-відсотковий рівень безробіття свідчить про наявність небезпек і серйозне порушення умов функціонування економіки.

Нині використовується доволі багато показників безпеки, які стосуються як економіки в цілому, так і її окремих суб’єктів, галузей, сфер. У табл. 7.1 наведено деякі поширені макропоказники економічної безпеки. Їх більш широкий набір викладено у таких працях:

1. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України / За ред. Сухорукова А. І.

— К.: НІПМБ, 2003.

— 64 с.

2. Наказ Міністерства економіки України від 02.03.2007 р. № 60 «Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України».

Таблиця 7.1

ДЕЯКІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ БЕЗПЕКИ

Показник, одиниця виміруПорогові параметри

Рівень абсолютного ВВП до середнього по «Великій сімці», %

Від 75 %

Рівень ВВП на душу населення за

Від 50 %

ПКС до середнього в країнах «Великої сімки», %

Рівень ВВП на душу населення за

Від 100 %

ПКС до середнього рівня у світі, %

Обсяг нагромаджених капітальних інвестицій, % до ВВП

Від 25 % ВВП

Закінче

Показник, одиниця виміруПорогові параметри Обсяг тіньової економіки, % до ВВПДо 10 % ВВП

— порогове значення; до 33 % ВВП

— граничне значення Рівень безробіття, %Не більше 7

—10 % Частка обробної промисловості у промисловому виробництві, %

Від 70 % Частка машинобудування у промисловому виробництві

Від 20 % Частка нових видів продукції в обсязі продукції машинобудування

Від 6 % Рівень інфляції, %2

—6 %

— нормальний рівень, за перевищення якого необхідно впроваджувати антиінфляційні заходи;

30

—40 %

— граничний рівень, до якого ще є можливим економічне зростання Індекс споживчих цін, %До 20

—25 %

— можливе забезпечення макроекономічної стійкості Державні витрати на науку, % до ВВП

Від 2 % ВВП Державні витрати на освіту, % до ВВП

Від 6 % ВВП Відношення державного боргу до ВВП, %

До 60 %

— стандарт Євросоюзу; до 30

—35 %

— оптимальний рівень для України.

Методика Світового банку: до 48 %

— країна із низькою заборгованістю; від 48 до 80 %

— країна із середньою заборгованістю; понад 80 %

— країна із високоюзаборгованістю, загрозливий рівень Дефіцит державного бюджету, % до ВВП

До 3 % ВВП Рівень монетизації економіки (відношення грошової маси М2 до ВВП), %

Від 50 % Коефіцієнт покриття імпорту експортом

Від 1

7.2. Концептуальні засади соціальної безпеки Ідея формулювання проблеми соціальної безпеки полягає в тому, щоб подивитися на соціальну сферу країни в ракурсі сприятливих і несприятливих умов її розвитку, зрозуміти, як наявні загрози впливають на реалізацію соціальних інтересів особи, групи осіб або суспільства. Складність звернення до такої багатогранної проблеми полягає в окресленні її меж, адже соціальна сфера пов’язана практично з усіма напрямами людського життя і тому є дуже строкатим, нерівномірним об’єктом дослідження.

Соціальну сферу формують галузі, підприємства, організації, що безпосередньо впливають на спосіб і рівень життя людей. Соціальна сфера є дуже широкою й неоднорідною. До неї належать освіта, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, спорт, громадське харчування, транспорт, зв’язок і багато іншого. Загальною метою їх діяльності є задоволення різноманітних потреб та інтересів людини і суспільства. Реалізація цієї мети означає досягнення необхідного рівня соціальної безпеки, тобто загалом стану захищеності важливих соціальних інтересів людини і суспільства від внутрішніх та зовнішніх загроз і небезпек.

Коло таких інтересів і потреб є вельми широким, воно охоплює різноманітні виміри, наведені на рис. 7.4. Можна сказати, що в широкому сенсі практично все, що стосується людської життєдіяльності, можна віднести до соціальної сфери та до її безпеки (рис. 7.5). Проте таке широке, несистематизоване, різнорідне коло складових соціальної сфери доволі непросто вивчати. З метою зосередження уваги на основних складових соціальної безпеки її зміст доцільно звузити.

Зокрема, найбільш поширене розуміння предмета соціальної безпеки більшою чи меншою мірою транслює його у сферу соціальної політики держави, розкриваючи зміст явища як досягнення певного рівня економічного добробуту людей. Сюди належить чимало характеристик соціальної безпеки:

— забезпечення офіційно встановлених соціальних нормативів, які визначають рівень і якість життя людини та суспільства в цілому;

— досягнення й забезпечення державою гідного (оптимального) рівня життя населення, недопущення його неприйнятного зниження;

— забезпечення доступу населення до номінального набору необхідних життєвих благ;

— гарантування мінімального ризику для життя, фізичного та психічного здоров’я людей;

— недопущення соціальної деградації основних верств населення та окремих соціальних груп, запобігання бідності, гарантування мінімальних життєвих умов кожній людині;

— збереження соціальної перспективи для всіх верств населення;

— розвиток соціальної структури, системи життєзабезпечення та соціалізації людей, галузей соціальної сфери та ін. охорона здоров’я людський розвиток соціальне забезпечення демографічна ситуація релігія етнонаціональні відносини гендерна політика освіта продовольче забезпечення міграція епідеміологічна ситуація господарське суспільство безробіття дозвілля і відпочинок зайнятість бідність житлові умови доходи населення екологія ринок праці

Рис. 7.4. Складові соціальної сфери та соціальної безпеки

Звідси, соціальну безпеку правомірно розглядати як спосіб оцінки відповідності основних параметрів соціальної політики держави потребам та інтересам людини і суспільства, хоча вона не зводиться тільки до цього (рис. 7.6). Цей ракурс дозволяє зручно оперувати численними аналітичними показниками й нормативами, дотримання або недотримання яких свідчить про відповідний стан безпеки, наявність або відсутність тих чи інших негативних тенденцій і загроз у соціальній сфері.

Сукупність галузей, підприємств, видів діяльності, від яких залежить спосіб і рівень життя людей

Соціальна сфера

Держава бере активну участь у підтримці функціонування і розвитку соціальної сфери

Система заходів держави, спрямованих на розвиток соціальної сфери. Ці заходи включають реалізацію соціальних програм, підтримку доходів і рівня життя населення, забезпечення зайнятості, запобігання соціальним конфліктам

Соціальна політика

Мета соціальної політики

У вузькому сенсі центральною метою соціальної політики є надання допомоги недієздатним особам, захист найбільш вразливих верств населення та зниження рівня бідності

У загальному сенсі широкою метою соціальної політики є створення умов для оптимального функціонування соціальних відносин, усебічного розкриття потенціалу особистості, а також для задоволення людиною соціальних потреб та інтересів, підтримання соціальної злагоди

Результатом реалізації заходів соціальної політики є задоволення потреб людини і суспільства

Стан відповідності соціальної політики держави можливостям економіки та інтересам громадян і суспільства

Соціальна політика

Для оцінки стану соціальної безпеки її доцільно розглядати у вузькому та широкому значенні

У вузькому розумінні соціальна безпека відображає ступінь відповідності соціальної політики держави потребам найменш економічно й соціально захищених верств населення

У широкому сенсі соціальна безпека є станом захищеності інтересів людини і суспільства, що виражається в безперешкодному розвиткові соціальної сфери країни

Рис. 7.6. Соціальна безпека як віддзеркалення соціальної політики держави

Так, до основних параметрів соціальної безпеки належать такі:

— запобігання бідності;

— гарантування мінімального рівня доходів для кожної людини;

— сприяння зростанню доходів у суспільстві, забезпечення їх оптимального обсягу та структури джерел;

— сприяння зайнятості населення, запобігання безробіттю;

— подолання несприятливих тенденцій у демографічній сфері.

Отже, соціальна політика та безпека мають «двошаровий» характер. На «мінімальному» рівні держава повинна забезпечити базові умови життя для всіх своїх громадян, що є найважливішим завданням соціальної політики. На другому, «середньому», рівні йдеться про розвиток сфер і галузей, які сприяють задоволенню соціальних потреб людини та зростанню людського потенціалу.

Згідно з цим розумінням, в окремих економічних дослідженнях соціальної безпеки прийнято вивчати її стан за трьома основними функціональними складовими, що відповідають моделі людського розвитку (див. тему 2): 1) демографічна ситуація та міграція; 2) стан ринку праці, зайнятість і безробіття; 3) соціальна політика в частині рівня та справедливості розподілу доходів населення, їх відповідності соціальним стандартам, запобігання поширенню бідності.

У цьому зв’язку зосередимося на основному аспекті соціальної безпеки

— на політиці доходів населення в Україні, адже вона, по-перше, є визначальним елементом соціальної політики держави та, по-друге, виступає головною характеристикою стану забезпечення соціальної безпеки. Метою політики доходів є підтримка доходів громадян на такому рівні, який дозволяє забезпечити умови для розширеного відтворення населення, гідного життя й розвитку особистості.

Українська політика доходів є головним елементом системи соціального захисту населення. Система соціальних гарантій, які в рамках цієї політики надаються державою громадянам, відбудована на основі абсолютного підходу до поняття бідності. «Точкою відліку» у цій політиці є категорія «прожитковий мінімум» (див. п. 5.3 цього посібника), яка розглядається як симетрична (комплементарна, але не тотожна) до поняття «межа бідності». Прожитковий мінімум є вартісним критерієм порогу бідності, визначеного за абсолютним методом, і обчислюється на основі продуктового кошика. На його основі визначаються державні соціальні гарантії та стандарти, встановлюються розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначаються

Основні показники, що характеризують соціальну безпеку в розрізі доходів населення, подано у табл. 7.2. Рівень та динаміка наведених у таблиці параметрів дають змогу виявити деякі «проблемні точки» у сфері доходів населення. До негативів ми віднесемо занижені величини мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, непропорційно високі обсяги соціальної допомоги, що надається населенню державою, дисбаланс між розмірами зарплат і пенсій, низьку капіталізацію власності населення. Останніми роками держава не приділяє належної уваги розв’язанню цих структурних проблем соціальної політики.

Таблиця 7.2

ОКРЕМІ ПОКАЗНИКИ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

ЯК КРИТЕРІЙ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

ПоказникиОптимальні значенняРівень в Україні

Співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму

Не менше одиниці. Бажано, щоб мінімальна заробітна плата становила 2

До 2009 р. мінімальна зарплата була меншою за прожитковий мінімум. З грудня 2009 р. два показники є рівними. З 01.12.2013 р. вони становлять 1218 грн

—2,5 прожиткового мінімуму

Диференціація різних груп населення країни за прожитковим мінімумом: розрив не повинен перевищувати

В Україні виокремлюють 4 демографічні групи, для яких прожитковий мінімум є різним:

1. Діти до 6 років (на 01.12.2013 р. 1032 грн).

2. Діти 6

—18 років (1286 грн).

3. Працездатні особи (1218 грн).

1)

1,5 раза

4. Непрацездатні особи (949 грн).

Розрив між максимальним та мінімальним зна

ченням становить (1286 / 949) = 1,36 раза ченням становить (1286 / 949) = 1,36 раза

Співвідношення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії

Понад 1,5 раза. Даний показник у вітчизняних методиках розрахунку рівня економічної безпеки не використовується

У 2013 р. мінімальна зарплата перевищує мінімальну пенсію в

1,3 раза

Співвідношення середньої та мінімальної заробітної плати

Від 2 до 3 разів. Міжнародна організація праці вважає, що мінімальна зарплата має становити