13.1. Потреби менеджера у спілкуванні
У широкому тлумаченні під спілкуванням розуміють процес взаємодії та взаємин суб’єктів, у якому відбувається взаємообмін діяльністю, інформацією, емоціями, навичками, уміннями, а також вольовий контакт [8, с. 328].
В управлінні соціальними об’єктами «спілкуванням» називають процес обміну інформацією між взаємопов’язаними і заінтересованими суб’єктами. За своїм службовим статусом кожен кері вник є суб’єктом і водночас ініціатором спілкування. Його партнерами у спілкуванні можуть бути інші керівники, підлеглі працівники, структурні підрозділи, зовнішні організації та їх представники. Ініціювати спілкування на підприємстві може будь-який працівник, якщо в цьому виникає виробнича або особиста потреба. Але за принципом єдиноначальності, субординації та згідно з функ ціональним поділом праці саме керівники здебільшого започатковують спілкування, обирають його форми. Від керівника залежить в основному ефективність спілкування, його результат.
Потреби менеджерів у спілкуванні значні й різноманітні. Найбільше робочого часу на спілкування витрачають лінійні керівники, особливо на середньому і нижчому рівнях управління.
Наприклад, начальник цеху на виробничому підприємстві персонально відповідає за викон ання виробничих планів, якість продукції, ефективне використання матеріально-енергетичних ресурсів, охорону праці, правильне використання засобів виробництва, стан соціально-психологічного клімату в трудовому колективі тощо.
Начальник цеху спілкується, коли:
— отримує технічну документацію і плани виробництва;
— отримує накази, розпорядження та вказівки керівництва підприємства;
— розподіляє планові завдання між структурними підрозділами цеху;
— отримує та розподіляє виробничі ресурси;
— координує діяльність структурних підрозділів цеху;
— контролює виконавську дисципліну керівників структурних підрозділів цеху;
— бере участь у наймі, переміщенні та звільненні працівників;
— організовує виробниче навчання робітників;
— бере участь у загальнозаводських нарадах і зборах;
— самост ійно проводить виробничі наради, збори, інструктажі;
— звітує про виконання виробничих планів перед керівництвом;
— вирішує питання виробничих взаємозв’язків з керівниками інших цехів та структурних підрозділів;
— приймає працівників з виробничих та особистих питань;
— розглядає скарги та пропозиції працівників;
— бере участь у врегулюванні конфліктів між працівниками;
— вирішує пи тання заохочення працівників чи, навпаки, застосовує санкції.
На все це керівник цеху може витрачати до 70
—90% власного робочого часу. Майстри виробничих дільниць практично весь робочий час проводять у спілкуванні. У табл. 13.1 наведено перелік основних партнерів у службовому спілкуванні менеджерів чотирьох найважливіших категорій: першого керівника організації, керівників виробництв і цехів, головних спеціалістів та керівникі в функціональних підрозділів, майстрів виробничих дільниць.
Таблиця 13.1
ОСНОВНІ ПАРТНЕРИ У СПІЛКУВАННІ МЕНЕДЖЕРІВ
Перший керівник організації |
Керівники виробництв і цехів |
Головні спеціалісти, керівники функціональних підрозділів |
діяльності. Органи виконавчої влади. Засоби масової інформації |
начальника. Майстри |
|
13.2. Основні види і форми спілкування менеджерів
На промислових підприємствах щоденно відбувається величезна кількість різноманітних організаційно-управлінських та інформаційних зв’язків, у процесі яких усі працівники без винятку беруть участь в активному або пасивному спілкуванні.
Активність у спілкуванні за своїм посадовим статусом і функціональними обов’язками виявляють в основному керівники, а також професіонали і фахівці під час вик онання виробничих завдань.
Рядові працівники теж мають право на ініціативу у спілкуванні. І вони користуються цим правом, як правило, у двох випадках: по-перше, коли вбачають реальні можливості поліпшення, раціоналізації технологічного процесу, організації виробництва і праці, економії матеріально-енергетичних ресурсів, кращого використання робочого часу, вдосконалення констр укції виробів, поліпшення якості продукції тощо; по-друге, якщо на підприємстві виникають перебої у забезпеченні робочих місць предметами праці та інструментами, верстати простоюють у ремонті понаднормовий час, заробітна плата не забезпечує відтворення робочої сили або виплачується із затримками, трудові доходи розподіляють із порушенням принципу «рівна оплата за рівну працю», якщо керівники принижуют ь робітників, безпідставно використовуючи авторитарний стиль управління.
У своїй діяльності менеджери широко використовують різні форми спілкування: усне, листовне та невербальне.
Основними видами усного спілкування є: ділові бесіди, службові наради, переговори, публічні виступи, накази, розпорядження та вказівки.
Особливою формою усного спілкування слід вважати також різні конфліктні ситуації на виробництві.
Листовне спілкування має менше ва ріантів порівняно з усним. Окрім ділових листів, до цієї форми спілкування можна зарахувати письмові накази, розпорядження та вказівки,
оголошення, так звану наочну агітацію на спеціальних стендах, інструкції, правила, регламенти.
Невербальне спілкування доповнює і підсилює різні види усної комунікації, яке відбувається, головним чином, у вигляді жестів, міміки, зміни пози, рухів тіла та ніг.
На рис. 13.1 подано укрупнену класифікацію основних видів і форм службового спілкування менеджера.
Рис. 13.1. Основні форми і види службового спілкування менеджера